Рішення

від 07.06.2023 по справі 925/370/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/370/23

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства Моноліт Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Центрторг Буд

про стягнення 564 144,00 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Моноліт Груп (вул. Промислова, 2, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 40353886) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центрторг Буд (вул. Козачанська, 26, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, ідентифікаційний код 43772888) про стягнення 564144,00 грн попередньої оплати за товар та відшкодування понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем була зроблена передоплата за товар цеглу рядову керамічну М-100, однак відповідачем товар не був поставлений на адресу позивача. Незважаючи на письмову вимогу поставки обумовленого оплаченого товару відповідач зобов`язання не виконав, товар не поставив, попередню оплату не повернув. Правовими підставами позову позивач визначив статті 525, 526, 530, 611, 651- 653, 663, 665,712 Цивільного кодексу України (ЦК України), статтю 4, 20, 162 Господарського кодексу України (ГК України).

Ухвалою від 20.01.2023 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, в матеріалах справи містяться поштові повідомлення з відміткою про вручення адресатам ухвали суду.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов або будь-які інші письмові заперечення по суті спору не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між сторонами виникли та існували договірні господарські відносини оплатної поставки товару на користь позивача. Договір укладено у спрощений спосіб шляхом обміну документами: рахунки фактури на оплату товару, платіжних доручень, видаткових накладних. Договір у формі єдиного письмового документу договір поставки товару (купівлі-продажу тощо) між сторонами не підписано. Ціна, кількість, якість, загальна вартість та об`єм постачання товару цегли керамічної марки М-100 визначається сукупністю рахунків на оплату, платіжних доручень та видаткових накладних.

Судом встановлено з матеріалів справи, що приватне підприємство Моноліт Груп у спірних правовідносинах виступає як покупець, позивач. ТОВ "Центрторг Буд" виступає як продавець постачальник, відповідач.

Предметом договору є постачання за плату на користь позивача будматеріалу цегла рядова керамічна марка М100.

Відповідачем були виставлені позивачеві рахунки на оплату:

Рахунок-фактура № 206 від 15.12.2021 на 60,48 тис шт. цегли на суму 284256,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 10);

Рахунок-фактура №12 від 25.01.2022 на 75,60 тис шт. цегли на суму 453600,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 13).

На умовах досягнутої домовленості та виставлених рахунків позивачем перераховано кошти відповідачеві на оплату вартості товару всього 737856,00 грн.:

15.12.2021 284256,00 грн. з призначенням платежу "оплата за цеглу, згідно рах. № 206 від 15.12.2021. У сумі 284256,00 грн., у т.ч. ПДВ-20% 47376,00 грн." платіжне доручення № 3447 (а.с. 12);

26.01.2022 453600,00 грн. з призначенням платежу "оплата за цеглу, рядову керамічну згідно рах. № 12 від 25.01.2022. У сумі 453600,00 грн., у т.ч. ПДВ-20% 75600,00 грн." платіжне доручення № 3541 (а.с. 14).

Таким чином, у відповідача виникло зобов`язання щодо поставки вказаного товару на умовах договору.

На виконання умов договору відповідачем відвантажено позивачеві будматеріали (цегла рядова М100) в період 17.02.2022 по 22.02.2022 всього на суму 173712,00 грн.:

Видаткова накладна № 183 від 17.02.2022 7,14 тис. шт. на суму 33558,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 15);

Видаткова накладна № 190 від 18.02.2022 7,14 тис. шт. на суму 33558,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 16);

Видаткова накладна № 200 від 19.02.2022 7,56 тис. шт. на суму 35532,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 17);

Видаткова накладна № 215 від 21.02.2022 7,56 тис. шт. на суму 35532,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 18);

Видаткова накладна № 219 від 22.02.2022 7,56 тис. шт. на суму 35532,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 19).

З метою досудового врегулювання спору позивачем 24.01.2023 направлено на адресу відповідача вимогу № 4 від 24.01.2023 щодо виконання умов договору чи повернення передоплати 564144,00 грн (а.с. 20), що підтверджується копією опису вкладення, копією накладної Укрпошти та квитанцією фіскального чека. За даними трекінгу відстеження поштового відправлення на сайті АТ "Укрпошта" відправлення вручено відповідачеві 01.02.2023.

Після отримання вимоги відповідачем, товар позивачу так і не поставлений у повному обсязі, передоплата не повернута.

20.02.2023 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу № 5 від 20.02.2023 з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 564144,00 грн, якою також повідомлено відповідача про відмову від договору купівлі - продажу (а.с. 23-24), що підтверджується копією опису вкладення, копією накладної Укрпошти та квитанцією фіскального чека. За даними трекінгу відстеження поштового відправлення на сайті АТ "Укрпошта" відправлення вручено відповідачеві 24.02.2023.

Однак, відповідачем грошові кошти в розмірі 564144,00 грн позивачу не повернуті.

Відповідач відзиву не подав, вимоги не заперечив. Доказів погашення заборгованості, належного виконання договору відповідачем не подано.

Ухилення відповідача від виконання зобов`язання за договором стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення отриманої відповідачем передоплати за будматеріали в сумі 564144,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної передачі будматеріалу позивачеві на підставі оплатного двостороннього консенсуального договору, укладеного шляхом обміну документами у спрощений спосіб.

Відповідно до положень статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи положення зазначених кодексів та дії сторін, які полягають у тому, що позивач на виконання умов договору між сторонами здійснив передоплату товару, а відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов`язків.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є відносинами купівлі-продажу та врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем відповідно до рахунків - фактур № 206 від 15.12.2021 та №12 від 25.01.2022 перераховано на користь відповідача 737856,00 грн. як передоплата за товар цеглу рядову керамічну М-100, факт здійснення передоплати позивачем підтверджується банківськими виписками (а.с. 11-12, 14).

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору постачання цегли керамічної рядової М-100. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Зобов`язання за договором відповідачем виконано частково фактичним постачання товару лише на суму 173712,00 грн. Зобов`язання на суму 564144,00 грн. відповідачем не виконано, обумовлений будматеріал (цегла керамічна рядова М100) не передано замовнику, тому позивач (платник, замовник) звернувся до відповідача з вимогою повернення передоплати право замовника (покупця).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд вважає, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем є таким, що настав.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати товару в розмірі 564144,00 грн.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Заявлені до стягнення з відповідача позивачем судові витрати складають: сплачений судовий збір у сумі 8462,16 грн, витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 4500,00 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI ), котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання правової допомоги № 22/08-01 від 01 серпня 2022 року, укладеного між адвокатом Садиковим В. В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000674 від 18 березня 2020 року та позивачем, додатком № 10 від 17.02.2023 до вказаного договору, в якому сторони визначили обсяг послуг/правової допомоги, копією ордеру № 1031695 (а.с. 42), актом наданих послуг від 09.03.2022 (а.с.31), який підтверджує факт надання та отримання позивачем послуг адвоката, рахунком на оплату послуг.

17.02.2023 сторони підписали додаток № 10 в якому домовились, що у разі необхідності складання відповіді на відзив, будь-яких клопотань, заяв та інших процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції, участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції (за наявності) будь-яких витрат, пов`язаних з відправкою Укрпоштою документів іншій стороні та суду, буде включатися до вартості послуг, визначених пунктом 1, та не потребуватиме будь-якого додаткового оформлення у вигляді додатків, описів чи актів виконаних робіт.

Підписанням акту позивач підтвердив факт належного отримання послуг відповідно до положень договору, не має претензій до адвоката стосовно повноти та якості отриманих від нього послуг, а також зобов`язаний сплатити адвокату винагороду (гонорар) та відшкодувати понесені адвокатом витрати.

Загальна сума винагороди (гонорару), яку має сплатити позивач представнику за надану професійну правничу допомогу становить 4 500,00 (Чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі.

Відповідно ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» (Заява № 4494/07), пункт 115 рішення, суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (рішення у справі «Савін проти України», п. 97).

Суд враховує правову позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, відповідно до якої за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

За оцінкою господарського суду подані позивачем докази на підтвердження надання йому адвокатом Садиковим В.В. професійної правничої допомоги, розміру витрат на неї відповідають вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України і є достатніми.

За таких обставин, враховуючи задоволення господарським судом позову Приватного підприємства Моноліт Груп, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., слід покласти на відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Центрторг Буд.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центрторг Буд (вул. Козачанська, 26, м. Звенигородка, Черкаська область, 20202, ідентифікаційний код 43772888) на користь Приватного підприємства Моноліт Груп (вул. Промислова, 2, м. Суми, 40007, ідентифікаційний код 40353886) - 564 144,00 грн попередньої оплати, 8462,16 грн судового збору та 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя О.В. Чевгуз