Ухвала

від 31.05.2023 по справі 914/2058/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2058/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Хомин Н. М.,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ТРАНС-АВТО"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 (судді: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ТРАНС-АВТО"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш",

2. Головного управління ДПС у Львівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Західне міжрегіональне Управління Міністерства юстиції в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області

про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ТРАНС-АВТО" (далі - ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО", Позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (далі - ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", Відповідач-1) та Головного управління Державної податкової служби у Львівській області в особі Жовківської державної податкової інспекції (далі - Жовківська ДПІ, Відповідач-2); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Західне міжрегіональне Управління Міністерства юстиції в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області (далі - Управління, Третя особа) про звільнення майна з-під арешту, а саме:

- зняття арешту, накладеного на виробничий корпус загальною площею 3 647,1 м кв., що знаходиться за адресою: Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський р-н, м.Дубляни, вул. Львівська, 16) та належить на праві власності ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО", постановою про арешт майна серія та номер ВП № 49822887, виданою 15.01.2016;

- зняття арешту, накладеного на вказаний виробничий корпус постановою про арешт майна серія та номер ВП № 42368794, виданою 05.03.2014;

- зняття арешту, накладеного на зазначений виробничий корпус рішенням про арешт майна б/н, виданим 14.10.2014.

Позов мотивовано тим, що ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" є власником спірного нерухомого майна, а підстави для подальшого арешту наведеного майна відсутні, як і відсутня заборгованість Позивача перед податковою службою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.11.2021 замінено Відповідача-2 - Головного управління Державної податкової служби у Львівській області в особі Жовківської державної податкової інспекції на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - Головне управління ДПС, Відповідач-2).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 у справі №914/2058/21 позов задоволено частково. Знято арешт, накладений постановою про арешт майна серія та номер ВП № 42368794 від 05.03.2014 на виробничий корпус загальною площею 3 647,1 кв. м, що знаходяться за адресою: Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20-Ю (попередня адреса: Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Львівська, 16), реєстраційний номер 1329226646236, та належить на праві власності ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО". Знято арешт, накладений рішенням про арешт майна б/н від 14.10.2014 на вказаний виробничий корпус.

Поряд з тим, місцевий суд закрив провадження у справі в частині зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна серія та номер ВП №49822887 від 15.01.2016, на спірний виробничий корпус.

Рішення суду в частині закриття провадження у справі мотивоване тим, що в цій частині відсутній предмет спору, оскільки арешт, накладений на спірне майно постановою про арешт майна ВП № 49822887 від 15.01.2016 (запис про обтяження №21914574), припинено 28.10.2021.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивоване з посиланням на нормами статей 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, пункту 94.19. статті 94 Податкового кодексу України тим, що державна реєстрація обтяження майна повного арешту майна, яка була проведена за заявою Відповідача-2, порушує право власності ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" на належне нерухоме майно, зокрема, позбавляє його права вільно розпоряджатися ним. Крім того, державна реєстрація обтяжень здійснювалася щодо майна податкового боржника, який станом на день розгляду справи не є власником цього майна. Виходячи з встановлених обставин та з посиланням на норми статті 1, 56, частини першої статті 59, частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", місцевий суд дійшов висновку про зняття арешту, накладеного постановою про арешт майна серія та номер ВП 42368794 від 05.03.2014.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2022 у справі № 914/2058/21 в частині задоволення позову про зняття арешту, накладеного рішенням про арешт майна б/н від 14.10.2014. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Зазначена постанова обґрунтована тим, що станом на час розгляду справи відсутні правові підстави, передбачені пункту 94.19. статті 94 Податкового кодексу України, для припинення адміністративного арешту майна ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", накладеного рішенням від 14.10.2014. До таких висновків апеляційний суд дійшов у зв`язку з тим, що Позивач лише у 2020 році набув право власності на майно Відповідача-1, а саме: виробничий корпус загальною площею 3 647,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20-Ю, яке з 2014 року перебувало під адміністративним арештом, при цьому податковий борг ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" не погашений та станом на 01.11.2021 становить 3 140 409,40 грн без урахування штрафних санкцій.

У касаційній скарзі ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" просить скасувати повністю скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 41 Конституції України, статей 15, 16, 316, 319, 321, 328 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 24.03.2020 у справі № 641/6897/17, від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, від 26.01.2022 у справі №464/3242/20, від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-2 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 914/2058/21 та призначено її розгляд у судовому засіданні 19.04.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду вказаної касаційної скарги та визначено дату судового засідання - 17.05.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 914/2058/21 та визначено дату наступного судового засідання - 31.05.2023.

Ураховуючи зазначене, справа розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника сторони, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 914/2058/21 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Однак, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у справі № 641/6897/17 розглядалися позовні вимоги про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту (податкової застави), обґрунтовані тим, що позивач у вказаній справі став переможцем торгів (аукціону), які проводилися з продажу автомобіля, що належав одному з відповідачів на праві приватної власності. Торги (аукціон) проводилися у рамках виконавчого провадження, відкритого з виконання рішення про стягнення з наведеного відповідача заборгованості за кредитним договором. За результатами проведення аукціону був складений протокол. У подальшому позивач вирішив перереєструвати автомобіль на своє ім`я, проте дізнався, що у державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявний запис про обтяження (податкова застава) всього рухомого майна зазначеного відповідача, у зв`язку з чим, йому було відмовлено в реєстрації автомобіля. Згідно з даними реєстру обтяжень рухомого майна, обтяжувачем є Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, дата та час реєстрації 12.01.2017, в той час як він з 20.03.2012 є власником автомобіля. У серпні 2017 року позивач звернувся до Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з заявою про зняття арешту (податкової застави) з належного йому автомобіля, однак податкова інспекція лише повідомила його про неможливість надання конфіденційної інформації. Посилаючись на те, що наявність обтяження (податкової застави) перешкоджає праву на реєстрацію належного йому транспортного засобу, позивач просив визнати за ним право власності на спірний автомобіль та зняти з нього арешт (податкову заставу).

При цьому судами у зазначеній справі встановлено, що на виконанні в Державній виконавчій службі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Харкова у справі про стягнення заборгованості з відповідача на користь ВАТ "Ощадбанк". 12.03.2012 були проведенні торги (аукціон) з реалізації заставного майна - автомобіля, переможцем яких визнано позивача у вказаній справі. За результатами торгів складено протокол, затверджений директором Харківської філії Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство юстиція". 20.03.2012 позивач здійснив повний розрахунок за майно, сплативши грошові кошти на рахунок виконавчої служби. Однак, 12.01.2017 Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрована податкова застава на майно платника податків - одного з відповідачів у наведеній справі згідно з актом опису майна.

Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що наявність обтяження у виді податкової застави на належний позивачу автомобіль унеможливлює здійснення його перереєстрації та порушує права останнього як власника рухомого майна, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль та зняття з нього арешту (податкової застави), враховуючи те, що останній 20.03.2012 став переможцем аукціону та здійснив повний розрахунок за майно, набув право власності на зазначений автомобіль, а також те, що податковий борг одного з відповідачів у наведеній справі виник у серпні 2016 року, тобто після набуття позивачем права власності.

Подібні за змістом правовідносини склалися між сторонами і у інших справах, на які посилається скаржник.

Так, у справі № 916/2016/21 розглядалися позовні вимоги про:

- припинення податкової застави нерухомого майна, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,щодо реєстрації обтяження на підставі акта опису майна, виданого ГУ ДПС в Одеській області, а саме приміщень паркінгу, що складаються з паркінгу, приміщення охорони,двох туалетів, підсобного приміщення,двох кладочок, щитової, приміщення пожежного гасіння, складу;

- зобов`язання ГУ ДПС в Одеській області вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису щодо встановлення обтяження на вказане нерухоме майно.

Наведені вимоги були обґрунтовано тим, що позивач у вказаній справі на електронних торгах придбав зазначене нерухоме майно. Однак, під час реєстрації права власності було виявлено, що це майно перебуває в податковій заставі на підставі акта опису майна.

Судами у наведеній справі встановлено, що на підставі наказу Господарського суду Одеської області у справі про стягнення з власника майна заборгованості приватним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на нерухоме майно боржника - третьої особи у вказаній справі, а саме на нежилі приміщення паркінгу. Відповідно до витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, на зазначене майно було зареєстровано обтяження - арешт на підставі відповідної постанови приватного виконавця. Згідно зі складеним приватним виконавцем актом про проведені електронні торги та протоколом проведення електронних торгів, відбулася реалізація майна, що належало третій особі, арештованого на підставі постанови приватного виконавця. За придбане майно позивач у наведеній справі повністю розрахувався. Приватним нотаріусом посвідчено право власності позивача на нерухоме майно, про що видано відповідне свідоцтво. Також право власності позивача на нежилі приміщення паркінгу зареєстровано у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Постановою приватного виконавця на підставі акта про проведені електронні торги знято арешт з вищевказаного нерухомого майна. Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, на спірні нежилі приміщення паркінгу зареєстровано податкову заставу на користь ГУ ДПС в Одеській області, боржник - третя особа у наведеній справі.

У той же час, Верховним Судом у постанові, на яку посилається скаржник у справі № 916/2016/21, було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою на судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті по суті спору, у зв`язку з необґрунтованістю вказаної скарги, що свідчить про безпідставність доводів заявника щодо неврахування місцевим та апеляційним судами під час вирішення цього спору правової позиції суду касаційної інстанції у наведеній справі.

У справі № 464/3242/20 розглядалися позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом звільнення її від податкової застави, обґрунтовані тим, що позивачем у наведеній справі був придбаний автомобільна електронних торгах, організованих Державним підприємством "СЕТАМ". Пізніше йому стало відомо, що на вказаний автомобіль внесено запис про публічне обтяження - податкову заставу. При цьому боржником за нею є попередній власник майна, а обтяжувачем - Головне управління ДПС у Львівській області. На заяву позивача про припинення обтяження ДПС було відмовлено.

Водночас, судами у зазначеній справі було встановлено, що на виконанні у державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення з попереднього власника спірного майна боргу. У межах наведеного виконавчого провадження, відповідно до протоколу проведення електронних торгів, наданого організатором торгів ДП "СЕТАМ", та акта державного виконавця про проведені електронні торги, реалізовано майно боржника - спірний транспортний засіб, та переможцем торгів визнано позивача. Кошти від реалізації транспортного засобу перераховано стягувачу. Акт про проведені електронні торги є підставою для подальшого оформлення права власності на зазначене майно. Постановою державного виконавця знято арешт з майна боржника - спірного транспортного засобу, який був накладений при винесенні постанов про накладення арешту за декількома виконавчими провадженнями за період 2011 - 2019 років. Також постановою державного виконавця припинено розшук наведеного майна боржника. Однак, згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, щодо спірного майна внесено запис про публічне обтяження - податкову заставу.

Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, Верховний Суд виходив з того, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення з-під податкової застави належного позивачу автомобіля, враховуючи, що останній придбав його на прилюдних торгах відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5, і правомірність цього продажу ніким не оспорюється.

Разом з тим, у справі, яка переглядається, господарськими судами встановлено, що 13.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (позичальник) укладено кредитний договір №МKLNU3.5460.019.

У забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" за кредитним договором, 13.03.2012 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк розвитку" (іпотекодержатель) та ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № ZXR039523.5460.020, предметом якого є: побутові приміщення загальною площею 303,9 м кв., позначені за планом земельної ділянки під літерою А-1, що знаходяться за адресою: Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. Львівська, 16; виробничий корпус загальною площею 3 647,1 м кв., позначений за планом земельної ділянки під літерою А-1, що знаходяться за адресою: Львівська обл., Жовківський р-н, м.Дубляни, вул. Львівська, 16.

Водночас, у межах виконавчого провадження № 42368794 з виконання виконавчого листа Сихівського районного суду м. Львова № 464/7776/13-ц від 28.11.2013 про стягнення з ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" 6 499 913,75 грн, державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області 05.03.2014 винесено постанову про арешт майна боржника (ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш") та оголошення заборони його відчуження (державна реєстрація обтяження № 21914615 від 11.03.2014).

18.09.2015 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 8 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, 14.10.2014 ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 у справі № 813/7011/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, задоволено подання ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області та підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", застосованого на підставі рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівської області від 14.10.2014.

Згідно з довідкою Головного управління ДПС у Львівській області вих. №12834/5/13-01-13-01-12 від 01.11.2021 податковий борг ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" станом на 01.11.2021 становить 3 140 409,40 грн.

Крім того, в межах виконавчого провадження № 49822887 постановою ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 15.01.2016 накладено арешт на все майно боржника ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" та оголошено заборону на його відчуження (державна реєстрація обтяження №21914574 від 20.01.2016).

29.11.2017 між Публічним акціонерним банком "Всеукраїнський банк розвитку" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 79, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія" перейшло право вимоги до ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", як позичальника, іпотекодавця, заставодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржники), зокрема, за кредитним договором № МKLNU3.5460.019 від 13.03.2012 та договором іпотеки № ZXR039523.5460.020 від 13.03.2012.

30.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька фінансова компанія" (первісний кредитор) та ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 11/17, відповідно до умов якого до ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" перейшло право вимоги до ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", як позичальника, іпотекодавця, заставодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржники), зокрема, за кредитним договором №МKLNU3.5460.019 від 13.03.2012 та договором іпотеки №ZXR039523.5460.020 від 13.03.2012.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 256796070 від 15.05.2021), 12.02.2020 за ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" зареєстровано право власності на нерухоме майно - виробничий корпус загальною площею 3 647,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20-Ю. Тобто, Позивач скористався правом, передбаченим п. 30. договору іпотеки № ZXR039523.5460.020 від 13.03.2012, та задовольнив свої вимоги до боржника - ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Дослідивши наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що Позивач набув право власності на спірне майно Відповідача-1, яке з 2014 року перебувало під адміністративним арештом, лише у 2020 році. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, податковий борг ТОВ "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" не погашений та станом на 01.11.2021 становить 3 140 409,40 грн без урахування штрафних санкцій (підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Львівській області вих. № 12834/5/13-01-13-01-12 від 01.11.2021). Отже, станом на час розгляду справи відсутні правові підстави, передбачені пунктом 94.19. статті 94 Податкового кодексу України, для припинення адміністративного арешту спірного майна, накладеного рішенням від 14.10.2014.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що обґрунтованість адміністративного арешту майна Відповідача-1 підтверджено постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 у справі №813/7011/14, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015.

Таким чином, судові рішення Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, та викладена у них правова позиція, були прийняті за відмінного правового регулювання та за суттєво інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами, тобто вищевказані справи і справа, судове рішення в якій переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовним критерієм.

Що стосується посилання заявника на судові рішення у справі № 199/8324/19, то колегія суддів звертає у вагу, що у зазначеній справі розглядались позовні вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності.

Зазначені вимоги мотивований тим, що позивач у вказаній справі був власником житлового будинку та земельної ділянки. Однак, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), згідно з якими проведено державну реєстрацію права власності на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку за правопопередником відповідача у наведеній справі. Підставою виникнення права власності у останнього на спірне нерухоме майно був іпотечний договір, та повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач вважав, що зазначені рішення державного реєстратора прийнято всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Посилався на те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між останнім та іпотекодавцем не укладався, а іпотечний договір не містить відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Крім того, держаним реєстратором порушено вимоги пункту 61. Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, згідно з яким державний реєстратор повинен був пересвідчитися у тому, що: подані документи дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; іпотекодавцю була направлена вимога про усунення порушення; така вимога була отримана іпотекодавцем та з моменту її отримання пройшло не менше 30 днів; відсутні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Позивач у зазначеній справі також звернув увагу на те, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області накладено арешт на нерухоме майно, яке йому належить.

Таким чином, правовідносини у наведеній справі та у справі, яка переглядається, також не є подібними, оскільки вони відрізняються предметом, підставами позову, а відтак і правовим регулюванням спірних правовідносин чи істотними обставинами, які були встановлені судами і покладені в основу судових рішень.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги є необґрунтованими.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після його відкриття не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛВ-ТРАНС-АВТО" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 у справі № 914/2058/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 914/2058/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВ-ТРАНС-АВТО", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий