Постанова

від 08.06.2023 по справі 591/5638/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м.Суми

Справа №591/5638/21

Номер провадження 22-ц/816/673/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Приватне підприємство «Согор»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кордюка Віталія Петровича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 березня 2023 року, в складі судді Клименко А.Я., повне судове рішення складено 17 березня 2023 року, -

встановив:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кордюка В.П. звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страховакомпанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», Приватного підприємства «Согор» про відшкодування майнової шкоди.

Свої вимоги мотивувало тим, що 16.08.2020 року о 14-30 год. в місті Суми по проспекту Курський напроти будинку 22, водій ОСОБА_2 , під час здійснення своїх трудових обов`язків,керуючи транспортним засобом РУТА 25 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в крайній лівій смузі, не виконавши вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», повертаючи ліворуч для розвороту, не впевнившись в безпечності маневру, здійснив зіткнення з автомобілем Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, який в свою чергу здійснив наїзд на тролейбус інв. 298, що стояв попереду в крайньому правому положенні.

Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим водій ОСОБА_2 порушив п. 10.1, 33.5.16ПДРУкраїни та своїми діями скоїв правопорушення, передбаченест. 124 КУпАП.

Вина водія ОСОБА_2 ,що керувавт/з РУТА 25 СПГ, д.н.з. НОМЕР_1 встановлена постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.09.2020 року у справі № 592/9679/20.

Постановою Сумського апеляційного суду від 05.02.2021 року постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.09.2020 року змінено лише в частині накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

На час настання пригоди відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована за договором ОСЦПВВТЗ укладеним з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (поліс ЕР-200000116).

Вказував, що після настання ДТП позивач звернувся із повідомленням про ДТП до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та із заявою про виплату страхового відшкодування.

13.04.2021 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомила позивача про те, що розрахунок суми страхового відшкодування було проведено згідно п. 30.1. ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та застосуванням п. 36.3. ст. 36 цього ж Закону, а тому 15.04.2021 року позивач отримав від страховика страхове відшкодування у розмірі 91838,89 грн.

Вважав, що таке рішення страховика щодо виплати страхового відшкодування є незаконним та необґрунтовано зменшеним, а тому ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повинна сплатити позивачу недоплачену суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності (130000,00 грн) в сумі 35561,11 грн (130000,00 грн ліміт відповідальності 91838,89 грн сплачена сума страхового відшкодування),

Зазначав, що автомобіль позивача відремонтований, фактичний розмір понесених витрат на відновлення автомобіля складає 246472,00 грн.

Таким чином розмір збитків, що підлягають стягненню з ПП «Согор» складає 119072,00 грн (246472,00 грн (розмір завданих збитків) 127400,00 розмір страхового відшкодування.

Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просить стягнути на його користь з ПРАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 35561,11 грн, з ПП «Согор» та ОСОБА_2 завдані збитки у розмірі 119072,00 грн, а також стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПП «Согор» на користь ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2600,00 грн.

Стягнуто з ПП «Согор» на користь ОСОБА_1 25,98 грн в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Согор» - 11896,72 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що водій ОСОБА_2 , на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ПП «Согор», тому з останнього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір франшизи за полісом ЕР № 200000116 у розмірі 2600 грн, оскільки розмір завданої шкоди джерелом підвищеної небезпеки не перевищує визначений страховим полюсом граничний ліміт відповідальності страховика, у якого підприємством застраховано свою відповідальність.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Кордюк В.П. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що фактичний розмір понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля позивача (246472,00 грн), не перевищує його ринкову вартість, яка відповідно до звіту №1458 від 11.09.2020 року про визначення вартості матеріального збитку становить 321822,72 грн, що спростовує визначену у звіті вартість відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 464720,71 грн.

Доводить, що виходячи з реальної вартості відновлювального ремонту автомобіля, яка не перевищує його ринкову вартість, розмір завданого позивачу матеріального збитку становить 246472,00 грн фактично понесені витрати на ремонт автомобіля, які підтверджуються накладними, актами виконаних робіт та товарним чеком від 28.04.2021 року.

Отже, транспортний засіб позивача не можна вважати фізично знищеним та застосовувати до нього при відшкодуванні шкоди положення ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, позивачем доведено, що розмір збитків, що підлягає стягненню з ПП «Согор» на його користь складає 119072,00 грн = 246472,00 (розмір завданих збитків) 127400,00 грн (розмір страхового відшкодування).

Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зазначаючи, що учасники ДТП мають право відшкодувати шкоду у відповідності до кількості учасників по 50% кожному, але ні судовим рішенням, ні експертизою не встановлено ступінь вини учасників ДТП.

Крім того, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ПП «Согор» є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних, а тому просить у задоволенні їх відмовити.

Від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до страхової компанії залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вказує, що у постанові Сумського апеляційного суду від 05.02.2021 року у справі 592/9679/20 зазначено, що виходячи з матеріалів адміністративної справи, вбачається винуватість у ДТП, що сталася 16.08.2020 року, обох водіїв транспортних засобів у недотриманні Правил дорожнього руху.

Зазначає, що вартість відновлювального ремонту із врахування фізичного зносу перевищує ринкову вартість транспортного засобу, отже ремонт належного позивачу транспортного засобу є економічно необґрунтованим. Таким чином, розрахунок суми страхового відшкодування за ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: 321822,72 грн 132944,95 грн = 188877,77 грн 2600,00 грн = 186277,77 грн. Оскільки у ДТП вбачалася обопільна вина, то сума страхової виплати підлягає поділу і складає 91838,89 грн, яка була виплачена позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і тому визнає, що оскаржене рішення відповідає вимогам вказаної статті процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що 16.08.2020 року о 14-30 год. в місті Суми по проспекту Курський напроти будинку 22, водій ОСОБА_2 , під час здійснення своїх трудових обов`язківкеруючи т/з РУТА 25 СПГ д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись в крайній лівій смузі не виконавши вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», повертаючи ліворуч для розвороту, не впевнившись в безпечності маневру, здійснив зіткнення з автомобілем Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, який в свою чергу здійснив наїзд на тролейбус інв. 298, що стояв попереду в крайньому правому положенні. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим водій ОСОБА_2 порушив п. 10.1, 33.5.16ПДРУкраїни та своїми діями скоїв правопорушення, передбаченест.124КУпАП (а.с. 22-24).

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.09.2020 року водія ОСОБА_2 буловизнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченогост. 124 КУпАПтанакладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Постановою Сумського апеляційного суду від 05.02.2021 року постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.09.2020 року змінено в частині накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців та накладено на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченогост. 124 КУпАПстягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

Апеляційний суд встановив, що згідно висновку експерта № 19/119/9-1/18934-2020 від 31.12.2020 року з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Рута д.н.з. НОМЕР_1 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 10.1 та 33.5Правил дорожнього рухуУкраїни, в частині виконання вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а в діях водія автомобіля Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , вбачаються невідповідності вимогам пунктів 12.3 та 12.4Правил дорожнього рухуУкраїни, з яких невідповідності вимогам пункту 12.3Правил дорожнього рухуУкраїни знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Водій автомобіля Рута д.н.з. НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 та водій автомобіля Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Рута д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 25-28).

На час настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована уПрАТ«УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» №поліс № ЕП-200000116 зі строком дії з 20.05.2020 року по 20.11.2020 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 130000,00 грн. розмір франшизи згідно полісу 2600,00 грн.

Згідно з звітом №1483 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 11.09.2020 року, вартість відновлювального ремонту КТЗ Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 складає 464720,71 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ОСОБА_1 після аварійного пошкодження КТЗ Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 321822, 72 грн (а.с. 36-44).

Ринкова вартість аварійного (несправного) КТЗ Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , складає 132944,95 грн (а.с. 32-35).

Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування на підставі звіту №1483 від 11.09.2020 року та звіту № 1485 від 11.09.2020 року, враховуючи обопільну вину 50%, сума страхового відшкодування була визнана страховою компанією у розмірі 91838,89 грн (94438,88 2600 (франшиза) (а.с. 31).

12.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» з заявою про страхове відшкодування.

15.04.2021 року ОСОБА_1 отримав від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхове відшкодування у розмірі 91838,89 грн.

Оскільки власник ОСОБА_1 погодився на виплату йому страхової виплати із урахуванням зменшення страховиком страхової суми на 50% як обопільна вина власника автомобіля Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні його вимоги до страхової компанії, бо розрахунок страхового відшкодуванням проведено виходячи із граничного розміру ліміту відповідальності за шкоду.

Завлений розмір фактично понесених ОСОБА_1 витрат на відновлення транспортного засобу Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 складає 246472,00 грн і в підтвердження цього розміру надав суду видатковими накладними, актами виконаних робіт та товарним чеком № 13/04 від 28.04.2021 року щодо сплати ФОП ОСОБА_3 246472грн.(а.с. 51-54).

Однак доказів того, що повний об`єм ремонтних робіт автомобіля, який виконаний ФОП ОСОБА_3 , опосередковано пов`язаний із завданими механічними пошкодженням цьому автомобілю під час події ДТП, яка сталася 16.08.2020 року о 14-30 год. в місті Суми по проспекту Курський напроти будинку 22таописані у схемі з місця події від 16.08.2020 (представлена копія поганої якості і не відображає повного тексту на звороті) не надано, що не дає можливості звірити із актом виконаних робіт ФОП ОСОБА_3 від 28.04.2021 для з`ясування обставин щодо необхідності проведенню цих ремонтних робіт та визначення кінцевого недосплаченого розміру завданої майнової шкоди, яку повинен відшкодувати винна особа - ПП ОСОБА_4 ».

У представленому звіті про визначення вартості матеріального збитку від 11.09.2020р. визначено тільки розмір вартості відновлювального ремонту з метою встановлення фактичної вартості відновлювального ремонту КТЗ за порівняльним підходом в порівнянні із розміром цього ремонту проведеного страховиком і визначеним за витратним підходом. Притому, фактично такий ремонт проведено і, як стверджує позивач, він поніс витрати на значно меншу суму 246472 грн

Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором абозакономне передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. ч. 2, 5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з роз`ясненнями п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з ст. 3 Закону № 1961- IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1961- IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно дост.6Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 ст. 22 Закону № 1961- IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно доположень ст.28 Закону№ 1961-IVшкода,заподіяна врезультаті дорожньо-транспортноїпригоди майнупотерпілого -це шкода,пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Згідно із ст. 29 Закону України Закону № 1961- IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно дост.30 Закону№ 1961-IVтранспортний засібвважається фізичнознищеним,якщо йогоремонт єтехнічно неможливимчи економічнонеобґрунтованим.Ремонт вважаєтьсяекономічно необґрунтованим,якщо передбаченізгідно ззвітом (актом)чи висновкомпро оцінку,виконаним оцінювачемабо експертомвідповідно дозаконодавства,витрати навідновлювальний ремонттранспортного засобуперевищують вартістьтранспортного засобудо дорожньо-транспортноїпригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п. 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяноїшкоди на кількість таких осіб.

На підставі викладеного, судом першої інстанції правильно встановлено, що страхова компанія виплатила страхове відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 91838,89 грн, враховуючи обопільну вину учасників ДТП з якою погодився позивач.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961- IV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно із п. 36.6 ст. 36 Закону № 1961- IV страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ПП «Согор» на користь ОСОБА_1 розміру франшизи в сумі 2600 грн, оскільки водій ОСОБА_2 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з підприємством.

Частиною 1статті 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимогст. 12 цього Кодексу цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.ст.76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми єдокази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 89 ЦПК України, поміж іншим, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоднідоказине мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається з матеріалів справи, позивач надав суду докази ремонтутранспортного засобуFord Escape, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 246472,00 грн, що свідчить про невизнання ним транспортного засобу фізично знищеним,в такому разі йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Однак, надані ОСОБА_1 видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарний чек, видані ФОП ОСОБА_5 ,не є належними та допустимими доказами понесеного позивачем витрат на відновлення пошкодженого автомобіля Ford Escape, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.08.2020 року, що в силу положень статей12,81 ЦПК Україниє його процесуальним обов`язком. Клопотання позивачем в суді першої інстанції про призначення судової автотехнічної експертизи не заявлялось.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що через недоведеність обґрунтованості понесених витрат на проведення ремонтних робіт ФОП ОСОБА_3 , суд першої інстанції правомірно стягнув на користь позивача тільки суму франшизи 2600грн.

Щодо визначеного місцевим судом розміру витрат на професійну правничу допомогу, стягнутого на користь ПП «Согор», колегія суддів зауважує, що у відповіді на відзив позивач зазначив про визначення розміру таких витрат пропорційно задоволенню позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував заперечення представника позивача і обґрунтував в своєму рішення пропорційний підхід для визначення кінцевої суми таких витрат, виходячи із заявленого розміру, тому відхиляє доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6ст. 19 ЦПК Україниє малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК Україниухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 375, 381 - 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кордюка Віталія Петровича залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законною силу з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: О. Ю. Кононенко

В. І. Криворотенко