Рішення

від 26.05.2023 по справі 487/354/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/354/22

Провадження № 2/487/569/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2023 м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря Тітова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/354/22 за позовною заявою Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

24.01.2022 перший заступник міського голови Луков Віталій звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської міської ради кошти в сумі 82876,35 грн. за безоплатне користування з 12.12.2018 до 01.02.2021 земельною ділянкою площею 1570 кв.м по АДРЕСА_1 , а також сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Вимоги позову обґрунтовував тим, що на підставі рішення Миколаївської міської ради (далі - ММР) від 30.12.2010 № 2/27 з ПрАТ «Миколаївіндодяг» було укладено договір оренди від 05.08.2011 № 8273 земельної ділянки площею 1570 кв.м для обслуговування майнового комплексу по АДРЕСА_1 зі строком дії до 12.12.2018, який, у подальшому, продовжений не був. Із 30.01.2017 право власності на нерухоме майно за вказаною адресою набув ОСОБА_1 . Так позивач зазначає, що в період з 12.12.2018 по 01.02.2021 користувачем земельної ділянки площею 1570 кв.м, на якій розташований об`єкт нерухомості, був відповідач, який не сплачував кошти до міського бюджету за її користування, чим порушив права ММР як органа місцевого самоврядування та власника земельної ділянки щодо неодержання коштів за час безоплатного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Суд своєю ухвалою від 01.02.2022 відкрив провадження та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

25.02.2022 від представника відповідача - адвоката Пономаренко В.Ю. до суду надійшов відзив, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову, з огляду на таке. 05.08.2011 між ММР та ПрАТ «Миколаївіндодяг» було укладено договір оренди землі № 8273, згідно з яким ММР передала, а ПрАТ «Миколаївіндодяг» прийняло в оренду земельну ділянку загальною площею 1570,00 кв. м. для обслуговування майнового комплексу по АДРЕСА_1 . Під час перевірки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено наявність запису про державну реєстрацію припинення ПрАТ «Миколаївіндодяг» 02.08.2012. Тобто юридичним наслідком здійснення такої реєстрації було, у тому числі, припинення дії договору оренди землі № 8273 від 05.08.2011. Крім того вказує, що стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою є необґрунтованим, оскільки позивач в одноособовому порядку здійснює розрахунок та визначає розмір плати без укладення відповідного договору оренди із ОСОБА_1 . Зазначає, що позивачем неправомірно використано для нарахування заборгованості з орендної плати за земельну ділянку технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з датою формування витягу 16.12.2019, оскільки вимоги позову щодо стягнення такої заборгованості охоплюють ще й 2018, 2020 та 2021. Посилається, що відомості щодо майнових прав на спірну земельну ділянку у державних реєстрах відсутні, тобто така земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав, що виключає можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю. Крім того вказує, що відповідач фактично не користується усією площею земельної ділянки (1570 кв.м.) по АДРЕСА_1 , оскільки об`єкт нерухомого майна, який належить останньому, виходячи з його площі, займає меншу площу земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування, а саме 1357,1 кв.м.

28.11.2022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказано таке: представником відповідача помилково зазначено у відзиві на позов про припинення ПрАТ «Миколаївіндодяг» своєї діяльності у результаті ліквідації, оскільки останнє відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 16.07.2012 реорганізоване шляхом перетворення у ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг». Отже в результаті реорганізації ПрАТ «Миколаївіндодяг» права та обов`язки щодо договору оренди землі за адресою: АДРЕСА_1 , перейшли до ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг», та останній не припинився та продовжував діяти до 12.12.2018. Крім того відповідно до договору купівлі-продажу від 30.01.2017 ОСОБА_1 став власником нежитлового об`єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та до нього перейшло право оренди на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, за договором оренди землі від 05.08.2011 № 8273. Разом з тим вказано, що позивачем обґрунтовано використано нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.12.2019 для визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою у 2018, 2020 та 2021, оскільки Законом України «Про оцінку земель» передбачено проводити нормативну оцінку земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років. Крім того згідно із договором оренди землі від 05.08.2011 № 8273 в оренду передано земельну ділянку загальною площею 1570 кв.м. для обслуговування майнового комплексу по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим не має правового значення, яка площа земельної ділянки безпосередньо зайнята об`єктом нерухомості. Разом з тим твердження представника відповідача щодо того, що спірна земельна ділянка не є об`єктом цивільних прав, оскільки жоден реєстр не містить відомостей щодо майнових прав на цю земельну ділянку, спростовуються тим, що згідно норм діючого законодавство земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації у Державному земельному кадастрі, а ні з моменту реєстрації цього речового права. Крім того заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн. є неспівмірним зі складністю справи та реально витраченим часом адвоката, а тому він не може бути таким, що відповідає критерію розумності.

10.01.2023 від представника відповідача - адвоката Пономаренко В.Ю. на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з посиланням на їх необґрунтованість та не доведення належними та допустимими доказами.

Суд своєю ухвалою від 24.04.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність відповідача, позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 05 серпня 2011 між ММР та ПрАТ «Миколаївіндодяг» укладено договір оренди землі № 8273, відповідно до якого ММР на підставі рішення від 30.12.10 за № 2/27 передає, а ПрАТ «Миколаївіндодяг» приймає в оренду земельну ділянку площею 1570 кв.м для обслуговування майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 зі строком дії договору до 12.12.2018.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.10.2012 № 1144 «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за юридичними особами», яке міститься в загальному доступі за вебадресою https://mkrada.gov.ua/documents/19344.html вбачається, що згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.08.2010 приватне акціонерне товариство «Миколаївіндодяг» є власником нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Згідно із рішенням загальних зборів акціонерів від 16.07.2012 товариство реорганізовано шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївіндодяг». Згідно із рішенням учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївіндодяг» від 11.09.2012 товариство прийняло участь у створенні товариства з обмеженою відповідальність «Торговий дом «Миколаївіндодяг» з передачею до статутного капіталу нежитлового об`єкта по АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Миколаївіндодяг» від 11.09.2012 до складу засновників товариства було прийнято товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївіндодяг» та за актом прийому передачі від 11.09.2012 у власність «Торговий дом «Миколаївіндодяг» був переданий нежитловий об`єкт по АДРЕСА_1 .

Згідно із копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.11.2012 ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» на праві приватної власності належить нежитловий об`єкт по АДРЕСА_1 .

Так 20.10.2016 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, виданого 21.06.2016 ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» та ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» за №1, Протоколу виданого 21.06.2016 ТОВ «Торговий дом «Миколаївіндодяг» за № 1, право власності на нежитловий об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД».

30.01.2017 між ТОВ «НК АЛЬЯНС ЛТД» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу нежитлового об`єкту, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору предмет договору розташований на земельній ділянці загальною площею 0,1570 га, яка перебуває у комунальній власності та має кадастровий номер: 4810136300:02:030:0016.

Отже, враховуючи набуття відповідачем права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 останній набув за договором оренди № 8273 від 05.08.2011 прав та обов`язків орендаря земельної ділянки площею 1570 кв.м.

Відповідно до вимог позову позивач просить стягнути з відповідача кошти у розмірі 82876,35 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів по АДРЕСА_1 за період з 12.12.2018 до 01.02.2021, тобто після закінчення строку дії договору оренди землі від 05.08.2011 № 8273.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України (далі у тексті - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного слідує, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, у яких вказано, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України,.

Крім того згідно із частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Так судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 4810136300:02:030:0016, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, належний ОСОБА_1 , та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 05.08.2011 (визначено її площу 1570 кв.м.), їй присвоєно кадастровий номер, визначене цільове призначення, відомості про неї внесено до державного земельного реєстру.

При цьому твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташована нежитлова будівля, суд вважає недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, відповідач не надав доказів на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Отже розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.

Щодо визначення суми безпідставно збережених коштів, що підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 цього Закону).

Згідно із положеннями частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» (чинним на момент формування витягу) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Так результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру та інше.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.

Як слідує з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.12.2019 № 1512/0/205-19 нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:02:030:0016) становить 1141161,60 грн.

При цьому відповідно до рішення ММР № 48/9 від 18.06.2015, яким внесено зміни до рішення від 07.07.2011 № 7/3 «Про встановлення місцевих податків та зборів на території міста Миколаєва» зі змінами від 16.03.2017 № 17/3 та від 13.07.2017 № 22/3 для обслуговування об`єктів нерухомості, у яких здійснюється інша діяльність розмір річної орендної плати становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у поточному році.

Таким чином судом встановлено, що за визначений позивачем у позовній заяві період (з 12.12.2018 до 01.02.2021) розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, становить 82876,35 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

З огляду на викладене вище, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 89, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської міської радикошти за безоплатне користування земельною ділянкою площею 1570 кв.м по АДРЕСА_1 за період з 12.12.2018 до 01.02.2021 у сумі 82876,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської міської ради судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Миколаївська міська рада, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ЄРДПОУ 26565573.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 05.06.2023.

Головуючий суддя І. В. Боброва