Постанова

від 07.06.2023 по справі 140/7485/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/7485/22 пров. № А/857/6594/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансімпорт Україна» до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості транспортного засобу (суддя суду І інстанції: Лозовський О.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 16.03.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

10.11.2022р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Трансімпорт Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати складені відповідачем Волинською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2022/019654 від 16.08.2022р.; рішення № UA205140/2022/000113/2 від 16.08.2022р. про коригування митної вартості товарів; судові витрати стягнути з відповідача (а.с.1-8).

Згідно ухвали суду від 02.01.2023р. вирішено розгляд цієї справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи (а.с.74 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2023р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані рішення Волинської митниці № UA205140/2022/000113/2 від 16.08.2022р. про коригування митної вартості товарів; картку відмови № UA205140/2022/019654 від 16.08.2022р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ТзОВ «Трансімпорт Україна» судовий збір в розмірі 5377 грн. 23 коп. (а.с.126-133).

07.03.2023р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач ТзОВ «Трансімпорт Україна» надіслав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу, в якій просив винести додаткове рішення у справі № 140/7485/22 та стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правову (правничу) допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10000 грн. (а.с.136-137, 146).

Відповідно до додаткового рішення суду від 16.03.2023р. заяву ТзОВ «Трансімпорт Україна» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в розмірі 8000 грн.; в задоволенні решти заяви відмовлено (а.с.158-159).

Не погодившись із вказаними рішеннями (основним і додатковим), відповідач Волинська митниця подала на них апеляційні скарги (а.с.161-166, 175-178).

Ухвалою апеляційного суду від 22.05.2023р. апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2023р. (основне рішення) повернуто апелянту (а.с.225-227).

Водночас, згідно ухвали апеляційного суду від 26.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинської митниці на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2023р. у справі № 140/7485/22 (а.с.196, 197).

В поданій апеляційній скарзі відповідач Волинська митниця, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нову постанову, якою заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду (а.с.175-178).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до приписів ч.7 ст.139, ч.3 ст.143 КАС України докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за умови наявності попередньої заяви про це від учасників справи та за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

При цьому, позивачем повинна подаватися заява про подання доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Зважаючи на відсутність такої заяви і неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас, позивач не обґрунтовує поважність причин пропуску строку подання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат до закінчення судових дебатів, хоча такі документи були наявними у позивача до ухвалення судом рішення по справі.

Стягнута судом сума відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є неспівмірною та завищеною; такий розмір витрат не відповідає складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Апелянтом Волинською митницею оскаржується додаткове рішення суду щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнення на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що долученими до матеріалів справи доказами доведено факт надання адвокатом Адвокатського об`єднання /АО/ «Дженерал Лігал Груп» позивачу правничої допомоги в межах розгляду цієї справи. Заявлені витрати на правничу допомогу є співмірними із складністю цієї справи, наданим обсягом послуг, значенням справи для сторони в розмірі 8000 грн. та підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці.

При цьому, юридична консультація з питань визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови повністю включається до витрат, пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюється загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому такі витрати повинен понести позивач.

Також суд не взяв до уваги клопотання Волинської митниці про залишення заяви ТзОВ «Трансімпорт Україна» про стягнення витрат на професійну правову (правничу) допомогу без розгляду, оскільки в позовній заяві позивач заявив про стягнення з відповідача судових витрат і, дотримавшись строку, встановленого ч.7 ст.139 КАС України, подав до суду докази понесених витрат.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, отриманою в суді першої інстанції від адвоката, в загальному розмірі 10000 грн.

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивачем представлено наступні письмові докази (в копіях/оригіналах):

договір № 03-08/01 від 04.01.2021р. про надання правової допомоги, укладений між позивачем ТзОВ «Трансімпорт Україна» та АО «Дженерал Лігал Груп», за яким правничу допомогу позивачу надано адвокатом Хвищук Н.В. (а.с.139, 140);

додаткова угода № 03 (замовлення) від 09.11.2022р. до договору № 03-08/01 від 03.08.2022р. про надання правової допомоги, в якій сторони визначили перелік послуг (консультація, складання позовної заяви, підготовка інших документів процесуального характеру, супровід справи), а також погодили загальну вартість послуг адвоката в сумі 10000 грн. (а.с.141);

рахунок № 03 від 02.01.2023р. на оплату юридичних послуг (правової допомоги) в розмірі 10000 грн. (а.с.143);

акт від 03.03.2023р. приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 03 від 03.03.2023р., яким підтверджено факт приймання виконаних робіт; загальна вартість таких робіт склала 10000 грн. (а.с.142);

платіжне доручення № 544 від 01.02.2023р. на суму 10000 грн., із призначенням платежу - за юридичну консультацію та складання позовної заяви згідно рахунку № 03 від 02.01.2023р. (а.с.144);

ордер серії АС № 1041232 від 07.03.2023р. на ведення справи адвокатом Хвищук Н.В. в суді першої інстанції - Волинському окружному адміністративному суді (а.с.139).

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом АО «Дженерал Лігал Груп» Хвищук Н.В. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 140/7485/22.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді підготовки позовної заяви, консультування з питань митної справи.

Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, співмірність понесених витрат із ціною позову та значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в загальному розмірі 8000 грн.

При цьому колегія суддів враховує, що сторони договору про надання правничої допомоги погодили між собою вартість послуг та порядок розрахунків (додаткова угода від 04.01.2021р.).

Також умовами п.3 вказаної додаткової угоди визначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку та підписання акту наданих послуг (правової допомоги).

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Враховуючи складність розглядуваної справи (спір, який стосується оскарження рішень митного органу), обсяг та якість виконаних адвокатом робіт (розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, обсяг представлених позивачем доказів), витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу саме в розмірі 8000 грн.

При вирішенні наведеного питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постанові Великої Палати від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16, в постановах Касаційного адміністративного суду від 05.09.2019р. у справі № 826/841/17, від 19.09.2019р. у справі № 826/8890/18, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

В частині правильного застосування судом першої інстанції вимог ч.7 ст.139 КАС України колегія суддів керується наступним.

Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений приписами ст.252 КАС України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Приписами ч.3 ст.252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно ч.4 ст.252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч.5 ст.252 КАС України).

У свою чергу, частиною 7 ст.139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат визначений ст.252 КАС України. Нормами ст.252 КАС України не передбачено процесуального порядку залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

Колегія суддів вважає, що розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення на підставі ч.7 ст.139 КАС України є помилковим та таким, що порушує норми законодавства України, а саме застосуванням процесуальної норми, яка не підлягала застосування до цих правовідносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2019р. у справі № 850/1/18.

За таких умов покликання апелянта на відсутність заяви про подання доказів на підтвердження витрат на професійну правову допомогу і неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, через що є наявними підстави для застосування наслідків ч.7 ст.139 КАС України, є помилковим застосуванням порядку визначення розміру судових витрат до процесуальних наслідків розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про обґрунтованість та підставність висновків суду в частині розподілу судових витрат.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків додаткового рішення суду в оскарженій частині, а тому підстав для скасування додаткового рішення в цій частині колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.03.2023р. в адміністративній справі № 140/7485/22 залишити без задоволення, а вказані рішення суду - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська

Дата складання повного тексту судового рішення: 08.06.2023р.