Постанова

від 30.05.2023 по справі 922/2653/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/2653/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,

представників сторін:

від позивача Орел С.С. (у режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.552Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 (суддя Лаврова Л.С.) у справі №922/2653/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація та медицина», м.Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація та медицина» (далі ТОВ «Фармація та медицина»), згідно з яким просив:

- стягнути з відповідача борг у загальній сумі 1 121 159,44 грн., у тому числі: основний борг у сумі 700 043,98 грн.; пеня в сумі 194 657,56 грн.; 3% річних у сумі 22 621,48 грн.; інфляційні в сумі 203 836,42 грн.;

- стягнути з відповідача судові витрати, а саме 16 817,39 грн. сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу (рамковий) №106/ПГ-2887-К від 23.11.2021.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 у справі №922/2653/22, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено. Судові витрати у розмірі 16 817,39 грн. покладено на відповідача.

В основу рішення покладено висновки суду про те, що позивач поставив відповідачу природній газ на суму 700 043,98 грн., оплату якого на умовах підписаного сторонами договору не було проведено відповідачем. Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, інфляційних і 3% річних, суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню - такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить: змінити означене рішення; позовні вимоги задовольнити частково; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 600 043,98 грн., 3% річних 22 621,48 грн., інфляційні 203 836,42 грн. та 12 397,53 грн. судового збору; у задоволенні інших вимог відмовити.

На переконання апелянта, оскаржуване рішення прийняте при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, та підлягає зміні з огляду на наступне:

- позивачем при розрахунку суми основного боргу (700 043,98 грн.) не враховано 100000грн оплати, які були перераховані відповідачем платіжним дорученням №13068 від 30.11.2022. Реєстр платежів, отриманий позивачем з Ощадбанку і доданий до позовної заяви в обґрунтування суми заборгованості, складений станом на 18.11.2022 і не враховує надходження 100 000,00 грн. у погашення боргу. Таким чином, сума основного несплаченого боргу фактично становить 600 043,98 грн. Зазначена сума несплаченого боргу підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 31.12.2022, який не був досліджений в суді першої інстанції;

- Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Торгово-промислова палата України у заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Основним видом господарської діяльності і джерелом грошових надходжень відповідача є доходи від передачі в оренду власних нежитлових приміщень по вул.Благовіщенська, 25, м.Харків. Договір постачання природного газу №106/ПГ-2887-К від 23.11.2021 був укладений з позивачем саме з метою забезпечення теплом названих приміщень. Товариство з обмеженою відповідальністю Клініка репродуктивної медицини імені академіка В.І.Грищенка (орендатор) здійснило переміщення клініки і працівників з міста Харкова до міста Львова (19.04.2022 клініка почала роботу в м.Львів), у зв`язку із чим договір оренди нежитлових приміщень призупинено. Отже, належне виконання зобов`язання по договору постачання природного газу виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Обставини форс-мажору за загальним правилом звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов`язань;

- позивач не надав доказів того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків. При цьому позивач застосовує своє право на стягнення з відповідача втрат, що передбачені законом як річні та інфляційні, з розрахунком яких відповідач погоджується. Стягнення з відповідача додатково штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 194 657,56 грн. є обтяжливим для останнього, не буде сприяти швидкому виконанню рішення і збереженню платоспроможності відповідача як гарантії виконання судового рішення. Окрім того має бути врахований той факт, що позивач тривалий час не звертався для захисту свого порушеного права, а відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем. З посиланням на ст.233 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) апелянт зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду.

До апеляційної скарги додано копії платіжного доручення №13068 від 30.11.2022 на суму 100 000,00 грн. та акту звірки взаєморозрахунків за 2022 рік, які, згідно з твердженнями скаржника, свідчать про часткове погашення суми боргу до подання позовної заяви. Апелянтом також надано копії документів, які, на переконання останнього, свідчать про наявність підстав для зменшення судом розміру нарахованих штрафних санкцій, а саме: договору оренди приміщення №0201 від 04.01.2021; додаткової угоди №1 від 31.03.2021 до договору оренди приміщення; додаткової угоди №2 від 01.12.2021 до договору оренди приміщення; додаткової угоди №3 від 24.02.2022 до договору оренди приміщення; наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка репродуктивної медицини імені академіка В.І.Грищенка №4 від 09.03.2022; наказу Товариства з обмеженою відповідальністю Клініка репродуктивної медицини імені академіка В.І.Грищенка №5 від 15.04.2022.

Обґрунтовуючи клопотання щодо поважності причин неподання вищевказаних доказів до суду першої інстанції, відповідач зазначає наступне. Поштове відправлення з Господарського суду Харківської області на адресу ТОВ Фармація та медицина з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2022 повернулося до суду із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому ТОВ Фармація та медицина не отримувало від відділення зв`язку будь-яких повідомлень про надходження зазначеного відправлення, не було здійснено доставки відправлення за місцем знаходження підприємства листоношою. У свою чергу, незважаючи на воєнний стан, підприємство здійснювало своєчасне отримання поштових відправлень. Запит щодо причин недоставки відповідачу відправлення направлено до відділення зв`язку, проте на час подання апеляційної скарги відповідь на запит не отримана. Внаслідок цього відповідач не був обізнаний про відкриття провадження у справі та про встановлений судом першої інстанції строк для надання відзиву на позов, внаслідок чого був позбавлений можливості надати докази, які свідчать про невідповідність зазначеної в позові суми основного боргу фактичним обставинам у справі, а також можливості зазначити про те, що належне виконання зобов`язання відповідачем виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Розглянувши клопотання відповідача про долучення додаткових доказів, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З урахуванням вказаного вище і того, що відповідач не був обізнаний про розгляд справи Господарським судом Харківської області, з метою дотримання прав особи, яка не була обізнана про наявність провадження у цій справі, повного та всебічного дослідження обставин справи та дотримання принципів господарського судочинства (справедливість, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін), враховуючи, що відсутість цих документів, неподання їх позивачем суттєво впливає на об`єм прав відповідача і повноту дослідження обставин справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вищевказаного клопотання відповідача.

На поштову адресу суду також від ТОВ «Фармація та медицина» надійшло клопотання щодо долучення до матеріалів справи додаткових документів, а саме платіжних інструкцій №13047 від 10.03.2023 на суму 100 000,00 грн., №13091 від 15.03.2023 на суму 100 000,00 грн., №13116 від 16.03.2023 на суму 100 000,00 грн., №13118 від 20.03.2023 на суму 300 043,98 грн. За змістом клопотання відповідач зазначив, що після подання апеляційної скарги була повністю погашена сума основного боргу, заявлена у позовній заяві. За таких обставин відповідач просить змінити оскаржуване рішення, а саме відмовити позивачу у стягненні заборгованості в розмірі 700 043,98 грн. та пені 194 657,56 грн.

Системний аналіз статей 80 ГПК України (подання доказів) та 269 ГПК України (межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції) свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. У свою чергу, на відповідача покладено обов`язок подати суду докази разом із поданням відзиву. Оскільки перелічені платіжні документи не були подані сторонами суду першої інстанції, крім того, не існували на час прийняття судом першої інстанції свого рішення (оплата ще була здійснена відповідачем) , то ця обставина виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції цих платіжних документів, як додаткових доказів у порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів.

Таким чином, враховуючи процесуальні норми, що стосуються порядку подання доказів до суду першої та апеляційної інстанцій (ст.ст.80, 269 ГПК України), межі перегляду справи апеляційним судом, колегія суддів не прийняла до розгляду надані скаржником додаткові докази.

Судова колегія також зазначає, що згідно з ч.1 ст.266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

На електронну адресу суду від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку; з накладенням кваліфікованого електронного підпису), згідно з яким заявник просить апеляційну скаргу ТОВ «Фармація та медицина» залишити без задоволення, оскаржуване рішення - залишити без змін. При цьому за коротким змістом відзиву позивач зазначає наступне:

- позивач підтверджує факт оплати відповідачем боргу в розмірі 100 000,00 грн. 30.11.2022, а тому провадження в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України;

- контекстний зміст ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також вимоги Регламенту дають підстави дійти висновку, що сертифікат, про який йдеться у зазначеному Законі, є індивідуальним актом, який стосується конкретних учасників договірних відносин, конкретного договору та конкретних договірних зобов`язань. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом Торгово-промислової палати (далі ТПП) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Такий лист ТПП не передбачений статтями 14 та 14-1 Закону і положеннями Регламенту та не містить посилання на зобов`язання, неможливість виконання якого спричинено настанням таких форс-мажорних обставин. Лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв`язку із чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту;

- відповідач не виконав вимоги договору щодо своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов`язання. Це позбавляє його права вимагати застосування наслідків, передбачених п.8.1 Рамкового договору (автоматичне відкладення строку виконання зобов`язань);

- купівля природного газу в лютому, березні та квітні 2022 (місяці, за який не сплачено борг) здійснювалась відповідачем після початку військової агресії Російської Федерації проти України і, якщо відповідач після настання вказаних подій опинився під дією форс-мажорних обставин, то мав відмовитись від прийнятих на себе зобов`язань у лютому, березні та квітні 2022, заздалегідь розуміючи, що не зможе їх виконати. Окрім того, частина зобов`язання зі сплати заборгованості за поставлений природний газ була прострочена до початку військової агресії Російської Федерації проти України;

- у момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов рамкового договору (п.7.2). Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів, Держави. Нараховані штрафні санкції у розмірі 194 657,56 грн. не є надмірно великими в порівнянні із зобов`язанням за рамковим договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 2 361 638,51 грн., яке виконувалось неналежним чином.

Рух справи викладено у наявних у матеріалах справи ухвалах суду апеляційної інстанції. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 призначено розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 у справі №922/2653/22 на 30.05.2023 о 09:30год.

У судовому засіданні 30.05.2023 представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. У свою чергу, до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача, мотивоване відсутністю у штаті адвоката, який може представляти відповідача в суді, та відсутністю фінансової можливості залучити стороннього адвоката для участі в розгляді апеляційної скарги. При цьому відповідач зазначив, що надав до матеріалів справи наявні в нього докази в письмовій формі, підтримує всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (далі - постачальник) та ТОВ «Фармація та медицина» (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу (рамковий) №106/ПГ-2887-К (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.

Відповідно до п.2.6 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природною газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість.

Для складання акту приймання-передачі природного газу за підсумками розрахункового періоду постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС та/або дані, отримані від споживача. Формування акту відбувається не раніше 9 числа місяця наступного за розрахунковим періодом (п.2.8 договору).

Згідно з п.2.9 договору постачальник направляє споживачу два примірника підписаного та скріпленого печаткою акту до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Споживач протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений його печаткою (за наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу (п.2.10 договору).

Пунктом 2.11 договору сторони погодили, що у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмового обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, такий акт вважається підписаним, а обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов договору.

За умовами пунктів 3.4, 3.5 договору споживач самостійно розраховує суму платежу за газ і забезпечує оплату в строки, передбачені умовами, що визначаються в окремих додаткових угодах до договору. Остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, на підставі акту (актів) приймання-передачі природного газу.

Пунктом 7.2 договору погоджено, що в разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений постачальником газ/інші платежі споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 6 додаткових угод №1 від 25.11.2021, №2 від 22.12.2021, №3 від 20.01.2022, №4 від 16.02.2022 та №5 від 15.04.2022 до договору визначено, що оплата за договором здійснюється споживачем на рахунок постачальника у наступні строки:

- 34% від суми платежу за газ - до 10 числа розрахункового періоду;

- 33% від суми платежу за газ - до 20 числа розрахункового періоду;

- 33% від суми платежу за газ - до 30 числа розрахункового періоду.

На виконання умов договору, протягом грудня 2021 - квітня 2022 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 361 638,51 грн.

Зазначені обставини підтверджені наявними у матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (щодо обсягів природного газу, поставленого в грудні 2021 на суму 555 507,49 грн., січні 2022 на суму 1 006 087,04 грн., лютому 2022 на суму 372 874,15 грн. та березні 2022 на суму 341 276,96 грн.) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо використання природного газу споживачем з ЕІС-кодом 56XO0000W1TDQ00X (щодо обсягів природного газу, поставленого в квітні 2022 на суму 85 892,87 грн.) з ресурсу позивача, відповідно до п.2.11 договору.

Позивач на виконання п.2.9 договору направляв відповідачу по два примірники акту приймання-передачі за квітень 2022, підписаний уповноваженим представником позивача. У порушення п.2.10 договору станом на дату складання позовної заяви відповідач не повернув позивачу підписаний акт приймання-передачі природного газу за квітень 2022.

Адвокатом Літвіновим Є.Л., що діє в інтересах позивача, направлено до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» адвокатський запит про надання інформації та копій документів щодо фактичних обсягів споживання відповідачем природного газу з ресурсу позивача протягом 2021-2022 років. З відповіді на адвокатський запит Оператора ГТС №ТОВВИХ-22-10914 від 12.10.2022 убачається, що відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в квітні 2022 в обсязі 2 247,74 куб.м, що відповідає обсягам, зазначеним позивачем у акті приймання-передачі природного газу за квітень 2022, який не підписаний відповідачем.

Згідно з твердженнями позивача, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 700 043,98 грн.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» було направлено на адресу ТОВ «Фармація та медицина» вимогу про сплату заборгованості №119/4.3-18238-2022 від 28.10.2022, яка була залишена відповідачем без задоволення. Зазначені обставинним стали підставою звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з розглядуваним позовом до суду.

Судова колегія враховує наступне.

Предметом позову є стягнення з ТОВ «Фармація та медицина» боргу за поставлений ТОВ «ГК «Нафтогаз України» природний газ в грудні 2021 квітні 2022 за договором постачання природного газу (рамковий) №106/ПГ-2887-К від 23.11.2021 та застосування наслідків порушення відповідних грошових зобов`язань у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційних та пені.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №106/ПГ-2887-К від 23.11.2021, права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом за нормами ЦК України та ГК України, які, зокрема, регламентують правовідносини з розрахунків за поставку та які передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж (ч.2 ст.712 ЦК України), враховуючи також особливості законодавства у сфері газопостачання.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд Харківської області встановив, що відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий природний газ за договором постачання природного газу №106/ПГ-2887-К від 23.11.2021, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 700 043,98 грн. За відсутності доказів зворотного місцевий господарський суд визнав обґрунтованою вимогу позивача про стягнення заборгованості в означеній сумі.

У свою чергу, за змістом апеляційної скарги ТОВ «Фармація та медицина» стверджує, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» при розрахунку суми основного боргу не враховано 100000,00грн, які були перераховані відповідачем на рахунок позивача платіжним дорученням №13068 від 30.11.2022. За твердженнями скаржника, сума основного несплаченого боргу фактично становить 600 043,98 грн. та підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 31.12.2022, який не був досліджений в суді першої інстанції.

Дослідивши надане відповідачем платіжне доручення №13068 від 30.11.2022, судовою колегією встановлено, що отримувачем зазначено ТОВ «ГК «Нафтогаз України», сума платежу - 100 000,00 грн., призначення «за постачання природного газу по дог.№106/ПГ-2887-к від 23.11.2021 р., у тч.ч. ПДВ 20% - 16 666,67».

Представник позивача за змістом відзиву на апеляційну скаргу та безпосередньо у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 30.05.2023 підтвердив факт оплати відповідачем 30.11.2022 боргу в розмірі 100 000,00 грн. Неврахування названої оплати при поданні позовної заяви представник позивача пояснив несвоєчасним отриманням інформації з фінансового відділу.

Судова колегія наголошує, що у контексті приписів ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. У свою чергу, недобросовісна поведінка позивача, яка виявилася у ненаданні суду всіх наявних у нього доказів, стала причиною безпідставного стягнення з відповідача боргу в сумі 100 000,00 грн., який вже був сплачений відповідачем станом на дату звернення позивача до суд із позовною заявою.

За змістом відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначає, що провадження в частині 100000,00 грн. заборгованості підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Судова колегія зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи оплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 100000грн до звернення позивача з позовом до суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн.

За висновками судової колегії, сума основного несплаченого боргу фактично становить 600 043,98 грн.

Крім основного боргу позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні.

За змістом ст.ст.549, 611, 625 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати 3% річних, інфляційних та пені, нарахування якої в розглядуваному випадку передбачено п.7.2 договору постачання природного газу №106/ПГ-2887-К від 23.11.2021.

Сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, складає 203 836,42 грн. Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 22 621,48 грн. Перевіривши розрахунок позивача, місцевий господарський суд визнав його обґрунтованими, а вимоги по стягненню названих нарахувань - такими, що підлягають задоволенню.

За змістом апеляційної скарги відповідач зазначив, що з розрахунком 3% річних та інфляційних погоджується. Враховуючи визначені ст.269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції (у межах доводів та вимог апеляційної скарги), рішення місцевого господарського суду у відповідній частині не перевіряється.

Розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 194 657,56 грн. Судом першої інстанції задоволені вимоги позивача у названій частині в повному обсязі.

За змістом апеляційної скарги відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин (введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) та зазначає, що обставини форс-мажору за загальним правилом звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме від нарахування штрафів/пені за неналежне виконання зобов`язань.

Спростовуючи зазначені твердження апелянта, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.14-1 названого Закону ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Отже, єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат.

Відповідно до п.6.1 Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (п.6.2 Регламенту).

З наведених норм убачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається безпосередньо апелянт, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Крім того розділом 8 договору сторони узгодили положення про форс-мажор. Відповідно до п.8.2 договору про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини.

Тобто, сторони у договорі визначили порядок та строки повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин. Доказів направлення відповідачем позивачу листа з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у строк, передбачений у договорі, відповідачем не надано. На наявність обставин такого повідомлення відповідач за текстом апеляційної скарги не посилається.

За таких обставин судова колегія відхиляє посилання скаржника на наявність підстав для звільнення від відповідальності за порушення умов договору у вигляді стягнення пені.

У свою чергу, нормами ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України передбачено право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

За приписами ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія зазначає, що загальновідомою є обставина військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Як зазначено у листі ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, названі обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Як зазначає апелянт та вбачається з наданих останнім документів, основним видом господарської діяльності і джерелом грошових надходжень відповідача є доходи від передачі в оренду власних нежитлових приміщень по вул.Благовіщенська, 25, м.Харків. Договір постачання природного газу №106/ПГ-2887-К від 23.11.2021 був укладений з позивачем саме з метою забезпечення теплом названих приміщень. Товариство з обмеженою відповідальністю Клініка репродуктивної медицини імені академіка В.І.Грищенка (орендатор) здійснило переміщення клініки і працівників з міста Харкова до міста Львова (19.04.2022 клініка почала роботу в м.Львів), у зв`язку із чим договір оренди нежитлових приміщень призупинено, що негативно вплинуло на господарську діяльність відповідача.

Отже, належне виконання зобов`язання по договору постачання природного газу виявилося неможливим внаслідок дії надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Між тим, ані предмет, ані підстави позову, які за змістом ч.1 ст.14, ч.2 ст.76 ГПК України визначають межі судового дослідження, не містять обґрунтування наявності та розміру збитків у позивача, завданих допущеним з боку відповідача простроченням виконання грошових зобов`язань. На виконання приписів ст.74 названого Кодексу відповідних доказів щодо наявності та розміру збитків позивачем до суду надано не було.

Відтак, за відсутності належних доказів наявності збитків у позивача через прострочення виконання спірного грошового зобов`язання відповідачем, враховуючи наявність об`єктивних обставин, які не залежали від волі відповідача (введення воєнного стану в Україні) та які безпосередньо негативно вплинули на господарську діяльність відповідача і створили передумови порушення грошових зобов`язань, а також з огляду на пред`явлення позивачем до стягнення з відповідача поряд з інфляційними та 3% річних пені у розмірі, який складає більше третини розміру основної заборгованості (належної до стягнення з відповідача), судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення з відповідача розміру пені на 50% (до 97 328,78 грн.).

Таким чином, аргументи апелянта про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлення конкретного розміру зменшення пені за умов наявності підстав для його застосування в принципі, є дискреційним повноваженням суду, який застосовує таке зменшення. При цьому діюче законодавство не містить норми, яка б встановлювала конкретну формулу для визначення розміру відсотку зменшення, що зумовлює використання апеляційним судом загальних принципів, визначених, зокрема, у ст.2 ГПК України.

Застосований Східним апеляційним господарським судом розмір зменшення стягуваної пені кореспондується як із ступенем виконання спірного грошового зобов`язання (оплатою боргу відповідачем), так із майновими інтересами обох сторін, а отже відповідає принципу пропорційності у розумінні ст.15 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 100 000,00 грн. та пені в розмірі 97 328,78 грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги (розрахований з урахуванням ставок судового збору, визначених Законом України «Про судовий збір») підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Судова колегія, разом з іншим, звертає увагу, що ТОВ «Фармація та медицина» при зверненні до Східного апеляційного господарського суду надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги (переплата становить 18 596,30 грн.). У контексті приписів ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Станом на дату винесення постанови відповідне клопотання відповідача відсутнє.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 у справі №922/2653/22 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація та медицина» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованості в розмірі 100 000,00 грн. та пені в розмірі 97 328,78 грн.

У цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація та медицина» заборгованості в розмірі 100 000,00 грн. та пені в розмірі 97 328,78 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 у справі №922/2653/22 залишити без змін.

Господарському суду Харківської області видати наказ в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація та медицина» (61052, м.Харків, вул.Благовіщенська, буд.25; ідентифікаційний код 32677494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1; ідентифікаційний код 40121452) заборгованість у розмірі 600 043,98 грн., пеню - 97 328,78 грн., три відсотки річних 22 621,48 грн., інфляційні втрати - 203 836,42 грн. та 15 317,39 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1; ідентифікаційний код 40121452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармація та медицина» (61052, м.Харків, вул.Благовіщенська, буд.25; ідентифікаційний код 32677494) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 250,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.06.2023.

Головуючий суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков