Рішення

від 24.05.2023 по справі 133/3548/20

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

справа №133/3548/20

24.05.23

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі

головуючої судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк О.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Козятин в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила провести поділ та виділити в натурі їй та відповідачу ОСОБА_2 по 1/2 частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , а також по 1/2 частці земельної ділянки, кадастровий номер 0521483200:01:001:0040, площею 0,1915 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, згідно обраного варіанту експертного висновку та визначити за кожним з них право власності на виділені в натурі частки, право спільної сумісної власності на вказані об`єкти припинити.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями від 17 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Кондратьєвим В.Ю., реєстровий № 966, їй на праві приватної власності належить частка житлового будинку та відповідно 1/2 часткою господарських будівель та споруд за номером АДРЕСА_1 та частка земельної ділянки кадастровий номер 0521483200:01:001:0040, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1915 га, на якій розташований вказаний будинок та господарські будівлі. Співвласником іншої частки вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та частки земельної ділянки є відповідач - її колишній чоловік ОСОБА_2 , з яким шлюб розірваний 14 квітня 2020 року, про що Козятинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) вчинено актовий запис №11 від 14 квітня 2020 року.

Позивач зазначає, що їхні частки в натурі не виділені, порядок користування вказаним будинком, господарськими будівлями та земельною ділянкою не визначений. Відповідач після розірвання шлюбу зареєстрований та проживає в іншому населеному пункті.

Враховуючи, що стосунки з колишнім чоловіком фактично припинені, у неї виникають перешкоди щодо вільного розпорядження належним їй нерухомим майном, тому вона має намір виділити це майно в натурі припиненням права спільної сумісною власності на нього. Вони з відповідачем не можуть досягти згоди щодо користування та розпорядження об`єктами нерухомого майна, які мають статус спільної сумісної власності в позасудовому порядку, тому вона змушена звернутись до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 22.12.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 03.03.2021 у справі за клопотання представника позивача призначена комплексна судова будівельно - технічна та земельно - технічна експертизи, проведення якої доручено експертам ТОВ «Експертно - юридична фірма «Соломон».

Ухвалою суду від 22.06.2021 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.07.2021 у справі призначено комплексну судову будівельно - технічну та земельно-технічну експертизи.

25.10.2021 від експертної установи надійшло повідомлення про залишення ухвали суду без виконання.

24.11.2021 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

19.04.2023 представник позивача звернувся до суду з заявою про залишення частини позовних вимог щодо виділу в натурі спірного майна без розгляду, оскільки його довірителькою не оплачено проведення експертиз, а отже - немає інформації щодо можливих варіантів поділу майна в натурі.

Ухвалою суду від 19.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині виділу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, та земельної ділянки (кадастровий номер 0521483200:001:0040, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1915 га, що розташовані в АДРЕСА_1 ) - залишено без розгляду.

24.05.2023 позивач ОСОБА_1 та його представник -адвокат Пилипчук В.О. в судове засідання не з`явилися. Однак в матеріалах справи міститься заява від представника позивача, в якій він просить справу слухати у його відсутність та відсутність позивача.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Пилипенко В.П. в судове засідання не з`явилися. Однак від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без його участі та участі відповідача.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 14 квітня 2020 року Козятинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) серїі НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано 14 квітня 2020 року.

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу, укладеного 17.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Кондратьєвим В.Ю., подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано цілий житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 0521483200:01:001:0040 наданий для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1915 га, по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.07.2013, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, розташовані на земельній ділянці 0521483200:01:001:0040, площею 0,1915 га, по АДРЕСА_1 .

Із довідки про склад сім`ї, виданої Махнівською сільською радою Козятинського району Вінницької області, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , як голова домогосподарства та дочка - ОСОБА_4 і син - ОСОБА_5 .

Із довідки Махнівської сільської ради від 27.01.2021, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.07.2013 до теперішнього часу.

Судом витребувано матеріали технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_1 , в яких зазначена схема розташування будівель та споруд будинку АДРЕСА_1 , та план будинку.

Із наявної в матеріалах інвентаризаційної справи копії договору купівлі-продажу, укладеного 17.07.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Кондратьєвим В.Ю., подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було придбано земельну ділянку, кадастровий номер 0521483200:01:001:0040 цільове призначення якої -для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1915 га, що розташована по АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.07.2013, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку.

Причиною звернення до суду стало те, що сторони не можуть досягти згоди щодо розподілу спільного сумісного майна.

Оскільки вимоги позивача про розподіл спірного майна в натурі були залишені без розгляду, то, згідно змісту прохальної частини позову, залишилась вимога про припинення права спільної сумісної власності. При цьому вимога про поділ майна нерозривно пов`язано з вимогою про виділ майна в натурі.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що вказані у п. 22 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-71 СК України та 372 ЦК України.

Як вбачається з абз. 2 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному коооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором)або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

За загальним правилом статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до вимог ч.3ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно зі ст.71 СК України, майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно вирішити питання, коли саме сторонами припинений шлюб; обсяг спільного майна, нажитого за час ведення спільного господарства; джерел його придбання, наявності боргів подружжя за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Із вказаних вище норм закону слідує, що кожен з подружжя, незалежно від того розірваний шлюб, чин ні, має право звернутись до суду з вимогою про поділ спільного майна. При цьому, такий поділ може бути проведений або в ідеальних частках, або в реальних - із зазначенням конкретної площі об`єкта або його частин, кімнат житлового будинку. Тобто, із зазначенням ознак, які чітко ідентифікують частину об`єкту.

У цій справі, позивач при зверненні до суду просила провести саме реальний поділ майна. Однак через несплату коштів за проведення відповідних експертиз, вони виконані не були, що стало підставою клопотання про залишення таких вимог без розгляду.

Питання припинення спільної сумісної власності нерозривно пов`язано з поділом майна, і не може бути самостійною вимогою, та такою, після якої не вирішується питання про право власності кожного з подружжя на майно.

За змістом ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Проте, суду не була подана заява про зміну, зокрема, предмета позову, у якій було б вказано про інший, аніж спочатку, спосіб поділу майна.

Таким чином вимога про припинення спільної сумісної власності подружжя не може бути вирішена як самостійна вимога, а заяви про поділ майна в ідеальних частках до суду не надходило.

Суд звертає увагу на те, що позивач не позбавлена права у майбутньому звернутись до суду про поділ спільного майна в ідеальних частках.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають до задоволення.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід залишити за позивачкою.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 60,61,63,65,69,70,71 СК України, ст. ст.15,16,321,386,372 ЦК України, ст.ст. 12,13,7,10,76-81,133,141,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки зі спільної сумісної власності залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 24.05.2023