Постанова

від 07.06.2023 по справі 910/10604/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Харків Справа № 910/10604/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю:

позивача - адвокат Бєлокриницький А.О., свідоцтво від 08.04.2011 року №926;

відповідача - адвокат Давидова О.М., ордер серії АІ №1352124 від 24.03.2023 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів "EаsyCon" апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" (вх. №778Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №910/10604/22, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.), повний текст якого складено 03.04.2023 року

за позовом Приватного акціонерного товариства "ГОНГ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН", м. Київ про стягнення коштів 996510,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №910/10604/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, буд.1; код ЄДРПОУ 41567921) на користь Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" (61064, м. Харків, шосе Григорівське, буд.88; код ЄДРПОУ 01549165) основну заборгованість 208 605 грн. 90 коп., 3% річних 1 143 грн. 04 коп., інфляційні втрати 13 373 грн. 14 коп., пеню 9049 грн. 12 коп., штраф 20 860 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 795 грн. 47 коп.; в решті позову відмовлено.

Приватне акціонерне товариство "ГОНГ" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" на користь Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 37/А-1-8-01/22 від 01.01.2022 року, грошові кошти в розмірі 996510,81 грн., з яких: 695353,00 грн. - основна сума заборгованості; 156978,32 грн. - загальна сума пені; 64625,39 грн. - загальна сума інфляційних втрат; 10018,80 грн. - загальна сума за користування грошовими коштами; 69535,30 грн. - сума штрафу; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" на користь Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" суму судового збору в розмірі 17937,20 грн., а також суму витрат, понесених позивачем з оплати надання професійної правничої допомоги та вказує на те, що очікує понести судові витрати, у зв`язку з розглядом справи з оплати надання професійної правничої допомоги у розмірі 60 000,00 грн.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Лист відповідача про розірвання договору від 09.05.2022 року є нікчемним, оскільки відповідачем був порушений порядок його розірвання в односторонньому порядку, визначений п.п. 2.2.21. договору; відповідач не дотримався 30-ти денного строку, встановленого п.п. 2.2.21. договору, або направивши заяву пізніше належного терміну, або визначивши кінцеву дату розірвання раніше, аніж передбачено зобов`язанням.

Відповідач не звільняється від господарсько-правової відповідальності та виконання умов договору, оскільки ним не доведено вплив форс-мажорних обставин на можливість здійснення господарської діяльності з використанням нежитлових приміщень, що є предметом договору.

Відповідач не навів суду жодних правомірних доводів та не надав жодних належних доказів, які б спростовували позовні вимоги; договір діяв з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, через що заборгованість відповідача має бути розрахована та стягнута за весь період дії договору. Суд першої інстанції неправомірно вирішив, що відповідачем було розірвано договір 09.06.2022 року, частково задовольнивши позовні вимоги та розрахувавши заборгованість лише за відповідний період .

Апелянт надав до апеляційної скарги: Акт огляду приміщень за договором оренди нежитлового приміщення № 37/А-1-8-01/22 від 03.10.2022 року, розпорядження ПрАТ "ГОНГ" № 20/9 від 02.10.2022 року та довіреність ТОВ "ДЖАСТ ІН" № 267 від 28.09.2022 року, посилаючись на те, що подання таких доказів на стадії апеляційного провадження, пояснюється необхідністю додаткового доведення неправомірності розірвання відповідачем договору листом від 09.05.2022 року, що виникла саме після ухвалення рішення господарського суду першої інстанції, які долучено до матеріалів справи (т.2, а.с.60-63).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2023 року, для розгляду справи суддею - доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №910/10604/22 залишено без руху; останнє зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

03.05.2023 року на електронну адресу суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх.№4928), в якій останній, посилаючись на положення ст. 256 ГПК України, просив поновити пропущений строк для подання апеляційної скарги, оскільки апелянт отримав копію оскаржуваного рішення лише 06.04.2023 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 року клопотання Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "07" червня 2023 р. о 12:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №910/10604/22; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі № 910/10604/22 зупинено; запропоновано учасникам справи свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду; попереджено, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

11.05.2023 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №910/10604/22 (вх.№5386).

07.06.2023 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" -адвоката Давидової О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 6462), в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що нарахування заборгованості за орендну плату згідно договору становить можливий лише період з 06.03.2022 року по 09.06.2022 року, а не той що вказаний в позові; нарахування заборгованості за плату та штрафних санкцій з 10.06.2022 року є неправомірним та помилково нараховані позивачем.

07.06.2023 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" -адвоката Давидової О.М. надійшло клопотання про долучення додаткових пояснень щодо оплати надання професійної допомоги (вх.№6476), яке долучено до матеріалів справи, в якому остання вказує на те, що станом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач очікує понести судові витрати у зв`язку з розглядом справи з оплати надання професійної допомоги у розмірі 60 000 грн.

07.06.2023 року на адресу суду від представника Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" - адвоката Бєлокриницького А.О. надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 6517 ел.10241), яку долучено до матеріалів справи, в якій останній просить прийняти заяву про надання доказів понесених судових витрат в розмірі 60000,00 грн. протягом 5 днів після ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом та вказує на те, що докази понесених судових витрат у сумі 60000,00 грн. останній надасть суду протягом 5 днів після ухвалення постанови Східним апеляційним господарським судом.

07.06.2023 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" -адвоката Давидової О.М. надійшла заява (вх.№ 6461) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції , яку долучено до матеріалів справи, в якій остання просить надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 07.06.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи відеоконференцз`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 року задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" - адвоката Давидової О.М. про її участь в судовому засіданні, призначеному на "07" червня 2023 р. об 12:15 год.в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів представника.; судове засідання у справі № 910/10604/22, призначене на "07" червня 2023 р. о 12:15 год. в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131 ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" - адвоката Давидової О.М. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів вказаного представника; повідомлено представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" - адвоката Давидову О.М. що для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції представник зобов`язаний зайти до системи відеоконференцзв`язку та авторизуватися в ній за 10 хвилин до початку судового засідання; активувати технічні засоби (мікрофон, навушники, камеру) та перевірити їх працездатність шляхом тестування за допомогою системи; очікувати запрошення секретаря судового засідання до участі в судовому засіданні. Для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції надіслати на електронну адресу суду документи, що посвідчують особу та її повноваження, скріплені електронним цифровим підписом, а в разі відсутності такого підпису - скановані копії документів і пред`явити їх оригінали під час судового засідання; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua.

У судовому засіданні 07.06.2023 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвалу суду від 04.05.2023 року було надіслано засобами поштового зв`язку: ПрАТ "ГОНГ" (№6102272310180) - відправлення вручено особисто 26.05.2023 року; ТОВ "ДЖАСТ ІН" (№61022)- відправлення вручено за довіреністю 22.05.2023 року.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

У зв`язку з введенням 24.02.2022 року на території України воєнного стану, з метою дотримання розумного балансу між реалізацією права на апеляційне оскарження і принципу юридичної визначеності, копію ухвали суду апеляційної інстанції від 04.05.2023 року було надіслано на вказані учасниками справи офіційні електронні адреси: ПрАТ "ГОНГ" - ІНФОРМАЦІЯ_1, gc.arhont@gmail.com - ОСОБА_1 ; ТОВ "ДЖАСТ ІН" - office@justin.ua та отримані за електронними адресами : ПрАТ "ГОНГ" - ІНФОРМАЦІЯ_1, gc.arhont@gmail.com - ОСОБА_1 ; ТОВ "ДЖАСТ ІН" - office@justin.ua, що підтверджується роздруківками електронного листування, які містяться у матеріалах справи.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 року у cправі №911/1808/21, де, зокрема, вказано, що порядок використання для обміну документами електронної пошти встановлено Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в якому зазначено, що порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 04.05.2023 року та від 07.06.2023 року у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2022 року між Приватним акціонерним товариством "ГОНГ" (далі- орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" (далі- орендар) був укладений договір № 37/А-1-8-01/22 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення вказані в п. 1.2 договору, за плату, що вказана в договорі. Нежитлові приміщення надаються орендарю для здійснення статутної діяльності (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору нежитлові приміщення, що передаються в оренду орендарю, розташовані за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 88, будівля літ. А-1, М-2, загальною площею 768,37 кв.м. у т.ч.:

1.2.1. Складське приміщення А-1 №8 площею 306,80 кв.м.;

1.2.2. Рампа додаткова А-1, площею 170,67 кв.м.;

1.2.3. Коридор А-1 №10, площею 69,60 кв.м.;

1.2.4. Складське приміщення М-2 №25, площею 96,20 кв.м.;

1.2.5 Офісні приміщення М-2 №21, 22, 24, 55-58, площею 125,10 кв.м.

Згідно до п.1.6 договору він набуває чинності з моменту підписання акту прийому - передачі приміщень та діє до 31 грудня 2022 року.

Згідно з п.2.2.7 договору орендар зобов`язується здійснювати оплату не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення та відшкодувати орендодавцю витрати за комунальні платежі згідно з наданими рахунками, а також перевитрати по комунальних платежах, що виникли з різниці авансового платежу і фактично спожитих комунальних послуг протягом 3 робочих днів з моменту виписки відповідного рахунку.

Відповідно до п.3.1 договору щомісячна орендна плата за приміщення, які передаються в оренду, становить: Складське приміщення А-1 №8 площею 306,80 кв.м. - 30066,40 грн.; Рампа додаткова А-1, площею 170,67 кв.м.- 6826,80 грн.; Коридор А-1 №10, площею 69,60 кв.м. - 2784,00 грн.; Складське приміщення М-2 №25, площею 96,20 кв.м.- 9427,60 грн.; Офісні приміщення М-2 №21, 22, 24, 55-58, площею 125,10 кв.м.- 19390,50 грн.; прибирання території , прилеглої до орендованих приміщень 650 грн.; вивіз побутового сміття, в т.ч. підготовка, сортування, навантаження 215,00 грн.; проведення дератизаційних заходів 175,00 грн. Разом: 69535,10 грн., в т.ч. ПДВ 11589,22 грн.

Відповідно до п.3.2 договору форма оплати за договором безготівковий рахунок. Орендар проводить 100% передоплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця в термін, передбачений у п.2.2.7 договору.

Згідно з п.3.3 договору орендна плата є фіксованою і не залежить від результатів господарської діяльності орендаря.

За змістом п.4.2 договору передача приміщень здійснюється за актом прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу цих приміщень в оренду.

На виконання умов договору № 37/А-1-8-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 року, позивач передав, а відповідач прийняв в платне користування нежитлові приміщення, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі №1 від 01.01.2022 року.

Відповідно до п.5.4 договору орендар має право відмовитись від договору, попередивши орендодавця за 30 календарних днів до розірвання договору письмовим повідомленням.

Позивач посилається на те, що 09.05.2022 року отримав на електронну адресу від відповідача лист, в якому останній, посилаючись на форс-мажорні обставини повідомив про припинення дії договору з 31.05.2022 року.

16.06.2022 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих№97 від 08.06.2022 року, в якій вимагав погасити наявну заборгованість за послуги оренди, передбачені договором № 37/А-1-8-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 року.

Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Позивач посилається на те, що відповідач обов`язки, встановлені п.2.2.7 договору не виконує та не здійснює оплату оренди нежитлових приміщень в розмірі, визначеному п.3.1 договору.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь, 695 353,00 грн. - сума основної заборгованості; 156 978,32 грн. - сума пені; 64 625,39 грн. - сума інфляційних втрат; 10 018,80 грн. - сума за користування грошовими коштами ; 69 535,30 грн. - сума штрафу .

24.03.2023 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов частково, виходив з того, що відповідач, направивши позивачу 09.05.2022 року відповідний лист реалізував своє право на розірвання договору № 37/А-1-8-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 року в односторонньому порядку, оскільки реалізація такої відмови від договору здійснена на підставах, передбачених умовами договору, а саме п.5.4., бажання відповідача розірвати договір у найкоротший строк, а саме 31 травня 2022 року, проте як лист був направлений тільки 09.05.2022 року не відміняє самостійного юридичного факту реалізації відповідачем наміру припинити дію договору, оскільки такий намір відображено у листі від 09.05.2022 року, з огляду на те, що лист, в якому зазначено про намір одностороннього розірвання договору був отриманий позивачем 09.05.2022 року, у відповідності до п.5.4 договір є припиненим 09.06.2022 року та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" на користь Приватного акціонерного товариства "ГОНГ", основну заборгованість 208 605 грн. 90 коп., 3% річних 1 143 грн. 04 коп., інфляційні втрати 13 373 грн. 14 коп., пеню 9049 грн. 12 коп., штраф 20 860 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 795 грн. 47 коп.

Колегія суддів з такими висновками місцевого господарського суду не погоджується та зазначає на таке.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом норми містяться у статті 283 ГК України.

Так, за актом прийому-передачі №1 від 01.01.2022 року позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове платне користування нежитлові приміщення.

Відповідно до ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3 ст. 285 ЦК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За матеріалами справи, відповідачем 09.05.2022 року на електронну адресу позивача було направлено лист, в якому повідомлено про припинення дії договору з 31.05.2022 року.

У вказаному листі відповідач посилався на те, що у зв`язку з обставинами непереборної сили, а саме військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні"), який триває більше 30 календарних днів підряд, виконання договірних зобов`язань між сторонами договору оренди нежитлового приміщення № 37/А-1-8-01/2 від 01.01.2022 року втратило актуальність, а тому відповідач повідомляє про припинення дії договору з 31.05.2022 року. Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1); форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2).

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, вище вказано та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем не були виконані договірні зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати оренди переданих за договором нежитлових приміщень.

Згідно розрахунку позивача (з урахуванням заяви про збільшених позовних вимог), борг відповідача по орендній платі за договором за період з 06.03.2022 року по 12.01.2023 року (за 10 місяців) складає 695 353,00 грн.

Вище вказано, що відповідно до п. 2.2.7. договору орендар зобов`язується здійснювати оплату не пізніше 5 числа поточного місяця за орендовані приміщення та відшкодувати орендодавцю витрати за комунальні платежі згідно з наданими рахунками, а також перевитрати по комунальних платежах, що виникли з різниці авансового платежу і фактично спожитих комунальних послуг протягом 3 робочих днів з моменту виписки відповідного рахунку.

Отже, між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, в якому визначений предмет договору (нежитлові приміщення), права та обов`язки сторін, вартість оренди та порядок розрахунків, порядок прийому-передачі приміщень, порядок внесення змін, розірвання договору та відповідальність сторін, припис щодо форс-мажору, інші умови та реквізити сторін.

Договір є укладеним та таким, що набув чинності з 01.01.2022 року відповідно до п. 1.6 договору.

Формальна констатація неможливості виконання відповідачем грошового зобов`язання в силу наявності форс-мажорних обставин не є необхідним та достатнім фактором для його ухилення від виконання зобов`язання.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Так, на офіційному сайті ТПП України розміщено таку інформацію: ТПП України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наведене надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується; даний лист особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами, пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом; при цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку, встановленого Регламентом, https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21, від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання сторонами свого обов`язку.

Відтак, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Існування листа Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань за договором (сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою для звільнення, якщо сторона за договором доведе, що внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов`язання.

Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.08.2022 року у справі № 922/854/21, де, між іншим, вказано на те, що не є достатнім формальне посилання на лист ТПП, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності та від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21, де визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання зобов`язань за договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 16.07.2019 року у справі №917/1053/18 та від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, де, зокрема, вказано на те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі №911/1805/21, де, між іншим вказано на те, що саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку; дослідження таких обставин повинно відбуватись із дотриманням вимог частини першої ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та положень ст. 236 ГПК України, відповідно до яких обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи; при цьому не можна визнати належним чином та повністю дослідженими обставини, в розумінні ст. 236 ГПК України, саму лише констатацію судами факту про підтвердженість сертифікатом у відповідача обставин непереборної сили, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання, без дослідження наявності у таких обставин ознак надзвичайності та невідворотності.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача обставин непереборної сили, які звільняють його від відповідальності за порушення зобов`язання, або ж наявності у таких обставин ознак надзвичайності та невідворотності.

А тому, відповідачем не доведено, що порушення щодо несплати ним заборгованості за договором сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що відповідно до приписів ст. 617 ЦК України могло би бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, вразі якщо б таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, відповідач не звільняється від господарсько-правової відповідальності та виконання умов договору, оскільки ним не доведено вплив форс-мажорних обставин на можливість здійснення господарської діяльності з використанням нежитлових приміщень, що є предметом договору.

Таким чином, відповідач є боржником, що порушив зобов`язання, визначене договором, а тому має сплатити на користь позивача основну суму заборгованості за договором у розмірі 695353,00 грн.

Місцевий господарський суд частково задовольнивши позов, стягнув з відповідача на користь позивача основну заборгованість 208 605 грн. 90 коп., 3% річних 1 143 грн. 04 коп., інфляційні втрати 13 373 грн. 14 коп., пеню 9049 грн. 12 коп., штраф 20 860 грн. 59 коп. та витрати по сплаті судового збору 3 795 грн. 47 коп. тільки за відповідний період, виходячи з того, що відповідач, направивши позивачу 09.05.2022 року відповідний лист реалізував своє право на розірвання договору № 37/А-1-8-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 року в односторонньому порядку, оскільки реалізація такої відмови від договору здійснена на підставах, передбачених умовами п.5.4. договору, зокрема, що бажання відповідача розірвати договір у найкоротший строк - 31 травня 2022 року та направлення листа тільки 09.05.2022 року не відміняє самостійного юридичного факту реалізації ним наміру припинити дію договору, що відображено у вказаному листі, з огляду на те, що лист, в якому зазначено про намір одностороннього розірвання договору був отриманий позивачем 09.05.2022 року та дійшов помилкового висновку про те, що у відповідності до п.5.4 договір є припиненим 09.06.2022 року.

Апелянт вказує на те, що лист відповідача про розірвання договору від 09.05.2022 року є нікчемним, оскільки відповідачем був порушений порядок розірвання договору в односторонньому порядку, визначений п.п. 2.2.21. договору; відповідач не дотримався 30-ти денного строку, встановленого п.п. 2.2.21. договору, або направивши заяву пізніше належного терміну, або визначивши кінцеву дату розірвання раніше, аніж передбачено зобов`язанням.

Так, відповідно до п. 5.4. договору орендар має право відмовитися від договору, попередивши орендодавця за 30 календарних днів до розірвання договору письмовим повідомленням.

Відповідно до п.п. 2.2.21. п. 2.2 договору орендар вправі достроково розірвати договір, письмово попередивши орендодавця про таке розірвання за 30 календарних днів до дати розірвання. В такому разі договір буде вважатися таким, що припинився за згодою сторін на 31 календарний день з моменту отримання орендодавцем відповідного письмового повідомлення орендаря.

За змістом п. 7.2. договору документи, відправлені факсом або електронною поштою (за виключенням документів первинного бухгалтерського обліку), мають повну юридичну силу, за умови обміну сторонами їх оригіналами не пізніше 10 (десяти) днів з моменту направлення факсом або електронною поштою, встановлюють права й обов`язки для сторін договору, можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази та не можуть спростовуватися стороною, від імені якої вони відправлені, якщо вони направлені за наступними номерами/адресами.

Втім, відповідач повідомив позивача про припинення дії договору з 31 травня 2022 року, хоча сам лист складений 09.05.2022 року та того ж дня - 09.05.2022 року був направлений засобами електронного листування позивачу.

А отже, відповідачем були порушені вимоги п.п. 2.2.21 п. 2.2. та п. 5.4. договору, що полягає у недотриманні тридцятиденного строку письмового попередження позивача, встановленого умовами договору.

Відповідач зобов`язаний виконувати саме ті умови договору, які ним передбачені, протягом існування відповідних правовідносин між сторонами не було укладено додаткових угод, що змінювали б порядок розірвання (припинення) договору.

Вище зазначено, що лист від 09.05.2022 року був отриманий позивачем від відповідача електронною поштою.

Втім, відповідачем не завірено листа електронним підписом, а лише відправлено відскановану копію документа в форматі файлу PDF.

Разом з тим, у відповідності до п. 7.2 договору, відповідач мав не пізніше 10 (десяти) днів з моменту направлення електронною поштою листа від 09.05.2022 року направити на поштову адресу позивача засобами поштового зв`язку оригінал вказаного листа.

Доказів того, що оригінал листа від 09.05.2022 року був надісланий відповідачем на поштову адресу позивача засобами поштового зв`язку, матеріали справи не містять.

Окрім того, відповідно до п. 4.3. договору в разі дострокового припинення/розірвання договору та після закінчення строку дії договору, орендар зобов`язується протягом одного дня повернути приміщення за актом прийому-передачі орендодавцю. Зі свого боку орендодавець підписує протягом одного дня Акт прийому-передачі орендованих приміщень після усунення орендарем шкоди, завданої приміщенням, меблям та обладнанню, в разі їх виявлення. Приміщення вважаються повернутим орендодавцю в разі підписання акту прийому-передачі сторонами. Збитки, завдані орендодавцю неналежним використанням приміщення та обладнання, вказуються в дефектній відомості, яка складається в строк за 10 (десять) календарних днів до дострокового припинення/розірвання договору представниками сторін та в подальшому є невід`ємною частиною Акту прийому-передачі приміщень.

Так, апелянт надав до апеляційної скарги: Акт огляду приміщень за договором оренди нежитлового приміщення № 37/А-1-8-01/22 від 03.10.2022 року, розпорядження ПрАТ "ГОНГ" № 20/9 від 02.10.2022 року та довіреність ТОВ "ДЖАСТ ІН" № 267 від 28.09.2022 року.

Апелянт вказує на те, що подання таких доказів на стадії апеляційного провадження, як Акт від 03.10.2022 року огляду приміщень за договором оренди нежитлового приміщення № 37/А-1-8-01/22 від 01.01.2022 року, розпорядження ПрАТ "ГОНГ" № 20/9 від 02.10.2022 року та довіреності ТОВ "ДЖАСТ ІН" № 267 від 28.09.2022 року, пояснюється тим, що необхідність додаткового доведення неправомірності розірвання відповідачем договору листом від 09.05.2022 року виникла саме після ухвалення рішення господарського суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Частиною 1, 4 статті 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ст. 124, п. 2, 3, 4 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, вказані додаткові докази, а саме: Акт огляду приміщень за договором оренди нежитлового приміщення № 37/А-1-8-01/22 від 03.10.2022 року, розпорядження ПрАТ "ГОНГ" № 20/9 від 02.10.2022 року та довіреність ТОВ "ДЖАСТ ІН" № 267 від 28.09.2022 року, слід прийняти на підставі положень ст. 269 ГПК України, як такі, що не були подані позивачем з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, 03.10.2022 року за участю представників позивача та відповідача був проведений огляд приміщень, орендованих за договором, в результаті проведеного огляду між сторонами складений Акт огляду приміщень за договором оренди нежитлового приміщення № 37/А-1-8-01/22 від 03.10.2022 року.

Вказаний Акт містить наступні відомості: "У ході огляду нежитлових приміщень, що передані в оренду орендарю згідно чинного договору оренди нежитлового приміщення № 37/А-1-8-01/22 від 01.01.2022 року, що розташовані за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 88, будівля літ. А-1, М-2, загальною площею 768,37 кв.м., у т.ч. складське приміщення А-1 № 8, площею 306,80 кв.м., рампа додаткова А-1, площею 170,67 кв.м., коридор А-1 № 10, площею 69,60 кв.м., складське приміщення М-2 № 25, площею 96,20 кв.м., офісні приміщення М-2 №№ 21, 22, 24, 55-58, площею 125,10 кв.м., встановлено наступне: приміщення складу неушкоджене, замки дверні цілі, неушкоджені. Майно ТОВ"ДЖАСТ ІН" зі слів представника Мурашка В.В. у цілісності." (т.2, а.с.62-63).

Акт підписано з боку позивача Гуртовим С.В., Селіною С.В., Антипенко С.В. та Григоренко Є.Ю., а з боку відповідача - Мурашко В.С.; повноваження представників позивача підтверджуються розпорядженням № 20/9 від 02.10.2022 року (т.2, а.с.60).; повноваження представника відповідача підтверджуються довіреністю № 267 від 28.09.2022 року, виданою Мурашко В.С. (т.2, а.с.61).

Вказані обставини, які стверджують факт проведення між сторонами огляду орендованих приміщень свідчать про те, що відповідач не звільнив станом на день проведення такого огляду, тобто на 03.10.2022 року орендовані ним за договором № 37/А-1-8-01/22 від 01.01.2022 року приміщення та продовжував фактично ними користуватися.

А отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №37/А-1-8-01/22 від 01.01.2022 року, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 695 353,00 грн. - суми основної заборгованості за договором підлягає задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, у зв`язку із простроченням відповідачем зобов`язань за договором № 37/А-1-8-01/22 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 року, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 156 978,32 грн. пені, 64 625,39 грн. інфляційних втрат; 10 018,80 грн. за користування грошовими коштами та 69 535,30 грн. штрафу.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі № 910/12876/19, де, зокрема, вказано на те, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою ст. 231 ГК України. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Так, вище вказано, що пунктом 5.5 договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати платежів, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діє в період прострочення, за кожен день прострочення.

Згідно до п.5.6 договору у разі прострочення оплати платежів більш ніж на 1 місяць, орендар сплачує штраф у розмірі 10% несплаченої суми.

Отже, можливість стягнення штрафу та пені визначена умовами укладеного між сторонами договору.

За таких обставин, перевіривши за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН розрахунок, наданий позивачем суми штрафних санкцій, з урахуванням прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2022 року щодо суми основної заборгованості у розмірі 695 353,00 грн., слід зазначити, що підлягають задоволенню як обґрунтовано нараховані - 3% річних у розмірі 10 018,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 64 625,39 грн., пеня у розмірі 156 978,32 грн. та штраф у розмірі 69 535,30 грн.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, місцевий господарський суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі слід скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" на користь Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" 695 353,00 грн. - основної заборгованості; 156 978,32 грн. - пені; 64 625,39 грн. - інфляційних втрат; 10 018,80 грн. - річних за користування грошовими коштами; 69 535,30 грн. - штрафу, поклавши судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України на відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, ст. 270, ч.2 ст. 275, ст. ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2023 року у справі №910/10604/22 скасувати повністю.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" (02090, м.Київ, вул. Бутлерова, буд.1; код ЄДРПОУ 41567921) на користь Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" (61064, м. Харків, шосе Григорівське, буд.88; код ЄДРПОУ 01549165) 695 353,00 грн. - основної заборгованості; 156 978,32 грн. - пені; 64 625,39 грн. - інфляційних втрат; 10 018,80 грн. - річних за користування грошовими коштами; 69 535,30 грн. - штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" (02090, м.Київ, вул. Бутлерова, буд.1; код ЄДРПОУ 41567921) на користь Приватного акціонерного товариства "ГОНГ" (61064, м. Харків, шосе Григорівське, буд.88; код ЄДРПОУ 01549165) 9051,80 грн.- судового збору за подання позовної заяви та 17937,20 грн.- судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.06.2023 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін