Рішення

від 09.06.2023 по справі 683/2932/22

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 683/2932/22

2/683/161/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого - судді Лугового О.М.,

з участю секретаря Градомської Д.Р.,

прокурора Мензелевського Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Жовнірчук Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Старокостянтинів в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу №683/2932/22, провадження №2/683/161/2023 за позовом заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

встановив:

24 жовтня 2022 року заступник керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький та просить витребувати у ОСОБА_3 на користь держави в особі Міністерства оборони України частину земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , площею 0,1 га (кадастровий номер 6810800000:01:007:0066), якій присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, вказує, що рішенням Старокостянтинівської міської ради від 16.11.2018 року №17 п.1/31/VII, територіальній громаді м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 .

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 03.07.2020 року №9 п.28/41/VII затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ: 02.02.01; кадастровий номер 6810800000:01:007:0066), та надано їй безкоштовно у власність.

Вказує, що спірна земельна ділянка площею 1000 кв.м., яка була передана у власність ОСОБА_3 , повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, яка на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року перебуває у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, яке є правонаступником Хмельницької КЕЧ району, та належить до державної власності земель оборони.

На момент передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 право постійного користування цією земельною ділянкою у встановленому законом порядку не припинялось, згоди Міністра оборони України та рішення Кабінету Міністрів України про передачу земель оборони до комунальної власності не приймалось, а тому вважає, що спірна земельна ділянки безпідставно вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника та не могла передаватись у власність ОСОБА_3 ..

З огляду на викладене, прокурор просить захистити порушене право і на підставі ст.388 ЦК України витребувати у ОСОБА_3 спірну земельну ділянку на користь держави в особі Міністерства оборони України.

28 жовтня 2022 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області дану позовну заяву було залишено без руху, та надано позивачу строк десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, шляхом надання суду доказів бездіяльності або не виконання повноважень органами, в інтересах яких вона звертається за захистом інтересів держави.

11 листопада 2022 року заступником керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону Желізняком З. були усунені недоліки зазначені в ухвалі від 28 жовтня 2022 року.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 листопада 2023 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 травня 2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Старокостянтинівськогорайонного судуХмельницької областівід 01червня 2023року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвокатаМініх І.М. про призначення повторної земельно-технічної експертизи - відмовити

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, з вищевикладених підстав.

В судовому засіданні представник позивача Міністерства оборони України позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, з вищенаведених підстав.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький не заперечував проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 , яка про день та час слухання справи повідомлена належним чином у порядку, передбаченому відповідно до вимого ст.128 ЦПК України, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не подавала, причин неявки суду не повідомила.

Представник відповідача-адвокатМініх І.М. позов не визнала просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема вказувала на те, що спірна земельна ділянка надавалась Хмельницькій КЕЧ району у відповідності до Земельного кодексу УPCP від 08.07.1970 року, що втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Земельним кодексом УPCP від 18.12.1990 року №561-XII, введеним в дію Постановою ВР УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP» від 18.12.1990 року №562-ХІІ. У відповідності до п.5 вказаної Постанови передбачалось, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. У зв`язку з запровадженням Земельним Кодексом Української PCP від 18.12.1990 року №561-ХІІ держава набула права власності на спірну земельну ділянку, а КЕВ міста Хмельницького права постійного користування в порядку збереження за нею права користування. Натомість Верховною Радою України 21.04.2022 року було прийнято Закон України «Про дерадянізацію законодавства України» №2215-ІХ, який набрав чинності 07.05.2022 року. У відповідності до п.210 додатку № 2 до вказаного Закону не застосовуються на території України Постанова Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року №562-ХІІ "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP" (із наступними змінами) та не застосовуються на території України також Постанова Верховної Ради Української PCP від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ "Про земельну реформу" (із наступними змінами) (п.211 додатку №2 до Закону). Отже, починаючи з 07 травня 2022 року, державою Україна не визнається, відповідно на території України не застосовуються нормативно-правові акти СРСР та УРСР, в тому числі Постанова ВР УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP» від 18.12.1990 року № 562-ХІІ, як така, що суперечить Конституції України, у відповідності до якої за КЕВ міста Хмельницький, правонаступника Хмельницької КЕЧ району, у відповідності до державного акта серії Б № 041671, зберігалось право постійного користування земельною ділянкою, наданою у користування до введення в дію Земельного кодексу Української PCP від 18.12.1990 року № 561-ХІІ. Відповідно, в КЕВ міста Хмельницький з 07.05.2022 року відпали підстави для збереження за ним права постійного користування у відповідності до Державного акту на право користування землею серії Б № 041671 загальною площею 408 га, що розташована у м.Старокостянтинів, а отже в органів прокуратури відсутні підстави для захисту неіснуючого права. Крім того, відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. А враховуючи, що право розпорядження землями державної власності, до якої входить і спірна земельна ділянка, чинним законодавством віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України, а тому власником державних земель переданих у постійне користування військовим організаціям є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними. Таким чином Міністерство оборони України не мало повноважень звертатись з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння і таке право є у держави в особі Кабінету Міністрів України. Крім того представник відповідача вказує, що комплексна судова земельно-технічна оціночно-земельна та експертиза із землеустрою від 20.09.2020 року №2449/2718-2882/21-26 проведена одним експертом Тетяною Ляшковою, що ставить під сумнів правомірність проведення комплексної експертизи одним експертом без залучення інших експертних спеціалістів до проведення комплексної експертизи. В КЕВ м.Хмельницького містилась технічна документація у відповідності до якої було видано Державний акт серії Б № 041671, але яка не була використана для проведення судової експертизи, а використовувалась технічна земельна документація 1993 року та більш пізніших часів (термін її виготовлення не відомий); експертом не було вирішено питання яке ставилось перед ним та не було надано відповіді на питання: «Чи відповідає Державний акт серії Б № 041671 на право постійного користування земельною ділянкою КЕВ м.Хмельницький вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають то в чому полягають невідповідності?». Отже вищевказаний висновок експерта не може бути використаний у якості доказів у даній цивільній справі, так як в силу вимог статті 77 ЦПК України є неналежним доказом.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради народних депутатів на підставі рішення №109 від 10 червня 1980 року передав Хмельницькій КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м.Хмельницький, в безстрокове і безоплатне користування 408 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

Згідно плану землекористування, що є додатком до вказаного Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року, на земельній ділянці площею 408 га знаходяться військові містечка № НОМЕР_2 , НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 9, НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , розташовані в м.Старокостянтинів.

30 липня 2015 року на виконання наказу Міністра оборона України від 20 травня 2015 №225 «Про утворення комісії з питань перевірки обліку та використання земельних ділянок, що належать до земель оборони» проведено комісійне обстеження земельних ділянок військових містечок м.Старокостянтинів, Старокостянтинівського гарнізону. До складу комісії, яка проводила таке обстеження, входив також представник відділу з питань регулювання земельних відносин виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області. Предметом обстеження, серед іншого, була земельна ділянка, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_1 .

05 січня 2018 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області прийняла рішення №5/26/VII про проведення робіт з інвентаризації земель які входять до складу земель оборони на підставі державного акта серії Б №041671 від 1980 року, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , однак, як земель комунальної власності.

На підставі прийнятого органом місцевого самоврядування зазначеного вище рішення, ПП «Земельно-аграрний центр «Карат»» виготовив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності по АДРЕСА_3 , в тому числі, включивши до їх складу землі оборони, які на підставі указаного державного акта належать державі та перебувають в постійному користуванні КЕВ м.Хмельницький.

11 липня 2018 року Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області VII скликання прийняла рішення №44/29/VII, яким впорядкувала адресу земельної ділянки площею 11,5 га, що розташована по АДРЕСА_3 , присвоївши їй адресу: АДРЕСА_2 . Цим же рішенням затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності стосовно розташованої по АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 11,5 га.

На підставі вказаного рішення державним кадастровим реєстратором було внесено відомості до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки загальною площею 11,5 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та присвоєно кадастровий номер 6810800000:01:007:0038.

В подальшому, рішенням Старокостянтинівської міської ради від 16.11.2018 року №17 п.1/31/VII, територіальній громаді м.Старокостянтинів в особі Старокостянтинівської міської ради було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 .

В результаті поділу, серед інших, утворилась земельна ділянка площею 1000 кв.м., кадастровий номер 6810800000:01:007:0066.

Рішення Старокостянтинівської міської ради від 24.05.2019 року №19 п.197/34/VII було надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови запасу (КВЦПЗ: 16.00 земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 6810800000:01:007:0050), земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв.м. із визначенням поштової адреси: АДРЕСА_4 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з подальшим наданням її у власність (користування).

Рішенням Старокостянтинівської міської ради від 03.07.2020 року №9 п.28/41/VII затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 вказаної земельної ділянки площею 1000 кв.м., з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (КВЦПЗ: 02.02.01; кадастровий номер 6810800000:01:007:0066), та надано її безкоштовно у власність.

31 липня 2020 року право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0066 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2140252968108.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Згідно висновку комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою №2449/2718-2882/21-26 від 20 вересня 2020 року, яка була проведена в межах кримінального провадження №62021240010000049, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0066 повністю накладається (нашаровується) на земельну ділянку військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, яка входить до земель площею 408 га для державних потреб, які на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії Б №041671 від 1980 року, перебувають у постійному користуванні КЕВ м. Хмельницький.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом встановлено,що висновокза результатамипроведення комплексноїземельно-технічної,оціночно-земельноїекспертизи таекспертизи зпитань землеустрою№2449/2718-2882/21-26від 20вересня 2020року стосується предмета доказування, відповідає положенням статті 102 ЦПК України і підготовлений у рамках кримінального провадження старшим судовим експертом Хмельницького відділення КНДІСЕ Т.С. Ляшковою, яка має відповідну освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень, кваліфікацію і стаж експертної роботи, порушень порядку його отримання судом не встановлено. Крім того, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Про допустимість висновку експерта в кримінальній справі, як доказу в цивільній справі, зазначено в постанові Верховного Суду від 05.02.2020 року у цивільній справі №461/3675/17, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не був ухвалений.

В той час відповідачем не доведено, що висновок експертизи є неналежним доказом, а саме, що він не стосується предмета доказування або одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

За таких обставин суд вважає, що висновок експерта за результатами проведення комплексної земельно-технічної, оціночно-земельної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 20 вересня 2020 року є належним доказом у даній справі.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до п. ж) ч.1 ст.19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з частинами 1, 2, 4 ст.77 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише у державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне поняття земель оборони закріплене також у статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» №1345-ІV від 27 листопада 2003 року, який визначає правові засади і порядок використання земель оборони.

Статтею 2 вищевказаного Закону, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Згідно статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» №1934-ХІІ від 06 грудня 1991 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

Міністерство оборони України всебічно забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань та застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна, згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснює контроль їх ефективного використання, організує виконання робіт в інтересах Збройних Сил України і надання послуг (стаття 10 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» №1075-ХІV від 21 вересня 1999 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 84 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі оборони.

Згідно п.а ч.1 ст.13 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Статтею 12 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад (п. «а»), передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п. «б»).

Приписами ч.1 ст.141 ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

В силу вимог ч.3, ч.4 ст.142 цього Кодексу припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У відповідності до абз.3 п.5 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 року №562-ХІІ і за змістом п.6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, КЕВ м. Хмельницький зберегло право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 408 га, в тому числі військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, на підставі Державного акта на право користування землею серії Б №041671 від 1980 року.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6810800000:01:007:0066 входить до складу земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, а тому відноситься до земель оборони. Таким чином, ця земельна ділянка перебуває у державній власності.

Рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою військового містечка № НОМЕР_1 площею 61,1667 га, яка відноситься до земель оборони, Кабінет Міністрів України не приймав і Міністерство оборони України відповідного подання на розгляд останнього не вносило.

У постанові від 29 листопада 2018 року у справі №924/1025/14 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки землі оборони перебувають лише у користуванні Міністерства оборони України, а розпоряджається ними Кабінет Міністрів України, відповідно до статті 142 ЗК України, виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони. А тому, судова колегія погодилась із висновками судів попередніх інстанцій, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам, є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням Міністерства оборони України. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного рішення (розпорядження Хмельницької РДА №471/06-р від 12.05.2006) та можливість звернення позивача з позовом про захист своїх порушених прав згідно обраної форми захисту.

Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області на час виникнення спірних правовідносин не була наділена повноваженнями розпоряджатися землями державної власності та передавати їх у приватну власність громадян.

Отже, спірна земельна ділянка незаконно передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі ст.118 ЗК України.

До того ж, всупереч положень ч.5 ст.116, ст.142 ЗК України, Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області розпорядилась спірною земельною ділянкою, яка не була вільною, не отримавши відповідного рішення Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, що є істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам.

Щодо законності права постійного користування КЕВ м.Хмельницький земельною ділянкою площею загальною площею 408 га, розташованою в м.Старокостянтинові, що перебувала у постійному користуванні Міністерства оборони України на підставі Державного акта на право постійного користування серії Б №041671 від 1980 року, до складу якої також входить і земельна ділянка площею 11,5 га, розташована за адресою АДРЕСА_2 , до складу якої в свою чергу, входить і земельна ділянка передана у право власності відповідачу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення від 28.03.2019 №7) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Також, згідно з п.10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» у вказаній редакції, документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Таким чином, у зв`язку зі зміною земельного законодавства наведеними нормами, які в цілому набрали чинності 01.01.2013 року, урегульовано особливий механізм оформлення земельних ділянок, речові права на які у встановленому порядку набуто до 2004 року, з метою здійснення державної реєстрації та обліку таких земельних ділянок, а також речових прав на них.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі №910/21404/17, від 26.01.2022 року у справі № 908/846/19.

Враховуючи вищевикладені обставини, незважаючи на реєстрацію відомостей про земельну ділянку, площею 408 га, яка є державною власністю та на підставі Рішенням виконавчого комітету Старокостянтинівської районної Ради народних депутатів Хмельницької області від 10.06.1980 №109 Хмельницькій КЕЧ району, правонаступником якої є КЕВ м.Хмельницький, видано державний акт на право користування землями, які розташовані на території м. Старокостянтинів Хмельницької області серії Б № 041671 від 1980 року загальною площею 408 га для державних потреб, відповідно до п.2 розділу VII та п.10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», є дійсним, а КЕВ м.Хмельницький є законним землекористувачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Разом з тим, відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За загальним правилом, закріпленим у статті 387 ЦК України, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц.

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної, виконавчої влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акту на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без пред`явлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд вважає, що оскільки у встановленому законом порядку рішення про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою не приймалось, затвердження технічної документації із землеустрою щодо вилучення земельної ділянки із земель оборони, зміна категорії земельної ділянки не відповідає вимогам закону, відповідно ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6810800000:01:007:0066 незаконно, тому ця ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі даного позову Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону сплачено 2481 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №844 від 13 вересня 2022 року, і позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону слід стягнути 2481 грн. сплаченого при подачі позову судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_3 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 6810800000:01:007:0066, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та є частиною земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону 2481 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Хмельницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону, місце знаходження: 29000, вул.Пилипчука, 65, м.Хмельницький, код ЄДРПОУ 38326057.

Позивач: Міністерство оборони України, місце знаходження: 03168, Повітрофлотський проспект,6, м.Київ, код ЄДРПОУ 00034022.

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Третя особа: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький, місце знаходження: 29000, вул. Героїв АТО, 3/1, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 07928461.

Повний текст рішення складено 09 червня 2023 року.

Суддя: