Ухвала

від 08.06.2023 по справі 683/802/23

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/802/23

1-кп/683/195/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в м. Старокостянтинові клопотання захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за № 12022243160000049, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2022 року про звільнення від кримінальної відповідальності

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та

жителя

АДРЕСА_1 , зареєстрованого по

АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, що

не працює, особи з інвалідністю III групи, депутатом не обирався, раніше не

судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 254 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи власником земельної ділянки із кадастровим номером 6824285000:02:001:0045 по АДРЕСА_1 , площею 0,2469 га, для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 643376, який зареєстрований Ладигівською сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області за № 682420001001667 від 30.10.2012, упродовж травня 2013 року (точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), у порушення вимог:

-пунктів «а» та «г» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України, відповідно до яких власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати їх використання за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;

-ч.1 ст.22 Земельного кодексу України, відповідно до якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей;

-ч. ч. 1, 2, 3 ст. 168 Земельного кодексу України, відповідно до яких ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники землі ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок ; без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що зреалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, при здійсненні діяльності, пов`язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей;

-п.3 ст. 20 Земельного кодексу України, яким передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, належної особі на праві приватної власності, в межах населеного пункту відбувається виключно на підставі рішення сільської, селищної чи міської ради, за ініціативи власника земельної ділянки з обов`язковим виготовленням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, з обов`язковим погодженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

за допомогою найманої спеціальної техніки, здійснив перенесення поверхневого (ґрунтового) шару землі із частини зазначеної земельної ділянки площею 0,2469 га за кадастровим номером 6824285000:02:001:0045, чим створив штучну водойму для риборозведення загальною площею 0,1160 га, яку з травня 2013 року по даний час використовує для власних потреб.

Унаслідок створення ОСОБА_4 водного об`єкта (ставка), на земельній ділянці призначеній для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, за кадастровим номером 6824285000:02:001:0045, яка належить йому на праві приватної власності, без попередньої зміни її цільового призначення, частина цієї земельної ділянки загальною площею 0,1160 га безпідставно виведена з земель сільськогосподарського обороту та всупереч вимогам п. «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України в подальшому використовувалась ним не за її цільовим призначенням, що заподіяло шкоду в розмірі 2693,37 грн., а також шкоду в розмірі 10045,95 грн., заподіяну внаслідок псування земель, що відбулося під час провадження діяльності, пов`язаної з порушенням родючого шару ґрунту, яку здійснено з порушенням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту, визначених у документації із землеустрою або за відсутності такої документації.

Дії ОСОБА_4 , які виразились у безгосподарському використанні землі, що спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту, кваліфіковані за ч.1 ст. 254 КК України.

Під час судового розгляду захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, в зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання та просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Прокурор проти задоволення клопотання не заперечив.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 288 КПК).

Відповідно до ч.1 ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави в особі відповідного суду від офіційного осуду, призначення покарання та визнання судимоюособи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у випадках, передбаченихККта у порядку, встановленомуКПК.

Застосування інституту давності обумовлене зменшенням суспільної небезпечності кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила внаслідок спливу певного проміжку часу.

Санкція ст. 254 КК України у редакції Закону, яка діяла на час його вчинення ОСОБА_4 ( травень 2013 року) передбачала покарання у виді штрафу в розмірі до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Згідно ч.3 ст.12 КК України, в редакції, що діяла на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України відносилось до злочинів невеликої тяжкості.

Статтею 12 КК України, в редакції, яка чинна на даний час, визначено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.254 КК України, відносяться до кримінальних проступків.

Приписами ст.49 КК України,в редакції,яка чиннана данийчас,передбачено,що особазвільняється відкримінальної відповідальності,якщо здня вчиненнянею кримінальногоправопорушення ідо днянабрання вирокомзаконної силиминули такістроки,зокрема, два роки-у разівчинення кримінальногопроступку,за якийпередбачене покаранняменш суворе,ніж обмеженняволі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

Попередня редакція ст.49 КК України, яка була чинною на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, також передбачала, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку (ст. 285 КПК).

Установлено, що за обвинувальним актом кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 254 КК України вчинено ОСОБА_4 у травні 2013 року.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_4 протягом зазначеного строку до кримінальної відповідальності не притягувався, а отже перебіг давності відповідно до вимог частини третьоїстатті 49 КК України не переривався. Також перебіг давності у даному кримінальному провадженні не зупинявся.

На час розгляду судом 08 червня 2023 року кримінального провадження зазначені строки давності притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 254 ККУкраїни,минули.

ОСОБА_4 подав суду письмову згоду прозвільнення його від кримінальної відповідальності на підставіст. 49 ККУкраїниу зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження за ч.1 ст. 254 ККУкраїни, розуміючи своє право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновкузвільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 254 ККУкраїни, на підставі ст. 49 ККУкраїниу зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження за ч. 1 ст. 254 КК України щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 2ст. 284 КПКУкраїни.

Керуючись ст.ст. 284-286, 372 КПК України, ст.ст. 44, 49 КК України, суд

ухвалив:

Клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальностіза вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 254 ККУкраїни, на підставі ст. 49 ККУкраїниу зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадженнящодо нього № 12022243160000049, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2022 року закрити на підставі п. 1 ч. 2ст. 284 КПКУкраїни.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Апеляційна скарга подається через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: