Постанова

від 07.06.2023 по справі 910/10974/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2023 р. Справа№ 910/10974/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 (повний текст складено 16.01.2023)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан-Групп»

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/10974/22 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідан-Групп»

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 341 111,21 грн, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

03.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерідан-Групп» (далі - ТОВ «Ерідан-Групп») через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі №910/10974/22, у якій просило поновити строк для подачі цієї заяви; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал) 34 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 стягнуто з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ТОВ «Ерідан-Групп» 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд відзначив, що, враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі (поставка товару за чотирма накладними), виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів позовної заяви, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 34 000,00 грн є явно завищеними порівняно зі складністю справи та підлягають зменшенню.

Враховуючи підтвердження позивачем правового статусу адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг, а також неспівмірність розміру витрат із складністю справи, суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача на правову допомогу мають бути покладені на відповідача частково в сумі 17 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2023, ПрАТ «АК «Київводоканал» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати в частині стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ТОВ «Ерідан-Групп» 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове, яким зменшити розмір задоволених витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

На думку скаржника, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним визначеним ч. 4 ст. 126 ГПК України критеріям.

Відповідач вважає, що ухвалюючи таке рішення, суд не взяв до уваги істотні обставини справи.

ПрАТ «АК «Київводоканал» посилається на подане ним до матеріалів справи заперечення від 10.01.2023 №47/12/12/02-23 на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/10974/22, в яких зазначено, що в даній справі відсутній предмет спору, сторони не заперечували ані наявність договірних правовідносин, ані фактичну заборгованість за договором. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вона є типовою, розрахунки заявлених до стягнення сум не були складними і не потребували значного обсягу часу, справа не обтяжена кількістю доказів, які потребували б вивчення, а відтак вказана судова справа не є складною і не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, а отже значних затрат часу та зусиль.

Відповідач зазначає, що з наданого позивачем акта від 30.12.2022 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги (у якому зазначено про надання послуг: збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову; аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду; підготовка відповіді на відзив) неможливо встановити кошторис за кожну надану послугу окремо з урахуванням погодинної / фіксованої оплати; опис містить лише загальну суму, яка є значно завищеною по відношенню до складності справи, фактично витраченого часу та обсягу виконаної роботи.

Скаржник також відзначає, що п. 4.1 договору про надання правової допомоги визначає розмір винагороди як тверду суму, котра не залежить від обсягу виконаних адвокатом робіт.

ПрАТ «АК «Київводоканал» наводить доводи щодо відсутності спору у зв`язку з визнанням ним до звернення позивача до суду (листом від 07.07.2022 № 292/24/24/02-22) заявленої до стягнення у цій справі суми заборгованості; щодо складності справи, яка на думку відповідача є незначною і не потребувала значних розумових зусиль адвоката; щодо процесуальних документів, а саме позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про ухвалення додаткового рішення, складання яких з огляду на фаховість адвоката не потребує значних розумових зусиль, в т.ч. дослідження судової практики, спеціальних норм матеріального права тощо; щодо обставин, які зумовили невиконання відповідачем обов`язків за договорами, адже заборгованість виникла у зв`язку з об`єктивними обставинами (військова агресія російської федерації проти України), що не залежать від волі сторін та за яких у ПрАТ «АК «Київводоканал» як об`єкта критичної інфраструктури наявні особливі обов`язки перед державою та безпосередньо перед споживачами (населенням), що передбачають забезпечення в першу чергу санітарно-епідеміологічного благополуччя населення.

Скаржник вважає, що суд без урахування зазначеного ухвалив стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, що не відповідає критеріям, визначеним у ч. 4 ст. 126 ГПК України, та просить зменшити такі витрати до 1 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10974/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПАТ «АК «Київводоканал» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 до надходження матеріалів справи №910/10974/22.

01.03.2023 матеріали справи №910/10974/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ «АК «Київводоканал» про зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/10974/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «АК «Київводоканал» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10974/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

ТОВ «Ерідан-Груп» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає її необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач зауважує, що доводи апеляційної скарги спростовується наявними у справі документами, нормами ГПК України, що регулюють підстави відшкодування витрат на правову допомогу, правовими висновками Верховного Суду з цього питання, якими позивач керувався при подання заяви про відшкодування витрат на правову допомогу.

ТОВ «Ерідан-Групп» вважає оскаржуване додаткове рішення таким, що прийняте з урахуванням вимог процесуального законодавства, норм матеріального права та обставин справи, у зв`язку із чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПрАТ «АК «Київводоканал» - без задоволення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

У жовтні 2022 року ТОВ «Ерідан-Групп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з ПрАТ «АК «Київводоканал» 341111,21 грн за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов`язань за договорами поставки №1384/24/16-21 від 27.07.2021 та № 1896/24/16-21 від 26.11.2021.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 34000,00 грн; докази на підтвердження витрат будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/10974/22 від 26.12.2022 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ТОВ «Ерідан-Групп» 225 315,85 грн основного боргу; відстрочено в цій частині виконання рішення до 28.02.2023; стягнуто з ПрАТ «АК «Київводоканал» на користь ТОВ «Ерідан-Групп» 100,00 грн пені, 57 332,37 грн інфляційних втрат, 5 872,77 грн 3% річних та 5 116,46 грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині в позові відмовлено.

03.01.2023 ТОВ «Ерідан-Групп» в системі «Електронний суд» сформувало заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10974/22 про стягнення з ПрАТ «АК «Київводоканал» 34 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До заяви ТОВ «Ерідан-Групп» долучило (в копіях): договір про надання правової допомоги № б/н від 01.10.2022; акт від 30.12.2022 приймання-передачі наданих послуг до договору.

З наданих заявником документів встановлено таке.

01.10.2022 ТОВ «Ерідан-Групп» (клієнт) уклало з адвокатом Важеніною Світланою Анатоліївною (виконавець), яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001320 від 09.02.2018, виданого Радою адвокатів Миколаївської області, договір про надання правової допомоги №б/н (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого виконавець зобов`язався здійснювати представництво клієнта, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі, а клієнт зобов`язався оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) за цим договором складає 34 000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції. Розмір винагороди має тверду суму, не залежить від об`єму виконаних адвокатом робіт. Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Гонорар підлягає сплаті протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку (п. 4.2 договору).

30.12.2022 ТОВ «Ерідан-Групп» та адвокат Важеніна С.А. склали акт приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким виконавець надав, а клієнт прийняв юридичні послуги з надання правової допомоги клієнту з питання підготовки та передачі до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення 225 315,85 грн та судових витрат, а саме:

1) збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову;

2) аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції;

3) підготовка позовної заяви, формування додатків до позову, подання позову до суду;

4) підготовка відповіді на відзив.

Вартість послуг виконавця за цим актом складає 34 000,00 грн.

ПрАТ «АК «Київводоканал» подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у цій справі, у якому вважає заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу неспівмірними критеріям, визначеним ч. 4 ст. 126 ГПК України. Відповідач просив зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу до 1 000,00 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями ч. ч. 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, у разі зазначення фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. І навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. (Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України не вказує конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного ч. 4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у т.ч., але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд встановив, що позивач уклав з адвокатом Важеніною С.А. договір про надання правової допомоги, за умовами п. 4.1 якого розмір винагороди є фіксованим та складає 34 000,00 грн.

Таким чином розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу виконаних ним робіт.

За наведених підстав колегія суддів критично оцінює доводи ПрАТ «АК «Київводоканал» щодо неможливості визначити фактично витрачений адвокатом час за кожну надану послугу, в т.ч. з посиланням на наданий позивачем акт.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу суд бере до уваги доводи поданого ПрАТ «АК «Київводоканал» заперечення, а також те, що заявлені позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірними по відношенню до складності цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг. Колегія суддів також враховує, що справа з таким предметом спору не є справою великої складності.

Апеляційний господарський суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 34 000,00 грн не відповідають критерію «розумності їх розміру» і їх відшкодування матиме надмірний характер, а стягнення цих витрат у сумі 17 000,00 грн є співрозмірним з наданими адвокатом послугами, обґрунтованими та відповідають критерію «необхідності і обґрунтованості».

Разом з тим саме поведінка відповідача (непогашення заборгованості у визначені договорами строки) спричинили звернення позивача до суду з використанням професійної правничої допомоги.

За наведених підстав апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з огляду на предмет та підстави позовних вимог у справі (поставка товару за чотирма накладними), виходячи з характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів позовної заяви, розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 34 000,00 грн є явно завищеними порівняно зі складністю справи та підлягають зменшенню до 17 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10974/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10974/22 залишити без змін.

3. Справу №910/10974/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак