Рішення

від 06.06.2023 по справі 910/3162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.06.2023Справа № 910/3162/23

За позовомАкціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Роверс" про9 571 679,24 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Шилін Є.О.

Представники сторін : без виклику учасників справи у судове засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Роверс" про стягнення 9 571 679,24 грн. за Договором поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРД_2020/12/192, з яких: 5 386 023,30 грн. - основний борг, 2 142 482,57 грн. - пені, 600 509,58 грн. - 10% річних, 1 442 663,79 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.03.2023 позов залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

20.03.2023 позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 09.05.2023.

09.05.2023 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без участі представника суду не надав, про засідання повідомлений належним чином про що свідчать матеріали справи.

Так, Ухвала суду про відкриття провадження у справі була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 042010, м. Київ, вул. Кульженків сім`ї, будинок 35.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд ухвалою від 09.05.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.06.2023.

У судове засідання 06.06.2023 з`явився представник позивача. Відповідач явку повноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, про судове засідання повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу про призначення розгляду справи по суті - 19.05.2023 отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 06 червня 2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 між Акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (надалі - АТ "ЗЗБК ім. Ковальська", Позивач; за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Роверс" (надалі - ТОВ "Дельта Роверс"; Відповідач; за договором - Покупець) укладено договір поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРД_2020/12/192.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю на умовах цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються "Товар", в асортименті та за цінами, передбаченими у видаткових накладних або Специфікації (додатку), які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору Товар поставляється Покупцю Товар поставляється Покупцю партіями на підставі погоджених Постачальником заявок Покупця, які направляються Постачальнику для бетонних сумішей готових та будівельних розчинів - по телефону або на

електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього Договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки.

Відповідно до п. 4.3. Договору Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки Товару. Але незалежно від строку оплати, Покупець повинен повністю сплатити поставлений Товар до закінчення строку дії Договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки Постачальника.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог Договору Позивачем здійснено поставку Товару партіями відповідно до п. 2.1. Договору.

Так, Позивачем з 02.03.2021 по 17.12.2021 поставлено на користь Відповідача Товар належної кількості, комплектності та якості, на суму 24 726 023,30 грн. Відповідачем частково було сплачено за Товар 19 340 000,00 грн, щодо яких в Позивача відсутні претензії до Відповідача.

Грошові кошти, що надходили на розрахунковий рахунок Позивача зараховувались у черговості, встановленій ст. 534 ЦК України.

Суду доведено, що станом на 04.01.2023 заборгованість Відповідача склала суму в розмірі 5 386 023,30 грн. Несплаченими залишився Товар отриманий Відповідачем за наступними видатковими накладними:

Дата накладноїНомер накладноїСума накладноїСплаченоЗалишок14.10.202124094/5543597 512,60Часткове погашення за рахунок платіжного доручення № 33 від 11.02.202241 170,7015.10.202124094/553285 973,93 5 973,9315.10.202124094/5555418 837,14 18 837,1415.10.20215/109653129 519,00 129 519,0018.10.202124094/577629 580,52 9 580,5218.10.202124094/57874107 748,00 107 748,0018.10.202124094/5798234 241,72 34 241,7218.10.202124094/582674 623,37 4 623,3719.10.20215/11438071 955,00 71 955,0020.10.202124094/58357305 223,52 305 223,5220.L0.202124094/5840378 501,17 78 501,1720.10.20211/9464663 504,46 63 504,4622.10.20215/11863420 217,60 20 217,6023.10.202124094/606693 790,79 3 790,7924.10.202124094/5861710 394,42 10 394,4224.10.20211/95329126 725,62 126 725,6225.10.202124094/60353351 579,90 351 579,9025.10.202124094/60673211 280,98 211 280,9826.10.202124094/610414 742,92 4 742,9226.10.202124094/6241941 076,70 41 076,7029.10.202124094/6285516 253,09 16 253,0929.10.20211/10218714 021,32 14 021,3230.10.20211/101412278 579,00 278 579,0031.10.202124094/62879253 928,63 253 928,6331.10.202124094/6343410 006,58 10 006,5804.11.202124094/6490711 074,85 11 074,8504.11.202124094/6492925 602,17 25 602,1704.11.202124094/65193200 551,93 200 551,9305.11.202124094/6499519 604,78 19 604,7805.11.20211/10513428 042,63 28 042,6306.11.202124094/6492582 009,66 82 009,6606.11.202124094/6568216 593,31 16 593,3106.11.20211/10548435 309,93 35 309,9309.11.202124094/677208 826,68 8 826,6810.11.202124094/671469 438,88 9 438,8810.11.202124094/67164108 293,09 108 293,0910.11.20211/10864834 301,08 34 301,0813.11.202124094/6992642 947,40 42 947,4014.11.20211/11078911 101,33 11 101,3315.11.202124094/6936011 510,17 11 510,1715.11.202124094/6937853 091,82 53 091,8215.11.20211/11144910 581,58 10 581,5816.11.202124094/7176442 943,81 42 943,8116.11.20211/11473514 759,28 14 759,2817.11.20211/114075130 910,18 130 910,1820.11.202124094/7174618 924,71 18 924,7120.11.202124094/73137472 944,60 472 944,6025.11.202124094/7423617 606,66 17 606,6625.11.202124094/74365244 885,28 244 885,2825.11.202124094/7445530 629,98 ЗО 629,9826.11.202124094/7575015 301,99 15 301,9926.11.20211/119960115 808,95 115 808,9527.11.202124094/75716499 984,74 499 984,7428.11.202124094/76073143 212,36 143 212,3630.11.202124094/7561822 226,66 22 226,6630.11.202124094/76053108 716,36 108 716,3601.12.202124094/7757764 445,56 64 445,5603.12.20213/4909223 515,06 23 515,0604.12.202124094/7756967 574,54 67 574,5405.12.202124094/7719925 996,31 25 996,3109.12.202124094/7932790 826,31 90 826,3110.12.202124094/7895723 749,10 23 749,1012.12.202124094/82154165 865,45 165 865,4515.12.202124094/8145789 109,29 89 109,2915.12.202124094/8199514 376,28 14 376,2816.12.202124094/8363715 503,99 15 503,9917.12.202124094/841733 848,48 3 848,48Всього:5 344 852,6056 341,905 386 023,30

Отже, доказів сплати заборгованості Відповідача за поставлений позивачем товар, у розмірі 5 386 023,60 грн. матеріали справи не містять.

Про наявність вказаної заборгованості свідчать також, підписані позивачем та відповідачем Акти звіряння за період: з 01.10.2021 по 31.10.2021; 01.11.2021 по 30.11.2021; 01.12.2021 по 31.12.2021 та 01.01.2022 по 31.01.2022.

Судом встановлено, що позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення претензії № 29/07-2 від 29.07.2022.

Проте така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 181 ГК України Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Позивачем з 02.03.2021 по 17.12.2021 поставлено на користь Відповідача Товар належної кількості, комплектності та якості, на суму 24 726 023,30 грн., про що свідчать наявні у справі накладні, підписані директором відповідача без будь - яких зауважень.

При цьому, Відповідачем частково було сплачено за Товар - 19 340 000,00 грн.

Матеріалами справи доведено, що станом на 04.01.2023 заборгованість Відповідача склала суму 5 386 023,30 грн.

Про вказані обставини свідчать накладні, частково не оплачені відповідачем, які вказані судом в тексті рішення вище.

Строк оплати за отриманий Відповідачем товар за заявленими позивачем накладними на суму 5 386 023,30 грн. є таким, що настав.

Суд зауважує, що доказів поставки відповідачу товару неналежної якості матеріали справи не містять. При цьому, судом враховано, що накладні підписані від відповідача без зауважень та скріплені печаткою підприємства.

Доказів оплати за отриманий товар у розмірі 5 386023,30 грн. відповідачем на користь позивача за час розгляду справи суду не надано, та матеріали справи не містять.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основної суми заборгованості в розмірі 5 386 023,30 грн., яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов`язання за Договором, підлягає задоволенню судом.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 1 442 663,79 грн. - інфляційних втрат та 600 509,58 грн. 10 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Відповідно до пункту 5.2. Договору в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, крім передплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Строк позовної давності становить 3 роки.

Отже, сторони погодили інший розмір процентів річних - 10 %.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 442 663,79 грн. - інфляційних втрат та 600 509,58 грн. 10 % річних.

Суд зауважує, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування річних та інфляційної складової має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає отриманні компенсації від боржника.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 142 482,57 грн., суд зазначає таке.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Так, згідно пункту 5.2. Договору в разі невчасного внесення Покупцем належної плати за поставлений Товар, крім передплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання має бути виконане. Строк позовної давності становить 3 роки.

Отже, сторонами договору, було погоджено письмово застосування такого виду відповідальності до покупця, як стягнення пені та строк позовної давності в 3 роки.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий до позовної заяви розрахунок пені, суд дійшов висновку про його арифметичну правильність з урахуванням заявленого періоду, з огляду на що позов у цій частині також підлягає задоволенню та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 142 482,57 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, доводи Позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а Відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За встановлених обставин справи, суд вважає позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, шляхом стягнення з відповідача 5 386 023,30 грн. - основний борг, 2 142 482,57 грн. - пені, 600 509,58 грн. - 10% річних, 1 442 663,79 грн. - інфляції за Договором поставки № БТРО_2021/11/005 бетонних сумішей готових та будівельних розчинів.

Щодо вимоги позивача про встановлення для органу (особи), що здійснювати примусове виконання рішення господарського суду міста Києва нарахування інфляційних втрат з 06.01.2023 на суму основного боргу до виконання рішення в частині стягнення боргу у сумі 5 386 023,30 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведеної вище норми чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором Позивача один з видів відповідальності.

Разом з тим, наведена норма не передбачає можливість її застосування для інфляційних втрат, а стосується лише пені та відсотків.

Однак жодних пояснень чи обґрунтувань щодо застосування такої вимоги в порядку п. 10 ст. 238 ГПК України в описовій частині позову Позивач жодним чином не навів.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для застосування п. 10 ст. 238 ГПК України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ: 05523398) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Роверс" (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, 35, код ЄДРПОУ: 41929677) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ: 05523398) 5 386 023 (п`ять мільйонів триста вісімдесят шість тисяч двадцять три) грн. 30 коп. - основний борг, 2 142 482 (два мільйони сто сорок дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 57 коп. - пені, 600 509 (шістсот тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 58 коп. - 10% річних, 1 442 663 (один мільйон чотириста сорок дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 79 коп. - інфляції та 143 575 (сто сорок три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині застосування в резолютивній частині положень ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2023.

Суддя І.І. Борисенко