Рішення

від 25.05.2023 по справі 915/1698/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2023 року Справа № 915/1698/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрліфт" (54020, м.Миколаїв, пров.Корабелів, буд.2; ідент.код 39904132; адреса ел.пошти: centrlift16@ukr.net; адреса ел.пошти представника - Кузьміних І.М.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 22440076; адреса зазначена позивачем: 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.1; адреса ел.пошти: komunmaino@mkrada),

про: визнання подовженим договору оренди нежитлового об`єкту, що належить до комунальної власності,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрліфт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Управління комунального майна Миколаївської міської ради, в якій просило суд визнати договір оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, розташованого в м.Миколаєві по вул.Погранична, 38А, 1 поверх, загальною площею 201,0 кв.м, від 27.09.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрліфт" та Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

В обґрунтування таких вимог позивач вказує наступне:

- протягом майже трьох років після закінчення строку дії спірного договору оренди нерухомого майна від 27.09.2016 він, як орендар, користувався нежитловими приміщеннями загальною площею 201,0 кв.м розташованими в м.Миколаєві по вул.Погранична, 38А, 1 поверх, та своєчасно сплачував орендну плату, при цьому відповідачем, як орендодавцем, жодних дій, спрямованих на повернення об`єкту оренди, вчинено не було;

- орендодавцем в установлений законом строк не повідомлено орендаря про припинення дії спірного договору оренди нерухомого майна від 27.09.2016, а факт прийняття від орендаря орендних платежів протягом всього періоду часу після закінчення строку дії такого договору слід оцінювати як дії орендодавця, які свідчать про виявлення бажання останнього щодо продовження між сторонами орендних відносин.

Ухвалою суду від 29.11.2021 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 12.01.2022.

Відповідач у відзиві від 11.01.2022 заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:

- спірний договір оренди укладено строком на 2 роки та 11 місяців - з 27.09.2016 по 27.08.2019 включно, проте орендоване приміщення відповідачем позивачу не повернуто;

- позивач не виконував обов`язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого за спірним договором у останнього перед відповідачем утворилась заборгованість із орендної плати за період з 01.11.2019 по 12.11.2020 у сумі 112495,95 грн, яка ним погашена 01.06.2021 лише після відкриття провадження в судовій справі №915/245/21 за вимогами Управління, зокрема, і про стягнення такої суми заборгованості;

- оскільки, має місце факт систематичного невиконання позивачем свого обов`язку щодо своєчасної сплати орендних платежів за використання комунального майна, позивач втратив переважне право на укладення спірного договору оренди на новий термін;

- позивач звернувся до відповідача із заявою про укладення договору оренди на новий термін лише 28.05.2019, проте, оскільки спірний договір діяв до 27.08.2019, позивач повинен був звернутися з такою заявою до 27.05.2019, що є порушенням приписів ч.3 ст.18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо звернення з такою заявою не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору.

12.01.2022 судом відкладено підготовче засідання на 10.02.2022 за відповідним клопотанням відповідача та у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою від 10.02.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 24.02.2022.

24.02.2022 судове засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

З початку військової агресії Російської Федерації проти України активні бойові дії ведуться на території Миколаївської області та міста Миколаєва, тому Господарський суд Миколаївської області, працюючи з обмеженнями у здійсненні правосуддя, не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду даної справи, в межах строку передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

Також тривалий час Господарський суд Миколаївської області вимушений вживати заходи з пошуку та упорядкування господарських справ, які знаходились у провадженні суду до припинення здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану та ракетного обстрілу будівлі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якій знаходився Господарський суд Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану.

Ухвалою суду від 27.12.2022 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2023, яке в подальшому було відкладено на 27.02.2023 у зв`язку з неявкою сторін.

24.01.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній просив закрити провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В обґрунтування такого клопотання відповідач вказував, що оскільки постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 по справi №915/245/21 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрліфт» звільнити та повернути спірний по даній справі нежитловий об`єкт, розміщений за адресою: м.Миколаїв, вул.Погранична, 38А, шляхом передачі його Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради за актом приймання-передавання, то це свідчить про відсутність предмету спору у даній справi.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.2023, яке в подальшому було відкладено на 25.05.2023 у зв`язку з неявкою сторін.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 25.05.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом враховано, що відповідач у заяві від 20.03.2023 просив суд розглядати справу за відсутності його представника, проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

За приписами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 25.05.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Між Управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, назву якого у подальшому змінено на Управління комунального майна Миколаївської міської ради, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрліфт", як орендарем, укладено договір №7686 від 27.09.2016 оренди нежитлового об`єкту, що належить до комунальної власності (далі - Договір), у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитловий об`єкт (надалі - майно), керуючись наказом орендодавця (відповідно до Положення) №152/03 від 11.06.2016, нежитловий об`єкт, розміщений за адресою: м.Миколаїв, вул.Погранична, 38а, 1 поверх, а саме: адміністративна будівля літера "Ж" загальною площею 201,0 кв.м; бокси літера "Д" загальною площею 94,6 кв.м; бокси літера "В" загальною площею 121,1 кв.м; бокси літера "Г" загальною площею 80,1 кв.м; адміністративна будівля літера "З" загальною площею 62,4 кв.м; нежитлове приміщення літера "Б" загальною площею 9,0 кв.м; нежитлове приміщення літера "Х" загальною площею 9,4 кв.м; навіс літера "К", навіс літера "Ф", навіс літера "У", що знаходиться на балансі КЖЕП Центрального району, вартість якого визначена згідно з висновками експерта і становить за експертною оцінкою 547504 грн. Майно передається в оренду з метою використання під центр обслуговування споживачів (абонентська служба) (п.1.1 Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна (п.2.1 Договору). Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, що підписується одночасно з цим договором (п.7.1 Договору).

На виконання вказаних умов Договору, 27.09.2016 сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передавання нежитлового об`єкту по договору оренди №7686 від 27.09.2016, у відповідності до якого орендодавець здав, а орендар прийняв нежитловий об`єкт, що знаходиться на балансі КЖЕП Центрального району та розташований за адресою м.Миколаїв, вул.Погранична, 38а.

Відповідно до п.п.3.1-3.3 Договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради №10/15 від 20.10.2011, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 6843,8 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п.3.4 Договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату за користування майном за час прострочення до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати в повному обсязі та відшкодувати збитки відповідно до чинного законодавства.

Орендар зобов`язаний, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату; (п.п.5.1, 5.2 Договору).

За твердженнями відповідача, не спростованими позивачем, орендар не виконував обов`язку щодо своєчасної та у повному обсязі оплати орендних платежів за користування спірним комунальним нерухомим майном, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість із орендної плати за період з 01.11.2019 по 12.11.2020 у сумі 112495,95 грн, яка останнім була погашена лише 01.06.2021 після відкриття провадження в судовій справі №915/245/21 за вимогами Управління комунального майна Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрліфт", зокрема, і про стягнення такої суми заборгованості.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців поспіль.

Сторонами погоджено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 27.09.2016 по 27.08.2019 включно (п.10.1 Договору).

У разі закінчення строку дії договору, останній продовжується шляхом укладання додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря (п.10.5 Договору).

28.05.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою за вих.№148 від 28.05.2019, в якій просив останнього продовжити строком на 5 років на тих самих умовах договір №7686 від 27.09.2016 оренди нежитлового об`єкту, що належить до комунальної власності.

Пунктом 10.7 Договору встановлено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; у разі невиконання або неналежного виконання умов договору оренди.

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством (п.10.8 Договору).

В обґрунтування вимог позивач вказує, що протягом майже трьох років після закінчення строку дії спірного договору оренди нерухомого майна від 27.09.2016 він, як орендар, користувався нежитловими приміщеннями загальною площею 201,0 кв.м розташованими в м.Миколаєві по вул.Погранична, 38А, 1 поверх, та сплачував орендну плату, при цьому відповідач, як орендодавець, жодних дій, спрямованих на повернення об`єкту оренди, вчинено не було.

Також, позивач стверджує, що Управлінням в установлений законом строк не повідомлено Товариство про припинення дії спірного договору оренди нерухомого майна від 27.09.2016, а факт прийняття від орендаря орендних платежів протягом всього періоду часу після закінчення строку дії такого договору слід оцінювати як дії орендодавця, які свідчать про виявлення бажання останнього щодо продовження між сторонами орендних відносин.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Частиною 1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як було встановлено вище, 27.09.2016 між сторонами укладено договір №7686 оренди нежитлового об`єкту, що належить до комунальної власності.

Такий договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 ЦК України, параграфом 5 Глави 30 ГК України.

Також, у зв`язку із тим, що об`єктом оренди за договором оренди є комунальне майно до спірних правовідносин, як спеціальні, підлягають до застосування правові норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Суд вказує, що до 01.02.2020 такий Закон діяв в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992 із змінами (надалі - Закон №2269-XII), а після 01.02.2020 згаданий Закон діє в редакції Закону №157-IX від 03.10.2019 (надалі - Закон №157-IX).

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз.5 ч.2 ст.18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Застосовуючи норми Закону, суд виходить з того, що згідно зі ст.58 Конституції України слід застосовувати норми закону, які діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене Закон №2269-XII належить застосовувати до спірних правовідносин сторін, які мали місце до 01.02.2020.

За приписами ст.2 Закону №2269-XII, яка узгоджується зі ст.759 ЦК України, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України №2269-XII договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у ч.2 ст.291 ГК України.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.10 Закону №2269-XII істотними умовами договору оренди є термін, на який укладається договір оренди.

Як встановлено судом, договір оренди №7686 від 27.09.2016 укладено строком на 2 роки 11 місяців, а саме з 27.09.2016 по 27.08.2019 включно (п.10.1 Договору).

В пункті 10.5. Договору сторони передбачили, що у разі закінчення строку дії договору, останній продовжується шляхом укладення додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону №2269-XII у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У статті 764 ЦК України передбачено, що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У даному випадку відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору із заявою про припинення дії договору №7686 від 27.09.2016, тому на підставі положень ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України, ч.2 ст.17 Закону №2269-XII, строк дії договору №7686 від 27.09.2016 повинно бути продовжено на той самий термін, який був передбачений договором, тобто на 2 роки 11 місяців до 27.07.2022.

Натомість, суд приймає до уваги ту обставину у спірних правовідносинах між сторонами, що вони при укладанні спірного договору оренди погодили згідно п.10.5 Договору наступне: у разі закінчення строку дії договору, останній продовжується шляхом укладення додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря.

Таким чином умови спірного договору, що стосується п.10.5, суперечать вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства щодо можливостей продовження строку дії такого договору після його закінчення без укладання додаткової угоди з цього питання та без звернення орендаря.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вказане є підставою для визнання договору оренди в цій частині недійсним в судовому порядку, про що заінтересована сторона мала право звернутися із позовом до господарського суду та отримати відповідне судове рішення.

У матеріалах даної справи відсутні будь-які докази щодо наявності судового рішення про визнання недійсним п.10.5 спірного договору оренди.

За таких обставин на думку суду у даній справі слід застосувати вимоги ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, якою визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Подібних правових висновків дійшов і Південно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 15.09.2022 по справі №915/245/21, яка в касаційному порядку не оскаржувалась.

Тобто, у спірних правовідносинах приписи ст.764 ЦК України, ч.4 ст.284 ГК України, ч.2 ст.17 Закону №2269-XII повинні застосовуватись з врахуванням встановлених сторонами в п.10.5 спірного договору умов, щодо подовження строку дії спірного договору шляхом укладення додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря з заявою про подовження такого договору на такий самий строк і на тих самих умовах.

З матеріалів даної справи вбачається, що 28.05.2019 позивач звертався до відповідача з заявою за вих.№148 від 28.05.2019, в якій просив останнього продовжити на тих самих умовах договір №7686 від 27.09.2016 оренди нежитлового об`єкту, що належить до комунальної власності.

Зі змісту такої заяви вбачається, що позивач просив відповідача подовжити спірний договір оренди не на той самий строк - 2 роки 11 місяців, а строком на 5 років.

Однак, позивачем у даній справі заявлені вимоги про визнання спірного договору оренди нежитлового приміщення, що належить до комунальної власності, пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).

Матеріали даної справи не містять доказів письмового звернення відповідача до орендодавця про подовження спірного договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк.

За таких обставин, суд вважає, що строк дії договору оренди нежитлового об`єкту, що належить до комунальної власності №7686 від 27.09.2016 закінчився 27.08.2019 відповідно до п.10.1 Договору у зв`язку з закінчення строку його дії.

До того ж, судом прийнято до уваги, що за твердженнями відповідача, не спростованими позивачем, орендар не виконував обов`язку щодо своєчасної та у повному обсязі оплати орендних платежів за користування спірним комунальним нерухомим майном, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість із орендної плати за період з 01.11.2019 по 12.11.2020 у сумі 112495,95 грн, яка останнім була погашена лише 01.06.2021 після відкриття провадження в судовій справі №915/245/21 за вимогами Управління комунального майна Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрліфт", зокрема, і про стягнення такої суми заборгованості.

Такі обставини також встановлені в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі №915/245/21.

Так, у такій постанові апеляційного господарського суду встановлено, що Управлінням направлено на адресу Товариства лист-пропозицію №1555/10/01/08/20 від 02.09.2020 про погашення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та звільнення орендованих приміщень. З матеріалів такої справи вбачається, що зазначений лист Товариством залишено без реагування, заборгованість з орендної плати останнім погашено лише після відкриття провадження в такій справі, а саме, згідно платіжного доручення від 01.06.2021 №1525 на суму 117215,79 грн з призначенням платежу "За оренду нежитлового приміщення зг. ухвали суду (справа №915/245/21 від 06.04.2021), у т.ч. пеня 4719,84 грн".

З відповідним листом-претензією від 09.08.2021 Управління зверталось до Товариства і 12.08.2021 про погашення заборгованості з орендної плати в сумі 107914,40 грн за період з 01.11.2020 по 03.08.2021 та повернення орендованого майна.

Тобто, вказаними обставинами у даній справі спростовуються доводи позивача про те, що протягом майже трьох років після закінчення строку дії спірного договору оренди нерухомого майна від 27.09.2016 він, як орендар, своєчасно сплачував орендну плату, при цьому відповідачем, як орендодавцем, жодних дій, спрямованих на повернення об`єкту оренди, вчинено не було.

Доводи позивача про те, що факт прийняття від орендаря орендних платежів протягом всього періоду часу після закінчення строку дії такого договору слід оцінювати як дії орендодавця, які свідчать про виявлення бажання останнього щодо продовження між сторонами орендних відносин, спростовуються умовами п.3.9 спірного Договору, яким встановлено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату за користування майном за час прострочення до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати в повному обсязі та відшкодувати збитки відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст.129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 05.06.2023 року.

Суддя М.В.Мавродієва