Рішення

від 29.05.2023 по справі 915/42/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2023 року Справа № 915/42/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: Жигадло І.Б.,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720; адреса електронної пошти: ngu@naftogaz.com; електронна адреса представника - адвоката Жигадло І.Б.: ІНФОРМАЦІЯ_1; електронна адреса представника - адвоката Міненка В.М.: ІНФОРМАЦІЯ_2),

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв" (54055, м.Миколаїв, вул.Садова, буд.42А, код ЄДРПОУ 40873346; адреса електронної пошти: sadko42a@gmail.com),

про: стягнення заборгованості у розмірі 140355,44 грн, -

в с т а н о в и в:

05.01.2023 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №39/10-2337-22 від 19.12.2022 (вх.№170/23), в якій просить суд стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв" заборгованість у розмірі 140355,44 грн, яка виникла у зв`язку з тим, що відповідач здійснював оплату за переданий газ у період з жовтня 2018 року по березень 2019 року включно несвоєчасно та не виконував зобов`язання у строк визначений Договором №6641/18-ТЕ-22 постачання природного газу від 16.10.2018 з урахуванням Додаткової угоди №4 від 30.11.2018 до вказаного договору, з яких: 85000,70 грн - основний борг, 9177,94 грн - пеня, 36602,12 грн - збитки від інфляції та 9574,68 грн - 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору №6641/18-ТЕ-22 постачання природного газу від 16.10.2018 з урахуванням Додаткової угоди №4 від 30.11.2018 до вказаного договору відповідач своєчасно та повному обсязі не розрахувався за надані послуги з постачання природного газу. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані пеня, збитки від інфляції та 3% річних.

10.01.2023 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.02.2023.

Ухвалою суду від 01.02.2023 підготовче засідання відкладено на 03.03.2023.

03.03.2023 ухвалою суду призначено підготовче засідання у справі на 03.04.2023.

Ухвалою суду від 03.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.05.2023.

03.05.2023 суд ухвалив відкласти судове засідання на 29.05.2023.

Ухвали суду від 10.01.2023 та 01.02.2023 по даній справі були надіслані судом на юридичну та електронну адреси відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв" (54055, м.Миколаїв, вул.Садова, буд.42А; адреса електронної пошти: sadko42a@gmail.com), в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення зазначених вище ухвал суду відповідачу. Ухвали суду від 03.03.2023 та 03.04.2023 направлені судом на електронну адресу відповідача. Ухвала суду від 03.05.2023 направлена судом на юридичну адресу відповідача, але повернулись до суду з відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою", а також зазначену ухвалу було надіслано на електронну адресу відповідача.

Згідно із ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин враховуючі приписи п.2), 3), 5) ч.6 ст.242 ГПК України суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач не скористалися наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 29.05.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

16.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач у справі) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв" (споживач, відповідач у справі) було укладено Договір №6641/18-ТЕ-22 постачання природного газу (надалі - Договір №6641/18-ТЕ-22), відповідно до п.1.1, якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п.п.1.2, 1.4 Договору №6641/18-ТЕ-22 природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

Згідно п.1 Додаткової угоди №6 від 29.03.2019 до Договору№6641/18-ТЕ-22 визначено, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було перейменовано у Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

У відповідності до п.2.1 Договору №6641/18-ТЕ-22 позивач передає відповідачеві:

- з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 4 тис.куб.м.;

- з 01.10.2018 по 26.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 6 тис.куб.м. в редакції Додаткової угоди №1 від 23.10.2018 до Договору №6641/18-ТЕ-22;

- з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 7 тис.куб.м. в редакції Додаткової угоди №2 від 27.10.2018 до Договору №6641/18-ТЕ-22;

- з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 9 тис.куб.м. в редакції Додаткової угоди №3 від 02.11.2018 до Договору №6641/18-ТЕ-22;

- в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природнього газу в кількості 61,872 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018 - 0,872 тис.куб.м., листопад 2018 - 10 тис.куб.м., грудень 2018 - 11 тис.куб.м. (Всього - 21,872 тис.куб.м.); січень 2019 - 12 тис.куб.м., лютий 2019 - 12 тис.куб.м., березень 2019 - 11 тис.куб.м. (Всього - 35 тис.куб.м.); квітень 2019 - 5 тис.куб.м. (Всього - 5тис.куб.м.) в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018 до Договору №6641/18-ТЕ-22.

Відповідно до п.6.1 Договору №6641/18-ТЕ-22 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природнього газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п.5.1 Договору №6641/18-ТЕ-22 в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У відповідності до п.5.6 Договору №6641/18-ТЕ-22 в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018 компенсація постачальнику вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється сторонами в такому порядку:

- споживач компенсує постачальнику вартість наданих оператором ГРМ/ГТС послуг з припинення (обмеження) газопостачання на об`єкти споживача на підставі отриманого від постачальника рахунка-фактури;

- компенсація вартості послуг з припинення (обмеження) газопостачання здійснюється споживачем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому постачальником було надано доручення на припинення (обмеження) газопостачання, на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначається в надісланому споживачеві рахунку-фактурі із призначенням платежу;

- у разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не компенсував (не повністю компенсував) постачальнику вартість послуг з припинення (обмеження) газопостачання, споживач несе відповідальність на загальних умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що на виконання вимог Договору №6641/18-ТЕ-22, ним з жовтня 2018 року по березень 2019 року (включно) було поставлено відповідачу природного газу на загальну суму 325097,84 грн.

22.01.2021 позивачем з метою досудового врегулювання спору було надіслано на адресу відповідача претензію №39/8-337-21 від 18.01.2021 про сплату заборгованості за Договором №6641/18-ТЕ-22 від 16.10.2018. В матеріалах справи містяться докази направлення зазначеної претензії відповідачу.

Вказана претензія залишилась без відповіді та виконання.

Оскільки, відповідачем, всупереч умовам Договору та приписам чинного законодавства, було сплачено лише 240097,14 грн. Залишок заборгованості у сумі 85000,70 грн не погашений, що стало підставою для нарахування позивачем пені, збитків від інфляції та 3% річних.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст.ст.525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.7 Договору №6641/18-ТЕ-22 сторонами визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природнього газу.

Згідно п.3.8 Додаткової угоди №4 від 30.11.2018 до Договору зазначено, що приймання-передавання газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

На виконання вимог Договору №6641/18-ТЕ-22, позивач з жовтня 2018 року по березень 2019 2019 року (включно) поставив, а відповідач прийняв природній газ на загальну суму 325097,84 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019 та 31.03.2019 (а.с.39-44).

Відповідачем в свою чергу частково було проведено оплату за отриманий у 2018-2019 роках природний газ в сумі 240097,14 грн, що підтверджується довідкою по операціям Підприємство "Садко Миколаїв ОСББ" по Договору №6641/18-ТЕ-22 з 01.01.2018 по 31.12.2019 та випискою по рахунку відповідача (а.с.48-50).

Відповідно до п.6.1 Договору №6641/18-ТЕ-22 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця постачання природнього газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п.5.1 Договору №6641/18-ТЕ-22 в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018 оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природній газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, станом на дату подання позову заборгованість відповідача за поставлений йому за Договором №6641/18-ТЕ-22 природній газ склала 85000,70 грн (325097,84 - 240097,14).

Станом на час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості за поставлений йому природній газ на загальну суму 85000,70 грн.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 85000,70 грн основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.8.1. Договору №6641/18-ТЕ-22 за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п.3) ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п.8.2 Договору №6641/18-ТЕ-22, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

Згідно п.7.2 Договору №6641/18-ТЕ-22 в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018 визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256.

На підставі п.8.2 Договору №6641/18-ТЕ-22 та з 30.11.2018 на підставі п.7.2 Договору №6641/18-ТЕ-22 в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018, позивач просить стягнути пеню за прострочення виконання грошового зобов`язаннями листопада 2018 року - березня 2019 року на загальну суму 9177,94 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 27.12.2018 по 16.01.2019 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у листопаді 2018 року, за період з 26.01.2019 по 20.02.2019 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у грудні 2018 року, за період з 26.02.2019 по 23.04.2019 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у січні 2019 року, за період з 26.03.2019 по 25.09.2019 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у лютому 2019 року та з 26.04.2019 по 25.10.2019 відносно несвоєчасної оплати за поставлений газ у березні 2019 року.

Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи та відповідачем не заперечений.

Перевіривши розрахунок пені суд дійшов висновку про його арифметичну та методологічну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Отже, нарахування пені в сумі 9177,94 грн є обґрунтованим та підставним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 36602,12 грн збитків від інфляції від суми заборгованості за зобов`язаннями січня 2019 року за березень 2019 року, за зобов`язаннями лютого 2019 року за період з квітня 2020 року по жовтень 2022 року, за зобов`язаннями березня 2019 року за період з травня 2020 року по жовтень 2022 року, а також 9574,68 грн - 3% річних від суми заборгованості за зобов`язаннями листопада 2018 року за період з 27.12.2018 по 16.01.2019, за зобов`язаннями грудня 2018 року за період з 26.01.2019 по 20.02.2019, за зобов`язаннями січня 2019 року за період з 26.02.2019 по 23.04.2019, за зобов`язаннями лютого 2019 року за період з 26.03.2019 по 31.10.2022 та за зобов`язаннями березня 2019 року за період з 26.04.2019 по 31.10.2022. Розгорнутий розрахунок збитків від інфляції та 3% річних наявний в матеріалах справи.

Розрахунки збитків від інфляції та 3% річних відповідачем не заперечені.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість, арифметично та методологічно правильне нарахування, відповідність вимогам чинного законодавства.

Отже, нарахування позивачем збитків від інфляції у сумі 36602,12 грн та 3% річних в сумі 9574,68 грн є обґрунтованим та підставним, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садко Миколаїв" (54055, м.Миколаїв, вул.Садова, буд.42А, код ЄДРПОУ 40873346) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 85000,70 грн основного боргу, 9177,94 грн пені, 36602,12 грн збитків від інфляції, 9574,68 грн - 3% річних та 2481,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 08.06.2023 року.

Суддя М.В. Мавродієва