Постанова

від 25.05.2023 по справі 453/208/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/208/22 Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/811/486/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року м.Львів

Справа 453/208/22

Провадження № 22ц/811/486/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ» на рішення Сколівського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Сколе 23 січня 2023 року у складі судді Ясінського Ю.Є., у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ТзОВ «Товариства з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ», з участю третьої особи: приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Швед Іванни Володимирівни, про визнання угоди недійсною, -

встановив:

18 лютого 2022 року ОСОБА_5 звернувся до суду із цим позовом. Свої вимоги мотивує тим, що 28 грудня 2020 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір позики, заяким він передав у власність позичальникові ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 198 500 грн., а позичальник у свою чергу зобов`язалася повернути йому таку ж суму грошових коштів до 28 березня 2021 року. На підтвердження укладення договору позики відповідач надала йому власноручно складену розписку від 28 грудня 2020 року. 15 червня 2021 року він звернувся до Сколівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики в сумі 198 500 грн. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2021 року у справі № 453/820/21, яке набрало законної сили, позов задоволено. 8 лютого 2022 року приватним виконавцем Баіровою Н.М. відкрито виконавче провадження № 68552861 з примусового виконання виконавчого листа № 453/819/21 від 28 січня 2022 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області. Із сформованої приватним виконавцем інформаційної довідки № 298504716 від 8 лютого 2022 року йому (позивачеві) стало відомо, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_4 відчужила належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 4624580800:01:023:0001, площею 0,4838 га, в с. Волосянка, урочище Ровень Сколівського району Львівської області. Зазначив, що ОСОБА_4 є боржником за договором позики від 28 грудня 2020 року, що встановлено рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2021 року. Земельну ділянку вона відчужила на користь третьої особи під час розгляду судом справи про стягнення боргу. Такі дії є недобросовісними та мають ознаки зловживання правами стосовно нього, як кредитора, оскільки укладення даного договору порушує його майнові інтереси та спрямоване на невиконання зобов`язань за договором позики шляхом недопущення звернення стягнення на майно боржника в порядку виконання судового рішення про стягнення боргу. Тому він звернувся до суду із даним позовом та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 серпня 2021 року між відповідачами.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 4624580800:01:023:0001, площею 0,4838 га, у с. Волосянка, урочище Ровень Сколівського району Львівської області, укладений 26 серпня 2021 року між ОСОБА_4 та ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ», посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В., зареєстрований в реєстрі за № 3067. Скасовано державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ».

Рішення суду оскаржили ОСОБА_4 та ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ».

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. Зазначає, що на момент відчуження нею земельної ділянки не було будь - яких обтяжень на вказане майно, а тому вона вправі була розпорядитись ним на власний розсуд. Вказує, що земельна ділянка, яка була об`єктом купівлі-продажу за оспорюваним правочином, продана за 400750,65 грн., що перевищує суму боргу, яка визначена судом у справі №453/820/21, а тому заявлені вимоги не є пропорційними. Просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову.

ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ» вважає, що рішення ухвалене з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору. Вказує, що не погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірний договір був укладений з метою уникнення виконання зобов`язань, які виникли на підставі раніше укладеного між позивачем та ОСОБА_4 договором позики. Зазначає, що ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ», укладаючи договір, мало мету придбати земельну ділянку та діяло добросовісно, виконавши всі свої зобов`язання, обумовлені договором. Звертає увагу, що ОСОБА_4 у день укладення договору купівлі-продажу отримала 400750,65 грн. - суму, яка більше ніж вдвічі перевищує розмір зобов`язань відповідача перед позивачем, на які можна звернути стягнення для задоволення вимог ОСОБА_5 , що не підтверджує укладення договору для уникнення сплати боргу та спростовує недобросовісність сторін договору та зловживання правами стосовно кредитора. Просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг; колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 28 грудня 2020 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір позики. Відповідно до цього договору ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_4 198 500 грн., які відповідач зобов`язалася повернути йому в цьому ж розмірі до 28 березня 2021 року. На підтвердження укладення договору позики відповідач надала позивачу власноручно складену розписку від 28 грудня 2020 року. 30 березня 2021 року на адресу відповідача скерована письмова вимога про повернення позики, однак кошти ОСОБА_4 не повернула. Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2021 року задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 198 500 грн. Рішення набрало законної сили.

8 лютого 2022 року приватним виконавцем Баіровою Н.М. відкрито виконавче провадження № 68552861 з примусового виконання виконавчого листа № 453/819/21 від 28 січня 2022 року, виданого Сколівським районним судом Львівської області.

Згідно інформаційної довідки № 298504716 від 8 лютого 2022 року 26 серпня 2021 року ОСОБА_4 відчужила належну їй земельну ділянку за кадастровим номером 4624580800:01:023:0001, площею 0,4838 га, у с.Волосянка, урочище Ровень Сколівського району Львівської області ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ».

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3067, вбачається, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_4 передала у власність ТзОВ «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ» вказану земельну ділянку за 400 750,65 грн.

Оскаржуване рішення мотивоване наступним.

Відповіднодо ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і у строк.

Згідно із ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона і позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або зазначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, зазначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Встановлено, що ОСОБА_4 є боржником за договором позики від 28 грудня 2020 року, що встановлено рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 6 листопада 2021 року. Земельну ділянку вона відчужила на користь третьої особи під час розгляду судом справи про стягнення боргу.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц, позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України) та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена в ст. 234 цього Кодексу, так і передбачена в ст. 228 ЦК України.

Крім того, згідно із постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладає договір, який порушує майнові інтереси кредитора та спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

На час вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_4 знала про існування боргу перед позивачем (кредитором) та те, що до неї пред`явлено позов про стягнення заборгованості. Вона могла передбачити негативні наслідки відчуження майна, у зв`язку із цим, вчинила правочини по продажу свого майна з наміром виведення його з під процедури звернення стягнення на це майно, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів прийшла до висновку, що оспорюваний правочин має ознаки фраудаторності (тобто правочин, який вчинений боржником на шкоду кредитору).

У постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року (справа № 755/17944/18 сформульовано висновок щодо конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі.

У постанові від 19 травня 2021 року по справі № 693/624/19 Верховний Суд застосував цю конструкцію, врахувавши момент вчинення договору (після відкриття провадження у справі про стягнення боргу), сформулював висновок, що боржник діяв очевидно недобросовісно та зловжив правами, оскільки вчинив оспорювані договори, які порушують майнові інтереси кредитора і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника, а отже «вжив право на зло».

У постанові від 26 травня 2021 року (справа № 727/2525/20) Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу кредитора, який звернувся з позовом про визнання недійсним договору, учиненого боржником, та нагадав висновок Верховного Суду у справі № 922/1903/18 про те, що боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно і зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником, у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційних скарг, та не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство з іноземними інвестиціями «ГОРАРИ» залишити без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 30 травня 2023 року.

Головуючий-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк