Рішення

від 08.06.2023 по справі 911/2846/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р.

м. Київ

Справа № 911/2846/22

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківський-103» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Шевченка, будинок 103, код ЄДРПОУ 39844762)

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Ярмаркова, будинок 1, код ЄДРПОУ 08167863)

за участю Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

про стягнення заборгованості по внескам та платежам,

ВСТАНОВИВ

Історія справи та обставини спірних правовідносин

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківський-103» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква про стягнення заборгованості по внескам та платежам.

Ухвалою суду від 12.01.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Цією ж ухвалою суд у порядку статті 50 ГПК України залучив до участі у справі Міністерство оборони України в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, оскільки відповідач є структурним підрозділом Міністерства, тож спірні правовідносини стосуються також і третьої особи.

Відповідач, користуючись своїм правом на доступ до правосуддя подав до суду відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та долучений до матеріалів справи. Позивачем подано відповідь на вказаний відзив, який також взято до уваги судом.

Третя особа, керуючись наданим їй процесуальним законом правом на подання пояснень по суті спору, скористалась такою можливістю, внаслідок чого на електронну адресу суду від Міністерства оборони надійшли письмові пояснення від 07.02.2023.

Відтак, позивач звертаючись до суду просив стягнути з КЕВ м. Біла Церква 7678,69 грн заборгованості по внескам та платежам за період з 01.12.2020 по 27.04.2021. У своїх доводах, щодо наявності підстав для задоволення позову ОСББ посилається на положення Законів України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", "Про житлово-комунальні послуги" та затверджені Кабінетом Міністрів України Правила користуванння приміщеннями житлових будинків зазначаючи, що власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, повинні виконувати свої обов`язки щодо утримання багатоквартирного будинку.

Позивач стверджує, що наявна за відповідачем заборгованість не визнається останнім та Міністерством Оборони України з формальних підстав, які стверджують про необхідність укладення договірних відносин з майбутніми власниками житлових приміщень.

Обсяги нарахованих відповідачу внесків співвласника з відшкодування витрат на опалення та витрат на управління багатоквартирним будинком, вивезення побутових відходів визначаються позивачем відповідно до затвердженої протоколом загальних зборів № 1 від 22.01.2020 плати для власників квартир у розмірі 7,65 грн за квадратний метр.

У відзиві на позовну заяву КЕВ м. Біла Церква підтвердила належність квартири АДРЕСА_1 на праві власності Міністерству оборони, яка передана в оперативне управління КЕВ.

В той же час відповідач посилаючись на Закон України "Про житлово-комунальні послуги" вказав, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а оскільки між позивачем та відповідачем відсутній письмово оформлений договір щодо надання послуг теплопостачання позовні вимоги відповідача є необґрунтованими.

Третя особа також підтримала позицію відповідача та зазначила, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Також Міністерство оборони України вказало, що пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість виникла після вибуття сім`ї ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 в період з 01.12.2020 по 22.03.2021, коли в квартирі ніхто не проживав і такі послуги ніким не отримувалися. З урахуванням цього третя особа просила відмовити у задоволенні позову.

Висновки господарського суду

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Слід зазначити, що в силу частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також в контексті цієї справи є важливим положення частини 1 цієї ж статті ГПК України, де вказано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Рішенням у справі № 910/5572/22 від 22.11.2022 господарський суд міста Києва, де розглядався позов ОСББ до Міністерства оборони України констатував наступне:

"Так, квартира АДРЕСА_2 на підставі акту приймання-передачі від 16.06.2017 №37 була передана на балансове утримання Відділу та закріплена на праві оперативного управління за третьою особою, що є окремою юридичною особою.

Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

Таким чином, саме Відділ як особа наділена правом оперативного управління квартирою АДРЕСА_2 має обов`язок зі сплати відповідних внесків."

Суд бере до уваги такі висновки господарського суду міста Києва та погоджується з тим, що позивачем заявлено позов до тієї особи, на яку покладено обов`язок утримувати житлову квартиру АДРЕСА_2 .

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом ст. ст. 319, 322 ЦК України, власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно норми частини 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", кожний співвласник багатоквартирного будинку несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно частини 4 ст. 2 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, серед іншого, приймати рішення про надходження та витрати коштів об`єднання; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Положеннями ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи. Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Відповідно положень ст. ст. 14, 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших власників. Співвласник серед іншого зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

За приписами статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до законодавства та статуту об`єднання (частина 2 ст. 21 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

З копії наданого позивачем протоколу № 1 зборів співвласників багатоквартирного будинку "Шевченківський 103" від 22.01.2020 вбачається, що розглядаючи питання 3 порядку денного, рішенням зборів вирішено встановити розмір внеску на управління багатоквартирним будинком на рівні 7,65 грн. Додатком 1 до наведеного протоколу загальних зборів є кошторис ОСББ на 2020 рік, де вказано, що розмір внеску становить 7,65 грн за квадратний метр.

Також дослідивши наявний у матеріалах справи акт № 13 від 07.09.2016, суд встановив, що загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 43,7 кв. м., що співвідноситься з наданими позивачем довідками-розрахунками заборгованості з внесків співвласників щодо квартири АДРЕСА_2 . Також суд бере до уваги журнал внутрішніх обмірів приміщень квартирного (багатоквартирного) будинку АДРЕСА_3 , в якому зафіксовано площу приміщень будинку, зокрема, квартири АДРЕСА_2 .

З довідки-розрахунку заборгованості з внесків співвласників з відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком та вивезення побутових відходів станом на 01.12.2022 вбачається, що заборгованість квартири АДРЕСА_1 перед ОСББ за період з 01.11.2020 по 30.04.2021 становила 1628,75 грн.

З довідки-розрахунку заборгованості внесків співвласників з відшкодування витрат на опалення за період з 01.11.2020 по 30.04.2021 вбачається, що заборгованість квартири АДРЕСА_2 перед ОСББ станом на 01.12.2022 становила 6049,94 грн.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тож суд приймає надані позивачем довідки-розрахунки, з детальним переліком нарахованих співвласнику квартири АДРЕСА_1 окремих витрат на опалення, управління багатоквартирним будинком, вивезення побутових відходів, заборгованість щодо яких виникла з 01.12.2020, з огляду на несплату співвласником чергових внесків за листопад 2020 року.

Разом з тим, судом досліджено надані позивачем листи Голови правління ОСББ від 04.01.2021, від 01.02.2021, від 02.03.2021, від 01.04.2021, що адресовані управлінню соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, якими зафіксовано інформацію щодо обсягів використаної теплової енергії за будинком за грудень 2020 року, а також у січні, лютому, березні 2021 року.

Суд констатує, що відповідачем та третьою особою не доведено наявності підстав не приймати надані позивачем докази, не зазначено про хибність нарахувань ОСББ, недійсність рішень ОСББ на підставі яких здійснювались нарахування. Позиція відповідача та третьої особи зводиться до того, що в квартирі АДРЕСА_2 в спірний період з листопада 2020 по квітень 2021 ніхто не проживав, отже відсутні підстави сплачувати за послуги, які не були надані співвласнику.

Наведеними вище нормами Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на співвласника покладено обов`язок відшкодовувати витрати ОСББ на утримання будинку незважаючи на те чи перебуває співвласник в квартирі чи отримує послуги.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

На підставі наведених вище положень статтей 13 та 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суд відхиляє заперечення щодо того, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки надання комунальних послуг має здійснюватися виключно на договірних засадах. Вбачається, що співвласник багатоквартирного будинку серед іншого зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням. Як вже визначено судом вище, рішеннями ОСББ на співвласників покладено обов`язок здійснювати внески на управління багоквартирним будинком та відшкодовувати витрати на опалення. А договірні відносини можуть існувати між об`єднанням, яке виступає від імені всіх співвласників на підставі вказаних вище положень та постачальником послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зупинитися на твердженнях третьої особи яка вказала, що статтею 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги "передбачено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг за період тимчасової відсутності". Враховуючи, те що третя особа у своїх поясненнях не повністю процитувала норму Закону на яку посилається, суд наводить до уваги учасників справи пункт 6 частини 1 статті 7. Цим пунктом встановлено: споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Надання комунальних послуг та звільнення від обов`язку відкшодовувати витрати ОСББ регулюється рішеннями ОСББ, статутом ОСББ та вищенаведеними законами Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Передусім, до суду не подано доказів того, що послуги з опалення в спірний період не надавалися щодо квартири АДРЕСА_2 , що в квартирі було відсутнє постачання теплової енергії. Також відсутність в квартирі мешканців жодним чином не позбавляє співвласника обов`язку відшкодовувати витрати, які рівномірно розподілені між усіма іншими співвласниками будинку пропорційно до площі наданих їм у власність приміщень. Відтак, несплата співвласником обов`язкових внесків призведе не лише до порушення прав позивача, а також впливає на виконання іншими співвласниками своїх обов`язків щодо здійснення внесків враховуючи недоотримання управителем достатніх коштів. Недобросовісна бездіяльність одного зі співвласників в подальшому може призвести також і до несприятливих економічних наслідків для інших жителів будинку, зокрема, прийняття об`єднаннями рішення щодо збільшення обсягу внесків через брак коштів, які передбачалися у розмірах, які визначаються як мінімально необхідні за умови належного виконання обов`язків всіх платників внесків.

З огляду на це, суд вважає за можливе у повному обсязі задовольнити позов та стягнути з відповідача 7678,69 грн заборгованості по внескам та платежам на управління багатоквартирним будинком, вивезення побутових відходів, на опалення за період з 01.12.2020 по 27.04.2021.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Ярмаркова, будинок 1, код ЄДРПОУ 08167863) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Шевченківський-103» (09100, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Шевченка, будинок 103, код ЄДРПОУ 39844762) 7678,69 грн заборгованості по внескам та платежам та 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2023.

Суддя А.Ф. Черногуз