Рішення

від 01.06.2023 по справі 297/1491/22

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №297/1491/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді Фейіра О.О., при секретарі судового засідання Радзецькій Ю.Л., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Берегівської окружної прокуратури Гіряка Д.І. в інтересах держави до Великоберезької сільської ради Берегівського району та ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району, про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням права власності на неї, та зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність,-

встановив:

Керівник Берегівської окружної прокуратури Гіряк Д.І. в інтересах держави звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до Великоберезької сільської ради Берегівського району та ОСОБА_1 , про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №239 від 08.11.2011 «Про затвердження проекту із землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства», розташованої в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, в межах населеного пункту с. Великі Береги Берегівського району, про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності на неї, та просить зобов`язати останнього повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, вартістю 33506,82 гривень у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Берегівською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного та водного законодавства на території Берегівського району Закарпатської області під час розпорядження землями водного фонду, чим порушено інтереси держави. Так, рішенням Великоберезької сільської ради Берегівського району №239 від 08.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », затверджено технічну документацію із землеустрою та надано останньому у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, загальною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства. Вказане рішення прийнято з порушенням вимог Конституції України та ст.ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України. Так, оспорювана земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка, а згідно норм ВК України, землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса №06-09/918 від 04.08.2021 встановлено, що ставок №2, навколо якого розміщена оспорювана земельна ділянка є водним об`єктом, площа водного дзеркала якого складає 16, 9385 га. Разом з тим встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навклоло вищезазначеного ставка не розроблявся та не погоджувався. Водночас, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність такої, оскільки її розмір у такому випадку встановлюється статтями 60 ЗК України та 88 ВК України. Так, Великоберезькою сільською радою Берегівського району під час прийняття рішення №239 від 08.11.2011 «Про затвердження проекту із землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства», передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду, яка не може передаватись у приватну власність. При цьому, Великоберезька сільська рада повинна була знати про те, що вищевказана земельна ділянка перебуває в межах водного фонду, а тому така вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність ОСОБА_1 під час набуття ним права власності на земельну ділянку. Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки №20-ДК/12/АП/09/01/-22 від 11.01.2022, складеного Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області. Передачу земель водного фонду у приватну власність для особистого селянського господарства, як це визначено оспорюваним рішенням, не передбачено взагалі приписами законодавства. Таким чином, надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного та водного законодавства. А тому, вважає, що рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №239 від 08.11.2011 «Про затвердження проекту із землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Разом з тим, наявність незаконної реєстрації права володіння/користування суб`єкта господарювання на земельну ділянку комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися нею. А тому, належним додатковим способом захисту інтересів держави є також заявлення вимоги про скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2120480800:10:002:0034. У випадку не застосування такого способу захисту як скасування державної реєстрації, буде неможливим повернення земельної ділянки у власність законного володільця - Великоберезькій сільській раді.

Прокурор Берегівської окружної прокуратури Міндак В.В. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву від 01 червня 2023 року, згідно якої просив справу розглянути без його участі, позов підтримує, просив такий задоволити (а.с. 141).

Представник відповідача Великоберезької сільської ради Берегівського району в судове засідання не з`явився, однак сільський голова Урста І. подав до суду заяви від 14.11.2022 та від 06.12.2022, згідно яких просив справу розглянути без їх участі, та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 76, 84).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомденим про день, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду справи від нього не надходило (а.с. 142-143).

19.12.2022 через канцелярію Берегівського районного суду Закарпатської області надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, та згідно такої відповідач звертає увагу суду на той факт, що прокурором ставиться питання про визнання недійсним та скасування рішення Великоберезької сільської ради від 08.11.2011 (та пов`язані з цим вимоги), прийнятого понад 11 років тому. Вважає, що строк пред`явлення вимог до нього для позивача у будь-якому разі закінчився щонайменше 01 січня 2016 року. А тому, враховуючи, що строк для пред`явлення відповідних вимог закінчився, позовна давність не переривалася, а загальна позовна давність становить три роки, ввважає, що позивачем пред`явлено позов після спливу строку позовної давності, у зв`язку з чим в задоволенні даного позову просив відмовити (а.с. 90-91).

09.03.2023 прокурор Берегівської окружної прокуратури Міндак В.В. подав до суду заперечення на заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, згідно якого зазначив, що Верховний суд у своїх постановах наголосив, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правові відносини та правопорушення. А тому, оскільки оспорювана земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка в с. Великі Береги, а частиною 5 ст. 88 ВК України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та не можна передавати у власність громадян, оскільки ці землі належать до земель водного фонду України, таким чином вважає, що строк позовної давності не застосовується. Просив відхилити доводи ОСОБА_1 як необґрунтовані і задоволити позов в повному обсязі (а.с. 117-118).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задоволити, виходячи з наступного.

Так, відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування позовної давності, та згідно такої просив в задоволенні позову відмовити з підстав пропуску строку позовної давності (а.с. 90-92).

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. ст. 257 ЦК України).

Верховний Суд в постанові №648/533/16-ц від 29.09.2020, зазначив, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Також ВС наголосив, що вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Разом з цим, у п. 74 постанови Великої палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути уже існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть привести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його права володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правові відносини та правопорушення.

А тому, оскільки оспорювана земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка в с. Великі Береги, а частиною 5 ст. 88 ВК України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та не можуть передаватися у власність громадян, оскільки ці землі належать до земель водного фонду України, заслуговують на увагу доводи позивача, що строк позовної давності не застосовується.

Враховуючи, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, суд вважає заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності безпідставною, в задоволенні якої слід відмовити.

Крім того, згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Так, рішенням Великоберезької сільської ради Берегівського району №239 від 08.11.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " затверджено технічну документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034 загальною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 22).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 21 лютого 2023 року, оціночна вартість спірної земельної ділянки становить 317 558, 79 грн. (а.с. 107-109).

Статтею 18 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до пункту «є» ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду.

До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм (ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного кодексу України.

Чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Згідно ст.ст. 58, 60 ЗК України, ст. 88 ВК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Їх розмір унормовано цими ж законодавчими актами і такий складає величину від 25 до 100 метрів вздовж урізу води.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Аналогічні приписи викладені і у ст. 88 Водного кодексу України.

Частиною 5 ст. 88 ВК України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Як встановлено, оспорювана земельна ділянка розташована повністю в межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка.

Так, згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса від 04.08.2021 №06-09/918 встановлено, що ставок №2, навколо якого розміщена оспорювана земельна ділянка є водним об`єктом, площа водного дзеркала якого складає 16,9385 га.

Із змісту ч. 3 ст. 60 ЗК України випливає, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Разом з тим, як встановлено, проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навклоло вищезазначеного ставка не розроблявся та не погоджувався.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену (відповідно 25, 50 100-метрову) зону від урізу води.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність такої, оскільки її розмір у такому випадку встановлюється статтями 60 ЗК України та 88 ВК України.

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 21.05.2014 у справі № 6-16цс14, у справі від 25.04.2018 за № 904/5974/16 і від 24.12.2014 у справі № 6-206цс14, а також Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.11.2014 у справі № 6-179цс14, в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15).

А тому, як встановлено, Великоберезькою сільською радою Берегівського району під час прийняття оспорюваного рішення, передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду, яка не могла передаватись у приватну власність, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.

Так, суд приймає до уваги акт перевірки Головного управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області №20-ДК/12/АП/09/01/-22 від 11.01.2022, в якому зазначено, що відповідно до плану земельних ділянок наданих ФОП ОСОБА_2 , складеного за результатом проведеного топографо-геодезичного знімання за листом Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління №32-7-0.161-434/0/90-21 від 29.10.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 2120480800:10:002:0034 розташована повністю у межах нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставка №2 Верхнє озеро на території Великоберезької сільської ради, тобто в межах 50 метрової зони прибережної захисної смуги, а оспорюване рішення прийнято з недотриманням вимог статей 58, 60 ЗК України, ст. 88 ВК України, оскільки землі прибережних захисних смуг перебувають у державній і комунальній власності та не враховано положення пункту 10.17 Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992 №44, згідно якого уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширшки не менше 20 метрів від урізу води (а.с. 44-49).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України).

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

За таких умов землі прибережних захисних смуг за правилами частини другої статті 178 ЦК України є обмеженими в обороті, що полягає в тім, що вони можуть належати лише визначеним учасникам цивільного обороту.

Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель, садівництво та городництво ; зберігання та застосування пестицидів і добрив ; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів ; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки ( ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України).

Наведені приписи зазначених норм матеріального права свідчать про те, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення зурахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

Тобто, передача земель водного фонду у приватну власність для особистого селянського господарства, як це визначено оспорюваним рішенням, не передбачено взагалі приписами законодавства.

Отже, чинне на час прийняття спірного рішення водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливість відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, як встановлено з матеріалів справи, всупереч ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 6, 80, 85, 88, 89 Водного кодексу України, Великоберезькою сільською радою передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, будівництво будь-яких споруд.

А тому, суд приходить до висновку, що надання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки суперечить вимогам земельного та водного законодавства.

Згідно правових висновків викладених у п.73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17 заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель з обмеженим оборотом (водного і лісового фонду) вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених уст. 59 цього кодексу (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані у постанові від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц, у постанові від 28.11.2018 р. у справі № 487/10128/14-ц, у постанові від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 372/1684/14-ц).

У п. 74 постанови Великої палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, як встановлено, рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №239 від 08.11.2011 «Про затвердження проекту із землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, спірна земельна ділянка незаконно передана Великоберезькою сільською радою у власність за рахунок земель водного фонду, з вини якої остання вибула протиправно, не у спосіб, передбачений законом, а тому, суд вважає визнати вищевказане рішення незаконним та скасувати.

Крім того, прокурор просив усунути перешкоди шляхом визнання недійсною державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності на неї, та зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, у тому числі, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Частиною 13 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Згідно абз. 2 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Крім того, ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України встановлює, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, як встановлено, рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №239 від 08.11.2011 «Про затвердження проекту із землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства» прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, таке є незаконним та підлягає скасуванню, суд вважає обґрунтованим і застосування наслідків його недійсності, що полягає у скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 2120480800:10:002:0034 та про зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради Берегівського району такими, що підлягають задоволенню.

Суд також вважає, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачів в користь Закарпатської обласної прокуратури по 3 721, 50 грн. судового збору, що був сплачений при зверненні до суду (а. с. 83).

Керуючись ст. ст. 16, 21, 391 ЦК України, ст.ст. 19, 58-61, 83 ЗК України, ст.ст. 4, 88-89 ВК України, ст. ст. 141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

рішив:

В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності, - відмовити.

Позов керівника Берегівської окружної прокуратури Гіряка Д.І. в інтересах держави до Великоберезької сільської ради Берегівського району та ОСОБА_1 про усунення перешкод шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району, про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з одночасним припиненням права власності на неї, та зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність, - задоволити.

Усунути перешкоди шляхом визнання незаконним та скасування рішення Великоберезької сільської ради Берегівського району №239 від 08.11.2011 «Про затвердження проекту землеустрою та відведення ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства», розташованої в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району, в межах населеного пункту с. Великі Береги Берегівського району, вартістю 317 558, 79 грн..

Усунути перешкоди шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням права власності на неї.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку за кадастровим номером 2120480800:10:002:0034, площею 0,05 га, розташовану в адміністративних межах Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області, вартістю 317 558, 79 грн. у комунальну власність Великоберезької територіальної громади в особі Великоберезької сільської ради Берегівського району.

Стягнути з Великоберезької сільської ради Берегівського району Закарпатської області, що розташована за адресою: с. Великі Береги, вул. Ракоці Ф., 78 Берегівського району Закарпатської області, код ЄРДПОУ 04350317 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 в користь Закарпатської обласної прокуратури, що розташована за адресою: м. Ужгород. вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967 з кожного по 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн. 50 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Олександр ФЕЙІР