Постанова

від 31.05.2023 по справі 160/9917/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/9917/22Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Рівної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Ренесанс» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 р. (суддя Серьогіна О.В.) по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Ренесанс» про стягнення адміністративно - господарських санкцій

в с т а н о в и В:

12.07.2022 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Ренесанс» про стягнення адміністративно - господарських санкцій, де просили стягнути з ТОВ «Персонал Ренесанс» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 2 568 282,4 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2022 адміністративний позов задоволений повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в зв`язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративно - господарських санкцій.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Персонал Ренесанс» зареєстроване як юридична особа та відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Згідно наданого відповідачем позивачу звіту за формою 10-ПОІ позивач зазначає, що вбачається незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 р.

Таким чином, позивач зазначає, що за 36 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2021 р., відповідач до 15.04.2022 р. повинен самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції в розмірі 2 568 282,84 грн.

З матеріалів справи слідує, що 28.04.2022 р. Дніпропетровський обласний центр зайнятості повідомив Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, що відповідно запису від 11.04.2022 р. за даними центрів зайнятості та філій Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо інформації про наявність вакансій для осіб з інвалідністю на протязі 2021 р. відповідно переліку у ТОВ «Персонал Ренесанс» наявна 1 вакансія «складальник».

Відповідно листа Кам`янського міського центру зайнятості № 1363/2022 р. від 13.08.2022 р., адресованого Дніпропетровському обласному центру зайнятості встановлено, що ТОВ «Персонал Ренесанс» протягом 2021 р. надавало звітність «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН для працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме, 23.06.2021 р. - вакансія. За цей період було запропоновано працевлаштування на ТОВ «Персонал Ренесанс» - 0 особам.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач не здійснив всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 р., що призвело до незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого частиною першою статті 19 Закону України № 875-Х11.

Згідно ст. 43 Конституції України, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми профсійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що «З метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю».

Відповідно статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що «Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Особам з інвалідністю, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.

Особи з інвалідністю можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою».

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком здійснювати самостійний пошук і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону.

Однак, на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах по справі № 817/1188/18 від 24 квітня 2019 року та по справі № 812/1164/18 від 31 липня 2019 року.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що «Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлено, що «Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю».

Судом встановлено, що згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлений норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, в кількості 1-го робочого місця.

Як слідує з позову, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за 36 робочих місць, створених Товариством та призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 2 568 282,84 грн.

Так, судом встановлено, що протягом 2021 р. у відповідача працювало 6 осіб з інвалідністю з нормативних 42 місця.

Крім того, як встановив суд першої інстанції, наказом від 04.01.2021 р. № 4/1 од відповідач вніс зміни до штатного розпису і створив з 15.01.2021 р. ще 18 штатних одиниць «складальник» для працевлаштування осіб з інвалідністю, але в строк з 16.01.2021 р. по 19.01.2021 р., всупереч вимогам, передбаченим Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», не подав звіт за формою №3-ПН до центру зайнятості, а подав, лише, 23.06.2021 р., згідно відбитку печатки Кам`янського міського центру зайнятості, в зв`язку з чим не були вжиті всі належні від відповідача заходи, а саме, не створені у необхідній кількості робочі місця для осіб з інвалідністю.

Однак, як встановлено, судом апеляційної інстанції, наказом від 04.01.2021 р. № 4/1 од відповідач дійсно вніс зміни до штатного розпису і створив з 15.01.2021 р. 18 штатних одиниць «складальник» для працевлаштування осіб з інвалідністю, в зв`язку з чим 15.01.2021 р. подав первинну звітність форми № 3-ПН до центру зайнятості, де повідомляв про 18 вакансій «складальника», що підтверджується описом цінного листа, адресованого Кам`янському міському центру зайнятості, вул. Медична,6А, м. Кам`янське Дніпропетровської області, з печаткою Укрпошти від 15.01.2021 р. та квитанцією про сплату готівки в розмірі 37 грн за пересилку цінного листа центру зайнятості.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.06.2021 р. відповідач надсилав центру зайнятості уточнюючий звіт форми № 3-ПН, де уточнив кількість вакансій 35, що також підтверджується описом цінного листа, адресованого Кам`янському міському центру зайнятості, вул. Медична,6А, м. Кам`янське Дніпропетровської області, з печаткою Укрпошти від 26.06.2021 р.

Як слідує з матеріалів справи, зазначені докази відповідач надавав під час розгляду судом першої інстанції даної справи, але суд, враховуючи лист центру зайнятості, не врахував дані докази.

Однак, своєчасне направлення відповідачем звіту форми 3-ПН до центру зайнятості підтверджене належним чином і матеріалами справи не спростоване.

Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися до працедавця в разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому цей суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом №875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Судом встановлено, що наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Відповідно до п. 5 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого вказаним наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 N 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року N 1476), форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виконав обов`язок та створив додаткові робочі місця (вакансії) для осіб з інвалідністю, зокрема, 15.01.2021 р. - 18 вакансій, про що 15.01.2021 р. повідомив центр зайнятості, а протягом 2021 р. в кількості 42, та на 6-ти посадах на день звітування, а протягом 2021 року працювали 9 осіб з інвалідністю.

Крім того, як слідує з листа центру зайнятості, центр зайнятості в 2021 р. не направив жодної особи з ознаками інвалідності до відповідача, хоча вакансії були.

Так, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, водночас передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто встановлено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подав інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, який 15.01.2021 р. створив 18 робочих місць для осіб з інвалідністю, про що своєчасно,15.01.2021 р. повідомив центр зайнятості, не повинен сплачувати адміністративно-господарські санкції, оскільки виконав всі можливі заходи щодо для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2021 р.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штрафну санкцію за 36 робочих місць, створених відповідачем для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі 2 568 282,84 грн, що свідчить про не вжиття відповідачем заходів, а саме, не створенні у необхідній кількості робочих місць для осіб з інвалідністю.

Але матеріалами справи підтверджено, що відповідач створив додаткові робочі місця (вакансії) для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 42, та самостійно здійснив пошук і працевлаштував 6 осіб з інвалідністю станом на день звітування, а протягом року 9 осіб з інвалідністю, в зв`язку з чим висновок щодо стягнення адміністративно - господарських санкцій у розмірі 2 568 282,84 грн є недоведеним позивачем та суперечить обставинам справи.

У даному випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто, заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції відповідач сплатив судовий збір в розмірі 37 215 грн, що підлягає стягненню з позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог і стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст. 315,317,321,322,325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Ренесанс» - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 р. - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Ренесанс» про стягнення адміністративно - господарських санкцій - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Персонал Ренесанс» судові витрати в розмірі 37 215 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тесту постанови.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова