Рішення

від 07.06.2023 по справі 916/1068/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1068/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ДР.ОЕТКЕР до товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТК Прайм про стягнення 70 003,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ДР.ОЕТКЕР (далі по тексту ТОВ „ДР.ОЕТКЕР) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТК Прайм (далі по тексту ТОВ „ЛТК Прайм) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 70 003,30 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 48 165,46 грн., 3% річних у розмірі 1 572,12 грн., збитків від інфляції у розмірі 13 298,48 грн., пені у розмірі 6 967,24 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору дистриб`юції №120 від 24.03.2021р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 21.03.2023р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

ТОВ „ЛТК Прайм було повідомлено судом про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали від 21.03.2023р. на юридичну адресу відповідача, а саме: 65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, офіс 301. Крім того, додатково ухвала суду від 21.03.2023р. була направлена судом на електронну пошту відповідача, яка була зазначена у позовній заяві.

12.04.2023р. до господарського суду була повернута ухвала від 21.03.2023р., направлена на адресу відповідача, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „ЛТК Прайм про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

24.03.2021р. між ТОВ „ДР.ОЕТКЕР (Компанія) та ТОВ „ЛТК Прайм (Дистриб`ютор) було укладено договір дистриб`юції №120, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Компанія зобов`язується поставити Дистриб`ютору, а Дистриб`ютор зобов`язується прийняти та оплатити товари, які є власністю Компанії. Загальний асортиментний перелік товарів, що є в наявності у Компанії, зазначається в прайс-листі Компанії. Кількість та асортимент товарів, що постачаються за даним договором, визначається сторонами в видаткових накладних, що складають невід`ємну частину договору.

Згідно з пп. 2.2.1 п. 2.1 договору №120 від 24.03.2021р. Дистриб`ютор зобов`язується своєчасно проводити оплату за отриману продукцію протягом часу, узгодженого обома сторонами, у відповідності з умовами п. 5.7. цього договору.

Умовами п. 3.1 договору №120 від 24.03.2021р. метою Компанії та Дистриб`ютора є забезпечення повної дистриб`юції продукції у всіх сегментах ринку: в магазинах, гуртових магазинах, відкритих ринках та кеш-енд-керрі на території. Термін повна дистриб`юція визначає постійну наявність асортименту товарів у максимально можливій кількості роздрібних та гуртових точок, які належать кожному каналу дистрибуції.

Приписами п. п. 5.1 - 5.2 договору №120 від 24.03.2021р. визначено, що ціна кожної конкретної партії товару зазначається у видаткових накладних на товар і українських гривнях, та базується на діючому прайс-листі Компанії. Загальна ціна даного договору складається з вартості всього поставленого товару протягом дії цього договору, згідно видаткових накладних.

Згідно з п. п. 5.3, 5.4 договору №120 від 24.03.2021р. розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Валюта розрахунків гривня. Компанія може надавати дистриб`ютору партнерську знижку в розмірі до 15% від вартості товару в прайс-листі Компанії. При визначенні розміру знижки Компанія враховує фактори, визначені договором.

Відповідно до п. 5.7 договору №120 від 24.03.2021р. Дистриб`ютор повинен розрахуватися за отриманий товар не пізніше 45 календарних днів з дати отримання продукції та підписання видаткових та товарно-транспортних накладних. Датою розрахунку є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії. Строк відтермінування оплати може бути змінено за ініціативою Компанії. Такі зміни вступають в силу через 5 (п`ять) календарних днів після надсилання офіційного повідомлення Компанією Дистриб`ютору.

Умовами п. 6.2 договору №120 від 24.03.2021р. встановлено, що у разі порушення терміну оплати товарів Компанії згідно п. 5.7. договору, Компанія має право вимагати від Дистриб`ютора сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення , що діяла у період , за який сплачується пеня.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 договору №120 від 24.03.2021р. даний договір вступає в дію з моменту його підписання, замінює собою всі попередні договори, та є дійсним до 31.12.2021р., якщо не припиняє діяти через будь-яких обставин, узгоджених та зазначених в договорі. Договір вважається автоматично продовжений на один календарний рік, якщо за один місяць до завершення терміну його дії жодна з сторін письмово не повідомить іншу про намір припинити дію договору.

ТОВ „ДР.ОЕТКЕР на виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №120 від 24.03.2021р., було поставлено ТОВ „ЛТК Прайм товар на загальну суму 64 877,94 грн., що підтверджується наступними підписаними між сторонами видатковими накладними: №663 від 21.04.2021р. на суму 18 250,75 грн., №1141 від 27.07.2021р. на суму 12 166,80 грн., №1498 від 04.10.2021р. на суму 6897,07 грн., №1690 від 09.11.2021р. на суму 14 410,64 грн., №1921 від 15.12.2021р. на суму 13 152,68 грн.

Крім того, на підтвердження факту поставки товару позивачем були надані товарно-транспортні накладні від 21.04.2021р., від 27.07.2021р., від 09.11.2021р., від 15.12.2021р., та зареєстровані податкові накладні.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ „ДР.ОЕТКЕР було зазначено, що поставлений відповідачу товар був оплачений останнім частково лише на суму 16 712,48 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Господарським судом під час вирішення даної справи було встановлено, що ТОВ „ДР.ОЕТКЕР на виконання зобов`язань за договором №120 від 24.03.2021р. було поставлено ТОВ „ЛТК Прайм товар на загальну суму 64 877,94 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними.

Проте, вартість поставленого позивачем товару не була оплачена відповідачем у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення основного боргу у розмірі 48 165,46 грн.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати ТОВ „ЛТК Прайм поставленого йому товару у повному обсязі, доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „ДР.ОЕТКЕР позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 48 165,46 грн. (64 877,94 грн. - 16 712,48 грн.).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати отриманого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 1 572,12 грн., які були розраховані на суму основного боргу у розмірі 48 165,46 грн. протягом періоду з 29.01.2022р. по 01.03.2023р. (включно), тобто протягом 397 днів; збитки від інфляції у розмірі 13 298,48 грн., які були розраховані на суму основного боргу у розмірі 48 165,46 грн. із урахуванням показників інфляції за січень 2022р. січень 2023р. (включно).

Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020р. по справі №910/13071/19 було роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Враховуючи посилання позивача на виникнення прострочення грошового зобов`язання, починаючи з 29.01.2022р. (розрахованої з дати останньої поставки + 45 календарних днів), суд доходить висновку, що інфляційні нарахування мають нараховуватись із урахуванням показників інфляції, починаючи з лютого 2022р., а, отже, правильним розміром збитків від інфляції є сума 12 512,59 грн., розрахована із урахуванням показників інфляції за лютий 2022р. січень 2023р. (включно).

Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення заявлених ТОВ „ДР.ОЕТКЕР позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ „ЛТК Прайм 3% річних у розмірі 1 572,12 грн., збитків від інфляції у розмірі 12 512,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З посиланням на умови п. 6.2 договору №120 від 24.03.2021р. ТОВ „ДР.ОЕТКЕР було нараховано ТОВ „ЛТК Прайм пеню у розмірі 6 967,24 грн., яка була нарахована на суму основного боргу за період з 29.01.2022р. по 28.07.2022р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що правильним розміром пені є сума 6 993,89 грн., що свідчить про допущення позивачем арифметичної помилки при розрахунку штрафної санкції. Враховуючи відсутність у суду права виходити за межі позовних вимог, із ТОВ „ЛТК Прайм на користь ТОВ „ДР.ОЕТКЕР має бути присуджена до стягнення пеня у розмірі 6 993,89 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „ДР.ОЕТКЕР до товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТК Прайм позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 48 165,46 грн., 3% річних у розмірі 1 572,12 грн., збитків від інфляції у розмірі 12 512,59 грн., пені у розмірі 6 967,24 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн., клопотання про розподіл яких було заявлено позивачем, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №02/03/23 від 02.03.2023р., укладений між адвокатом Крапель Д.І. та позивачем; рахунок-фактуру №03 від 02.03.2023р. на суму 15 000,00 грн., виставлений адвокатом позивачу; акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.03.2023р., підписаний між адвокатом та позивачем; виписку по банківському рахунку адвоката на підтвердження перерахування позивачем на рахунок адвоката 03.03.2023р. грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги №02/03/23 від 02.03.2023р. предметом договору є надання правової допомоги в господарському суді Одеської області по стягненню боргу за договором поставки, 3% річних, інфляційних втрат, пені, зокрема: ознайомлення із матеріалами справи, підготовка матеріалів відзиву на позовну заяву, заперечень, складення інших процесуальних документів Замовника, надання пояснень, особиста участь в судових засіданнях по справі.

Згідно підписаного 02.03.2023р. між адвокатом та позивачем акту приймання-передачі виконаних робіт Виконавцем були виконані роботи по представництву інтересів товариства з обмеженою відповідальністю „ДР.ОЕТКЕР в господарському суді Одеської області, надано консультаційні послуги з юридичних питань, ознайомлення із матеріалами справи, складання позовної заяви виготовлення додатків та направлення на адресу відповідача та в суд; сума виконаних робіт становить 15 000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Ці висновки було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).

Господарський суд, керуючись вимогами ч. ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, зазначає, що представник позивача не брав участі у судових засіданнях по даній справі, оскільки справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; з матеріалами справи адвокат також не ознайомлювався. Таким чином, заявлені до стягнення витрати, понесені фактично лише у зв`язку з написанням позовної заяви та подачею її до суду, у розмірі 15 000,00 грн. не відповідають критеріям реальності та співмірності із складністю справи, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на часткове задоволення заявлених позивачем вимог майнового характеру, господарський суд, враховуючи приписи ч. ч. 5-7 ст. 129 ГПК України, доходить висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТК Прайм на користь товариством з обмеженою відповідальністю „ДР.ОЕТКЕР витрат на правову допомогу адвоката у сумі 7 000,00 грн., розмір яких є справедливим та пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи. Наведене має наслідком необхідність часткового задоволення заявленого позивачем клопотання про розподіл витрат на правову допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТК Прайм /65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, офіс 301; ідентифікаційний код 44075248/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ДР.ОЕТКЕР /01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5; ідентифікаційний код 32553204/ суму основного боргу у розмірі 48 165,46 грн. /сорок вісім тисяч сто шістдесят п`ять грн. 46 коп./, 3% річних у розмірі 1 572,12 грн. /одна тисяча п`ятсот сімдесят дві грн. 12 коп./, збитки від інфляції у розмірі 12 512,59 грн. /дванадцять тисяч п`ятсот дванадцять грн. 59 коп./, пеню у розмірі 6 967,24 грн. /шість тисяч дев`ятсот шістдесят сім грн. 24 коп./, судовий збір у розмірі 2 654,00 грн. /дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн. /сім тисяч грн. 00 коп./.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 07 червня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна