Ухвала

від 05.06.2023 по справі 213/1695/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/1695/23

Провадження № 2/210/1077/23

У Х В А Л А

іменем України

"05" червня 2023 р.

Суддя Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Чайкіна О.В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Мазуренка Вячеслава Вадимовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаною позовної заявою. На підставі розпорядження матеріали справи передані до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності на підставі частини 6 статті 31 ЦПК України.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду 15 травня 2023 року визначено підсудність даної цивільної справи Дзержинському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29 травня 2023 року справа передана головуючому судді Чайкіній О.В.

Перевіривши доводи викладені у позовній заяві, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (частини перша, друга статті 124 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщозаява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини одинадцятої статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Тлумачення вказаної норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду та суддів, який за своєю суттю, є засобом, що гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Європейський суд з прав людини з питання імунітету суддів зауважував, що такий імунітет має законну мету, оскільки є засобом забезпечення належного здійснення правосуддя (рішення у справах«Ернст та інші проти Бельгії", N 33400/96,§47-57, від 15 липня 2003 року,«Плахтєєв та Плахтєєва проти України № 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року).

Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року в справі

№ 6-3139цс16 зазначав, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц дійшла наступних висновків:

«Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року).

Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року)».

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 листопада 2018 року в справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року в справі № 462/32/17, від 20 листопада 2019 року в справі № 454/3208/16-ц.

Зі змісту позовних вимог та їх формулювання вбачається, що позивач не погоджується із діями головуючого у справі за її позовом в Інгулецькому районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до АТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Позовні вимоги не стосуються положень, визначених у статті 1176 ЦК України, а зводяться до незгоди з діями конкретного судді під час здійснення правосуддя при розгляді цивільної справи.

Встановивши, що позовна заява містить вимоги до судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в частині вказаних вимог на підставі пункту 1 частини другої статті 186 ЦПК України.

Керуючись статтею 186 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, судді Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Мазуренка Вячеслава Вадимовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду .

Суддя: О. В. Чайкіна