Постанова

від 08.06.2023 по справі 185/9460/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4471/23 Справа № 185/9460/21 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді Барильської А.П.,

суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря - Усик А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року по справі за позовом Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста", ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів "Спокій Мадава" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року Павлоградська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста", ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року №4-2562/15-20-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" для ведення ОСГ ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0789) від 24 квітня 2020 року №744, площею 2 га, що розташована на территорії Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 36336933); витребування від ТОВ "Сегеста" земельної ділянки с/г призначення, площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0789, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що 04 жовтня 2016 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі для ведення ОСГ площею 2 га на території Вербківської сільської ОТГ Павлоградського району. Згодом ОСОБА_1 листом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області було повідомлено про невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам закону та відмовлено у його затвердженні.

Не погоджуючись з таким висновком ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року по справі №160/1636/19 визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що полягає у невиданні наказів про затвердження проектів землеустрою та зобов`язано останнє прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою ОСОБА_1 та інших осіб щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

Оскаржуваним наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року №4-2563/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га. з кадастровим номером 1223582800:01:003:0789 для ведення ОСГ, на підставі якого ОСОБА_1 15 квітня 2020 року зареєструвала своє право власності на земельну ділянку та того ж дня, уклавши договір купівлі-продажу з ТОВ "Сегеста", продала її останньому.

Позивач зазначає, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року Вербківській сільській об`єднаній територіальній громаді Павлоградського району було передано у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в тому числі й земельну ділянку площею 85,2359 га., з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, яка перебувала у постійному користуванні ТОВ «Сільськогосподарське товариства з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», до складу якої входила й спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0789. На виконання наказу було складено акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 21 грудня 2018 року.

Посилаючись на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, прокуратура зазначає, що на час прийняття оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, є Вербківська сільська об`єднана територіальна громада в особі Вербківської сільської ради.

За фактами зловживання службовим становищем посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відкрито досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021042120000049 за ч.2 ст.364, ч.2 ст.239-1 КК України.

В обґрунтування незаконності оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області прокуратура зазначає, що відповідач посилався лише на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року по справі №160/1636/19, яким було зобов`язано його затвердити проектну документацію щодо іншої ділянки ніж спірна. Проте, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області затверджено зовсім іншу проектну документацію саме щодо спірної ділянки, на вчинення чого цей відповідач не мав повноважень щодо спірної земельної ділянки, оскільки ним було передано її до Вербківської сільської ради.

Прокуратура зазначає, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, затверджений спірним наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не відповідає нормам Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій».

Як наслідок попередніх, на думку прокуратури, незаконних подій, ОСОБА_1 не мала бажання займатися особистим селянським господарством, а правочин щодо купівлі-продажу земельної ділянки від ОСОБА_1 до ТОВ "Сегеста" був штучно направлений на заволодіння останнім спірною ділянкою, що, в свою чергу, підтверджує відсутність у ОСОБА_1 бажання вести ОСГ на спірній земельній ділянці, а, відтак, спірна земельна ділянка використовується не за призначенням, тобто порушено умови її використання за цільовим призначенням, чим прямо порушуються права Вербківської сільської ОТГ за захистом яких позивач звернувся до суду з цим позовом (а.с.2-25 Том І).

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог Павлоградської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради, відмовлено повністю. (а.с.71-77 Том ІІІ).

Не погодившись із рішенням суду, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в інтересах держави, в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що передача ГУ Держгеодастру у Дніпропетровській області спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 була неможлива через належність цієї земельної ділянки саме Вербківській сільській ОТГ на підставі рішення сільської ради та Акту приймання-передачі від 21 грудня 2018 року, внаслідок чого спірна земельна ділянка мала вже форму власності як комунальна, а виділення із земель комунальної власності у приватну власність особам можливо лише на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке радою не виносилось, що унеможливлює набуття ОСОБА_1 права приватної власності на спірну земельну ділянку, а в подальшому унеможливлює і її відчуження останньою на користь третіх осіб, що змінило цільове використання цієї земельної ділянки, а державна реєстрація права комунальної власності за Вербківською сільською радою спірної земельної ділянки до фактичного передання раді ділянки не має значення та не є підставою для набуття права власності ОСОБА_1 .

Також апелянт зазначає, що проект землеустрою, який подавався ОСОБА_1 у 2016 році, значно відрізняється від проекту землеустрою, який робився у 2019 році, в яких йдеться про різні земельні ділянки, сформовані як об`єкт цивільних прав, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано правової оцінки, як і не з`ясовано питання припинення права користування земельною ділянкою ТОВ "СТЗІ "Спокій Мадава", оскільки після лише такого припинення можлива передача у власність державними органами земельних ділянок у власність. (а.с.87-108 Том ІІІ).

17 квітня 2023 року представник ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, оскільки незастосування судом у спірних правовідносинах приписів ст. 117 Земельного кодексу України є обґрунтованим та законним з огляду на відсутність факту вибуття земельної ділянки 1223580800:01:003:0740 з державної власності за рішенням відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а оскільки спірна земельна ділянка не належала до комунальної власності, то і права Вербківської сільської ради не порушувались проходженням процедури передачі цієї земельної ділянки фізичній особі у власність, в інтересах якої прокуратура звернулась до суду. Разом з цим зазначає, що відмінність проектів 2016 та 2019 років у вигляді співвіднесення конфігурації, місця розташування земельної ділянки є несуттєвими обставинами, які не змінюють та не впливають на виконання судового рішення, а наявність порушеного кримінального провадження за фактом зловживання посадовими особами ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради під час розгляду документів не є належним доказом у цій справі щодо оскарження наказу про затвердження документів та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , як і не підтверджено будь-якими доказами те, що спірній земельній ділянці змінено цільове її призначення та її подальше використання після продажу ОСОБА_1 до ТОВ "Сегеста" має місце факт її використанням останнім власником у спосіб розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами, тоді як її цільове призначення - пасовища.

14 квітня 2023 року представник ТОВ "Сегеста", скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, який доповнив 17 квітня 2023 року, в якому просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що Вербківська сільська рада з погодженої технічної документації була достеменно обізнана про виділ ряду земельних ділянок громадянам України, в тому числі і ОСОБА_1 , з масиву землі з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, яка мала форму власності як державна, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а процедура приватизації спірної земельної ділянки відповідачами у справі була дотримана в повному обсязі, враховуючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, на виконання якого ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області і винесено спірний наказ, який правомірно є підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 , і, як наслідок, розпорядження вже власником земельної ділянки ОСОБА_1 на свій розсуд, хоча б і з передачею у власність до ТОВ "Сегеста" за договором купівлі-продажу.

04 травня 2023 року прокурором відділу обласної прокуратури подано письмові пояснення на відзив представника ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та письмові пояснення на відзив ТОВ "Сегеста" на апеляційну скаргу прокурора, в яких зазначено, що застосовані правові висновки судом першої інстанції не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки насамперед ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області не було тим уповноваженим органом на проведення процедури передачі спірної земельної ділянки, тоді як саме Вербківська сільська рада була наділена на той момент такими повноваженнями. Разом з цим зазначає, що акт приймання-передачі земельних ділянок від 21 грудня 2018 року свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін (ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради) щодо передачі земельних ділянок, а тому має певні юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на земельну ділянку та їх перехід з державної у комунальну власність, у відповідності до ст. 117 Земельного кодексу України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду належить залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справаи, що 23 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га., розташованою на території Вербківської сільської ради Павлоградського району за межами населених пунктів, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.35 Том І).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2016 року за №4-6355/15-16-СГ дозволено надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Вербківської сільської ради, розташованої за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 2,0000 га., із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства, зобов`язано керівника Управління Держгеокадастру у Павлоградському районі Дніпропетровської області при надходженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законом порядку: погодження проекту землеустрою; реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. (а.с.36 Том І).

У 2016 році ОСОБА_1 , на підставі своєї заяви у 2016 році, отримала проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, складеного ФОП ОСОБА_2 та перевірений і внесений до Державного земельного кадастру Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області вже у 2017 році, в якому ручкою дописаний кадастровий номер земельної ділянки як 1223582800:01:003:0690(а.с.38 Том І).

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 отримала завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі Наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2016 року за №4-6355/15-16-СГ(а.с.40-44 Том І).

26 січня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області ОСОБА_1 надавалась довідка статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), в якій зазначено відомості про земельну ділянку сільськогосподарського призначення Дніпропетровської області Павлоградського району Вербківської сільської ради (за межами населеного пункту), площею 2,0000 га., форма власності - державна, секція А-01.08 - Для сінокосіння і випасання худоби, із зазначенням оренди, суборенди ТОВ "Агротехеко", ТОВ ІВОК "Експлерент", ТОВ "Еко-Вербки", кадастровий номер земельної ділянки 1223582800:01:003:0171(а.с.39 Том І).

У грудні 2016 року за №01-05/1313 ДП "Дніпропетровській науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" надано Висновок про ґрунтовий покрив земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, яким встановлено, що земельна ділянка складає рекультивовані важкосуглинкові ґрунти з насипним гумусовим шаром (шифр агрогрупи 211е). Також зазначено, що вищезазначена агровиробнича група ґрунтів 211е провінції ОСОБА_3 не відноситься до особливо цінних груп ґрунтів (а.с.47 Том І).

09 листопада 2016 року ТОВ "Агротехеко" надало компетентним органам нотаріально засвідчену заяву про вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0171, яка знаходилась в оренді (а.с.57-59 Том І).

Після перевіреного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, складеного ФОП ОСОБА_2 , і внесеного у 2017 році Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з кадастровим номером земельної ділянки 1223582800:01:003:0690, де форма власності зазначена як державна, землі запасу - 16.0, землі сільськогосподарського призначення, що узгоджується з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, складеного 05 травня 2017 року (а.с.51,52 Том І).

До цього Витягу надано у копії кадастровий план земельної ділянки 1223582800:01:003:0690, площею 2,0000 га., з локалізацією земельних угідь - пасовища (а.с.53-55 Том І).

З вищепереліченими документами ОСОБА_1 02 червня 2017 року звернулась до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою, відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій", щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності(а.с.60 Том І).

На заяву ОСОБА_1 від 02.06.2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом від 26 червня 2017 року за №П-5807/0-2931/6-17 надало відповідь, в якій зазначило, що земельна ділянка розташована поряд з водним об`єктом (р.Самара), і з метою недопущення порушень вимог ст.ст.58,59,84,1861 Земельного Кодексу України, до проекту необхідно долучити висновок Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів та визначитись з наявністю обмежень у використанні земельної ділянки та при необхідності внести зміни до проекту та Державного земельного кадастру, на підставі чого зазначено, що кадастровий план земельної ділянки потребує доопрацювання до норм ст. 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", як і необхідно доопрацювати кадастровий план земельної ділянки та Акт приймання-передачі межових знаків з додатками до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, що свідчить про відсутність правових підстав для затвердження документації із землеустрою(а.с.61,62 Том І).

Не погодившись з такою вимогою, ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій оскаржувала відмову ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області у виданні відповідного наказу про затвердження проекту землеустрою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року позовні вимоги, зокрема, ОСОБА_1 задоволені повністю, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та зобов`язано останнє прийняти рішення про затвердження проектів землеустрою, зокрема, ОСОБА_1 , щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України (а.с.63-77 Том І). Рішення суду набрало законної сили 12 липня 2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_1 , за для продовження процедури безоплатної передачі державної земельної ділянки у приватну власність після ухваленням Дніпропетровським окружним адміністративним судом 16 квітня 2019 року рішення, у відповідності до вимог ст.118 Земельного кодексу України, на підставі Довідки з державної статистичної звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 10 жовтня 2019 року, в якій зазначена форма власності землі - державна, цільове призначення 16.00 - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), з додатковою інформацією про бажану земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки площею 85,2359 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0740, право постійного користування якою зареєстровано 16 серпня 2018 року за ТОВ «Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», Акту встановлення меж земельної ділянки від 30 жовтня 2019 року, складеного інженером-геодезистом ПП «Земельний ресурс», в якому зазначено про відсутність заперечень землевласника щодо меж та конфігурації земельної ділянки та відсутність претензій суміжних землекористувачів до існуючих меж разом із Планом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, Викопіюванням з картографічної основи Державного земельного кадастру з датою формування 25 жовтня 2019 року, кадастрової карти (плану), Висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19 листопада 2019 року за №13175/82-19, складеного експертом державної експертизи, де також зазначено класифікацію видів земель з цільовим призначенням на момент складання проекту землеустрою - для ведення підсобного сільського господарства, код 01.04, та за запропонованим проектом землеустрою 01.03 для ведення особистого селянського господарства, з формою власності - державна та з необхідністю проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації та з висновком про відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку, нотаріально засвідченою заявою ТОВ "Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів "Спокій Мадава" від 18 жовтня 2019 року про надання згоди на передачу частинами земельної ділянки 1223582800:01:003:0740 у власність громадянам, Рішення Вербківської сільської ради про погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за №638-41/VІІ скл. від 26 листопада 2019 року, складено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0789 у власність для ведення особистого селянського господарства, погодженого ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04 лютого 2020 року, з якими ОСОБА_1 разом із заявою від 28 жовтня 2019 року повторно звернулась до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області за видачею наказу. (а.с.78-105 Том І).

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, та на підставі наданих ОСОБА_1 вище перелічених документів, ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області видало наказ від 25 лютого 2020 року за №4-2563/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» (а.с.105 Том І).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 (у редакції, чинній станом на 29.08.2017 року), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 7 зазначеного вище Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з підпунктами 31, 50 п.4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи та погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що на час існування зазначених правовідносин із передачі земельних ділянок, в тому числі і спірної, із земель державної власності у комунальну власність ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області мав на те всі законні підстави та повноваження, а до доводів апеляційної скарги щодо форми власності спірної земельної ділянки на момент спірних відносин, як комунальної, колегія суддів відноситься критично, оскільки всі наявні в матеріалах справи письмові докази підтверджують державну форму власності земельної ділянки як з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, так і виділеної з цієї і спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0789, що також узгоджується з відповіддю Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року за №231, що не спростовано апелянтом і при розгляді апеляційної скарги. (а.с.88,89 Том ІІ).

Також, як судом першої інстанції, так і колегією суддів встановлено, що під час проходження ОСОБА_1 процедури оформлення необхідних документів, визначених ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, як належного розпорядника земель державної форми власності, між останнім та Вербківським сільським головою Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області укладено Акт приймання-передачі земельних ділянок сількогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, підписаного 21 грудня 2018 року з переліком земельних ділянок з кадастровими номерами, до якого увійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740.

Цей Акт був прийнятий на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року за №4-5230/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (а.с.93 зворот Том ІІ).

Зазначений факт має ознаки початку процедури передачі земель державної форми власності у комунальну, однак, 29 серпня 2019 року Рішенням Вербківської сільської ради за №59-38/VІІскл. «Про виключення земель сільськогосподарського призначення державної форми власності розташованих на території Вербківської сільської ради з Акту приймання-передачі від 21 грудня 2018 року», вирішено звернутись до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням про виключення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із Акту приймання-передачі та Наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року за для приведення у відповідність до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад». (а.с.96 Том ІІ).

Зазначене слугувало підставою для видачі наказу ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області від 03 жовтня 2019 року за №4-2428/15-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління від 21 грудня 2018 року за №4-5230/15-18-СГ», яким земельна ділянка з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740 виключена з додатку до акту від 21 грудня 2018 року. (а.с.9 зворот Том ІІ).

Отже, судом першої інстанції, на думку колегії суддів, вірно встановлені фактичні обставини того, що Вербківською сільською радою рішення про прийняття до комунальної власності Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, в особі Вербківської сільської ради, земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740, з якої виділена спірна земельна ділянка, ніколи не приймалось, що, в силу ст.ст.116,118,122 Земельного кодексу України(чинних на момент виникнення спірних правовідносин 21 лютого 2020 року), було єдиною правовою підставою вважати здійсненою у повній мірі процедуру переходу земельних ділянок в комунальну власність із державної.

При цьому колегія суддів зазначає, що передача земельної ділянки у власність фізичних осіб із комунальної має іншу процедуру, аніж проведена процедура ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо безоплатної передачі у власність ОСОБА_1 із державних земель, що, насамперед передбачає у цій справі наявність рішення сільської ради щодо прийняття із державної форми власності землі до комунальної, чого у справі не встановлено.

Разом з цим, як судом першої інстанції, так і колегією суддів встановлено, що позивачем не надавалось доказів порушення прав та законних інтересів ТОВ «Сільськогосподарське товариства з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», натомість, в матеріалах справи міститься нотаріально завірена згода ТОВ «Сільськогосподарське товариства з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава» про те, що вони не заперечують проти передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , як і відсутні їх звернення з заявами про порушення їх прав або законних інтересів.

Також колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги щодо надання у власність ОСОБА_1 іншої земельної ділянки у 2019 році, аніж та земельна ділянка, щодо якої вирішувалось питання адміністративним судом.

Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду адміністративного суду було вирішення питання щодо правомірності дій ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з розгляду технічної документації, яка надавалась ОСОБА_1 до відповідача у 2016 році з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою та затвердження дозволу на передачу у власність земельної ділянки, які, до речі, подані ОСОБА_1 з дотриманням вимог діючого на той час земельного законодавства України, на що ОСОБА_1 отримала відмову відповідача, а вирішення судом прав ОСОБА_1 на земельну ділянку з чітким кадастровим номером, як про це зазначає апелянт, цим судом не вирішувалось та певний кадастровий номер за ОСОБА_1 не закріплявся, враховуючи, що вже після того як судове рішення набрало законної сили початок процедури подання документів почався спочатку через тривалий проміжок часу, який минув від складання документів у 2016 році.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що ОСОБА_1 набуто право власності на спірну земельну ділянку із державної власності з безоплатною передачею у приватну у встановлений законом спосіб та на законних підставах з відповідною державною реєстрацією цього права, у відповідності до ст.26 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як офіційне визнання та підтвердження державою факту такого набуття, що спростовує твердження позивача щодо незаконності відчуження ОСОБА_1 на користь ТОВ «Сегеста» спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 16 квітня 2020 року, оскільки, в силу ст.ст.316,317,319, 321 ЦК України, власник має на свій власний розсуд розпоряджатись своєю власністю. При цьому колегія суддів відзначає, що з моменту такої реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 , право позивача, який в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради звернувся до суду з цим позовом, на оскарження дій законного власника земельної ділянки з її відчуження, втрачається.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, з чим повністю погоджується і колегія суддів, оскільки апелянтом також відповідних доказів не надавалось і до апеляційної скарги, як і не надавалось доказів навмисного неправомірного переходу до ОСОБА_1 в обхід законодавчо встановленої процедури такого набуття права власності за для такої зміни цільового призначення земельної ділянки, а наявність порушеного кримінального провадження відносно посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Вербківської сільської ради цих обставин не підтверджує та не породжує у цій справі будь-яких преюдиційних обставин та фактів щодо незаконного переходу від державної форми власності земельної ділянки у приватну шляхом її безоплатної передачі фізичній особі, до чого зводиться більшість доводів апелянта в апеляційній скарзі, які колегія суддів до уваги прийняти не може.

Разом з цим, судом першої інстанції вірно визначено відсутність правових підстав, в розумінні ст.ст.387,388 ЦК України, для витребування спірної земельної ділянки на користь держави, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Так, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 р. Верховний суд України неодноразово вказував, що, розглядаючи спори про витребування майна з чужого незаконного володіння, судам слід встановити дійсного власника майна, для чого необхідно дослідити всі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, з урахуванням рівності прав сторін щодо надання доказів та їх дослідження.

Зокрема зазначена позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", Постанові судової палати в цивільних справах Верховного суду України у справі № 6-2776цс-16, у справі № 3-1058гс16 від 23.11.16, у справі № 6-2069цс16 від 30.11.16, у справі № 6-2233цс16 від 21.12.16.

Стала практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року,"Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року,"Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року,"Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року,"Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Вимога дотримання такого балансу відображена і в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «"Прессос компанія Нав`єра А.О." та інші проти Бельгії».

Разом із тим, факт встановлення законом підстав для позбавлення права власності, Європейський Суд з прав людини вважає недостатнім для обґрунтування втручання в право власності. Втручання в право власності, у тому числі й основане на законі, не повинно порушувати справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства і захистом основних прав особи. Як зазначено в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Верховний Суд у постановах від 18.03.2020 року у справі № 199/7375/16-ц та від 20.05.2020 року у справі № 199/8047/16-ц дійшов висновків, що «конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у відповідача, як добросовісного набувача. на користь Дніпропетровської міської ради призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод».

З`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна. Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Складовими частинами верховенства права є принципи правової визначеності та пропорційності.

Принцип правової визначеності вимагає, передусім, ясності й однозначності як формулювання, так і застосування правової норми та забезпечення того, щоб правомірні очікування суб`єктів правовідносин щодо наслідків (правового результату) своєї поведінки залишалися передбачуваними.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (пункт 5.4 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Дотримання принципу правової визначеності з метою збереження стабільності правового регулювання та передбачуваності законодавчої політики повинно враховуватись законодавцем як при прийнятті нових законів, так і при внесенні змін до існуючих законодавчих актів.

Зокрема, це стосується і принципів правового регулювання у сфері земельних правовідносин, які повинні забезпечувати врахування всіх особливостей землі як об`єкта власності Українського народу та суспільних відносин, що виникають у зв`язку з реалізацією громадянами конституційного права власності на землю.

Оскільки як судом першої інстанції, так і колегією суддів не встановлено порушення визначеної на час виникнення спірних правовідносин законодавчої процедури отримання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення ОСГ, тому відсутні і правові підстави для втручання у право приватної власності особи, що призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересом суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте на законних підставах.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно визначено характер спірних правовідносин та матеріальні норми права, якими ці правовідносини регулюються, як і вірного висновку дійшов суд першої інстанції при розгляді даного позову, що відповідає застосованим нормам матеріального права.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 09 червня 2023 року.

Головуючий: А.П.Барильська

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта