Рішення

від 23.05.2023 по справі 905/2276/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.05.2023р. Справа №905/2276/21

за позовом: Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (93402, Луганська область, м.Севєродонецьк, вул.Вілєсова, 3, код ЄДРПОУ 21796581)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» (84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв України, 23, кв.84, код ЄДРПОУ 43282719)

про розірвання договору та стягнення 80866,58 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Шуть А.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Акціонерне товариство «Укрпошта», м.Київ в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта», м.Севєродонецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд», м.Краматорськ про розірвання договору про надання послуг з поточного ремонту №390 від 17.04.2020р. та стягнення грошової суми у розмірі 80866,58 грн.

Виходячи зі змісту позову, заявлена до стягнення сума у розмірі 80866,58 грн складається з наступного: 37197 грн - сума попередньої оплати позивача за договором, 24798 грн - розмір штрафу відповідно до п.8.8 договору (20% від вартості неякісних (некомплектних) робіт), 12825,97 грн - пеня, 4173,50 грн - інфляційне збільшення, 1872,11 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з поточного ремонту №390 від 17.04.2017р. в частині своєчасного та повного виконання зобов`язань за вказаним правочином, що зумовило виникнення підстав для повернення авансового внеску, нарахування пені, 3% річних, інфляційних збитків та штрафу, а також розірвання договору №390 від 17.04.2017р.

Ухвалою суду від 28.12.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/2276/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у жодне судове засідання не з`явився, відзиву у встановлений судом строк не надав, будь-яких пояснень по суті спору не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» було належним чином повідомлено про розгляд справи, враховуючи наступні обставини.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 вказаного кодексу, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Разом з тим, ч.5 цієї статті визначає, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації, яка наявна у комп`ютерних програмах, що входять до складу LIGA 360 (https://360.ligazakon.net/company), Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» зареєстровано за адресою: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв України, 23, кв.84 та має наступну електронну адресу: ukrtenderbud@i.ua.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.12.2021р., ухвали про відкладення підготовчого засідання від 12.01.2022р., 15.02.2022р., ухвала про закриття підготовчого провадження від 27.04.2023р. були направлені рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

Вказані ухвали суду були повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою свого місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу відповідної кореспонденції.

Окрім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на офіційному веб-порталі «Судова влада України» у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу» публікувались відповідні оголошення про розгляд справи.

Разом з тим, судом вчинялись дії, направлені на встановлення телефонного зв`язку з відповідачем (телефонограми б/н від 10.02.2022р., б/н від 16.02.2022р., б/н від 22.03.2023р., б/н від 04.05.2023р.), а ухвали від 21.03.2023р., 27.04.2023р. надіслані на відому електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд».

У цьому випадку судом також враховано, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги те, що господарським судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним своїх прав на судовий захист, в т. ч. шляхом надання відповідних заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами в порядку норм ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 28.12.2021р. та її розгляд здійснювався за правилами загального позовного провадження.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022р., №133/2022 від 18.04.2022р., №341/2022 від 17.05.2022р., №573/2022 від 12.08.2022р., №757/2022 від 07.11.2022р., №58/2023 від 06.02.2023р., №341/2023 від 17.05.2023р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022р. на території України діє режим воєнного стану.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду тимчасово обмежений, запроваджено роботу суду у віддаленому режимі.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України строк.

Представники сторін у судове засідання 23.05.2023р. з розгляду справи по суті не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені, судом не викликались.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 вказаного процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, 17.04.2020р. між Акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» (підрядник) був підписаний договір №390 про надання послуг з поточного ремонту, за змістом п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник в межах договірної ціни (додаток №1 до цього договору) надає на свій ризик власними силами і засобами (із залученням у разі потреби сторонніх виконавців-субпідрядників) послугу: поточний ремонт виробничих приміщень ВПЗ за адресою: 93100, м.Лисичанськ, вул.М.Грушевського, 14 (Будівельні роботи та поточний ремонт), код згідно ДК 021:2015-45000000-7, в обсягах передбачених локальним кошторисом з дотриманням будівельних норм і правил.

Загальна вартість за договором становить 123990 грн без ПДВ, відповідно до обсягів, передбачених локальним кошторисом з урахуванням усіх витрат на сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені підрядником (п.4.1 договору №390 від 17.04.2020р.).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п.16.1 укладеного сторонами правочину).

Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст.844 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст.854 вказаного кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом п.5.1 договору №390 від 17.04.2020р. замовник протягом 10 банківських днів з дня підписання уповноваженими особами сторін договору перераховує підряднику аванс у розмірі 30% від загальної вартості за договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти (аванс) у розмірі 37197 грн в якості попередньої оплати (30%) за виконання робіт, погоджених сторонами у договорі №390 від 17.04.2020р., що підтверджується платіжним дорученням №2107 від 05.05.2020р.

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» до виконання робіт, визначених у договорі №390 від 17.04.2020р. приступило, але в повному обсязі не виконало, внаслідок чого договір №390 від 17.04.2020р. підлягає розірванню, а з відповідача підлягає стягненню грошова сума у розмірі 80866,58 грн, з яких: 37197 грн - сума попередньої оплати позивача за договором, 24798 грн - розмір штрафу відповідно до п.8.8 договору (20% від вартості неякісних (некомплектних) робіт), 12825,97 грн - пеня, 4173,50 грн - інфляційне збільшення, 1872,11 грн - 3% річних.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено, зокрема, факт невиконання підрядником обумовлених укладеним сторонами правочину підрядних робіт та наявність правових підстав, зокрема, для стягнення грошових коштів попередньої оплати та розірвання договору.

За змістом ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У ст.530 наведеного кодексу передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.622 Цивільного кодексу України, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (ст.612 цього Кодексу), боржник звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Згідно з ч.3 ст.651 зазначеного нормативно-правового акту, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У ст.653 вказаного кодексу визначені правові наслідки розірвання договору: зобов`язання сторін припиняються. з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Тобто, одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов`язань сторін, що виникли у сторін такого договору відповідно до п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України. Відтак, за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.08.2018р. у справі №910/7981/17, від 18.11.2019р. у справі №910/16750/18.

Як було зазначено вище, договір №390 від 17.04.2020р. набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань в частині розрахунків (п.16.1 укладеного сторонами правочину).

Отже, на теперішній час строк дії договору №390 від 17.04.2020р. закінчився, у зв`язку з чим правовідносини за цим договором припинились.

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» щодо розірвання договору про надання послуг з поточного ремонту №390 від 17.04.2020р. підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, у гл.83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Аналіз ст.1212 вказаного нормативно-правового акту дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна (майном також є грошові кошти) або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №910/1238/17).

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Випадками відпадання такої правової підстави є її скасування в установленому порядку, визнання недійсною, зміна, припинення (близькі за змістом висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018р. у справі №334/2517/16-ц, від 13.01.2021р. у справі №539/3403/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021р. у справі №910/16334/19, від 04.03.2021р. у справі №910/15621/19, від 07.12.2021р. у справі №910/13182/20).

Приймаючи до уваги те, що дія договору №390 від 17.04.2020р. припинена у зв`язку із спливом строку дії договору, правова підстава для збереження відповідачем у власності грошових коштів, перерахованих позивачем в якості попередньої оплати за спірним договором, відпала. Тому, у позивача виникло право вимагати ці грошові кошти, як такі, що безпідставно набуті (збережені) відповідачем відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим, судом враховано, що відповідно до п.2.1 договору №390 від 17.04.2020р. строк надання послуг в повному обсязі 30 календарних днів, з моменту попереднього узгодження сторонами дати початку надання послуг. Дані послуги мають бути надані до 31.12.2020р.

Таким чином, враховуючи наведений пункт договору №390 від 17.04.2020р. строк зобов`язання відповідача з виконання робіт за вказаним договором є таким, що сплинув, доказів використання авансу та виконання робіт матеріали справи не містять.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою господарського суду від 28.12.2021р. відповідача було зобов`язано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

Відповідач вимоги суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, докази повернення Акціонерному товариству «Укрпошта» в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» суми авансу за договором №390 від 17.04.2020р. або виконання робіт на цю суму, не представив.

Окрім того, суд зазначає, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №918/631/19, Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/12382/17.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» в частині стягнення суми попередньої оплати у розмірі 37197 грн підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем сум штрафу на рівні 24798 грн та пені - 12825,97 грн, нарахованих на підставі п.п.8.2, 8.8 договору №390 від 17.04.2020р., господарський суд зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 вказаного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» погоджені сторонами роботи у встановлений договором строк не виконало, результатів робіт позивачу не передало, відповідачем зазначені обставини належними та допустимими доказами не спростовано.

За змістом п.8.8 договору №390 від 17.04.2020р., у разі порушення умов договору щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) з виконавця на вимогу замовника стягується штраф у розмірі 20% від вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Поряд з цим, як визначено у п.8.4 вказаного правочину, замовник має право відмовитись від прийняття робіт у разі виявлення в них недоліків. У випадку виявлення замовником недоліків в роботах, між сторонами складається дефектний акт, в якому фіксуються виявлені недоліки і дефекти та термін їх усунення.

Підсумовуючи викладене, належним доказом підтвердження неналежної якості виконаних робіт у розумінні договору №390 від 17.04.2020р. є дефектний акт, в якому зазначаються конкретні недоліки наданих послуг.

В свою чергу, вказана договірна санкція передбачає відповідальність за надання неякісних послуг, а не за порушення строку їх надання.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу на рівні 24798 грн не підлягає задоволенню.

Разом з тим, за змістом п.8.2 договору №390 від 17.04.2020р., у разі затримки строків надання послуг (кінцевого терміну) з вини підрядника, він сплачує замовнику на його вимогу штрафні санкції (пеню) протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості договору за кожен день прострочення.

Як було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення 12825,97 грн пені за період з 06.05.2020р. по 05.11.2021р.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».

Зазначеним законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою №383 від 25.04.2023р. Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020р. №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020р. №1236» продовжено на всій території України дію карантину, пов`язаного з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 до 30.06.2023р.

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, продовжено до закінчення такого періоду.

Виходячи з того, що кінцевий строк виконання робіт, який визначений судом, 31.12.2020р., пеня підлягає нарахуванню за період з 01.01.2021р. по 05.11.2021р. (кінцева дата періоду нарахування пені, визначена позивачем).

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що її сума є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму пені у розмірі 12825,97 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 1872,11 грн 3% річних за період з 06.05.2020р. по 08.01.2022р.

При цьому, позовну заяву було направлено до суду 29.11.2021р. (згідно з поштовим штемпелем), на приписи ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України позивач не посилався.

Окрім того, як зазначалось, згідно з п.2.1 договору №390 від 17.04.2020р. послуги мали бути надані до 31.12.2020р. Отже, право на нарахування відсотків річних виникло у позивача 01.01.2021р.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку відсотків річних за період з 01.01.2021р. (початок прострочення строку виконання робіт) по 29.11.2021р. (дата звернення позивача до суду) за допомогою комп`ютерної програми «Ліга-Закон», суд дійшов висновку, що їх розмір становить 1018,08 грн.

Окрім того, Акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 4173,50 грн за період з травня 2020р. по вересень 2021р.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних за допомогою комп`ютерної програми «Ліга-Закон», з огляду на те, що, позивач припустився помилки при визначенні початкової дати для відповідних нарахувань, суд встановив, що сума втрат від інфляції фактично дорівнює 2798,53 грн.

З огляду на вищенаведене, позов Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» в частині розірвання договору не підлягає задоволенню, в іншій частині вимоги позивача задовольняються судом частково: а сама на суми авансу у розмірі 37197 грн, пені - 12825,97 грн, 3% річних - 1018,08 грн, інфляційних збитків - 2798,53 грн.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для наведення у резолютивній частині рішення конкретного рахунку позивача, на який підлягають стягненню кошти, оскільки у ч.5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 4540 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська організація капітального будівництва «Укртендербуд» на користь Акціонерного товариства «Укрпошта в особі Луганської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» суму авансу у розмірі 37197 грн, пеню - 12825,97 грн, 3% річних - 1018,08 грн, інфляційні збитки - 2798,53 грн, а також судовий збір в сумі 1511,33 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 23.05.2023р.

Повний текст рішення складено 02.06.2023р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця