Постанова

від 06.06.2023 по справі 640/18469/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/18469/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «Ніка» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксани Юріївни, Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «Ніка» (надалі - позивач) з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксани Юріївни, Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Пилипчука Віталія Анатолійовича від 14.08.2019 про внесення запису №32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в частині встановлення строку оренди - 21.10.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Урдюк Оксани Юріївни від 23.09.2019 за №48819248 про відмову у внесенні змін до запису №32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1897426780000 щодо проведення державної реєстрації права оренди строком на п`ять років з моменту внесення запису про реєстрацію такого права оренди, а саме, до 14.08.2024;

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Урдюк Оксану Юріївну внести зміни до запису № 32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1897426780000, в частині встановлення строку оренди та провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку активів «Ніка» щодо земельної ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Кіото та вул. Братиславської у Деснянському районі м. Києва; розмір - 0,4035 га; цільове призначення - для будівництва житлового будинку; кадастровий номер 8000000000:62:033:0081, строком на п`ять років з моменту внесення запису про реєстрацію такого права оренди, а саме, до 14.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржувані рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича в частині внесення запису про строк оренди - 21.10.2019 та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксани Юріївни щодо відмови у венесенні запису про зміну строку оренди є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачами було невірно визначено строк оренди земельної ділянки - 21.10.2019. На думку позивача, строк дії оренди земельної ділянки має бути зазначений -14.08.2024, тобто має бути визначений на п`ять років з моменту внесення запису від 14.08.2019 за №32887027. Згідно зі змістом пункту 1 та пункту 3 Додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 27.05.2005 №62-6-00232, яку визнано укладеною постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі №5011-47/11944-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014, договір поновлено на п`ять років, а дана угода набирає чинності з моменту її державної реєстрації, тобто, відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації цієї додаткової угоди до договору. Отже, на переконання позивача, строк дії спірного договору оренди землі та додаткових угод до нього, починається після набрання ними чинності (державної реєстрації), а не з моменту їх укладення, що свідчить про помилковість висновків відповідачів, зазначених в оскаржуваних рішеннях.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Пилипчука Віталія Анатолійовича від 14.08.2019 про внесення запису №32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в частині встановлення строку оренди - 21.10.2019;

- визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Урдюк Оксани Юріївни від 23.09.2019 за №48819248 про відмову у внесенні змін до запису №32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1897426780000 щодо проведення державної реєстрації права оренди строком на п`ять років з моменту внесення запису про реєстрацію такого права оренди, а саме, до 14.08.2024;

- зобов`язано Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Урдюк Оксану Юріївну внести зміни до запису № 32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1897426780000, в частині встановлення строку оренди та провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку активів «Ніка» щодо земельної ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Кіото та вул. Братиславської у Деснянському районі м. Києва; розмір - 0,4035 га; цільове призначення - для будівництва житлового будинку; кадастровий номер 8000000000:62:033:0081, строком на п`ять років з моменту внесення запису про реєстрацію такого права оренди, а саме, до 14.08.2024;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку активів «Ніка» (03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код ЄДРПОУ 32659653) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач 3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі № 5011-47/11944-2012, а саме, пунктом 3 резолютивної частини визнано укладеною додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 27.05.2005 №625-6-00232, що передбачено поновлення вказаного договору на 5 років. Отже, враховуючи положення статей 251, 635 ЦК України, строк обчислення договірних відносин починається з 21.10.2014 (дата набрання законної сили рішення) і закінчується 21.10.2019, а отже рішення державного реєстратора від 20.08.2019 про реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:03:0081 за «НІКА» із строком до 21.10.2019 та рішення відповідача 2 від 23.04.2022 про відмову у внесенні змін до запису (змінити термін дії) є правомірним.

Позивач заперечує проти задоволенні апеляційної скарги відповідача 3 в повному обсязі та зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства.

Відповідачі 1, 2 відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 20.05.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку проектів "Ніка" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 №979/2389, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим договором. Об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Кіото та вул. Братиславської у Деснянському районі м. Києва; розмір - 0,4035 га; цільове призначення - для будівництва житлового будинку; кадастровий номер - 8000000000:62:033:0081.

Вказаний договір оренди від 20.05.2005 було зареєстровано в Головному управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.05.2005 за №62-6-00232.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2007 у справі № 32/172 було поновлено на п`ять років договір оренди земельної ділянки від 27.05.2005 № 62-6-00232.

Так, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2007 у справі № 32/172 між ТОВ "Компанія розвитку проектів "Ніка" та Київською міською радою було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, яку 18.05.2007 було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації"), про що зроблено запис за № 62-6- 60407 у книзі записів державної реєстрації договорів.

В подальшому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі №5011-47/11944-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2014, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації") від 27.05.2005 №62-6-00232, якою поновлено строк дії даного договору на п`ять років.

На підставі вищевикладеного 28.01.2015 позивачем подано заяву з копіями відповідних документів до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:033:0081 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку активів «Ніка».

Рішенням державного реєстратора від 03.02.2015 №19046336 відмовлено у державній реєстрації права оренди, з огляду на те, що вказану заяву подано за відсутності державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

За посиланням позивача, в подальшому ТОВ "Компанія розвитку проектів "Ніка" протягом 2015-2019 років направляло численні звернення до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), органів Прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо порушення прав орендаря та неможливості використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням, з огляду на те, що відсутня державна реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, та відповідно неможливість орендарем провести державну реєстрацію права оренди даної земельної ділянки.

Як зазначив позивач, ТОВ "Компанія розвитку проектів "Ніка" станом на даний час отримало витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за відсутності обставин, які стали підставою для відмови державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди даної земельної ділянки.

Так, рішенням від 14.08.2019 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Пилипчуком Віталієм Анатолійовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №32887027 про право оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку проектів "Ніка" щодо земельної ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Кіото та вул. Братиславської у Деснянському районі м. Києва; розмір - 0,4035 га; цільове призначення - для будівництва житлового будинку; кадастровий номер - 8000000000:62:033:0081.

Не погоджуючись з строком дії оренди даної земельної ділянки - до 21.10.2019, визначеної державним реєстратором Пилипчуком В.А. відповідно до рішення від 14.08.2019, позивачем на адресу державного реєстратора було подано заяву (реєстраційний номер №36028285) щодо внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом виправлення помилки, а саме - зміни строку дії оренди з 21.10.2019 на 14.08.2024, тобто на п`ять років з моменту внесення запису від 14.08.2019 №32887027.

Рішенням державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Урдюк О.Ю. від 23.09.2019 відмовлено у внесенні змін до Запису за №48819248 від 23.09.2019.

Позивачем на адресу Голови Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві подано скаргу від 24.09.2019 (вх. від 27.09.2019 №16183/3-19) на рішення/дії державного реєстратора, в якій просив:

- розглянути дану скаргу на дії/рішення державного реєстратора Пилипчука Віталія Анатолійовича щодо зазначення невірного строку дії оренди у Записі та на рішення державного реєстратора Урдюк О.Ю. №48819248 від 23.09.2019 про відмову у внесенні змін до Запису;

- задовольнити скаргу повністю шляхом:

- скасування рішення державного реєстратора Урдюк О.Ю. №48819248 від 23.09.2019 про відмову у внесенні змін до Запису;

- прийняти рішення про виправлення помилки державного реєстратора Пилипчука В.А. та внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме зміни строку дії оренди з 21.10.2019 на 14.08.2024.

Наказом Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18.10.2019 №138/кс відмовлено у задоволенні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку активів «Ніка» від 24.09.2019.

Не погоджуючись з рішенням від 14.08.2019 №32887027 в частині встановлення строку оренди - 21.10.2019 та з рішенням від 23.09.2019 за №48819248, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що беручи до уваги зміст постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі №5011-47/11944-2012, строк дії спірного договору спливає по закінченню п`яти років з дня державної реєстрації укладеної додаткової угоди до договору, а оскільки вказана реєстрація відбулась 14.08.2019 відповідно до Запису від 14.08.2019 №32887027, то строк дії оренди мав бути вказаний - 14.08.2024, тобто на 5 (п`ять) років з моменту внесення вказаного Запису. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Пилипчука Віталія Анатолійовича від 14.08.2019 про внесення запису №32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в частині встановлення строку оренди - 21.10.2019 та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Урдюк Оксани Юріївни від 23.09.2019 за №48819248 про відмову у внесенні змін до запису №32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1897426780000 щодо проведення державної реєстрації права оренди строком на п`ять років з моменту внесення запису про реєстрацію такого права оренди, а саме, до 14.08.2024. інші позовні вимоги є взаємопов`язані, а тому підлягають задоволенню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Зазначене узгоджується з положеннями статтями 2, 4, 19 КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть, зміст та характер спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У той час як участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналізуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Отже обов`язковим є з`ясування, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За правилами частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У справі, що розглядається, оскаржуються рішення державних кадастрових реєстраторів про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру щодо оренди земельної ділянки (строк дії договору) з кадастровим номером 8000000000:62:033:0081, а також зобов`язання відповідачів здійснити державну реєстрацію оренди земельної ділянки за додатковою угодою, яка розташована за адресою: місце розташування - перетин вул. Кіото та вул. Братиславської у Деснянському районі м. Києва; розмір - 0,4035 га; цільове призначення - для будівництва житлового будинку.

Так, в оскаржуваному рішенні зобов`язано Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) та державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) Урдюк Оксану Юріївну внести зміни до запису № 32887027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1897426780000, в частині встановлення строку оренди та провести державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку активів «Ніка» щодо земельної ділянки з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Кіото та вул. Братиславської у Деснянському районі м. Києва; розмір - 0,4035 га; цільове призначення - для будівництва житлового будинку; кадастровий номер 8000000000:62:033:0081, строком на п`ять років з моменту внесення запису про реєстрацію такого права оренди, а саме, до 14.08.2024.

Колегія суддів звертає увагу, що реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:03:0081 здійснено на підставі додаткової угоди (оренди земельної ділянки), яка укладена між позивачем та Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а отже наявний майновий спір.

Колегія суддів також вказує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 04/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на нерухоме майно не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

При цьому слід звернути увагу на те, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 757/1660/17-ц).

Тобто, цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а спрямований на захист прав цивільних, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання законними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Із системного аналізу зазначених положень вбачається, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Зобов`язання відповідачів вчинити реєстраційні дії, обов`язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде вчинено, а також на земельні ділянки, які належать комунальній власності (Київській міській раді та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини справи, та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, колегія суддів, доходить висновку, що у даному випадку існує спір про право щодо оренди земельної ділянки та строку її користування, що виключає можливість його розгляду та вирішення у порядку адміністративного судочинства.

Щодо посилання позивача, що станом на час розгляду даної справи постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 у справі № 5011-47/11944-2012, не виконана, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26 травня 2020 року по справі № 5011-47/11944-2012 встановлено, що рішення суду від 21.10.2014 - виконаним.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «Ніка».

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Наведені положення частини 1 статті 239 КАС України кореспондуються із приписами частини 3 статті 319 КАС України, згідно яких у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, оцінка доводам апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не надається.

Наведене у сукупності свідчить, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково визначивши наявність публічно-правового спору у межах даних правовідносин.

Таким чином, оскільки даний спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що він не позбавлений права подати клопотання про передання даної справи до Господарського суду міста Києва за підсудністю.

Керуючись ст.ст. 238-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року - скасувати.

Провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія розвитку проектів «Ніка» до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк Оксани Юріївни, Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Суддів: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович