Рішення

від 07.06.2023 по справі 918/381/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/381/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРАНСФЕР"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Степанюка Олександра Сергійовича

про стягнення боргу 41 855,00 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРАНСФЕР" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Степанюка Олександра Сергійовича про стягнення боргу 41 855,00 грн. за виконане міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м.Бидгощ (Польща) - с.Новосілки (Україна, Київська обл., Вишгородський район).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Заявки-договору від 14.02.2022 щодо надання послуги по транспортному перевезенню. На підтвердження укладання договору перевезення був виготовлений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR №159359. TOB "ТК ТРАНСФЕР" виконало міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Бидгощ (Польща) - с. Новосілки (Вишгородський р-н. Київська обл.). Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в накладній CMR та наявністю відтиску печатки та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в накладній CMR. Вартість перевезення - 1300,00 евро. Враховуючи те, що за ч.1 ст.533 ЦК України, - зобов`язання має бути виконане у гривнях, відповідачу на оплату був виставлений Рахунок №68 на суму 41 855,00 грн., яка обчислена за курсом НБУ (1300x32,196=41 854,8), встановленим на дату розвантаження 21 лютого 2022 р. Проте відповідачем не оплачено надані позивачем послуги з перевезення вантажів на загальну суму 41 855,00 грн.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач відзиву на позов не надав, вимог не заперечив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 21 квітня 2023 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено до слухання в засіданні на 23 травня 2023 р. на 10:00 год.

Ухвалою від 23.05.2023 р. розгляд справи відкладено на 07.06.2023 р. на 09:30 год.

Представники позивача та відповідача до суду 07.06.2023 не прибули. Участь у засіданні судом не визнавалася обов`язковою.

Судом вживалися належні заходи щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За умовами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

14 лютого 2022 року з допомогою електронної пошти, на адресу перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ТРАНСФЕР" від експедитора, що виступив замовником перевезення - Фізичної особи-підприємця Степанюка Олександра Сергійовича надійшов Заявка-договір на перевезення №42 ІЛ, щодо здійснення міжнародного перевезення вантажу за маршрутом м.Бидгощ (Польща) - с.Новосілки (Україна, Київська обл., Вишгородський район). (арк.с. 20).

Згідно пункту "Ставка за перевезення" Заявки-договору вартість перевезення - 1300,00 евро.

Умови Заявки-договору прийняті перевізником, - підписана та засвідчена печаткою TOB "ТК ТРАНСФЕР" Заявка-договір направлена замовнику перевезення у такий же спосіб.

На підтвердження укладання договору перевезення був виготовлений коносамент у вигляді міжнародної товаротранспортної накладної CMR №159359. (арк.с. 19).

Відповідно до умов Заявки-договору, TOB "ТК ТРАНСФЕР" виконало міжнародне перевезення вантажу за маршрутом м. Бидгощ (Польща) - с. Новосілки (Вишгородський р-н. Київська обл.). Належне виконання перевезення підтверджується відсутністю будь-яких зауважень чи застережень вантажоодержувача в накладній CMR, та наявністю відтиску печатки та підпису уповноваженої особи вантажоодержувача в накладній CMR.

Вартість перевезення, згідно пункту "Ставка за перевезення" Заявки-договору - 1300,00 евро.

Відповідачу зі сторони позивача на оплату вартості послуг превезення був виставлений Рахунок №68 на суму 41 855,00 грн., що обчислена за курсом НБУ (1300 x 32,196 = 41 854,8), встановленим на дату розвантаження 21 лютого 2022 р. (графа 24 CMR). (арк.с. 18).

За змістом Договору-заявки оплата здійснюється безготівково, протягом 10 банківських днів, після отримання оригіналів документів, котрі, за звичаями ділового обороту, що склалися в галузі міжнародних перевезень є підставою для проведення оплати.

Оригінали документів, отримання яких за змістом Заявки-договору є підставою для здійснення оплати, 11 серпня 2022 р. були направлені на адресу замовника Рекомендованим листом №0316412079644 (без опису вкладення). (арк.с.13).

При цьому, відправник має довести обставину направлення документів на оплату, а одержувач кореспонденції, у випадку некомплектності пакету надісланих документів, має повідомити відправника про відсутність якогось саме документа (чи що саме) перешкоджає йому оплатити спірне перевезення.

Оплата перевезення ФОП Степанюком О.С. проведена не була.

11 серпня 2022 р. рекомендованим листом №0316412079652 з описом вкладення на адресу ФОП Степанювка О.С. була направлена претензія зі сторони позивача. (арк.с. 14-16).

21 жовтня 2022 р. рекомендованим листом №0316412063071 з описом вкладення претензія та документи на оплату перевезення були направлені повторно. (арк.с. 12).

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не надано.

Для відновлення порушених прав та законних інтересів позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 41 855,00 грн заборгованості за надані послуги перевезення.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, підписаний між сторонами договір та підписи у міжнародній товаротранспортній накладній CMR №159359 підтверджує покладання на сторін обов`язків із надання послуг одним учасником, та оплати їх вартості іншим.

Оскільки, позивач виконав взяті на себе зобовязання та надав відповідачу послуги з перевезення вантажів, а відповідач свої зобовязання з оплати вартості надання таких послуг не виконав, внаслідок чого в нього виникла заборгованість в розмірі - 41 855 грн. 00 коп., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 41 855,00 грн. є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ТРАНСФЕР" обгрунтовані та підлягають задоволенню щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Степанюка Олександра Сергійовича боргу за виконане перевезення в загальній сумі 41 855,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 684,00 грн. та витрати на правову допомогу 6500,00 грн. та 2 000,00 грн. гонорар успіху. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач не надав попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому, судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 2 684,00 грн.

Щодо витрат позивача на правову допомогу, суд зауважує наступне.

В якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги до матеріалів справи додано: копію Договору про надання правничої допомоги від 07 квітня 2023, довіреність від 07.04.2023 для надання представницьких функцій Лозі В.М., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008, акт приймання-передачі надання послуг від 10.04.2023 р. (арк.с. 5-10).

Предметом Договору про правову допомогу є надання правової допомоги у спорі з ФОП Степанюк О.С., з цією метою: 1. Здійснити дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів зі їх місцезнаходженням. 2. Провести заходи досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу. 3. Здійснити аналіз судової практики. 4. Здійснити арифметичні розрахунки. 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву. 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та з метою забезпечення виконання судового рішення.

Довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 6 500,00 грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі Довірителю подготовленої позовної заяви.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Згідно п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п`ятою статті 49 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: East/West Alliance Limited проти України від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; Ла-вентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодову-ються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 звернув увагу на необхідність оцінки дій адвоката (щодо вивчення апеляційної скарги, підготовки до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції тощо) за критерієм обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розу-мінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене узгоджується з позицією Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеною в постанові від 03.10.19р. у справі № 922/445/19.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір про надання правничої допомоги від 07 квітня 2023, довіреність від 07.04.2023 для надання представницьких функцій Лозі В.М., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №507 від 16.05.2008, акт приймання-передачі надання послуг від 10.04.2023 р. - є достатніми матеріалами та дають підстави для відшкодування судом витрат на послуги адвоката.

Суд констатує, що витрати на правничу допомогу, які просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача, є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи.

У даній справі позов задоволено.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Відтак, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, в розмірі 6 500,00 грн.

Щодо передбаченого договором про надання правової допомоги гонорару успіху (премії у разі задоволення позову) у разі прийняття судом рішення на користь клієнта (TOB "ТК ТРАНСФЕР"), суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху".

Велика Палата Верховного Суду у названій постанові дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд зазначає, що "гонорар успіху" не залежить від обсягу та складності правової допомоги, тривалості часу, необхідного для її виконання, строків, тощо, а залежить від результатів вирішення відповідного спору - тобто є умовною угодою та не може встановлюватися в акті приймання-передачі виконаної правової допомоги.

Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 11.11.2021 у справі № 873/137/21 та від 18.08.2022 у справі № 873/33/22.

Суд зазначає про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняття "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

З огляду на викладене, суд зазначає про те, що погоджений сторонами розмір гонорару успіху (премії) є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги.

У даному випадку, "гонорар успіху (премія)", погоджений у Договорі про правову допомогу від 07.04.2023 під відкладальною умовою (в разі прийняття судом рішення на користь клієнта), є складовою частиною гонорару адвоката, погодженого у сторонами у договорі. Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 5.46. постанови від 12.05.2020 р. у справі №904/4507/18, відповідно до якого відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката. Такі витрати є дійсними, обґрунтованими, співмірними та узгоджуються з вищенаведеними приписами чинного законодавства та висновками Верховного Суду.

Отже, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України про відшкодування за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, в загальному розмірі 8 500,00 грн. (6 500,00 грн. + 2 000,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Степанюка Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "ТРАНСФЕР" (61030, м. Харків, вул. Сидоренківська, буд. 58, код ЄДРПОУ 37459701) - 41 855 (сорок одну тисячу вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. - боргу за виконане перевезення, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "07" червня 2023 року.

Суддя Бережнюк В.В.