Постанова

від 07.06.2023 по справі 917/936/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Харків Справа № 917/936/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" (вх. №513 П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 (повний текст складено та підписано 16.02.2023, м. Полтава) суддя С.М. Білоусов

за позовною заявою Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (вул. Армійська, 11, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 00956031) в особі Філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (вул. Перемоги, буд. 19, м. Ворожба, Білопільський район, Сумська область, 41812, код ЄДРПОУ 35603996)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" (вул. Соборності, 43, оф. 89, м. Полтава, 36003, код ЄДРПОУ 39562084)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі Філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" з вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 468 649,93 грн за договором № 19 складського зберігання зерна від 24.11.2021 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 19 від 24.11.2021 року в частині оплати наданих послуг зі зберігання зерна у період з 01.12.2021 року по 25.07.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.08.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/936/22, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 позов задоволено повністю (а.с.72-78).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" на користь Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі Філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України заборгованість за договором №19 складського зберігання зерна від 24.11.2021 року в розмірі 468 649,93 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 029,75 грн.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що належні та допустимі докази оплати відповідачем заборгованості за договором №19 складського зберігання зерна від 24.11.2021 року в розмірі 468 649,93 грн в матеріалах справи відсутні, отже суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 скасувати в повному обсязі та ухвалити нове, яким у задоволені вимог про стягнення заборгованості в розмірі 468 649,93 грн відмовити в повному обсязі.

Стягнути з позивача на користь апелянта 10 543,50 грн судового збору та 8000 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «СП «Грано Трейд» офіціальної електронної адреси не має, тому з урахуванням строків, визначених ч. 5 ст. 242 ГПК України господарський суд мав направити ухвалу про відкриття провадження 19.08.2022, що здійснено не було.

Крім того, апелянт зазначає, що відсутність фінансування не передбачена, як підстава можливості невиконання своїх обов`язків господарським судом в процесуальному законодавстві.

Апелянт звертає увагу на те, що судом першої інстанції було направлено ухвалу про відкриття провадження не 19.08.2022, як це передбачено нормами процесуального закону, а 25.10.2022, тобто через два місяця після відкриття провадження, крім того в оспорюваному рішенні не вказано номер поштового відправлення рекомендованого листа про вручення ухвали, тож перевірити інформацію про отримання апелянтом не має можливості, проте скаржник повідомляє суд, що представниками ТОВ «СП «Грано Трейд» вказана ухвала не отримувалась.

Скаржник стверджує, що незважаючи на скрутне фінансове становище останнього за період серпень 2022 жовтень 2022 було повністю сплачено заявлену у позовній заяві заборгованість, тобто за 4 місяці до моменту винесення рішення, що підтверджується копіями платіжних доручень (додаються до апеляційної скарги).

Загальний розмір сплаченої заборгованості становить 535 675,04 грн, вказані платіжні доручення не були долучені до матеріалів справи у зв`язку з тим, що відповідач не приймав участі при розгляді справи у суді першої інстанції, тож апелянт просить суд апеляційної інстанції долучити їх в якості доказів.

Таким чином, апелянт вважає, що позивач навмисне ввів суд в оману та не повідомив про сплату заборгованості, на момент винесення рішення мали місце підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Медуниця О.Є., Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі № 917/936/22 залишено без руху. Зобов`язано скаржника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 1,12 грн у встановленому порядку за встановленими реквізитами.

06.04.2023, у встановлений судом строк, на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надіслана заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав докази доплати судового збору у сумі 1,13 грн, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 22.03.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22. Розгляд апеляційної скарги ТОВ СП Грано Трейд на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено строк позивачу до 24.04.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання іншій стороні у справі.

02.05.2023 до Східного апеляційного господарського суду через Електронний суд від позивача надійшло клопотання, у якому останній просить продовжити строк подачі відзиву на апеляційну скаргу по справі №917/936/22.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 клопотання Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі Філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ СП "Грано Трейд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 до 04.05.2023 задоволено.

Продовжено Державному підприємству "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України в особі Філії "Хлібна база" Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ СП "Грано Трейд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі № 917/936/22 до 04.05.2023 року включно.

04.05.2023 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, підписаний представником позивача адвокатом Д.В. Мальченко, повноваження якого в суді апеляційної інстанції підтверджені ордером про надання правничої (правової допомоги), у якому останній просить прийняти відзив на апеляційну скаргу та врахувати викладені заперечення та аргументи; не враховувати докази, надані з апеляційною скаргою з підстав п. 6 ч. 2 ст. 258 ГПК України; на підставі ч. 7 ст. 252 ГПК України розглядати справу №917/936/22 з повідомленням сторін у справі (а.с.151, 155-161).

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.08.2022 йому було направлено з порушенням строків (отримав 25.10.2022) по суті не впливає на те, що відповідач мав можливість надати докази сплати заборгованості, подати відзив чи інші процесуальні документи, адже рішення у справі ухвалено 16.02.2023 року, тобто майже через три місяці коли відповідач мав ухвалу про відкриття провадження.

На думку позивача, відповідач не обґрунтував неможливість подачі доказів, які додані до апеляційної скарги в суді першої інстанції та не вказав про причини їх не подання 25.10.2022 (коли ним отримано ухвалу про відкриття провадження у справі).

Тому, на думку позивача, додані докази до апеляційної скарги не повинні прийматися судом, як належні, оскільки це порушує засади змагальності та рівності сторін та суттєво впливає на можливість позивача на обґрунтування своєї позиції та надання додаткових доказів.

Щодо фактичної сплати заборгованості вказує, що сплата за платіжним дорученням №695 у розмірі 15 000 грн була здійснена за відвантаженням зерна, до послуг, які надавались згідно договору після відкриття провадження у справі і не заявлені в сумі 468 649,93 грн.

Така ж ситуація щодо сплати згідно платіжного доручення №703 від 11.10.2022 на суму 10 000 грн та платіжного доручення №685 від 27.09.2022 на суму 30 000 грн.

Позивач стверджує, що дані призначення платежу відповідачем вказано не вірно, оскільки він зі свого боку не підписував акт звірки розрахунків, а кошти сплатив (як зазначалось) за послуги, що надавались значно пізніше після відкриття провадження у справі та не включені в суму стягуваної заборгованості за зберігання, приймання, сушіння в період 01.12.2021 по 25.07.2022 та є оплатою за інші послуги згідно договору №19 (відвантаження зерна, зважування автомобілів) за період з 01.07.2022 по 31.10.2022.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

Щодо вимоги позивача стосовно розгляду цієї справи з повідомленням сторін у справі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 252 ГПК України встановлює особливості розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу (ч. 3 ст.270 ГПК України).

За змістом ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обстави справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому

засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Враховуючи наведене, керуючись п.8 ч. 4 ст.247 ГПК України, приймаючи до уваги те, що в даній справі ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, судом апеляційної інстанції вирішено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

18.05.2023 від відповідача на адресу Східного апеляційного господарського суду через Електронний суд надійшли додаткові пояснення від 17.05.2023, в яких останній просить долучити до справи та врахувати їх зміст під час винесення відповідного рішення, які судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції, зокрема, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 24.11.2021 року між Філією «Хлібна база» Державного підприємством «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «Грано Трейд» (поклажодавець) було укладено договір №19 складського зберігання зерна від 24.11.2021 року, за яким поклажодавець зобов`язався передати зерно найменування і кількість якого визначена в додатку до даного договору на зерновий склад, який зобов`язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Відповідно до пункту 2.1 договору зерно поклажодавця приймається зерновим складом за фізичною вагою залізничним транспортом або автомобільним транспортом при зважуванні на вагах Філії "Хлібна база" ДП "Охтирський КХП" за новими бланками товарно-транспортної накладної форми №1 - ТН затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 р. № 983.

За умовами п. 3.1.1. договору зерновий склад зобов`язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснювати відпуск поклажодавцеві.

Пунктом 3.3 договору поклажодавець зобов`язався, зокрема:

- забезпечити доставку зерна на територію зернового складу за власний рахунок (п.3.3.1);

- своєчасно розрахуватися за послуги надані зерновим складом (п. 3.3.2);

- відвантажити зерно після закінчення строку його зберігання на протязі 3-х календарних днів.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством і викладено в додатку, який є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до вимог ст. 201.10 Податкового кодексу України поклажодавець зобов`язаний на протязі 5-ти календарних днів по закінченні поточного місяця сплатити зберігачу попередню оплату у розмірі 20 % від вартості послуг зберігання за поточний місяць. Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку за поточний місяць (п.п. 4.4, 4.5).

Відповідно до пункту 9.1 договору останній набирає чинності з моменту його укладення і діє до 30.06.2022 року з урахуванням умов п. 7.1, 7.2 договору.

Згідно п. 7.1 договору строк зберігання зерна становить - до 30.06.2022 року.

Після закінчення строку зберігання, при умові якщо поклажодавець не виявив бажання забрати зерно, сторони зобов`язані у 3-денний строк погодити новий строк зберігання, або тимчасово продовжити попередній строк до цього договору (при цьому можуть змінюватися умови зберігання та змінюються тарифи за зберігання). Ініціювання узгодження нового строку або встановлення тимчасового строку зберігання покладається на поклажодавця.

Якщо у 3-денний строк поклажодавець не прийме рішення щодо зазначеного, Зерновий склад вправі в односторонньому порядку встановити новий строк зберігання, продовжити попередній строк зберігання або ж зобов`язати поклажодавця забрати зерно.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором складського зберігання зерна №19 від 24.11.2021 року виконав у повному обсязі.

Відповідач в порушення своїх зобов`язань за надані послуги складського зберігання не розрахувався, у зв`язку з чим позивач надіслав ТОВ "СП "Грано Трейд" вимогу від 26.07.2022 року про сплату заборгованості по договору зберігання.

Одночасно до вимоги були долучені акти здачі-приймання виконаних робіт, акти звірки взаємних розрахунків, рахунки на оплату.

Відповідач на вимогу жодним чином не відреагував, у зв`язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" заборгованості в розмірі 468 649,93 грн за договором № 19 складського зберігання зерна від 24.11.2021 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 66 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 ЦК є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Господарським судом встановлено, що 26.12.2021 року зберігач прийняв від поклажодавця на збереження зерно в кількістю 63,462 тон, що підтверджується реєстром накладних на прийняте зерно № 69 від 26.12.2021 року, що включає в себе:

- товарно-транспортну накладну № 433191 від 26.12.2021 року: кукурудза 30480 кг;

- товарно-транспортну накладну № 433192 від 26.12.2021 року: кукурудза 32980 кг;

- лабораторний зразок 2 кг.

З 26.12.2021 року по 27.12.2021 року зберігачем прийнято на зберігання зерна в кількості 281,022 тон, що підтверджується реєстром накладних на прийняте зерно № 70 від 27.12.2021 року, що включає в себе:

- товарно-транспортну накладну №433193 від 27.12.2021 року: кукурудза 35300 кг;

- товарно-транспортну накладну №433194 від 26.12.2021 року: кукурудза 30920 кг;

-товарно-транспортну накладну №433195 від 26.12.2021 року: кукурудза 33140 кг;

- товарно-транспортну накладну №433196 від 26.12.2021 року: кукурудза 35960 кг;

- товарно-транспортну накладну №433197 від 26.12.2021 року: кукурудза 37020 кг;

- товарно-транспортну накладну №433198 від 27.12.2021 року: кукурудза 36100 кг;

- товарно-транспортну накладну №433199 від 27.12.2021 року: кукурудза 37580 кг;

- товарно-транспортну накладну №433190 від 27.12.2021 року: кукурудза 35000 кг;

- лабораторний зразок 2 кг.

28.12.2021 року було прийнято на зберігання 41,162 тон зерна, відповідно до реєстру накладних на прийняте зерно №71 від 28.12.2021 року, що включає в себе:

- товарно-транспортну накладну №433177 від 28.12.2021 року: кукурудза 41160 кг;

- лабораторний зразок 2 кг.

Прийняття на зберігання зазначеного зерна підтверджується також залученими до матеріалів справ складськими квитанціями на зерно, а саме:

- складською квитанцією на зерно №792 від 11.01.2022 року;

- складською квитанцією на зерно №793 від 11.01.2022 року;

- складською квитанцією на зерно №794 від 11.01.2022 року;

- складською квитанцією на зерно №809 від 10.02.2022 року.

Згідно зі ст. 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що строк зберігання зерна становить - до 30.06.2022 року.

Після закінчення строку зберігання, при умові якщо поклажодавець не виявив бажання забрати зерно, сторони зобов`язані у 3-денний строк погодити новий строк зберігання, або тимчасово продовжити попередній строк до цього договору (при цьому можуть змінюватися умови зберігання та змінюються тарифи за зберігання).

Ініціювання узгодження нового строку або встановлення тимчасового строку зберігання покладається на поклажодавця. Якщо у 3-денний строк поклажодавець не прийме рішення щодо зазначеного, Зерновий склад вправі в односторонньому порядку встановити новий строк зберігання, продовжити попередній строк зберігання або ж зобов`язати поклажодавця забрати зерно.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

За умовами пункту 4.2 договору складського зберігання зерна розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством і викладено в додатку, який являється невід`ємною частиною договору.

Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку за поточний місяць (п. 4.5 договору).

Згідно п. 4.6 договору приймання послуг наданих зерновим складом поклажодавцю проводиться на підставі акту виконаних робіт.

На виконання зазначених пунктів договору позивачем були надіслані відповідачу рахунки на оплату (а.с. 49-52) та акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 55-62).

Проте, поклажодавець вказані акти не підписав, виставлені рахунки не сплатив.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 26.07.2022 року сплатити кошти у сумі 468 649,93 грн за зберігання зернових культур в період з 01.12.2021 року по 25.07.2022 року, проте, останній на вимогу жодним чином не відреагував, оплату за зберігання зерна по договору № 19 складського зберігання зерна від 24.22.2021 року - не здійснив.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що у господарського суду були відсутні належні та допустимі докази оплати відповідачем заборгованості в розмірі 468 649,93 грн, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно твердження скаржника, що судом першої інстанції було направлено ухвалу про відкриття провадження не 19.08.2022, як це передбачено нормами процесуального закону, а 25.10.2022, тобто через два місяця після відкриття провадження та те, що представниками ТОВ «СП Грано Трейд» вказана ухвала не отримувалась, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Як зазначено господарським судом в оскаржуваному рішенні, що у зв`язку із відсутністю коштів на придбання поштових марок Господарський суд Полтавської області з 15.06.2022 року припинив відправку поштової кореспонденції суду в паперовому вигляді, про що на офіційному веб-сайті суду було розміщене відповідне інформаційне повідомлення та долучено до матеріалів справи акт від 19.08.2022 року.

За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала господарського суду про відкриття провадження у даній справі від 17.08.2022 року була надіслана відповідачу 25.10.2022 року рекомендованим листом, про що свідчить відтиск печатки про відправлення на зворотному боці вказаної ухвали та повідомлення про вручення поштового відправлення 31.10.2022 ТОВ «СП «Грано Трейд» відповідної ухвали суду (а.с. 71).

Слід зауважити, що суд першої інстанції в ухвалі встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст.165 ГПК України та можливість надати контррозрахунок ціни позову протягом 15 днів з дня отримання ухвали, а також попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст.165 ГПК України).

Проте, останній наданими йому процесуальними правами не скористався, відзив на позов чи то будь-яких заяв та клопотань не надав.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що вищевказане твердження скаржника є безпідставним, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Стосовно твердження скаржника, що розмір сплаченої заборгованості становить 535 675,04 грн та вказані платіжні доручення не були долучені до матеріалів справи у зв`язку з тим, що відповідач не приймав участі при розгляді справи у суді першої інстанції, тож апелянт просить суд апеляційної інстанції долучити їх в якості доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами ч. 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з цим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі №906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів, суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені докази (платіжні доручення) не подавалися та не досліджувалися судом першої інстанції та подані з метою обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, скаржником не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції відповідних доказів, як не надано і доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника, оскільки останній був повідомлений належним чином про відкриття провадження у справі, як це було встановлено судом вище.

Тому суд апеляційної інстанції у задоволені клопотання щодо долучення нових доказів відмовляє.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст. ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України, а тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 без змін.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Грано Трейд" на рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 у справі №917/936/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 16.02.2023 року у справі №917/936/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, відповідно до вимог п.2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.06.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя Д.О. Попков