Ухвала

від 24.05.2023 по справі 916/1423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"24" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1423/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Шаратова Ю.А. розглядаючи справу за позовом Фермерського господарства Фермерок (52623, Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, с. Медичне, вул. Набережна, буд. 7, код ЄДРПОУ 43402396) до Товариства з обмеженою відповідальністю ОДА-ТРЕЙД (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18А, другий поверх, код ЄДРПОУ 38155147)

про стягнення заборгованості за Договором поставки від 08.12.2022 № 08/12-22П-1 в розмірі 85 336,82 грн.

Представники:

Від позивача не з`явився;

Від відповідача Горович А.О. (ордер від 02.12.2023 серія ВН № 1244845).

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство «Фермерок» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДА-ТРЕЙД» про стягнення заборгованості за Договором поставки від 08.12.2022 № 08/12-22П-1 в розмірі 85 336,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки від 08.12.2022 № 08/12-22П-1 щодо оплати.

Ухвалою суду від 11.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.05.2023.

Протокольною ухвалою від 08.05.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.05.2023.

Позивач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про місце, дату та час повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма. Надав клопотання про слухання справи без участі представника позивача за наявними у справі документами від 08.05.2023 (вх. № 15252/23 від 09.05.2023).

09.05.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про закриття провадження в частині стягнення основного боргу та стягнення судових витрат від 08.05.2023 (вх. № 15253/23) в якій просив суд:

- провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 85 336,82 грн. закрити;

- покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу судового збору;

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені на правову допомогу адвоката у заявленій в позові сумі.

Вказана заява обґрунтована тим, що після звернення до суду, а саме 07.04.2023 боржник здійснив повне погашення боргу, сплативши за Платіжною інструкцією № 1767 на користь ФГ «ФЕРМЕРОК» в розмірі 85 336,82 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «ОДА-ТРЕЙД» сплатило на користь ТОВ «ФЕРМЕРОК» заборгованість за Договором поставки від 08.12.2022 № 08/12-22П-1 в розмірі 85 336,82 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією від 07.04.2023 № 1767.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про закриття провадження в частині стягнення основного боргу та стягнення судових витрат (вх. № 15253/23) в частині закриття провадження у справі.

Щодо витрат на правову допомогу позивача, суд дійшов наступних висновків.

Суд відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки викладені у пунктах 78, 79, 80, 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11, згідно із якими, необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови.

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Розглядаючи цю справу, № 916/1423/23, з огляду на відсутність в Господарському процесуальному кодексі України норми щодо порядку відшкодування позивачу понесених ним витрат в разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд вважає за можливе застосувати до спірних відносин, що регулюють подібні відносини (аналогію закону), а саме, норму частини третьої статті 130 Господарського суду Одеської області.

Згідно із частиною третьої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Позивачем у позовній заяві зазначено попередні витрати на правову допомогу адвоката в сумі 9 300,00 грн, які складаються з: 2 100,00 грн. за огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням, 100,00 грн. за проведення переговорів на предмет повернення боргу, 300,00 грн. за аналіз судової практики, 500,00 грн. за проведення арифметичних розрахунків, 4 500,00 грн. за підготовку позовної заяви та пакету документів, необхідних для звернення до суду, 1 800,00 грн. за вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (в т.ч. підготовка пояснень, заяв на виконання ухвал, заяв по суті, клопотань, тощо), в тому числі, забезпечення примусового виконання судового рішення. Крім того, у договорі про правову допомогу сторони домовилися про премію (гонорар успіху) який повинен бути сплачений адвокату у випадку вирішення спору на користь клієнта. Гонорар успіху складає 3 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Судом встановлено, що 29.03.2023 між Фермерським господарством «ФЕРМЕРОК» та адвокатом Лоза Віктором Миколайовичем укладено Договір про правову допомогу (далі Договір від 29.03.2023).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.3 Договору від 29.03.2023 за цим договором повірений зобов`язався від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі з ТОВ «ОДА-ТЕРЙД». З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (5 год.). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год.). 3. Здійснити аналіз судової практики (0,5 год.). 4. Провести арифметичні розрахунки (0,5 год). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (11 год). 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та для забезпечення виконання судового рішення (5 год). За здійснення дій, що визначені у пункті 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 9 300,00 грн. При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3 000,00 грн.

Судом встановлено, що між адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем та Фермерським господарством «ФЕРМЕРОК» складено акт приймання передачі наданих послуг на загальну суму 9 300,00 грн., про наступне:

5 год. 10 хв. огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням;

0 год. 15 хв. проведення заходів досудового врегулювання спору проведення переговорів на предмет повернення боргу;

0 год. 30 хв. здійснення аналізу судової практики;

0 год. 40 хв. проведення арифметичних розрахунків;

11 год. 00 хв. підготовка пакету документів, необхідних для звернення до суду, виготовлення позовної заяви;

5 год. 00 хв. вчинення інших дій необхідних для розгляду справи по суті та на стадії примусового виконання судового рішення.

Позивачем сплачено адвокату Лозі Віктору Миколайовичу 9 300,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 31.03.2023 № 07-03.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на позов від 03.05.2023 (вх. № 15049/23 від 08.05.2023), зокрема, просив суд відмовити ФГ «ФЕРМЕРОК» у стягненні з ТОВ «ОДА-ТРЕЙД» витрат на професійну правничу допомогу та судового збору.

ТОВ «ОДА-ТРЕЙД» зазначає, що на момент відкриття провадження у справі, предмет спору був відсутній, провадження по справі підлягає закриттю, а судовий збір - поверненню позивачу (у разі подання ним відповідного клопотання) відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI. А підстав для стягнення судового збору з відповідача в такому випадку не передбачено. Аналогічно, відсутні й підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач із посиланням на частину п`яту статті 130 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що передбачено можливість стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу, здійснених відповідачем, у разі закриття провадження у справі.

ТОВ «ОДА-ТРЕЙД» зазначає, що позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку оплати залишу коштів за договором на підставі п. 5.2.-5.3. Договору. При цьому, договір пов`язує початок перебігу строку виконання зобов`язання ТОВ «ОДА-ТРЕЙД» протягом 3 (трьох) банківських днів з дати надання копій податкових накладних ти квитанцій № 1 або № 2.

Відповідач зазначає, що позивачем не було виконано своїх зобов`язань належним чином і строк сплати коштів не настав, а подання ФГ «Фермерок» позову, як і витрати на правову допомогу, є безпідставними, і тому, на його думку, не можуть бути покладені на ТОВ «ОДА-ТРЕЙД».

Окрім того, позивачем до суми витрат на професійну правову допомогу включено «гонорар успіху» у розмірі 3 000,00 грн., що складає 30% від вартості вже понесених витрат на правову допомогу.

З огляду на наведене суд дійшов наступних висновків.

Не підлягають відшкодуванню витрати на професійну допомогу позивача в розмірі 3 000,00 грн. у вигляді гонорару успіху, з огляду на те, що справа не була розглянута по суті. А за умовами пункту 2.3 Договору від 29.03.2022 довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 3 000,00 грн. при задоволенні позову.

Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує висновки Верховного Суду викладені в пунктах 4.24, 4.25 постанови від 11.11.2021 № 910/7520/20, в яких зазначено, що у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Тобто доводи суду апеляційної інстанції, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, з урахуванням критерію реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, зокрема, співмірності їх з ціною позову, виходячи з конкретних обставин справи, яка не є складною та визнана судом малозначною, ступень виконання відповідачем зобов`язань за договором, а саме повне погашення суми боргу, суд вважає за можливе здійснити розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу і покласти їх на відповідача у розмірі 4 000,00 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу Відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідач у відзиві на позов із посиланням на статтю 165 Господарського процесуального кодексу України, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести в зв`язку із розглядом справи: витрати на професійну правову допомогу у розмірі 14 239,50 грн (чотирнадцять тисяч двісті тридцять дев`ять гривень 50 коп.).

Суд враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 922/2017/17, згідно із якими, відповідно до положень частини п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

У цьому висновку Суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 25.07.2019 у справі № 910/11310/18, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17.

У разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому- із закриттям провадження у справі.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Отже, при розгляді цієї справи підлягають встановленню обставини обгрунтованості реалізації позивачем саме процесуальних прав, а не правомірність дій сторін у матеріальних правовідносинах.

Судом встановлено, що як вбачається зі вхідного штампу Господарського суду Одеської області позовна заява надійшла до канцелярії 06.04.2023, яка була здана для відправлення до відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 31.03.2023, про що свідчить штемпель на конверті поштової установи.

Оплату відповідачем було проведено 07.04.2023. Тобто на момент звернення позивачем із позовом до суду були наявні заборгованість та предмет спору, а відтак, й підстави для звернення до суду. Тобто дії позивача з реалізації своїх процесуальних прав були добросовісними та обґрунтованими і не мали на меті ущемлення прав та інтересів відповідача.

З огляду на наведене не підлягає задоволенню заява відповідача викладена у відзиві на позов щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 239,50 грн.

Щодо вимоги Позивача про стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Позивач у заяві про закриття провадження в частині стягнення основного боргу та стягнення судових витрат від 08.05.2023 (вх. № 15253/23 від 09.05.2023), зокрема, просив суд покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу судового збору.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом не встановлено обставин які б були підставою для покладення на відповідача судового збору відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись частиною третьою статті 130, пунктом 2 частини першої статті 231, статтями 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 916/1423/23 за позовом Фермерського господарства Фермерок до Товариства з обмеженою відповідальністю ОДА-ТРЕЙД про стягнення заборгованості за Договором поставки від 08.12.2022 № 08/12-22П-1 в розмірі 85 336,82 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОДА-ТРЕЙД (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18А, другий поверх, код ЄДРПОУ 38155147) на користь Фермерського господарства Фермерок (52623, Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, с. Медичне, вул. Набережна, буд. 7, код ЄДРПОУ 43402396) 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Стягувач: Фермерське господарство Фермерок (52623, Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, с. Медичне, вул. Набережна, буд. 7, код ЄДРПОУ 43402396)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю ОДА-ТРЕЙД (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18А, другий поверх, код ЄДРПОУ 38155147)

Ухвала є виконавчим документом та може бути подана для її примусового виконання протягом трьох років з дня набрання нею законної сили.

Ухвала відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили 24.05.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали складено 09.06.2023.

Суддя Ю.А. Шаратов