Ухвала

від 02.06.2023 по справі 496/4495/22

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4495/22

Провадження № 1-кп/496/305/23

У Х В А Л А

02 червня 2023 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю:

прокурора - ОСОБА_3

представників потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченої - ОСОБА_6

захисника - ОСОБА_7

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту по кримінального провадження №12021167250000041 від 02.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться вказане кримінальне провадження.

28.04.2023 року до суду від захисника ОСОБА_7 надійшло клопотання про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України прокурору.

Своє клопотання захисник мотивував тим, що на думку сторони захисту з формулювання обвинувачення (другий абзац з початку формулювання) вбачається наступне: « ОСОБА_6 , керуючись злочинним умислом спрямованим на заволодіння бюджетними коштами, які належать Нерубайській територіальній громаді в особі Нерубайської сільської ради, шляхом їх привласнення, з корисливих мотивів розробила злочинний план, згідно якого здійснила ряд лій спрямованих на вчинення злочину, а саме, заволодіння бюджетними коштами». Далі в формулюванні обвинувачення зазначається, що ОСОБА_6 «привласнила шляхом зняття готівкових коштів через термінали банкоматів, здійсненням розрахунків в торгових мережах та використовуючи їх іншим чином на власний розсуд. В результаті злочинних дій, ОСОБА_6 заволоділа бюджетними грошовими коштами…», і, потім, остаточно в формулюванні обвинувачення зазначена об`єктивна сторона у виді заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

З огляду на системний аналіз диспозиції ст.191 КК України та судової практики вбачається, що об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.191 КК України, представлена у трьох формах, які кваліфікуються окремо: привласнення чужого майна, яке перебувало у віданні особи, розтрата такого майна або заволодіння майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Тобто привласнення, розтрата або заволодіння це окремі об`єктивні сторони.

Предметом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, є:

а) при привласненні чи розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - лише майно, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні

б) при заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем - лише майно, яке не перебувало в правомірному володінні винного (ним не може бути майно, яке було ввірене винному чи перебувало у його віданні).

З огляду на зміст формулювання обвинувачення незрозуміло яка у обвинуваченої ОСОБА_6 об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, тобто або привласнення або заволодіння. Вказуючи у формулюванні обвинувачення і привласнення і заволодіння, сторона обвинувачення потім у кінці підсумовує, що об`єктивна сторона виражається у заволодінні.

Далі, сторона обвинувачення вказує інший склад злочину, а саме, зазначаючи в формулюванні обвинувачення «привласнення шляхом зняття готівкових коштів через термінали банкоматів, здійсненням розрахунків в торгових мережах та використовуючи їх іншим чином на власний розсуд». Це може бути і ст.185 КК, ст. 190 КК або ст.191 КК, але за частиною першою.

ОСОБА_6 не може одночасно обвинувачуватися за привласнення чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Але так і є з огляду на таке формулювання обвинувачення.

Отже, таке незрозуміле формулюванням обвинувачення не дає змоги надавати ефективний захист, що тягне за собою порушення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), в якій йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, у зв`язку з чим, захисник просив повернути обвинувальний акт.

В підготовчому судовому засіданні захисник своє клопотання підтримав та просив задовольнити.

Обвинувачена в підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання захисника та просила задовольнити.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні проти клопотання захисника заперечував та надав до суду заперечення, відповідно до яких він просив відмовити в задоволенні клопотання захисника з наступних підстав.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 місить усі обов`язкові відомості визначені у ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості обвинуваченої ОСОБА_6 (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості потерпілого; прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Разом з тим, у відповідності до ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту відносно ОСОБА_6 додані: реєстр матеріалів досудового розслідування, цивільний позов, розписку підозрюваної про отримання копій обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову.

Дійсно, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Однак, прокурор вважає, що зазначена стороною захисту у вищевказаному клопотанні підстава для повернення обвинувального акту є суто формальною та не може позбавити суд можливості призначити справу до судового розгляду.

Крім того, на думку прокурора, повернення судом обвинувального акту з підстав невідповідності формулювання обвинувачення правовій кваліфікації кримінального правопорушення, на стадії підготовчого судового засідання, аксіоматично суперечать засаді змагальності сторін (ст. 22 КПК України), у зв`язку з чим просив суд визнати доводи адвоката ОСОБА_8 необґрунтованими, тобто такими, що не відповідають положенням КПК України, правовим позиціям Верховного суду та призначити обвинувальний акт до судового розгляду, а зазначені на думку адвоката прорахунки сторони обвинувачення встановити або спростувати під час судового розгляду.

Представник потерпілого ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні проти клопотання захисника заперечувала, та просила відмовити в задоволенні.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні також заперечував проти клопотання захисника, та просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши клопотання захисника та заперечення прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 291 КПК Україниобвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Пунктами 1-9 ч. 2ст. 291 КПК Українивизначено перелік тих відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК Україниобвинувальний акт обов`язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно з ч.3 ст.291КПК України обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Таким чином, повернення обвинувального акта прокурору може бути уразі, якщо при його складанні були допущені порушення вимогст. 291 КПК України.

Як убачається зі змісту обвинувального акта у кримінальному провадженні №12021167250000041 від 02.03.2021 року, в ньому викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення із зазначенням обставин, які відповідно дост. 91 КПК Українипідлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також правова кваліфікація дій обвинуваченої, тобто викладена позиція сторони обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор.

Частиною 1 ст. 337КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, в тому числі у бік збільшення, повертати за наслідками підготовчого засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 273/1053/17).

Отже, визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються у обвинувальному акті, і формулювання обвинувачення належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані мають в своїй сукупності лише давати уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч.2 ст. 337, ст.ст.338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч.3ст.337 КПК України).

Суд не вправі за результатами судового розгляду змінити обвинувачення в сторону погіршення становища обвинуваченого, а також не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну. Недодержання судом зазначених норм кримінально-процесуального закону, є порушеннямправа на захист.

За таких обставин в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021167250000041 від 02.03.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1