Рішення

від 07.06.2023 по справі 910/1425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2023Справа № 910/1425/23

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 14 393,37 грн,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна"

до відповідача: Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП"

про розірвання договору поставки

За участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Чуб К.І.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Балійчук Л.І.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" про:

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" здійснити поставку залишкової кількості товару у розмірі 20%, а саме Хладон 114В2 у кількості 30,289 кг;

- стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару в розмірі 14 393,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором поставки №111А-22 від 27.08.2022 в частині постави товару у кількості та строки, що визначені умовами укладеного між сторонами правочину.

Ухвалою від 31.01.2023 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що неможливість здійснити поставку товару була обумовлена настанням форс-мажорних обставин. Крім того, вказаним учасником судового процесу наголошено, що умовами укладеного між сторонами правочину не передбачено, що строк поставки встановлений саме для загальної кількості товару, а не для партії (окремої частини).

10.03.2023 до суду надійшла зустрічна позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" до Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про розірвання договору поставки.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Едірна" посилалось на те, що під час укладання оспорюваного правочину позивач за зустрічним позовом не знав і не міг знати про те, що внаслідок масованих ракетних атак з 10.10.2022 відбудеться критичне руйнування енергетичної інфраструктури в місті Києві та Київській області, зокрема знеструмлення останньої, що унеможливить подальше виконання умов договору щодо поставки товару. Правовою підставою позову визначено норму ст.652 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 13.03.2023 залишено без руху зустрічний позов.

27.03.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" подано заяву про усунення недоліків.

Позивачем за первісним позовом 27.03.2023 було подано заперечення на відзив, в яких зауважено те, що постачальником здійснено не вірне тлумачення умов договору щодо строку поставки товару. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що постачальником не було дотримано порядку повідомлення про настання форм-мажорних обставин.

Ухвалою від 29.03.2023 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" до Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про розірвання договору поставки до спільного розгляду з первісним позовом; постановлено здійснювати розгляд справи №910/1425/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 26.04.2023.

Відповідач проти задоволення зустрічного позову надав заперечення, посилаючись на те, що укладаючи спірний правочин позивач за первісним позовом усвідомлював, що сплата авансу здійснюється за поставку всієї кількості товару. До того ж, позивачем за зустрічним позовом не доведено обставин настання форс-мажорних обставин у порядку визначеному нормами чинного законодавства та договором, що вказує на відсутність підстав для звільнення постачальника від відповідальності за порушення строків поставки товару.

26.04.2023 судом було відкладено підготовче засідання на 17.05.2023.

17.05.2023 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.06.2023.

У судовому засіданні 07.06.2023 представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно яких підтримано первісний позов, проти задоволення зустрічного позову надано заперечення.

Представником відповідача проти задоволення первісного позову заперечено, зустрічні позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

У судовому засіданні 07.06.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.08.2022 між Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" (постачальник) було укладено договір поставки №111А-22, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю у власність Хладон 114В2, Хладон 12В1, згідно до ДК 021:2015 код - 24320000-2 (товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товару в порядку та на умовах даного договору.

У п.1.2 договору поставки №111А-22 від 27.08.2022 вказано, що номенклатура, кількість, цінові та гарантійні показники, порядок оплати зазначається у специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору.

У розділі 3 договору поставки №111А-22 від 27.08.2022 сторони погодили умови поставки товару.

Пунктом 3.1 визначено, що строк поставки товару складає 10 календарних днів з моменту отримання постачальником 80% попередньої оплати.

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад покупця у м.Миколаїв НП відділення №3, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року. Витрати на доставку товару несе постачальник (п.3.2 договору поставки №111А-22 від 27.08.2022).

Згідно п.4.1 договору поставки №111А-22 від 27.08.2022 загальна сума (ціна) договору та ціна за одиницю товару зазначаються в специфікації та включають в себе податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

У п.4.2 договору поставки №111А-22 від 27.08.2022 вказано, що оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізити іншого рахунку). Датою оплати продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п.4.3 договору умови та строки оплати за товар фіксуються у специфікації, яка підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.5.3 договору поставки №111А-22 від 27.08.2022 за порушення строків поставки товару або умов якості товару постачальник несе відповідальність та зобов`язаний сплатити покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до ст.231 Господарського кодексу України.

Згідно п.6.1 Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами

державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження)

експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним

лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь,

нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів,

землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

При настанні форс-мажорних обставин, які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов`язань за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань (п.6.2 договору №111А-22 від 27.08.2022).

У п.6.3 договору №111А-22 від 27.08.2022 вказано, що сторона, до якої створилась неможливість виконання зобов`язань, зобов`язана не пізніше, ніж протягом 3-х календарних днів з моменту настання або припинення вищевказаних обставин у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання, передбачуваного терміну їхньої дії або припинення, з підтвердженням відповідними документами Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати.

Факти, викладені у повідомленні, повинні підтверджуватись відповідними документами, завіреними компетентними органами (п.6.4 договору №111А-22 від 27.08.2022).

Згідно п.п.6.5, 6.6 договору №111А-22 від 27.08.2022 у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше шістдесяти календарних днів, сторона може виступати з ініціативою про розірвання договору. При неможливості виконання постачальником своїх зобов`язань за даним договором в силу дії форс-мажорних обставин, він зобов`язується повернути покупцю сплачені грошові кошти в термін не більш 10 календарних днів з дня закінчення форс-мажорних обставин.

Пунктом 6.7 договору №111А-22 від 27.08.2022 визначено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також звільнення осіб від відповідальності за таке невиконання.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діж до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань за даним договором (п.8.1 договору №111А-22 від 27.08.2022).

У специфікації (додаток №1 до договору №111А-22 від 27.08.2022) контрагентами визначено, що товаром за договором є Хладон 114В2 у кількості 120,6 кг вартістю 265 320 грн без податку на додану вартість та Хладон 12В1 у кількості 26,1 кг на суму 67 860 грн без податку на додану вартість.

Згідно п.1 специфікації загальна сума договору становить 399 816 грн, у тому числі податок на додану вартість 66 636 грн.

У п.2 специфікації контрагентами визначено порядок оплати товару: попередня, 80% вартості товару згідно рахунку виставленого постачальником, решта 20% вартості товару покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати постачання товару та проходження вхідного контролю на території Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", а також реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, постачальником було виставлено покупцю рахунок-фактуру №20 від 29.08.2022 на оплату товару, а саме Хладону 114В2 у кількості 120,6 кг вартістю 265 320 грн без податку на додану вартість та Хладону 12В1 у кількості 26,1 кг на суму 67 860 грн без податку на додану вартість, разом із податком на додану вартість 399 816 грн.

Згідно платіжного доручення №1957 від 06.09.2022 Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" грошові кошти в сумі 319 852,80 грн, що складає 80% від загальної вартості товару, що визначена у специфікації та рахунку-фактурі.

06.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" було поставлено, а Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" прийнято відповідно до умов договору №111А-22 від 27.08.2022 товар, а саме Хладон 114В2 у кількості 90,311 кг вартістю 198684 грн без податку на додану вартість та Хладон 12В1 у кількості 26,1 кг на суму 67 860 грн без податку на додану вартість, загалом вартість поставленого товару з урахуванням податку на додану вартість становить 319 852,80 грн. На підтвердження здійснення господарської операції контрагентами було складено та підписано видаткову накладну №20 від 06.09.2022.

22.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Едірна" звернулось до покупця з листом №47 від 20.09.2022 про вирішення питання щодо можливості здійснення передплати товару на суму 79963,20 грн для завершення поставки згідно із договором, з огляду на виникнення у постачальника ряду вимог податкової інспекції. Одночасно, у вказаному листі постачальником повідомлено про наявність достатньої кількості хладону для виконання зобов`язань перед покупцем.

У відповідь на лист №47 від 20.09.2022 Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" листом №1955/3291 від 05.10.2022 було повідомлено постачальника про порядок оплати товару, який визначено умовами договору №111А-22 від 27.08.2022, та вказано, що покупець здійснює повну оплату товару тільки за наслідками його поставки.

Листом №50 від 06.10.2022 постачальником повідомлено покупця про настання форс-мажорних обставин, а саме відмову податкової інспекції в реєстрації податкових накладних, яка дає право на податковий кредит . З огляду на наведене постачальник просив призупинити виконання договору на строк до 60 календарних днів згідно п.6.3 договору, до розв`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" форс-мажорних обставин.

Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" було направлено на адресу відповідача за первісним позовом претензію №2258/ю від 09.11.2022 щодо невиконання умов договору поставки №111А-22 від 27.08.2022, в якій висунуто вимогу до поставити продукцію в найкоротший строк у кількості, передбачені у специфікації до договору.

У відповідь на вказану претензію Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" було повідомлено покупця листом №27 від 01.12.2022 про те, що у зв`язку із форс-мажорними обставинами (військова агресія російської федерації проти України) та масованими ракетними обстрілами України, зокрема, і міста Києва , результатом чого стало пошкодження електромереж, аварійне відключення світла та зупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна", постачальник не має об`єктивної можливості здійснити до поставку покупцю товару Хладон 114В2 у кількості 30,289 кг. До вказаного листа постачальником було додано лист Торгово-промислової палати України та два примірники додаткової угоди від 01.12.2022 про розірвання договору.

Листом №2947/10 від 26.12.2022 Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" було повідомлено про доказову необґрунтованість доводів про настання форс-мажорних обставин, а також повторно висловлено вимогу про поставку решти частини товару.

Наразі, за твердженнями Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", які з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" підтверджені, товар, а саме Хладон 114В2 у кількості 30,289 кг допоставлено так і не було, що і стало підставою для нарахування покупцем штрафних санкцій та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Одночасно, істотна зміна обставин, настання форс-мажору і неможливість здійснити поставку товару, стали підставлю для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" до суду із зустрічним позовом про розірвання договору поставки №111А-22 від 27.08.2022.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, тоді як зустрічний позов є необґрунтованими, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується такий спосіб захисту, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 зі справи № 910/9167/19, від 19.10.2021 зі справи № 910/8791/20, від 21.07.2022 по справі № 922/3308/20.

Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 по справі №910/9167/19 вказав, що зважаючи на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, способи захисту цивільних прав та інтересів, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статті 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного кодексу України), у разі коли особа, перебуваючи у зобов`язальних правовідносинах, зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його (як у спірних правовідносинах), право позивача підлягає захисту судом на підставі пункту 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України шляхом примусового виконання обов`язку в натурі. Примусове виконання обов`язку в натурі, наслідком чого є імперативне присудження за рішенням суду невиконаного, дає змогу особі, права якої порушені, повністю або частково поновити свої порушені права та отримати той результат, заради якого й укладався договір; у такий спосіб досягається мета позивача - виконання зобов`язання в натурі (у цьому випадку надання спірних послуг) і захист його майнових прав.

Як було встановлено судом вище, за умовами договору №111А-22 від 27.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Едірна" прийняло на себе зобов`язання поставити покупцю у власність Хладон 114В2, Хладон 12В1, згідно до ДК 021:2015 код - 24320000-2 (товар).

Пунктом 3.1 визначено, що строк поставки товару складає 10 календарних днів з моменту отримання постачальником 80% попередньої оплати.

Наразі, суд звертає увагу сторін на те, що системний аналіз умов договору, зокрема і п.3.1 вказує на те, що сторонами досягнуто згоди, що поставці товару у повному обсязі передує внесення покупцем 80% попередньої оплати. При цьому, суд звертає увагу на помилковість тверджень відповідача за первісним позовом про те, що договором не передбачено, що строк поставки встановлений саме для загальної кількості товару, а не для партії (окремої частини), оскільки саме по собі визначення категорії "передплата" передбачає здійснення переказу покупцем певної грошової суми до моменту поставки всього обсягу поставки.

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад покупця у м.Миколаїв НП відділення №3, відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року. Витрати на доставку товару несе постачальник (п.3.2 договору поставки №111А-22 від 27.08.2022).

Згідно п.4.1 договору поставки №111А-22 від 27.08.2022 загальна сума (ціна) договору та ціна за одиницю товару зазначаються в специфікації та включають в себе податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою товару.

У специфікації (додаток №1 до договору №111А-22 від 27.08.2022) контрагентами визначено, що товаром за договором є Хладон 114В2 у кількості 120,6 кг вартістю 265 320 грн без податку на додану вартість та Хладон 12В1 у кількості 26,1 кг на суму 67 860 грн без податку на додану вартість.

Згідно п.1 специфікації загальна сума договору становить 399 816 грн, у тому числі податок на додану вартість 66 636 грн.

У п.2 специфікації контрагентами визначено порядок оплати товару: попередня, 80% вартості товару згідно рахунку виставленого постачальником, решта 20% вартості товару покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати постачання товару та проходження вхідного контролю на території Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", а також реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних.

Як свідчать матеріали справи, постачальником було виставлено покупцю рахунок-фактуру №20 від 29.08.2022 на оплату товару, а саме Хладону 114В2 у кількості 120,6 кг вартістю 265 320 грн без податку на додану вартість та Хладону 12В1 у кількості 26,1 кг на суму 67 860 грн без податку на додану вартість, разом із податком на додану вартість 399 816 грн.

Згідно платіжного доручення №1957 від 06.09.2022 Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" грошові кошти в сумі 319 852,80 грн, що складає 80% від загальної вартості товару, що визначена у специфікації та рахунку-фактурі.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що після внесення покупцем 80% загальної вартості товару, почав свій перебіг десятиденний строк для поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" товару у обсязі, що була визначена у додатку №1 до договору №111А-22 від 27.08.2022.

Проте, судом було встановлено, що 06.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" було поставлено, а Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" прийнято відповідно до умов договору №111А-22 від 27.08.2022 товар, а саме Хладон 114В2 у кількості 90,311 кг вартістю 198684 грн без податку на додану вартість та Хладон 12В1 у кількості 26,1 кг на суму 67 860 грн без податку на додану вартість, загалом вартість поставленого товару з урахуванням податку на додану вартість становить 319 852,80 грн. На підтвердження здійснення господарської операції контрагентами було складено та підписано видаткову накладну №20 від 06.09.2022.

Отже, з наведеного полягає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" не було поставлено у строки, обумовлені договором №111А-22 від 27.08.2022, тобто, до 16.09.2022 (включно) товар, а саме а саме Хладон 114В2 у кількості 30,289 кг.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом на обставини форс-мажору, в якості підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання постачальника поставити товар, суд зазначає таке.

Згідно п.6.1 Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами

державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження)

експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним

лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь,

нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів,

землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

При настанні форс-мажорних обставин, які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов`язань за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань (п.6.2 договору №111А-22 від 27.08.2022).

Тобто, у будь-якому випадку настання форс-мажорних обставин не може бути підставою для звільнення особи від виконання зобов`язання, а може у визначеному чинним законодавством порядку бути підставою для звільнення від відповідності за його невиконання або несвоєчасне виконання.

Щодо вимог Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару в розмірі 14 393,37 грн, суд зазначає таке.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Господарський суд зазначає, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Наразі, судом враховано, що за приписами ст.22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. У даному випадку стороною спірних правовідносин, а саме покупцем за договором є Державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП".

З огляду на прострочення постачальником строку поставки частини товару, а саме Хладону 114В2 у кількості 30,289 кг на суму 79 963, 20 грн, покупцем було нараховано за період з 17.09.2023 по 04.01.2023 неустойку в розмірі 8795,95 грн та штраф в сумі 5597,42 грн. Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним.

Щодо посилання відповідача за первісним позовом на виникнення обставин форс-мажору, як підстави для звільнення від відповідальності за порушення строків постави, суд зазначає таке.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 по справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Як було встановлено вище, згідно п.6.1 форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами

державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження)

експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним

лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь,

нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів,

землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

При настанні форс-мажорних обставин, які прямо і безпосередньо унеможливлюють частково або повністю виконання зобов`язань за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань (п.6.2 договору №111А-22 від 27.08.2022).

У п.6.3 договору №111А-22 від 27.08.2022 вказано, що сторона, до якої створилась неможливість виконання зобов`язань, зобов`язана не пізніше, ніж протягом 3-х календарних днів з моменту настання або припинення вищевказаних обставин у письмовій формі повідомити іншу сторону про настання, передбачуваного терміну їхньої дії або припинення, з підтвердженням відповідними документами Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати.

Факти, викладені у повідомленні, повинні підтверджуватись відповідними документами, завіреними компетентними органами (п.6.4 договору №111А-22 від 27.08.2022).

Згідно п.п.6.5, 6.6 договору №111А-22 від 27.08.2022 у випадку якщо форс-мажорні обставини тривають більше шістдесяти календарних днів, сторона може виступати з ініціативою про розірвання договору. При неможливості виконання постачальником своїх зобов`язань за даним договором в силу дії форс-мажорних обставин, він зобов`язується повернути покупцю сплачені грошові кошти в термін не більш 10 календарних днів з дня закінчення форс-мажорних обставин.

Пунктом 6.7 договору №111А-22 від 27.08.2022 визначено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також звільнення осіб від відповідальності за таке невиконання.

Судом також було встановлено, що 22.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Едірна" звернулось до покупця з листом №47 від 20.09.2022 про вирішення питання щодо можливості здійснення передплати товару на суму 79963,20 грн для завершення поставки згідно із договором, з огляду на виникнення у постачальника ряду вимог податкової інспекції. Одночасно, у вказаному листі постачальником повідомлено про наявність достатньої кількості хладону для виконання зобов`язань перед покупцем.

У відповідь на лист №47 від 20.09.2022 Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" листом №1955/3291 від 05.10.2022 було повідомлено постачальника про порядок оплати товару, який визначено умовами договору №111А-22 від 27.08.2022, та вказано, що покупець здійснює повну оплату товару тільки за наслідками його поставки.

Листом №50 від 06.10.2022 постачальником повідомлено покупця про настання форс-мажорних обставин, а саме відмову податкової інспекції в реєстрації податкових накладних, яка дає право на податковий кредит . З огляду на наведене постачальник просив призупинити виконання договору на строк до 60 календарних днів згідно п.6.3 договору, до розв`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" форс-мажорних обставин.

Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" було направлено на адресу відповідача за первісним позовом претензію №2258/ю від 09.11.2022 щодо невиконання умов договору поставки №111А-22 від 27.08.2022, в якій висунуто вимогу до поставити продукцію в найкоротший строк у кількості, передбачені у специфікації до договору.

У відповідь на вказану претензію Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" було повідомлено покупця листом №27 від 01.12.2022 про те, що у зв`язку із форс-мажорними обставинами (військова агресія російської федерації проти України) та масованими ракетними обстрілами України, зокрема, і міста Києва , результатом чого стало пошкодження електромереж, аварійне відключення світла та зупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна", постачальник не має об`єктивної можливості здійснити до поставку покупцю товару Хладон 114В2 у кількості 30,289 кг. До вказаного листа постачальником було додано лист Торгово-промислової палати України та два примірники додаткової угоди від 01.12.2022 про розірвання договору.

Листом №2947/10 від 26.12.2022 Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" було повідомлено про доказову необґрунтованість доводів про настання форс-мажорних обставин, а також повторно висловлено вимогу про поставку решти частини товару.

Тобто, з наведеного вбачається, що в якості форс-мажорних обставин постачальник посилався на дві обставини: виникнення у постачальника ряду вимог податкової інспекції й військова агресія російської федерації проти України та масованими ракетними обстрілами України, зокрема, і міста Києва, результатом чого стало пошкодження електромереж, аварійне відключення світла та зупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна".

Наразі, системний аналіз умов укладеного між сторонами правочину вказує на те, що наявність у постачальника додаткових вимог з боку податкової інспекції та складнощі в реєстрації податкових накладних не є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Одночасно, з приводу військової агресії російської федерації, як підстави для звільнення постачальника від відповідальності за порушення строків поставки, суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дійсно, Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, судом було встановлено, що у розділі 6 договору №111А-22 від 27.08.2022 контрагентами досягнуто згоди щодо алгоритму дій сторони у разі настання обставин непереборної сили, які мають наслідком неможливість належного виконання договору.

У даному випадку судом враховано, що спірний договір було укладено вже після початку військової агресії Російської Федерації проти України.

До того ж, відповідачем за первісним позовом вказано, що неможливість до поставити товар обумовлена тим, що у жовтні 2022 мали місце масовані ракетні обстріли України, зокрема, і міста Києва, результатом чого стало пошкодження електромереж, аварійне відключення світла та зупинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна".

Проте, судом встановлено, що кінцевою датою строку поставки товару згідно умов укладеного між сторонами договору, в обсязі та кількості, які визначені у специфікації, було 16.09.2022, тобто, до жовтня 2022.

В контексті наведеного суд звертає увагу постачальника на те, що пунктом 6.7 договору №111А-22 від 27.08.2022 визначено, що настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також звільнення осіб від відповідальності за таке невиконання.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі первісного позову Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" здійснити поставку залишкової кількості товару у розмірі 20%, а саме Хладон 114В2 у кількості 30,289 кг; стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару в розмірі 14 393,37 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" до Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про розірвання договору поставки суд зазначає таке.

Статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами статей 651, 654 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Наразі, обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Едірна" посилається на те, що поставка товару за договором стала неможливою через настання обставин форс-мажору, які, на думку вказаного учасника судового процесу, підтверджуються листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Таким чином, наведені законодавчі положення пов`язують можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Верховний Суд у постановах від 26.02.2022 по справі №905/83/21, від 07.09.2022 по справі №910/9911/21 вказав, що істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

З викладеного вбачається, що при вирішенні питання про наявність підстав для розірвання договору в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України необхідним є з`ясування усіх обставин, якими сторони керувались, укладаючи цей договір, а також надання їм правової оцінки щодо обставин, які істотно змінились, та наслідком чого може бути зміна умов договору. При цьому обов`язковому встановленню підлягає наявність визначених частиною другою вказаної статті умов та передбачених частиною четвертою цієї статті виняткових випадків для внесення відповідних змін до договору. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 10.12.2019 у справі № 911/537/19 та від 18.02.2020 у справі №902/364/19.

Верховний Суд у постанові від 01.08.2022 по справі № 910/16784/20 наголосив, що застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору. Вказана правова позиція викладена у постанові.

Верховний Суд у постановах від 01.08.2022 по справі № 910/16784/20, від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17 вказав, що першою умовою для розірвання договору у порядку ст.652 Цивільного кодексу України є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати договір, покладатися на ускладнення.

Друга умова, яка є необхідною для встановлення підстав розірвання договору, відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, це є умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Отже, для належного обґрунтування вказаної умови судам знову ж таки необхідно було належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, що свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставини, які для неї істотно змінились.

Третьою і четвертою необхідними умовами для розірвання договору, визначеними у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору та, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Проте, у даному випадку слід зауважити, що договір поставки між позивачем та відповідачем було укладено 27.08.2022, тобто, вже після початку військової агресії російської федерації, а отже, посилання на такі обставини не може вказувати на істотну зміну обставин, що виникла після укладання спірного правочину.

За таких обставин, за висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" не було належним чином доведено всіх обов`язкових складових, наявність у сукупності яких могла б свідчити про істотну зміну обставин, як достатню підставу для розірвання договору поставки №111А-22 від 27.08.2022, укладеного між Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна".

З огляду на вищенаведене, зустрічний позов Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" підлягає залишенню без задоволення.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення первісних позовних вимог та відсутності достатніх підстав для задоволення зустрічного позову.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий за збір за подання первісного позову покладається на відповідача. Одночасно, судові витрати, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, які було понесено Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна" залишаються за останнім.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" здійснити поставку залишкової кількості товару у розмірі 20%, а саме Хладону 114В2 у кількості 30,289 кг та стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару в розмірі 14 393,37 грн - задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Едірна" (03194, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 4, квартира 258, ЄДРПОУ 33308358) здійснити на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (54037, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Знаменська, будинок 4, ЄДРПОУ 09794409) поставку залишкової кількості товару у розмірі 20%, а саме Хладону 114В2 у кількості 30,289 кг.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" (03194, місто Київ, вулиця Зодчих, будинок 4, квартира 258, ЄДРПОУ 33308358) здійснити на користь Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (54037, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Знаменська, будинок 4, ЄДРПОУ 09794409) штрафних санкції за несвоєчасну поставку товару в розмірі 14 393,37 грн та судовий збір в сумі 5368 грн.

4. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Едірна" до Державного підприємства "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" про розірвання договору поставки - залишити без задоволення.

5. Судові витрати за подання зустрічного позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Едірна".

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2023.

Суддя В.В. Князьков