Рішення

від 07.06.2023 по справі 278/1920/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/1920/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Анни Хоптюк, розглянув цивільну справу за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури, що подана в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподараського призначення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом згідно якого просив ухвалити рішення щодо конфіскації земельних ділянок, які перебувають у власності відповідачки.

У обґрунтування заявленого вказав, що відповідач у справі є громадянкою республіки білорусь і набула у власність у порядку спадкування оспорювані в рамках даного провадження земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Право власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстровано за останньою у 2018-2019 роках. Водночас, як зазначалось раніше, відповідачка є іноземкою, а тому відповідно до законодавства України повинна була добровільно відчужити такі ділянки протягом одного року, проте цього не зробила. Враховуючи наведене, позивач просить суд припинити право власності відповідача на зазначені об`єкти нерухомості та конфіскувати такі ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином. Разом з тим, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, заявлені вимоги останній підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, а також не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.

Причини неявки відповідачки суду не відомі. Окрім цього, остання не скористалась власним процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та будь-яким іншим чином не висловила свого ставлення щодо заявлених вимог.

Виходячи з наведеного, судом ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутність учасників та, відповідно, без фіксації його перебігу технічними засобами, що відповідає приписам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Враховуючи зазначений перебіг подій, суд вважає за необхідне здійснювати заочний розгляд справи у порядку ст. 280 ЦПК України.

Дослідив матеріали справи судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.

Відповідач у справі є громадянкою республіки білорусь та отримувала код платника податків.

8 червня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожею В.В. відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083500:02:002:0203 площею 0,11 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с. Кодня Житомирського району Житомирська область. Дане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 57/2017.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 8 червня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Доброльожею В.В. на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину зареєстровано право власності на раніше згадану земельну ділянку за ОСОБА_1 . Станом на 21 березня 2023 року право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за відповідачем.

18 березня 2019 року постановою Житомирського апеляційного суду скасовано рішення Житомирського районного суду в цивільній справі № 278/1947/18 від 21 грудня 2018 року і ухвалено нове рішення відповідно до якого за ОСОБА_1 визнано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822083500:01:001:0052 та 1822083500:01:001:0053 загальною площею 6,2057 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані на території Коднянської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 9 квітня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Русецьким І.В. на підставі вищевказаної постанови зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083500:01:001:0052 за ОСОБА_1 . Станом на 21 березня 2023 року право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за відповідачем.

Окрім цього, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом встановлено 9 квітня 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Гриценко Н.М. на підставі вищевказаної постанови зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822083500:01:001:0053 за ОСОБА_1 . Станом на 21 березня 2023 року право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано за відповідачем.

Із загальних відомостей про земельні ділянки з кадастровими номерами 1822083500:01:001:0052 та 1822083500:01:001:0053 такі ділянки мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

22 березня 2023 року позивачем скеровано запит до Управління ДМС у Житомирській області стосовного того чи отримувала відповідач паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон або посвідку на тимчасове або постійне проживання на території України.

4 квітня 2023 року у відповідь на зазначений запит в.о. начальника Управління ДМС України в Житомирській області Сарата С. скеровано лист із якого вбачається, що інформація щодо наявності у відповідача вказаних у запиті позивача документів відсутня.

Відповідно до довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20230417-0005793052, № 201-20230417-0005793028 та № № 201-20230417-0005793042 від 17 квітня 2023 року, загальна сукупна вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 1822083500:02:002:0203 площею площею 0,11 га, 1822083500:01:001:0052 площею 4,4881 га та 1822083500:01:001:0053 площею 1,17176 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства становить 184766,27 гривень.

Нормами законодавства вказані правовідносини врегульовано наступним чином.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону (абз. 1, 2 ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (абз. 6 ст. 41 Конституції України).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини (ч. 2, 3 ст. 81 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава (ч. 1 ст. 130 ЗК України).

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (п. е абз. 2 ст. 140 ЗК України).

Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду (ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України).

Право власності припиняється у разі конфіскації (п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України).

Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом (ч. 2 ст. 354 ЦК України).

В силу статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний, публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства України, якими врегульовано вказані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зазначеного позову з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що у даному випадку наявна справедлива рівновага між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки остання мала достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до моменту звернення позивача до суду земельні ділянки не відчужила. Зазначений перебіг подій порушує вимоги земельного законодавства України, а відтак потребує відповідного втручання у право власності відповідача задля відновлення порушеного законодавства.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23 січня 2018 року (провадження № 61-1390 св 17).

У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати пов`язані із розглядом даної справи, що складаються із судового збору в розмірі 2684 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Припинити право власності громадянки республіки білорусь ОСОБА_1 (паспорт громадянина республіки білорусь НОМЕР_1 , виданий 30 серпня 2017 року, код платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , республіка білорусь) на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822083500:02:002:0203, 1822083500:01:001:0053 та 1822083500:01:001:0052 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, код ЄДРПОУ 39765513).

Стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, код ЄДРПОУ 02909950) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 7 червня 2023 року.

Суддя Євген Татуйко