Постанова

від 07.06.2023 по справі 203/3395/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3691/23 Справа № 203/3395/22 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2023 року про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю та стягнення аліментів.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати малолітнього сина ОСОБА_3 за місцем його знаходження за адресою: АДРЕСА_1 , матері ОСОБА_2 для особистого спілкування, без обмеження місць перебування, без присутності батька, по вихідних днях кожну другу та четверту суботу і неділю з 10-00 год. суботи до 19-00 год. неділі, а також шляхом зобов`язання надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Skype тощо) .

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: орган опіки та піклування Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування виконавчий комітет Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з матір`ю та стягнення аліментів.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 січня 2023 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 203/3174/22 за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред`явлення позову відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого вони мають малолітню дитину сина ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу в 2014 році дитина залишилась проживати разом із матір`ю та постійно мешкала разом із нею у м. Дніпрі.

14 червня 2022 року за домовленістю із ОСОБА_2 . ОСОБА_1 взяв сина на відпочинок на 2-3 тижні та після чого до дому не повернув.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2022 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, вжито заходи забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати малолітнього сина ОСОБА_3 за місцем його знаходження за адресою: АДРЕСА_1 , матері ОСОБА_2 для особистого спілкування, без обмеження місць перебування, без присутності батька, по вихідних днях кожну другу та четверту суботу і неділю з 10-00 год. суботи до 19-00 год. неділі, а також шляхом зобов`язання надати необмежене спілкування матері із сином особисто, у вільний час дитини, засобами телефонного, електронного та іншого способу зв`язку (Viber, Skype тощо) .

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування забезпечення позову вжиті ухвалою суду першої інстанції від 01 вересня 2022 року , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки справа ще не розглянута по суті, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, обставини, з врахуванням яких судом було вжито заходи забезпечення позову продовжують існувати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини

від 20 листопада 1989 року).

Суть висновків ЄСПЛ у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.

Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100,

від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність забезпечення позову, суд першої інстанції встановив, що червня 2022 року ОСОБА_2 із незалежних від неї причин не має можливості вільно спілкуватись зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 , що призводить до втрати зв`язку між матір`ю та дитиною.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22.

Встановивши наявність обставин, які позбавляють позивача можливості спілкуватися з малолітнім сином, з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною та відсутності обставин, які обмежують право на таке спілкування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_2 щодо забезпечення позову, правильно застосував норми процесуального права, з урахуванням практики ЄСПЛ та Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з огляду на необхідність поновлення та підтримання контакту матері з дитиною, у тому числі під час розгляду спору по суті. Зустрічі матері з сином та їх спілкування мали б сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_2 з малолітнім сином, що відповідатиме законним інтересам дитини.

Крім того суд правильно врахував предмет спору, який виник між сторонами, та дійшов висновку, що обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним з заявленими вимогами, а невжиття таких заходів може призвести до істотного порушення прав та охоронюваних законом інтересів заявника та утруднити виконання рішення суду в майбутньому.

Отже, суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати ОСОБА_2 позовним вимогам, належним чином обґрунтував необхідність вжиття таких заходів.

При цьому забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування заходів забезпечення позову на час звернення заявника із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 372, 374, 375 , 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районногосуду містаДніпропетровська від23січня 2023року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: