Вирок

від 08.06.2023 по справі 642/2383/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

08.06.2023

Справа № 642/2383/23

Провадження №1-кп/642/282/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м.Харків

Ленінський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221220000506 від 29.03.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, громадянина України, офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх дітей не має, неодружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

Так, 25.03.2023 року військовозобов?язаний ОСОБА_5 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 для постановки на військовий облік військовозобов?язаних та отримання тимчасового посвідчення військовозобов?язаного, на виконання вимог Конституції України, Указів Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізаці», № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов?язок та військову службу» та інших законів України, а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів, проводиться загальна мобілізація, на особливий період, для призову на військову службу за мобілізацією та проходження медичного огляду.

У подальшому ОСОБА_5 було видане направлення № 1237 від 25.03.2023 на медичний огляд військово - лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

У цей же день, військовозобов?язаний ОСОБА_5 пройшов медичний огляд районної медичної комісії у ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , та за результатами медичного огляду, проведеного військово - лікарською комісією у відповідності до вимог «Про затвердження Положення про військово -лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 № 402, згідно довідки № 1101 від 25.03.2023 року останнього визнано придатним до військової служби.

Після проходження медичної комісії ОСОБА_5 розподілено до команди № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , та 27.03.2023 о 13 год. 58 хв. Було вручено під особистий підпис бойову повістку та зобов?язано останнього прибути 28.03.2023 року о 09 год. 00 хв. до

ІНФОРМАЦІЯ_2 для подальшого відправлення до команди № НОМЕР_1 , проте ОСОБА_5 від призову за мобілізацією відмовився, про що зазначив у заяві на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим ухилився від військової служби.

Однак, будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року, військовозобов?язаний ОСОБА_5 , всупереч вказаним вимогам законодавства, діючи з умислом, усвідомлюючи наслідки своїх дій, з метою ухилення від призову за мобілізацією, будучи придатним за станом здоров?я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, отримавши 27.03.2023 року о 13 год. 58 хв. повістку для відправляння до команди № НОМЕР_1 , 28.03.2023 року о 09-00 год. до пункту збору, розташованого на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , не прибув, тим самим ухилився від військової служби.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що вчинив його при вищезазначених обставинах, не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті. Свої дії ОСОБА_5 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного, активно сприяв розкриттю злочину, щиро каявся.

За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Обвинувачений ОСОБА_5 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор.

Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена

Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ст.336КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

ІV. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлено, що він раніше не судимий, згідно відомостей КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває на обліку у лікаря нарколога, згідно відомостей КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не перебуває на обліку у лікаря психіатра, має незакінчену вищу освіту, офіційно не працює, не одружений, на утриманні малолітніх дітей або осіб похилого віку не має.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченим ОСОБА_5 , визнається судом обставинами, які пом`якшують його покарання.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ч.1 ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Згідно з ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Так, у постанові ВСУ від 01 лютого 2018 року (справа № 634/609/15-к, провадження № 51-658 км17) зазначено, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

За таких обставин, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є нетяжким злочином, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст.339 КК України.

Але, враховуючи щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, оскільки вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства і саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд також покладає на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст.76 КК України, які сприятимуть його виправленню.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

В ході досудового розслідування по кримінальному провадженню ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у вигляді особисте зобов`язання. З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого та забезпечення виконання вироку, суд вважає доцільним залишити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід - особисте зобов`язання до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.369-371,373-376,395, 468-475, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обовязки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили, міру запобіжного заходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін, у виді особистого зобов`язання.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_7