Рішення

від 08.06.2023 по справі 909/322/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/322/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2023 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 909/322/23 за позовом Калуської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт-Захід" 136 616 грн 28 коп. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки.

Калуська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Істрейт-Захід" 136 616 грн 28 коп. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю за період з 01 березня 2020 р. по 28 лютого 2023 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником частини нерухомого майна - торгового комплексу, що знаходиться на вул. Б. Хмельницького, 50 в м. Калуші та користуючись земельною ділянкою комунальної власності без достатньої правової підстави, не сплатив коштів у вигляді орендної плати за її користування, що мало наслідком безпідставне збереження у себе коштів, які мали бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою.

10 квітня 2023 р., суд відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20 квітня 2023 р., від ТОВ "Істрейт-Захід" до суду надійшла заява про розгляд справи № 909/322/23 в порядку загального позовного провадження та призначення у справі підготовчого судового засідання.

24 квітня 2023 р., суд відмовив в задоволенні заяви ТОВ "Істрейт-Захід" про розгляд справи № 909/322/23 в порядку загального позовного провадження.

02 травня 2023 р., до суду надійшов відзив ТОВ "Істрейт-Захід" на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що у встановлений строк чітко сформулювати заперечення проти позову або погодження з позовними вимогами є неможливим, оскільки для цього потрібен додатковий час для вивчення документів та прийняття керівництвом рішення. При цьому представник відповідача зазначив, що пояснення по справі будуть надані суду в найближчий можливий термін.

02 червня 2023 р., до суду надійшли додаткові пояснення ТОВ "Істрейт-Захід" до відзиву на позов, в яких відповідач зазначив, що розрахунок розміру безпідставно збережених коштів за 2020-2022 роки, здійснений позивачем шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, суперечить нормам закону. Також відповідач вказав на те, що позивачем визначено для ТОВ "Істрейт-Захід" суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати із застосуванням ставки орендної плати - 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не наводячи при цьому жодного обґрунтування. Крім того, ТОВ "Істрейт-Захід" вказує на те, що Калуською міською радою пропущено позовну давність в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01 березня по 03 квітня 2020 р.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 14 грудня 2016 р., ТОВ "Істрейт-Захід" на підставі договору купівлі-продажу набуло право часткової власності (розмір частки 23/100) на торговий комплекс, що знаходиться на вул. Б. Хмельницького, 50 в м. Калуші.

Дане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності площею 0, 2670 га з кадастровим номером: 2610400000:08:003:0016.

Фінансове управління Калуської міської ради листом № 04-12/95 від 09 березня 2023 р. повідомило управління земельних ресурсів Калуської міської ради, що від ТОВ "Істрейт-Захід" за період з 01 березня 2020 р. по 28 лютого 2023 р. до бюджету Калуської міської територіальної громади коштів від сплати земельного податку та орендної плати за земельну ділянку не надходило.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 29 жовтня 2019 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:08:003:0016 визначена у розмірі 3 957 506 грн 27 коп.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17 лютого 2023 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:08:003:0016 визначена у розмірі 5 736 388 грн 70 коп.

Позивач, як власник земельної ділянки, здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів за користування землею за період з 01 березня 2020 р. по 28 лютого 2023 р., згідно з яким загальна сума безпідставно збережених коштів за цей період становить 136 616 грн 28 коп.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовані поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 156 ЗК України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Натомість, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідач є власником частини нерухомого майна (розмір частки 23/100), яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 р. у справі № 922/3412/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28 лютого 2020 р. у справі № 913/169/18 та постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 р. у справі № 922/3463/19.

Згідно з частинами 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 р. у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11 лютого 2019 р. у справі № 922/391/18, від 12 квітня 2019 р. у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Із змісту даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,2670 га, кадастровий номер 2610400000:08:003:0016, що знаходиться на вул. Б. Хмельницького, 50 в м. Калуші сформована як об`єкт цивільних прав 20 листопада 2013 р.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 р. у справі № 629/4628/16-ц та від 13 лютого 2019 р. у справі № 320/5877/17 дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Разом з тим, земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 р. у справі № 905/1680/20.

Таким чином, належними та допустимими доказами, що підтверджують дані про нормативну грошову оцінку крім витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки може буди, зокрема, і довідка з Державного земельного кадастру.

Так, згідно з даними зазначеними у витягах із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 29 жовтня 2019 р. та від 17 лютого 2023 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2610400000:08:003:0016 становить 3 957 506 грн 27 коп. та 5 736 388 грн 70 коп., відповідно.

Із змісту наявної в матеріалах справи довідки Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківської області № 18-9-0.10-476/02-23 від 07 лютого 2023 р. вбачається, що у 2020 та 2021 роках витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки не формувався, а нормативно грошова оцінка 1 кв.м. даної земельної ділянки (Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) у 2022 р. становила 1 868 грн 22 коп. Відтак, нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки у 2022 р. становила 4 988 147 грн 40 коп. (1 868,22 грн х 2670 кв.м).

Верховний Суд у постанові від 29 травня 2020 р. у справі № 922/2843/19 зазначив, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

За змістом ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 4,5 відсотки від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, який визначений положенням "Про встановлення ставок земельного податку та орендної плати на території м. Калуша", затвердженим рішенням Калуської міської ради від 21 червня 2018 р. № 1634.

Суд самостійно розрахував безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою пропорційно до частки власності нерухомого майна (23/100) і встановив, що, здійснений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за період з 01 березня 2020 р. по 28 лютого 2023 р. є арифметично правильним.

Відтак, позовні вимоги Калуської міської ради про стягнення з ТОВ "Істрейт-Захід" 136 616 грн 28 коп. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати є обґрунтованими.

Однак, відповідач заявив про сплив позовної давності в частині вимог позивача стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01 березня по 03 квітня 2020 р.

Згідно з статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 09 квітня 2019 р. у справі № 912/1104/18, від 20 вересня 2019 р. у справі № 904/4342/18).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 р. у справі № 369/6892/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 р. у справі № 183/1617/16).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В частинах 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із змісту даних, зазначених на поштовому конверті вбачається, що позовна заява та додані до неї документи направлені до суду 31 березня 2023 р.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач заявив про сплив позовної давності, в частині позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за період з 01 по 30 березня 2020 р. в розмірі 3 303 грн 24 коп. (14 840,65 грн (розмір орендної плати за місяць) х 0,23 (частка відповідача) - 110,11 грн (розмір орендної плати за 1 день)) слід відмовити.

Відтак, позов Калуської міської ради про стягнення з ТОВ "Істрейт-Захід" безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю за період з 01 березня 2020 р. по 28 лютого 2023 р. слід задовольнити частково в розмірі 133 313 грн 04 коп.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

з товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт-Захід" (вул. Василя Сухомлинського, буд. 76, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52005; ідентифікаційний код 40931355) на користь Калуської міської ради (вул. Івана Франка, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; ідентифікаційний код 33578261) стягнути 133 313 (сто тридцять три тисячі триста тринадцять) грн 04 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2 619 (дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 10 коп. судового збору;

в частині позовних вимог Калуської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Істрейт-Захід" 3 303 грн 24 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в частині 64 грн 90 коп. - залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І. В. Ткаченко