Рішення

від 08.06.2023 по справі 910/5655/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.06.2023Справа № 910/5655/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповід альністю "Інтергіпс Україна" (03038, місто Київ, вулиця Нововокзальна, будинок 21)доТовариства з обмеженою відповід альністю "М200" (03069, місто Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 38/58, офіс 13)простягнення 224 533 грн 62 коп.Представники сторін: не викликалисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповід альністю "Інтергіпс Україна" з вимогами до Товариства з обмеженою відповід альністю "М200" про стягнення 224 553 грн 62 коп. заборгованості за договором поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 18.08.2021 № 180801.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору договором поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 18.08.2021 № 180801 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 120 045 грн 47 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 57 325 грн 82 коп. пені, 13 320 грн 11 коп. штрафу, 29 846 грн 19 коп. інфляційних втрат та 3 996 грн 03 коп. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/5655/23, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.04.2023 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0105494300989, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (03069, місто Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 38/58, офіс 13) було направлено ухвалу від 13.04.2023, із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою, дата довідки ф.20: 20.04.2023.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 вручена відповідачу 20.04.2023

Станом на 08.06.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 13.04.2023, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "М200" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.08.2021 між Товариством з обмеженою відповід альністю "Інтергіпс Україна" (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М200" (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі № 180801, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити його в повному обсязі.

Строк поставки, асортимент, одиниці виміру товару та ціна одиниці товару визначаються сторонами на кожну партію, на етапі прийняття заявки та зазначаються в рахунках-фактурах і видаткових накладних (пункт 1.6 договору).

Відповідно до пункту 1.8. договору покупець оплачує поставлений за даним договором товар, в межах суми до 250 000 грн 00 коп., протягом 14 календарних днів, з дати його поставки. Решта розрахунків проходить у вигляді 100 % передоплати. Покупець на власний розсуд може вносити попередню оплату і в межах суми передбаченої даним пунктом для відстрочки розрахунку. Розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем в національній валюті України - гривні у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Дана формула застосовується тільки до регулярних, щомісячних замовлень та поставок товару. У разі нерегулярних замовлень, сторони переходять до розрахунку у вигляді 100% передоплати за Товар (пункт 1.9 договору).

Згідно з пунктом 1.10 Умови та строк платежу повинні бути зазначені у кожному рахунку-фактурі.

У відповідно до пункту 2.3 договору Товар передається за видаткової накладною, при необхідності товарно-транспортною накладною (ТТН) оформленою Постачальником в день передачі Товару Покупцю. Датою поставки Товару вважається дата видаткової накладної, ТТН яку підписали Сторони, що є виключним, належним та достовірним доказом виконання постачальником зобов`язань щодо здійснення поставки кожної відповідної партії товару

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата за цим договором здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника,наступним чином: сума зазначена у рахунку-фактурі як 100% передоплата -

протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання покупцем рахунку-фактури; сума зазначена у рахунку-фактурі як розстрочка платежу - протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару, з урахуванням положень пункту 1.8. договору. Якщо день оплати випадає на вихідні чи святкові дні, оплата повинна здійснюватись раніше встановленого строку на 1-2 банківських дня.

Згідно з пунктом 10.1 договору сторони домовилися, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками підприємств і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині невиконання будь-яких взаємних зобов`язань, договір продовжує дію до виконання сторонами всіх взаємних зобов`язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 18.08.2021 № 180801 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято передбачений договором товар на загальну суму 120 045 грн, 47 коп., що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін видатковими накладними від 28.10.2021 № 0697406 на суму 73 388 грн 88 коп., від 28.10.2021 № 0697161 на суму 1 518 грн 00 коп., від 10.11.2021 № 0701276 на суму 2 392 грн 32 коп., від 23.11.2021 № 0705111 на суму 3 896 грн 64 коп., від 26.11.2021 № 0706328 на суму 1 991 грн 70 коп., від 30.11.2021 № 0707182 на суму 15 247 грн 20 коп., від 02.12.2021 № 0708003 на суму 1 713 грн 78 коп., від 06.12.2021 № 0708709 на суму 3 251 грн 70 коп., від 13.12.2021 № 0710723 на суму 44 801 грн 28 коп., 20.12.2021 № 0712988 на суму 163 грн 38 коп., від 20.12.2021 № 0713026 на суму 3 159 грн 00 коп., від 28.12.2021 № 0714759 на суму 1 270 грн 08 коп., від 14.01.2022 № 0716820 на суму 5 054 грн 40 коп., від 18.01.2022 № 0717378 на суму 13 044 грн 30 коп., від 21.01.2022 № 0718121 на суму 18 062 грн 34 коп., від 20.01.2022 № 0718066 на суму 12 273 грн 24 коп., від 24.01.2022 № 0718579 на суму 1 380 грн 00 коп., від 27.01.2022 № 0719758 на суму 110 грн 82 коп., від 18.02.2022 № 0724687 на суму 726 грн 48 коп., 22.02.2022 № 0725581 на суму 3 377 грн 52 коп., копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 18.08.2021 № 180801 та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 120 045 грн, 47 коп., що також не було спростовано відповідачем. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 09.04.2023 нараховано 57 325 грн 82 коп. пені, 29 846 грн 19 коп. інфляційних втрат, 3 996 грн 03 коп. 3 % річних та 13 320 грн 11 коп. штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 18.08.2021 № 180801, та факту наявності заборгованості у розмірі 120 045 грн 47 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 57 325 грн 82 коп. пені, 29 846 грн 19 коп. інфляційних втрат та 3 996 грн 03 коп. 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 09.04.2023, а також 13 320 грн 11 коп. штрафу.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6.5 договору у разі порушення строку оплати розстроченого платежу, зазначеного у пункті 3.3 цього договору, покупець зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не перерахованої частини платежу, за кожен день прострочення, та додатково сплачує штраф у розмірі 10 % від не перерахованої частини платежу, якщо прострочення відбувається понад 10 календарних днів

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до пункту 6.5 договору.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено, що позивачем не правильно розраховано штраф у розмірі 10 % від не перерахованої частини платежу. За перерахунком суду сума штрафу складає 12 004 грн 55 коп., що дорівнює 10 % від суми простроченої заборгованості.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором поставки з розстроченням платежу у фіксованій сумі від 18.08.2021 № 180801, вимоги позивача про стягнення з відповідача 57 325 грн 82 коп. пені, 29 846 грн 19 коп. інфляційних втрат та 3 996 грн 03 коп. 3 % річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача. Вимоги позивача про стягнення з відповідача про стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 004 грн 55 коп. за розрахунком суду.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 16 322 грн 00 коп.

За змістом частин 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповід альністю "Інтергіпс Україна" вказувало, що очікує понести судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 16 322 грн 00 коп.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 19.09.2022, укладеного Товариством з обмеженою відповід альністю "Інтергіпс Україна" та адвокатським об`єднанням "Адвокатус", копію акту наданих послуг № 170910 від 31.03.2023 з детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом Войтюк Олександром В`ячеславовичем, копію ордеру серії АА № 1289445.

У відповідності до пункту 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги клієнт доручає, а адвокат надає правову допомогу клієнту, в обсязі та на умовах, які передбачені цим договором, а саме: представництво та захист інтересів клієнта у судах всіх інстанцій України щодо захисту його інтересів, за що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар (винагороду) у розмірі та на умовах визначених договором (розділ 4 цього Договору). Адвокат надає правову допомогу клієнту тільки на підставі тих документів, які були надані клієнтом адвокату або були їм зібрані.

Згідно пункту 4.1.1 договору про надання правової (правничої) за надання правової допомоги вартість виконаних робіт (послуг) розраховується до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" відповідно до якого з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу на місяць становить з 1 січня - 2481,00 гривня, з 1 липня - 2600,00 гривень, з 1 грудня - 2684,00 гривні.

Відповідно до підписаного акту наданих послуг № 170910 від 31.03.2023 адвокат надав, а клієнт наступні послуги: вивчення матеріалів справи, формування правової позиції у спорі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "М200", код за ЄДРГІОУ 37559661 у Господарському суді м. Києва - 1,5 год.; підготовка позовної заяви для подачі позову до Господарського суду м. Києва у спорі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "М200", код за ЄДРПОУ 37559661 - 4 год.; підготовка процесуальних документів у кількості необхідних для подачі позову до Господарського суду м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М200", код за ЄДРПОУ 37559661 - 1 год.

Вартість наданих юридичних послуг, становить 16 322 грн 00 коп.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 16 226 грн 37 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповід альністю "М200" ( 03069, місто Київ, вулиця Кіровоградська, будинок 38/58, офіс 13, ідентифікаційний код 37559661) на користь Товариство з обмеженою відповід альністю "Інтергіпс Україна" (03038, місто Київ, вулиця Нововокзальна, будинок 21, ідентифікаційний код 44018127) 120 045 (сто двадцять тисяч сорок п`ять) грн 47 коп. основної заборгованості, 57 325 (п`ятдесят сім тисяч триста двадцять п`ять) грн 82 коп. пені, 12 004 (дванадцять тисяч чотири) грн 55 коп. штрафу, 29 846 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сорок шість) грн 19 коп. інфляційних втрат та 3 996 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн 03 коп. 3 % річних, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 348 (три тисячі триста сорок вісім) грн 27 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 226 (шістнадцять тисяч двісті двадцять шість) грн 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька