Постанова

від 06.06.2023 по справі 380/15257/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15257/22 пров. № А/857/5086/23

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.

при секретарі судового засідання: Василюк В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Львівдіпроводгосп» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року (рішення ухвалене у м. Львові судом у складі головуючого судді Крутько О.В., повне судове рішення складено 24.02.2023) у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Львівдіпроводгосп» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2022 року Головне управління Державної податкової служби у Львівській області звернулось до суду першої інстанції з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Львівдіпроводгосп» у розмірі 425813,00 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що у відповідача наявний податковий борг на загальну суму 425813,00 грн. Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, у тому числі звертався до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості та надсилав податкові вимоги, однак, вказані заходи не призвели до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем, інкасові доручення повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках платника. З цих підстав позивач просить надати дозвіл на погашення усієї податкової заборгованості за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі. Просив позов задоволити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року адміністративний позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Львівдіпроводгосп». Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство «Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Львівдіпроводгосп» зареєстровано юридичною особою з 28.12.1995, ідентифікаційний код юридичної особи 01035130, адреса реєстрації: 79017, Львівська обл., м. Львів, вул. Родини Крушельницьких, будинок 14.

Відповідно до Статуту Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Львівдіпроводгосп», затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України 29.05.2012 № 241, відповідач заснований на основі державної власності і належить до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України (Держводагенство).

29.10.2019 прийнято наказ Держводагенства України № 648 «Про ліквідацію Державного підприємства ДРПВІ «Львівдіпроводгосп».

З 01.11.2019 відповідач перебуває у стані припинення, про що до ЄДР внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.07.2022 № 683-р «Деякі питання управління об`єктами комунальної власності», Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Львівдіпроводгосп» як цілісний майновий комплекс передано в управління Фонду державного майна України.

Згідно довідки Головного управління ДПС у Львівській області від 05.10.2022 № 2753/5/13-01-13-02 про податкову заборгованість Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Львівдіпроводгосп» (ЄДРПОУ 01035130) станом на 30.09.2022 у відповідача наявний податковий борг у розмірі 425813,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі № 1.380.2019.007116 задоволено позов та стягнуто з Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Львівдіпроводгосп» грошові кошти в розмірі 126942,07 грн., які знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника, та з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 380/8847/20 задоволено позов Головного управління ДПС у Львівській області та стягнуто з Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Львівдіпроводгосп» 307858,44 грн., які знаходяться у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків.

Контролюючим органом було сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу.

Прийнято рішення про опис майна в податкову заставу, здійснено опис майна у податкову заставу та складено акти опису майна у податкову заставу № 36002/10/13-01-52-17-10 від 22.10.2018 та № 17056/10/55.08-15 від 18.12.2019

Позивачем до банківських установ надсилались інкасові доручення на суму податкового боргу, однак вони були повернуті контролюючому органу без виконання, відтак погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, не призводять до сплати податкового боргу.

Заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, а тому, позивач звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Пунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених вказаним Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Податковий борг може бути погашений як за рахунок грошових коштів так і за рахунок майна платника податків.

Статтею 89 Податкового кодексу України визначено право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені вказаним Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відтак, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 вказаної статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Пунктом 89.5 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Згідно підпунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу.

Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Абзацом 2 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Апеляційним судом встановлено, що позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок несплати відповідачем податкового боргу. Позивач скерував у банки, які обслуговують рахунки відповідача, інкасові доручення про стягнення з рахунків підприємства податкового боргу, проте внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не погашена.

Головне управління ДПС у Львівській області належним чином здійснило усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №822/1262/17 сформував наступний правовий висновок: «податкове законодавство не передбачає заборони щодо вилучення органом стягнення та подальшого продажу майна, яке перебуває в режимі господарського відання, для погашення податкового боргу платника. Можливість продажу такого майна підтверджується й положеннями пункту 95.9 статті 95 ПК України, за змістом якого у разі якщо продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, майно якого перебуває у державній або комунальній власності, чи якщо згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження майна підприємства необхідна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж майна такого підприємства організовується державним органом приватизації за поданням відповідного контролюючого органу із дотриманням законодавства з питань приватизації. При цьому інші способи приватизації, крім грошової, не дозволяються. Натомість, предметом даного спору є лише надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу управління за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії контролюючого органу щодо продажу вказаного майна шляхом проведення аукціону та порядок його реалізації».

Відповідач чи орган управління не оскаржували дії позивача щодо включення майна відповідача до актів опису майна, що перебуває в податковій заставі. Зміна органу управління підприємства не впливає на спірні правовідносини.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідач, який перебуває у стані припинення з 2019 року, не вжив належних та достатніх заходів для погашення заборгованості підприємства як перед своїми працівниками, так і щодо сплати заборгованості перед бюджетом.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Львівдіпроводгосп» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2023 року у справі №380/15257/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська Повне судове рішення складено 07.06.2023