Ухвала

від 08.06.2023 по справі 320/13823/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2023 року

м. Київ

справа № 320/13823/21

адміністративне провадження № К/990/18918/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 у справі № 320/13823/21 за адміністративним позовом Приватного підприємства (ПП) «Агрофірма «Розволожжя» до ГУ ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ПП «Агрофірма «Розволожжя» звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.07.2021 №14257/10-36-07-06 та №14256/10-36-07-06 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 869 005,00 грн, у тому числі 6 244 550,00 грн - основний платіж, 624 455,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023, позов ПП «Агрофірма «Розволожжя» задоволено.

24.05.2023 ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення, в якій підставою касаційного оскарження вказало пункти 3, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС, відповідач зазначив про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (пункту 39.11 статті 39, статті 83, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК)) за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах (можливість використання офіційно наданої статистичної інформації для визначення ринкової ціни товару, з урахуванням того, що статистична інформація містить лише дані щодо вартості товару без врахування витрат по закупівлях, транспортних та експедиційних витрат, дотацій і компенсацій для підтримки тваринництва за рахунок податку на додану вартість).

Підстава касаційного оскарження, встановлена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС, передбачає, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, заперечує правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а не правильне встановлення апеляційним судом обставин у справі.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального (та/чи процесуального) права, яку неправильно застосовано (порушено) судом апеляційної інстанції, висновок щодо застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, така норма повинна застосовуватися.

Як свідчить зміст рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023, висновуючи про підставу для задоволення позову ПП «Агрофірма «Розволожжя», суди першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки доказів у справі, виходили з того, що позивач визначив податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з договірної вартості сільськогосподарської продукції, та склав за такими операціями податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суди зазначили, що ГУ ДПС визначено ціни, наведені в листі Головного управління статистики у Київській області, звичайними цінами без співставлення умов поставки (продажу) зернових, за яких формувалися ці ціни, з умовами поставок (продажу), визначеними в договорах товариства з покупцями, тобто без з`ясування, чи склалися ціни, які були взяті для порівняння з цінами, за якими позивач реалізував продукцію відповідно до умов договорів поставки (купівлі-продажу), в порівняних економічних (комерційних) умовах.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2019 (справа №200/12345/18-а) зазначив, що у справах, в яких спір стосується визначення бази оподаткування податком на додану вартість з дотриманням вимоги пункту 188.1 статті 188 ПК щодо звичайних цін як мінімального рівня, якому повинна відповідати база оподаткування, має значення факт реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (послуг), визначена в договорі, не відповідає ринковим.

Верховний Суд у постанові від 07.11.2022 (справа № 320/5251/19) застосував норми пункту 188.1 статті 188, підпунктів 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК, виснувавши, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за ціною, визначеною в договорі. Ця ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін, тобто, для цілей оподаткування є звичайною.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі на підставі оцінки доказів зробили висновок, що відповідач визнав ціни, наведені в листі Головного управління статистики у Київській області, звичайними цінами без не співставлення умов поставки (продажу) зернових, за яких формувалися ці ціни, з умовами поставок (продажу), визначеними в договорах позивача з покупцями, тобто без з`ясування, чи склалися ціни, які були взяті для порівняння з цінами, за якими позивач реалізував продукцію відповідно до умов договорів поставки (купівлі-продажу), в порівняних економічних (комерційних) умовах. Суди зазначили, що відповідач не врахував звичайну практику при визначенні ціни між непов`язаними особами щодо встановлення надбавок чи знижок до ціни, зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту, втратою продукцією якості або інших властивостей.

Відтак, підстава касаційного оскарження, зазначена ГУ ДПС у касаційній скарзі, не знайшла підтвердження.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи: якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353, відповідач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджені докази у справі (лист Головного управління статистики у Київській області щодо середньої ціни реалізації окремих культур сільськогосподарських підприємств Білоцерківського, Володарського та Сквирського районів у 2017 - 2020 роках; акт документальної планової виїзної перевірки від 02.06.2021 № 8092/10-36-07-05/30771136)

Однак, як свідчить зміст рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023, ці доводи ГУ ДПС отримали оцінку судами першої та апеляційної інстанцій. Отже, доводи ГУ ДПС щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС, стосуються переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 341 КАС знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, а відтак не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення.

Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених нормами КАС.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Враховуючи наведене вище, касаційна скарга ГУ ДПС підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судових рішень у справі № 320/13823/21.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, пунктом 4 частини п`ятої статті 332, статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.А. Усенко