Постанова

від 01.06.2023 по справі 908/1856/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1856/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Чередко А.Є., Верхогляд Т.А.

розглянувши апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 (суддя Мірошниченко М.В.)

у справі №908/1856/22

за позовом Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137, поштова адреса: 69076, м. Запоріжжя, вул. Василя Сергієнка, буд. 7, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛО (69120, м.Запоріжжя, вул. Мікояна, буд. 14, ідентифікаційний код 19281177)

про стягнення 5154,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся Концерн Міські теплові мережі з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛО про стягнення основного боргу за відпущену теплову енергію в гарячій воді в сумі 5154,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року позивач поставив відповідачу теплову енергію за адресою: вул.Дорошенка, буд. 3 у м. Запоріжжя до 13/100 частин вбудованого прибудованого приміщення LVІІ на загальну суму 5154,46 грн. Жодних оплат за вказаний період відповідач не здійснив. Від укладання договору купівлі-продажу теплової енергії на вказане приміщення відповідач ухиляється.

Рішенням господарського суду Запорізької області області від 22.11.2022 у справі №908/1856/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Концерн "Міські теплові мережі" звернулось з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 у справі №908/1856/22, прийняти нове про задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 5 154,46 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням господарського суду щодо недоведеності позовних вимог в частині факту подання теплової енергії до приміщення відповідача, обсягу і вартості пред`явленої до стягнення вартості теплової енергії за спірний період. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, останній раз у квітні 2020 року, що підтверджується листом №08/5-149 від 30.04.2020, копія якого долучена до позовної заяви, однак відповідач ухилявся від укладення договору. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих та спожитих послуг. Щомісячна кількість теплової енергії, поставленої у спірний період, зазначена в актах приймання-передачі теплової енергії та рахунках для оплати спожитої теплової енергії, які щомісяця надсилалися на адресу відповідача. Система опалення нежитлового приміщення відповідача за адресою м.Запоріжжя, вул. П.Дорошенка, 3 є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньо будинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах, що свідчить про надходження тепла в приміщення. Законодавством передбачено, що споживач може відключитися у встановленому порядку від систем централізованого теплопостачання. Наразі є чинним порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затв. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019. Враховуючи відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, вказане приміщення є опалювальним. Твердження відповідача щодо власної системи опалення (електричне теплове обладнання) не можна приймати до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів використання кондиціонерів, як частину системи опалення, не пред`явлено технічної документації, відповідного проекту на додаткове місце обладнання/систему. Тільки в разі наявності проектної документації відповідач міг звернутися до позивача для врахування цього факту при обчисленні рахунків за спожиту теплову енергію. Щодо доказів на підтвердження вихідних даних розрахунку теплового навантаження відповідача, апелянт зазначає, що житловий будинок №3 по вул.Дорошенка в м.Запоріжжі, в якому знаходиться приміщення відповідача, оснащений приладами комерційного обліку. Позивачем, на підставі ліцензії №516827 від 21.06.2010, було здійснено розрахунок теплового потоку на потреби опалення та визначено частку теплового навантаження приміщення відповідача у загальному навантаженні на будинок з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 у справі №908/1856/22 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позивач мав надати всі докази разом з позовною заявою до суду першої інстанції, справа розглядалася за участю представників сторін, представник позивача був присутнім в судовому засіданні, однак не надав ніяких нових доказів та не просив суд витребувати докази. Щодо поданих доказів про наявність у будинку приладів обліку, то позивачем не зазначено, хто знімав та передавав показання з цих приладів, як такі прилади взагалі стосуються вбудовано-прибудованого приміщення відповідача. Надані позивачем дані для розрахунку складені невідомо ким та не можуть розглядатися в якості належного та допустимого доказу. Суд першої інстанції цілком законно зауважив, що вказані дані не містять відомостей щодо осіб, якими виконано розрахунок, доказів на підтвердження їх повноважень виконувати такий розрахунок. Окрім того розрахунок не містить погодження зі сторони відповідача. Окрім того відповідач заперечує, що позивач звертався з пропозицією укласти договір надання послуг з централізованого теплопостачання, оскільки з надісланого позивачем листа вбачаємся, що останній лише вимагав надати певні документи та не надсилав типову форму договору. Будь-яких договорів щодо теплопостачання відповідачем не укладалося. Будь-яких актів приймання-передачі теплової енергії надання послуг відповідач не підписував та не отримував. Відповідач має власну систему опалення (електричне теплове обладнання приміщення магазину), послугами позивача не користувався.

Позивачем надано відповідь на відзив в якому зазначає, що фактично розгляд справи було проведено в одне судове засідання 22.11.2022. 27.09.2022 було відкрито провадження, справу призначено до розгляду на 25.10.2022. в судовому засіданні представник відповідача вказав на необхідність залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю повноважень у особи, яка підписала позовну заяву та зазначив, що буде подано письмову заяву. Окрім того повідомив, що має намір подати відзив на позовну заяву. На адресу позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Відзив на адресу позивача не надсилався, тому позивач був позбавлений можливості надати додаткові докази для повного встановлення обставин справи. Окрім того позивач повторно звернув увагу, що приміщення відповідача знаходиться в багатоквартирному будинку, документи на підтвердження відключення від мережі опалення відсутні, а тому вказане приміщення є опалювальним. Таким чином суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕЛО (відповідач) на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2012 №4694, укладеного з Публічним акціонерним товариством Світ, набуло у власність 13/100 частин вбудованого прибудованого приміщення LVII, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дорошенка, 3, та складається з коридору №7 площею 2,1 кв.м., санвузла №8 площею 3,1 кв.м., коридору 39 площею 2,4 кв.м., кімнати №10 площею 8,2 кв.м., кімнати №11 площею 17,1 кв.м., коридору №12 площею 4,4 кв.м., комори №13 площею 2,0 кв.м., загальною площею 39,3 кв.м. Вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується витягом з даного реєстру №12400254 від 26.12.2012.

Вимоги позову у даній господарській справі мотивовані, зокрема, тим, що система опалення об`єкту споживання теплової енергії вказаного приміщення, що належить на праві власності відповідачу та до якого здійснювалося постачання теплової енергії, є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому вони розташовані, та мають спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача.

Факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2020-2021 в місті Запоріжжя №425 від 28.10.2020, №139 від 16.04.2021, а також рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії (послуги з централізованого опалення).

Разом з тим відповідачем належним чином не виконувалися зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг з теплопостачання, через що утворилася заборгованість у розмірі 5 154,46 грн. за період листопад 2020- квітень 2021.

Позивачем в матеріали справи надано акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату за постачання теплової енергії: за листопад 2020 року в сумі 4727,78 грн. (акт від 30.11.2020, рахунок від 03.12.2020); за грудень 2020 року в сумі 8029,27 грн. (акт від 31.12.2020, рахунок від 04.01.2021); за січень 2021 року в сумі 8015,62 грн. (акт від 31.01.2021, рахунок від 02.02.2021); за лютий 2021 року в сумі 1100,63 грн. (акт від 28.02.2021, рахунок від 03.03.2021); за березень 2021 року в сумі -17309,38 грн. (перерахунок) (акт від 31.03.2021, рахунок від 02.04.2021); за квітень в сумі 590,54 грн. (акт від 30.04.2021, рахунок від 05.05.2021), всього на суму 5154,46 грн.

Докази надіслання на адресу відповідача вказаних актів та рахунків (списки згрупованих поштових відправлень та фіскальні чеки) додано до позовної заяви.

Окрім того в матеріали справи надано лист вих №08/5-149 від 30.04.2020, надісланий на адресу відповідача, згідно якого позивач зазначав про необхідність укладення договору. З приводу укладення договору позивач пропонував звернутися до теплопостачальної організації за адресою Новгородська, 15 (каб. 1 договірний відділ) з заявою , до якої додати копії необхідних документів згідно переліку. Також позивач попередив відповідача, що відмова споживача від укладення договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплатити фактично спожитті комунальні послуги надані виконавцем.

На вказаний лист відповідачем відповіді не надано, договір надання послуг не укладено.

Несплата відповідачем суми вартості наданих послуг з теплопостачання у розмірі 5 154,46 грн. і стала причиною виникнення спору.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 у справі №908/1856/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено. В обґрунтування вказано рішення господарський суд зазначив, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що приміщення відповідача має єдину систему централізованого опалення із житловим будинком, як це зазначено в позовній заяві (акти обстеження системи теплопостачання тощо), а також на підтвердження того, що до приміщення відповідача подавалася послуга теплопостачання (акти готовності приміщення до опалювального періоду тощо). Не надано помісячного розрахунку обсягу споживання теплової енергії, який викладений в актах за спірний період та не обґрунтовано, з яких підстав позивачем виконано перерахунок за березень 2021 року в сумі -17309,38 грн. Окрім того суд зазначив, що сам факт надсилання відповідачу рахунків та актів за спірний період за відсутності доказів на підтвердження зобов`язань відповідача щодо їх оплати в заявленому розмірі не створює правових підстав для стягнення з відповідача спірної заборгованості. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю (не доведено факт подання теплової енергії до приміщення відповідача, обсяг і вартість пред`явленої до стягнення теплової енергії за спірний період).

Апеляційний суд не погоджується з висновками господарського суду з огляду на наступне.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Концерн Міські теплові мережі відповідно до положень Закону України Про природні монополії є суб`єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.

Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Законів України «Про теплопостачання», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про природні монополії»; «Про ліцензування видів господарської діяльності», Постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією»/

Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У статті ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", який набрав законної сили 10.12.2017, визначено:

-житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

-виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

-споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

-індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

-внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою також затверджено форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи договірні відносини між сторонами у справі відсутні, нарахування за теплову енергію здійснювалося на підставі особового рахунку №409080.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 7128916/17-ц).

Верховний Суд у постанові від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 зазначив, що "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".

Отже у разі відсутності договору, проте з доведенням та належним підтвердженням матеріалами справи факту поставки споживачу теплової енергії, останній не звільняється від оплати наданої послуги.

Позивачем в матеріали справи надано рішення Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2020-2021 в місті Запоріжжя №425 від 28.10.2020, №139 від 16.04.2021.

Окрім того позивачем надано належні докази надіслання на адресу відповідача актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату: за листопад 2020 року в сумі 4727,78 грн. (акт від 30.11.2020, рахунок від 03.12.2020); за грудень 2020 року в сумі 8029,27 грн. (акт від 31.12.2020, рахунок від 04.01.2021); за січень 2021 року в сумі 8015,62 грн. (акт від 31.01.2021, рахунок від 02.02.2021); за лютий 2021 року в сумі 1100,63 грн. (акт від 28.02.2021, рахунок від 03.03.2021); за березень 2021 року в сумі -17309,38 грн. (перерахунок) (акт від 31.03.2021, рахунок від 02.04.2021); за квітень в сумі 590,54 грн. (акт від 30.04.2021, рахунок від 05.05.2021), всього на суму 5154,46 грн.

Проте відповідачем не надано доказів виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг у розмірі 5 154,46 грн.

Останній заперечує факт споживання наданої позивачем послуги та зазначає, що має власну систему опалення (електричне теплове обладнання приміщення магазину), з огляду на що послугами позивача не користувався. Окрім того будь-яких актів приймання-передачі теплової енергії з централізованого теплопостачання відповідач не підписував та не отримував. При цьому позивачем не надано в матеріали справи жодного доказу на підтвердження того, що належне відповідачу нежитлове приміщення дійсно має єдину систему централізованого опалення із житловим будинком.

Разом з тим в ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до абзацу 6 пункту 40 Правил користування тепловою енергією, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 споживач теплової енергії зобов`язаний погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Наразі чинним є Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.

Відповідно до пункту 2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання припинення споживання теплової енергії повинно бути виконано з дозволу компетентного органу та в порядку, визначеному законодавством: з дозволу постійно діючої міжвідомчої комісії, яка створена органом місцевого самоврядування, за умови отримання технічних умов, роботи по відключенню повинні проводитись монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача квартири. Роботи з відключення виконуються у міжопалювальний період.

Відповідачем не надано доказів відключення від системи централізованого теплопостачання, не надано звернення до теплопостачальної організації щодо повідомлення про відключення, на підставі дозволу компетентного органу, як не надано і будь-яких доказів на підтвердження інформації щодо неспоживання відповідачем послуг з теплопостачання, зокрема проект, технічні умови тощо.

Системи опалення приміщення відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, при цьому, апеляційний суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Відповідно до законів термодинаміки тепло передається від більш нагрітих тіл до менш нагрітих, а теплова енергія, що міститься в повітрі, в елементах інтер`єру приміщення, передається, в тому числі, і в сусідні приміщення через внутрішні стіни, перегородки та перекриття.

Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.

Отже багатоквартирний будинок в цілому є об`єктом теплопостачання, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

Враховуючи що належне відповідачу нежитлове приміщення є невід`ємною частиною багатоквартирного житлового будинку, що неспростовно відповідачем, відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відключення від мережі опалення у встановленому законом порядку, судова колегія вважає, що належні відповідачу приміщення є опалювальними.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

З урахуванням невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості відпущеної теплової енергії у розмірі 5154,46 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В матеріалах справи відсутні належні доказі надіслання на адресу Концерну Міські теплові мережі заяви відповідача, в якій останній не погоджувався з розрахунком позивача та зазначав про наявність власної системи опалення. Отже позивач був позбавлений можливості надати свої заперечення та уточнення до суду першої інстанції з об`єктивних причин. В той час, як додані позивачем докази підтверджують обставини, коло встановлення яких входить до предмету доказування та безпосередньо впливає на правильність вирішення спору.

Колегія суддів враховує, що багатоквартирний будинок, в якому знаходиться приміщення відповідача оснащений приладами комерційного обліку теплової енергії. Перевіривши розрахунок наданий позивачем, колегія зазначає, що з розрахунку вбачається порядок нарахування помісячних сум, з урахуванням попередніх та поточних показників приладів обліку, кількість споживання Гкал іншими нежитловими приміщеннями, навантаження безпосередньо приміщення споживача та житлової частини будинку окремо. Розраховані та вказані помісячні суми є ідентичними з сумами, зазначеними у надісланих на адресу відповідача Актів приймання-передачі теплової енергії та рахунках на оплату. Окрім того позивачем, згідно доданого розрахунку, надано пояснення щодо підстав здійснення перерахунку вартості наданих послуг за березень 2021.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладення договору з теплопостачання відповідно до ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. Відтак, сам факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Не виконуючи вимоги чинного законодавства щодо укладення зазначеного договору, споживач фактично сам створює ситуацію, в якій він позбавлений права впливати на якість, ціну, вибір постачальника послуг тощо, а також користуватись іншими правами, передбаченими Правилами користування тепловою енергією.

З огляду на викладене, колегія зазначає, що відповідачем не спростовано обов`язку здійснити оплату наданих послуг з теплопостачання, які були надані позивачем.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що скаржником доведена обґрунтованість апеляційної скарги, встановлені обставини та докази, наявні в матеріалах справи, свідчать про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору (за подання позовної заяви у розмірі 2 481,0 грн., за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 у справі №908/1856/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.11.2022 у справі №908/1856/22 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕЛО (69120, м.Запоріжжя, вул. Мікояна, буд. 14, код 19281177) на користь Концерну Міські теплові мережі (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, 137, код 32121458) суму заборгованості у розмірі 5 154,46 грн. витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 481,0 грн., витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн., про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Т.А.Верхогляд

Суддя А.Є.Чередко