Ухвала

від 25.05.2023 по справі 515/417/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

25 травня 2023 року

м. Київ

справа № 515/417/20

провадження № 61-6662ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Саратська районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя

особа - Саратська районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації.

В. о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 17 липня 2020 року № 4 своїм розпорядженням цивільну справу № 515/417/20 направив до Арцизького районного суду Одеської області.

Арцизький районний суд Одеської області своїм рішенням від 10 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом

від 05 грудня 2018 року, видане державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д. Ю. на ім`я ОСОБА_2 , реєстровий № 785, на земельну ділянку з кадастровим номером 5125085200:01:001:0508, що розташована на території Трапівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Скасував державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером 5125085200:01:001:0508 на ім`я ОСОБА_2 , номер запису 29272144

від 05 грудня 2018 року.

Не погодившись з рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 06 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 10 лютого 2021 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом передчасно, оскільки ще не вирішено питання про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини, тому на цей час вона не є такою, що прийняла спадщину.

Не погодившись з постановою Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржила її в касаційному порядку.

Верховний Суд своєю постановою від 18 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-10718св22).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що висновок апеляційного суду є передчасним, адже справа про визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини, з позовом у якій вона звернулася у 2018 році, має вирішальне значення для цієї справи, тому відсутність рішення у справі № 515/1563/18 саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову, поданого до суду у 2020 році.

Під час розгляду справи № 515/1563/18 ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цій цивільній справі № 515/417/20.

Татарбунарський районний суд Одеської області своєю ухвалою 28 травня 2020 року зупинив провадження у справі № 515/1563/18 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 515/417/20.

Татарбунарський районний суд Одеської області своєю ухвалою

від 17 листопада 2022 року поновив провадження у справі № 515/1563/18.

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням

про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 515/417/20.

Татарбунарський районний суд Одеської області своєю ухвалою від 25 січня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовив.

Під час нового апеляційного розгляду справи № 515/417/20, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про зупинення апеляційного провадження

у справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі

№ 515/1563/18.

Заява мотивована тим, що доведення ОСОБА_1 тієї обставини, що вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є важливою та вирішальною для справедливого розгляду спору у цій справі.

Одеський апеляційний суд своєю ухвалою від 17 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 задовольнив.

Зупинив провадження у справі № 515/417/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 515/1563/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню, оскільки визначення позивачу (чи то відмова у визначені) додаткового строку для прийняття спадщини у справі № 515/1563/18 має вирішальне значення для цієї справи і самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність вказаних обставин

є неможливим.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковпак О. В., просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При застосуванні правил ЦПК України про зупинення провадження у справі необхідно мати на увазі, що у випадках, передбачених статтею 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, а при наявності підстав, визначених статтею 252 ЦПК України, питання про зупинення провадження у справі вирішується судом у залежності від конкретних обставин справи. Перелік підстав для зупинення провадження у справі, наведений в статтях 251, 252 ЦПК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61-5752сво21) та в ухвалах Верховного Суду від: 02 лютого 2023 року у справі № 947/28884/1 (провадження № 61-488ск23), 24 квітня 2023 року у справі № 243/9373/21 (провадження № 61-5142ск23).

Суд апеляційної інстанції встановив, що:

- у справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2018 року та скасування державної реєстрації на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 , яку він отримав у спадок після смерті ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оспорюється позивачкою ОСОБА_1

як спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 ;

- у справі № 515/1563/18 предметом спору є визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що у іншій справі № 515/1563/18 буде вирішене питання, що стосується підстав, заявлених у справі № 515/417/20 вимог, від яких залежить можливість її розгляду.

Встановивши, що визначення позивачці (чи то відмова у визначені) додаткового строку для прийняття спадщини має вирішальне значення для цієї справи і самостійно встановити при розгляді цієї справи наявність вказаних обставин є неможливим, апеляційний суд обґрунтовано зупинив провадження у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали апеляційного суду є очевидним, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя

особа - Саратська районна державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду

від 17 квітня 2023 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук