Рішення

від 17.05.2023 по справі 344/11256/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11256/21

Провадження № 2/344/314/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судупозовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ ,,ІОЛІТ-ІФ, ТзОВ ,,Х-АДВАНС, Івано-Франківської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ПАТ ,,Родон, ТзОВ ,,ІКС-АДВАНС, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Обслуговуючий кооператив ,,Гаражний кооператив ,,Cоколи, про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним і скасування договору про внесення змін до договору купівлі-продажу,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що позивач є власником гаражу № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Соколи» по АДРЕСА_1 . Вказаний гараж набуто ним у власність як членом гаражного кооперативу «Соколи», що орендував земельну ділянку по АДРЕСА_1 згідно договору оренди від 16.03.2006 року, яка була відведена для обслуговування гаражів (категорія земель житлової та громадської забудови). Рік побудови гаражу 2006, що підтверджується технічним паспортом виданим Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та довідкою про право власності на гараж від 06.06.2016року №131/01-04. Право власності на гараж підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18.11.2008 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.07.2016 року №62458952. Таким чином, протягом тривалого часу (понад десять років) ОСОБА_1 , як власник гаражу, відкрито користувався ним та використовував його для зберігання транспортного засобу. 16.07.2021 року отримав від адміністрації гаражного кооперативу «Соколи» лист зі змісту якого йому стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ» незаконно оформило договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , щодо якої існував судовий спір (справа №909/1345/14), що розглядався Верховним судом у складі Касаційного господарського суду. Вказаний договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ» 30.07.2020року у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А.А. та зареєстровано в реєстрі за №997. На підставі вказаного договору купівлі продажу від 30.07.2021 року приватним нотаріусом Мачкур А.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53383106 від 30.07.2020 року номер запису про право власності: 37553477, реєстраційний номер нерухомого майна: 435246126101 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ» (код ЄДРПОУ 43351111) на земельну ділянку площею 6,2207га, кадастровий номер 2610190501090030118 цільове призначення - для колективного гаражного будівництва, за адресою АДРЕСА_1 . Зі змісту вказаного договору купівлі-продажу від 30.07.2020 року вбачається (пункт 1.4. Договору), що на земельній ділянці розміщено тільки один об`єкт нерухомості, КПП (транспортна прохідна), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «М.С. «ЯК БЛАГО», що абсолютно не відповідає дійсності. Так як адреса місцезнаходження вказаного об`єкту нерухомості відмінна від адреси земельної ділянки, яка є об`єктом договору купівлі-продажу. Пунктом 1.1. Договору передбачається, що «продавець передає за плату, а покупець приймає у власність земельну ділянку з усіма обтяженнями і сервітутами, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 6,2207га.», хоча вказана земельна ділянка не відноситься до земель села Вовчинець. В пункті 1.6. Договору безпідставно вказано, що продавець гарантує, що на момент укладення цього договору вищевказана земельна ділянка нікому іншому не відчужена, судового спору щодо неї, а також прав у третіх осіб немає. Однак, на час укладення 30.07.2021 року договору купівлі-продажу земельної ділянки, ТзОВ «Х-Адванс» знаючи про наявність судового спору щодо належної йому земельної ділянки, вчинив дію не повідомивши нотаріуса та нового власника ТзОВ «Іоліт-ІФ» як набувача, про наявність такого спору в суді. Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 30.07.2021 року продаж земельної ділянки вчинено за явно заниженою ціною згідно балансової вартості з так званою відстрочкою платежу. Це свідчить про фіктивність оскаржуваного договору та підтверджується договором про внесення змін до вказаного договору купівлі-продажу укладеною 10.02.2021 року між ТзОВ «X-Адванс» та ТзОВ «Іоліт-ІФ», за якою оплата вартості нібито придбаного майна відстрочується до 31.12.2022 року. При цьому кінцевим беніфіціаром ТзОВ «Х-Адванс» та ТзОВ «Іоліт-ІФ» є фізична особа ОСОБА_2 . Це підтверджується відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що ТзОВ «Іоліт-ІФ» створено внаслідок реорганізації ТзОВ «АНСТРЕМ ЛОГІКА» та ТзОВ «М.С. БЛАГО» кінцевим беніфіціаром якого є та сама фізична особа ОСОБА_2 . Таким чином, ці юридичні особи є афілійованими. Під час укладання 10.02.2021 року договору про внесення змін до договору на спірну земельну ділянку ухвалою Івано-Франківського міського суду від 23.09.2020року було накладено арешт із забороною ТзОВ «Іоліт-ІФ» на розпорядження нею як речовим доказом у кримінальному провадженні. Рішенням Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008року "Про матеріали управління земельних ресурсів" анульовано державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 6,3201 га по АДРЕСА_1 та зобов`язано АТВТ "Родон" виготовити новий державний акт на земельну ділянку із зміненою площею на 6,2207 га, однак за тією ж адресою по АДРЕСА_1 , для обслуговування гаражної стоянки автомобілів. На підставі зазначеного незаконного рішення від 16.04.2008року Акціонерному товариству відкритого типу Родон 04.06.2008року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №825462 за реєстраційним номером №020829400019 на земельну ділянку площею 6,2207га, з присвоєним новим кадастровим номером 2610190501090030118. У Вовчинецької сільської ради були відсутні передбачені діючим станом на 16.04.2008 року підстави для анулювання державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №839865 з реєстраційним номером №020829400003, виданого 18.03.2008року Акціонерному товариству відкритого типу Родон на земельну ділянку площею 6,3201га, кадастровий номер 2610190501090030033. Згідно даних Державного реєстру земель земельна ділянка загальною площею 6, 3201 га кадастровий номер 2610190501090030033, яка розташована по АДРЕСА_1 належала АТВТ "Родон" на підставі зареєстрованого державного акту на право власності на землю серія ЯЕ№839865 від 18.03.2008 року за №020829400003. Земельна ділянка перейшла у власність АТВТ "Родон" з цільовим використанням - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008 року, серія ВКС №980844, в реєстрі за №1159 укладеного між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ "Родон" та посвідченого нотаріусом Мачкур А.А. Вовчинецька сільська рада не маючи на це підстав та повноважень прийняла незаконне рішення від 16.04.2008року, яким анулювала державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ№839865 з реєстраційним номером №02082940000 виданий 18.03.2008 року Акціонерному товариству відкритого типу Родон на земельну ділянку площею 6,3201 га, реєстровий номер 2610190501090030033 і зобов?язала виготовити новий державний акт на земельну ділянку площею 6,2207 га та провести державну реєстрацію права власності. Оскільки, рішення Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008року є незаконним, то відповідно і державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ №825462 з реєстраційним номером №020829400019 виданий 04.06.2008року акціонерному товариству відкритого типу Родон на земельну ділянку площею 1207га, кадастровий номер 2610190501090030118 з порушенням вимог закону, є недійсним. Тому, реєстрація права власності на земельну ділянку площею 6,2207 га номер 2610190501090030118 за АТВТ Родон проведена 04.06.2008року є незаконною. Так само незаконною є реєстрація права власності за АТВТ Родон на земельну ділянку площею 6,3201га, кадастровий номер 2610190501090030033, яка мала місце 18.03.2008року оскільки набута товариством у незаконний спосіб. Однак, 17.05.2011 року згідно розподільчого балансу затвердженого загальними зборами акціонерів АТВТ Родон унаслідок реорганізації АТВТ Родон шляхом виділу, правонаступником його майна, майнових прав та обов`язків стало товариство, що виділяється - ТзОВ ІКС-Адванс. У відповідності до пункту III розподільчого балансу до ТзОВ ІКС-Адванс перейшло право власності на земельні ділянки, якими володів АТВТ "Родон" станом на 17.05.2011 року, в тому числі на земельну ділянку площею 6,2207га, кадастровий номер 2610190501090030118 на яку виданий 04.06.2008року вищевказаний державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ №825462 з реєстраційним номером №020829400019. Тобто, у 2011 році до розподільчого балансу внесена земельна ділянка, право власності на яку оформлено з порушенням вимог закону. В подальшому, на підставі вказаного незаконного рішення Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008року та так званого розподільчого балансу між АТВТ «Родон» та ТзОВ ІКС-Адванс від 17.05.2011 року - видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК№992015 з реєстраційним номером. 1261010002000075 від 23.04.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ІКС-Адванс» на земельну ділянку площею 6,2207га, кадастровий номер 2510190501090030118, на якій знаходився об?єкт нерухомості гараж ОСОБА_3 . Зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК№992015 з реєстраційним номером №261010002000075 від 23.04.2012року виданий Товариству з обмеженою відповідальністю ІКС-Адванс на земельну ділянку є недійсним, так як виданий на підставі незаконного рішення Вовчинецької сільської ради. Відповідно до пункту 1.1. Статуту ТзОВ Х-Адванс створене шляхом виділу з «ІКС-Адванс». В подальшому, на підставі вищевказаного незаконного розподільчого балансу між ТзОВ ІКС-Адванс та ТзОВ Х-Адванс видано державний акт на право власності на земельну ділянку №657804 з реєстраційним номером №261010002000107. 19.08.2014року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Гардабура-Черпак Т.В. на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №657804 №261010002000107 від 25.10.2012року прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20.08.2014 року номер запису про право власності: 6734501 за Товариством з обмеженою відповідальністю Х-Адванс на земельну ділянку площею 6,2207га. Вказана реєстрація права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Х-Адванс в реєстрі речових прав на нерухоме майно є незаконною, так як здійснена на підставі недійсного державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №657804 з реєстраційним номером №261010002000107. Документальних доказів погодження меж ділянки між мною, ОСОБА_1 , як користувачем суміжної земельної, що знаходиться під належним мені гаражем, та відповідачами при вчиненні оскаржуваних державних актів на право власності на землю не було.

Тому позивач просив суд визнати недійсним та скасувати рішення 14 сесії 5 демократичного скликання Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008року «Про матеріали управління земельних ресурсів» в частині анулювання державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №839865 з реєстраційним номером №020829400003 виданого 18.03.2008року Акціонерному товариству відкритого типу «Родон» на земельну ділянку площею 6,3201га, кадастровий номер 2610190501090030033 і зобов`язання АТВТ «Родон» виготовити державний акт на земельну ділянку площею 6,2207га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів та провести державну реєстрацію; Визнати недійсним і скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №657804 з реєстраційним номером 261010002000107 виданий 15.10.2012року Товариству з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» на земельну ділянку площею 6,2207га, кадастровий номер 2610190501090030118; Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 15260876 від 20.08.2014 року номер запису про право власності: 6734501, реєстраційний номер нерухомого майна: 435246126101 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» (код ЄДРПОУ 37944390) на земельну ділянку площею 6,2207га, кадастровий номер 2610190501090030118 цільове призначення - для колективного гаражного будівництва, за адресою АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав і нерухоме майно; Визнати недійсним і скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118 цільове призначення - для колективного гаражного будівництва, за адресою АДРЕСА_1 від 30.07.2021року зареєстрований в реєстрі за №997 та посвідчений Приватним нотаріусом Мачкур А.А.; Визнати недійсним і скасувати договір укладений між ТзОВ «Х-Адванс» та ТОВ «Іоліт» про внесення змін до договору купівлі-продажу від 10.02.2021 року зареєстрований в реєстрі за №88 та посвідчений приватним нотаріусом Мачкур А.А.; Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53383106 від 30.07.2020 року номер запису про право власності: 37553477, реєстраційний номер нерухомого майна: 435246126101 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Іоліт-ІФ» (код ЄДРПОУ 43351111) на земельну ділянку площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118 цільове призначення - для колективного гаражного будівництва, за адресою АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивач подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник ТОВ «ІКС-Адванс» подав суду письмове заперечення проти позову.

Представник ТОВ ТОВ «Іоліт-ІФ» подав суду письмове заперечення проти позову.

Представник ПАТ «Родон» подав суду письмове заперечення проти позову.

Представник відповідача ТОВ «Х-Адванс» подав суду письмове заперечення проти позову, відповідно до якого надав пояснення про те, що: позивачем не оскаржується ні право приватної власності АТ ВТ «Родон» на первісну земельну ділянку площею 6,3201 га кадастровий номер 261019050:10:900:0033 підтверджене державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №839865 з реєстраційним номером № 020829400003 виданим 18.03.2008 року, ані підстави виникнення такого права. Відповідно, позивач не заперечує прав АТ ВТ «Родон» як первісного власника відповідної земельної ділянки вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. Також, не заперечується позивачем і той факт, що на час прийняття оскаржуваного рішення 14 сесії 5 демократичного скликання Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008 року «Про матеріали управління земельних ресурсів» позивач не був наділений будь-якими речовими правами ані щодо земельних ділянок яких стосувалося згадане рішення, ані щодо гаража № НОМЕР_1 , який, як вже зазначалося, первинно зареєстровано як об`єкт нерухомого майна лише через сім місяців після прийняття оскаржуваного рішення - 18.11.2008 року. Відповідно, відсутність у позивача станом на 16.04.2008 року будь-яких прав спростовує його твердження про можливість порушення таких оскаржуваним рішенням. «ГК «Соколи», який також на той час не був наділений щодо спірної земельної ділянки будь-якими речовими правами. Зокрема, як вбачається з п.5.1 долученого позивачем Договору оренди землі укладеного 16.03.2006 року між Івано-Франківською міською радою і ОК «ГК «Соколи» та зареєстрованого 03.04.2006 року, його було укладено терміном на один рік і цей термін минув ще 03.04.2007 року. На новий термін згаданий договір не переукладався. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року у справі № 909/538/13 залишеною в силі Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014 року відмовлено в задоволенні позову ОК «ГК «Соколи» до Івано-Франківської міської ради про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 16.03.2006 в редакції, запропонованій позивачем щодо продовження терміну його дії. Також, по цій же ж справі, Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2014 року залишеній без змін Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 року було відмовлено ОК «ГК «Соколи» в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами згаданої Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року, у зв`язку з відсутністю нововиявлених обставин.

Оскаржуване рішення від 16.04.2008 року не носило розпорядчого характеру по відношенню до спірної земельної ділянки, а Вовчинецька сільська рада, приймаючи його, діяла виключно як суб`єкт владних повноважень, наділений державою спеціальними повноваженнями. А саме, йдеться про повноваження, визначені діючими на той час редакціями: - пп.2, 9 п. б) ч.1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», згідно яких до делегованих повноважень виконавчих органів сільських рад в т.ч. належали: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, а також реєстрація суб`єктів права власності на землю та видача документів, що посвідчують право власності на землю; - п. д), к) ст.12 Земельного кодексу України, якими до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл відносилось вирішення питань як щодо організації землеустрою в цілому, так і щодо вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону; - п.1.4, 1.13, 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 року N43. Саме реалізовуючи згадані владні (адміністративно-управлінські) повноваження й приймалося оскаржуване рішення Вовчинецької сільської ради. При цьому, приймалося воно за ініціативи саме АТ ВТ «Родон» як власника земельної ділянки площею 6,3201 га кадастровий номер 261019050:10:900:0033 та власника інших земельних ділянок прилеглих до згаданої, у зв`язку з зміною, за рішенням АТ ВТ «Родон», внутрішніх меж та площ належних йому ділянок у відповідності до розробленої ліцензованою установою «Технічної документації із землеустрою щодо оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки АТ ВТ «Родон» в с. Вовчинець Івано-Франківської міської ради на вул. Вовчинецькій, 225 площею ділянка №1-6,2207 га, ділянка №2-1,9453 га, ділянка № НОМЕР_2 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів та ділянка № НОМЕР_3 га для промислового будівництва, розширення підприємства та розвитку соціальної сфери від 2008 року». Новостворені в результаті внутрішнього перерозподілу земельні ділянки, в т.ч. площею 6,2207 га, підлягали оформленню та реєстрації у визначеному законом порядку, а правовстановлюючі документи на земельні ділянки за рахунок яких утворилися нові ділянки, в т.ч. державний акт на земельну ділянку площею 6,3201 га, підлягали анулюванню (погашенню) та вилучалися до архіву державного органу земельних ресурсів де зберігався другий примірник цього ж документу (п.3.10 вище заданої Інструкції). Саме про це і йдеться в оскаржуваній позивачем частині рішення Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008 року «Про матеріали управління земельних ресурсів», і саме цим спростовуються доводи позивача на обґрунтування відповідної вимоги. Наведене свідчить і про хибність висновків позивача про недійсність державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №825462 з реєстраційним номером №020829400019 виданого 04.06.2008 року АТ ВТ «Родон» на земельну ділянку площею 6,2207 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0118 та незаконність реєстрації 04.06.2008 року права останнього на вказану ділянку на підставі оскаржуваного рішення. Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем не заявлено ані вимоги щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №825462 з реєстраційним номером №020829400019 виданого 04.06.2008 року АТ ВТ «Родон» на земельну ділянку площею 6,2207 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, ані вимоги про визнання недійсною чи скасування реєстрації за АТ ВТ «Родон» права власності на земельну ділянку площею 6,2207 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0118. Все те саме стосується й твердження позивача про незаконність первинної реєстрації 18.03.2008 року за АТ ВТ «Родон» права власності на земельну ділянку площею 6,3201 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0033 з посиланням на Постанову Верховного Суду від 20.04.2021 року по справі № 909/1345/14 (абз.5 стор.11 позову). Слід зазначити, що як і в попередньому випадку, станом на 18.03.2008 року, як за позивачем, так і за ОК «ГК «Соколи», членом якого позиціонує себе позивач, не було зареєстровано жодних речових прав ані на спірну земельну ділянку, ані на будь-які розташовані на ній об`єкти нерухомого майна, а відповідно, реєстрація речових прав АТ ВТ «Родон» 18.03.2008 року в принципі не могла порушити прав, якими позивач на той час не був наділений. законність набуття АТ ВТ «Родон» права власності на земельну ділянку площею 6,3201 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0033 в судовому порядку не спростована, а сама реєстрація такого права за АТ ВТ «Родон», як і державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №839865 з реєстраційним номером № 020829400003 виданий 18.03.2008 року АТ ВТ «Родон» - навіть не є предметом оскарження ані в згаданій позивачем справі № 909/1345/14, ані в будь-якій іншій справі. Натомість, як Рішення 14 сесії 5 демократичного скликання Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008 року «Про матеріали управління земельних ресурсів» в цілому, так і виданий АТ ВТ «Родон» на його підставі Державний акт Серія ЯЕ №825462 від 04.06.2008 року на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, вже були предметом судового оскарження з боку ОК «ГК «Соколи», який наче б то і представляє інтереси всіх його членів в цілому. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 року у справі № 909/837/13 залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року та Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2014 року, відмовлено в позові ОК «ГК «Соколи» до Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ ВТ «Родон» та третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Х-Адванс» про визнання за ОК «ГК «Соколи» права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), що знаходиться по АДРЕСА_1 та визнання недійсними рішення Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 16.04.2008 року про видачу АТ ВТ «Родон» державного акту на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ N657804 виданого 25.10.2012 року ТОВ «Х-Адванс» та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ N 825462 виданого 04.06.2008 року АТ ВТ «Родон». Не оскаржуються позивачем й речові права на спірну земельну ділянку площею 6,2207 га кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, які протягом 2011-2012 років було зареєстровано за ТОВ «ІКС-Адванс». Зокрема, ним не оскаржуються ані підстави виникнення такого права, ані документи на підставі яких вони виникли чи якими вони посвідчувалися. Позивачем не надано суду жодних доказів того, що належний йому гараж придбано ним як об`єкт нерухомого майна за нотаріально посвідченим правочином у особи за якою на той момент було зареєстровано хоч якесь право на ту чи іншу земельну ділянку під таким гаражем і що відповідний договір, у відповідності до вимог чинного законодавства, містив істотні умови з цього приводу (площу та кадастровий номер земельної ділянки). Відповідно, безпідставними є всі посилання в позовній заяві на положення як ст.120 Земельного кодексу України, так і ст.377 Цивільного кодексу України, щодо переходу до набувача прав власності на житловий будинок (окрім багатоквартирного), будівлю або споруду прав власності чи права користування на земельну ділянку на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Не надано позивачем й будь-яких доказів того що йому, чи хоча б ОК «ГК «Соколи» хоч колись відводилась та чи інша земельна ділянка саме для її капітальної забудови. Щодо долученої до позову копії договору оренди землі від 16.03.2006 року укладеного між Івано-Франківською міською радою і ОК «ГК «Соколи» терміном на один рік, то згідно п.1.2 цільовим призначенням земельної ділянки визначалося виключно обслуговування існуючих гаражів, а п.2.5.1, 2.5.2 договору визначався обов`язок орендаря дотримуватися вказаного цільового призначення землі та вимог законодавства й місцевих правил забудови населених пунктів. Відповідно, даний договір також не передбачав права ані для ОК «ГК «Соколи», ані для його членів, в т.ч. й для позивача, на капітальну забудову відповідної земельної ділянки. Позивачем не надано суду й жодних доказів того, що ним самим одержувалися ті чи інші дозвільні документи на проведення відповідних будівельних робіт, чи про те, що збудований ним об`єкт нерухомого майна приймався в експлуатацію уповноваженим на те органом. Відповідно, попри наявність в позивача Свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 18.11.2008 року, відсутність згаданих документів, а тим паче факт знаходження його об`єкту на вже приватній на той час земельній ділянці без погодження з її власником, в розрізі положень ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України дає всі підстави для сумніву щодо законності побудови такого гаражу (свідчить про самочинність такого будівництва), і як наслідок, для сумніву щодо законності реєстрації такого об`єкту самочинного будівництва та реєстрації речових прав позивача на нього, оскільки ч.2 ст.376 Цивільного кодексу України прямо визначено, що особа яка здійснила, або здійснює самочинне будівництво нерухомо май, не набуває права власності на нього. Відповідно, право яким особа не наділена, або яке набуте нею в спосіб, що суперечить чинному законодавству, в принципі не може бути предметом судового захисту. Як вказує позивач і як вбачається з долучених ним копій документів, зокрема згідно документу іменованого як «Розподільчий баланс станом на 17 травня 2011 року» (п.1, абз.8 п. III) затвердженого зборами акціонерів АТ ВТ «Родон» від 17.05.2011 року, останніми було погоджено перехід права власності на відповідну земельну ділянку від АТ ВТ «Родон» до ТОВ «ІКС-Адванс». Оскільки в розрізі діючого законодавства по своїй суті розподільчий баланс визначено як документ, який лише визначає погоджені власником положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу або у разі виділу з неї нової юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, фактична передача того чи іншого майна за ним оформляється окремим документом первинного бухгалтерського обліку - Актом прийому-передачі того чи іншого конкретного майна у відповідності до затвердженого зборами Розподільчого балансу. Зрештою, в Розподільчому балансі, в т.ч. згаданому, не зазначається, що якась сторона щось передала, а якась інша сторона щось прийняла в неї. Натомість, Розподільчий баланс від імені вищого органу управління АТ ВТ «Родон» (зборів акціонерів) підписано членами його виконавчого органу (головою та членами комісії з реорганізації (виділу). З долученої ж позивачем копії Акту приймання-передачі вбачається, що в т.ч. земельна ділянка площею 6,2207 га фактично була передана АТ ВТ «Родон» та прийнята ТОВ «ІКС-Адванс» лише 17/10/11 року. На підтвердження факту такої передачі, оскільки сам Акт не підлягав і не підлягає нотаріальному чи якомусь іншому посвідченню, з метою підтвердження фактичної передачі майна, звернення до компетентних органів щодо переоформлення права власності на нього підписувалося первинно титульним власником, а не особою до якої таке право переходило, що й вбачається з листа АТ ВТ «Родон» від 20.01.2012 року № 29 за результатами розгляду якого ТОВ «ІКС-Адванс» було одержано Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯК № 992015 виданий та зареєстрований 23.04.2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 261010002000075. Відповідно, будь-яких порушень вимог чинного законодавства у вище викладеному не вбачається. Не наводить тих чи інших норм права які б було порушено вище викладеним і сам позивач. Більше того, він навіть не оскаржує ані згаданий Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія ЯК № 992015 виданий та зареєстрований 23.04.2012 року, ані його реєстрацію за № 261010002000075. Що ж до намагань прив`язки позивачем останніх до оскаржуваного ним рішення Вовчинецької сільської ради від 16.04.2008 року, то воно в принципі не стосувалося ТОВ «ІКС-Адванс» чи згаданої передачі землі за Розподільчим балансом, а саме рішення, як і виданий АТ ВТ «Родон» на його основі Державний акт на той час, як і на час розгляду даної справи, в судовому порядку не було визнано незаконними чи скасовано, що свідчить про безпідставність відповідних тверджень позивача. Невірними є твердження позивача про те, що сам по собі факт підписання АТ ВТ «Родон» та ТОВ «ІКС-Адванс» згаданих Розподільчих балансів порушило його права, оскільки було проігноровано факт наявності на спірній земельній ділянці належного позивачу гаражу (речення 2 абз.5 стор.12 позову). Первинно облаштування відповідної гаражної автостоянки здійснювалося АТ ВТ «Родон» на підставі п.3.5 Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.1998 року № 287 «Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому» згідно якого було дозволено АТ ВТ «Родон» будівництво тимчасово, терміном на 5 років гаражної автостоянки на власній території перспективного розширення підприємства на вул. Вовчинецька, 225 (дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт - рішення міськвиконкому № 216 від 16.06.1998 року). Станом на 1998 рік, в т.ч. спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні АТ ВТ «Родон» згідно Державного Акту на право постійного користування землею Серія ІФ виданого 13.05.1996 року Вовчинецькою сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2. Тобто з самого початку організації гаражної стоянки на спірній земельній ділянці не передбачалася капітальна забудова останньої, а гаражі на ній мали встановлюватися виключно розбірних конструкцій на тимчасових умовах (терміном на 5 років). Не підлягала капітальній забудові й спірна земельна ділянка, ані площею 6,3201 га, ані площею 6,2207 га, про що також прямо свідчить їх цільове призначення «для обслуговування гаражної стоянки автомобілів» вказане в самих державних актах. Позивач не зазначає яке саме його право порушено оскаржуваними ним рішеннями чи актами та яким чином і на підставі якої норми права ним набуте право про порушення якого ним заявлено. В свою чергу, відсутність у особи права свідчить про неможливість його порушення, а відповідно, свідчить й про відсутність підстав для судового захисту уявного права позивача від уявного порушення. Зокрема, апелюючи на сам факт наявності на спірній земельній ділянці належного йому гаражу позивач не посилається на ту чи іншу норму, яка б зобов`язувала власника земельної ділянки погоджувати з ним будь-які свої дії щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою. Зауважимо, що такої норми просто не існує в вітчизняному законодавстві. Безпідставним є й твердження позивача про те, що при підготовці технічної документації та видачі державних актів, межі земельних ділянок між суміжними землекористувачами, зокрема з ОСОБА_1 , погоджено не було (абз.4 стор.13 позову). По-перше, і ділянка площею 6,3207 га, і ділянка площею 6,2201 га, формувалися як окремі об`єкти цивільного обороту ще до того, як позивач одержав Свідоцтво на право власності на свій гараж. Відповідно, технічна документація з землеустрою яка була з цим пов`язана також розроблялася та погоджувалася задовго до 18.11.2008 року. Подальші ж переходи права власності на землю в принципі не обумовлювали обов`язку нового власника повторно виготовляти та погоджувати з кимось технічну документацію з землеустрою. На зворотній стороні оскаржуваних державних актів міститься вичерпний перелік всіх суміжних землекористувачів чиї права на земельні ділянки суміжні з спірною було зареєстровано і серед них ОСОБА_1 відсутній. Зрештою, позивачем не лише не долучено до позову доказів протилежного, а відкрито зазначається, що будь-яких речових прав на спірну земельну ділянку чи її частину за ним не зареєстровано. Сам же ж по собі факт перебування в володінні позивача самочинно збудованого ним на чужій земельній ділянці гаражу в будь-якому випадку не робить його суміжним «землекористувачем» і не породжує для нього будь-яких прав, як і не породжує для власника землі будь-яких обов`язків. Вказане свідчить і про безпідставність посилання позивача на приписи ст.91, 96 Земельного кодексу України (абз.8 стор.13 позову), які також стосуються виключно офіційно визнаних державою власників і землекористувачів суміжних земельних ділянок, якими позивач не являється. Недоречним є й посилання позивача на ч.1 ст.21 та ст.393 Цивільного кодексу України. Зокрема, цитуючи зміст згаданих норм позивач не зазначив про який саме правовий акт індивідуальної дії йдеться, якому саме акту цивільного законодавства він суперечить і в чому, і яким чином він може порушити те чи інше його право тоді як останній ніякими правами щодо спірної земельної ділянки не наділений в принципі. Позивач стверджує, що ТОВ «Іоліт-ІФ» незаконно оформило договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки оскільки щодо неї існував судовий спір (абз.9 стор.3 позову). Проте, позивачем не зазначено якою саме нормою права передбачено обмеження повноважень власника щодо розпорядження своїм майно у випадку існування щодо такого судового спору, як і не наведено норми права якою б порушення такого обмеження було б визначено як підстава для визнання правочину недійсним. Позивач стверджує, що не відповідає дійсності вказане в п.1.4 оскаржуваного ним договору про розміщення на відчужуваній земельній ділянці належного TOB «М.С. «ЯК БЛАГО» об`єкту нерухомого майна КПП (транспортної прохідної), так як адреса місцезнаходження вказаного об`єкту нерухомості ( АДРЕСА_1 ) відмінна від адреси земельної ділянки, яка була об`єктом відчуження ( АДРЕСА_1 ) (абз.1 стор.4 позову). Проте, позивачем не враховано того факту що адреса земельної ділянки, і адреса об`єкту нерухомого майна відмінного від земельної ділянки, це дві абсолютно різні адреси і їх відмінність сама по собі жодним чином не свідчить про територіальну відокремленість таких двох об`єктів. Зрештою, за логікою позивача, виходячи з адреси його гаража ( АДРЕСА_2 ) він також не знаходиться на спірній земельній ділянці, що свідчило про безпідставність втручання позивача в справи відповідачів в цілому. Позивач стверджує, що в п.1.1 оскаржуваного ним договору в адресі відчужуваної земельної ділянки безпідставно вказано «село Вовчинець», оскільки така не відноситься до земель села Вовчинець (абз.2 стор.4 позову). По-перше, згідно офіційно оприлюдненого Генерального плану села Вовчинець спірна земельна ділянка завжди була і залишається в межах села навіть після його нещодавнього включення до Івано-Франківської територіальної громади, що не спростовується наданими позивачем доказами. По-друге, адреса об`єкту нерухомого майна визначається правовстановлюючим документом на нього і саме у відповідності до такого (згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯМ № 657804 виданого та зареєстрованого 25.10.2012 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 261010002000107) в оскаржуваному договорі й було вказану адресу об`єкту відчуження. Недоречним є й посилання позивача на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 23.09.2020 року, якою накладено арешт і заборону ТОВ «Іоліт-ІФ» на розпорядження спірною земельною ділянкою як речовим доказом у кримінальному провадженні. По-перше, з огляду на дату вказаної ухвали (23.09.2020 року) на час укладення оскаржуваного правочину (30.07.2020 року) її не існувало, як і обумовлених нею заборон. Що ж до факту підписання 10.02.2021 року Договору про внесення змін до договору купівлі-продажу, то вказаний правочин не передбачав будь-яких розпорядчих дій щодо спірної земельної ділянки, а відповідно, не порушував згаданої ухвали суду. Як зазначається в п.1 договору від 10.02.2021 року, єдине що ним передбачалося це збільшення терміну на який відтерміновувався остаточний розрахунок по основному договору від 30.07.2020 року, що обумовлювалося в т.ч. об`єктивною невизначеністю покупця в зв`язку з самим фактом порушення згаданого позивачем кримінального провадження. Безпідставним є й твердження позивача про те, що відчуження спірної земельної ділянки мало здійснюватися виключно за його погодженням як власника гаража (абз.5-8 стор.4 позову). Як і в інших випадках, позивач не обґрунтував такого твердження посиланням на ту чи іншу норму права, яка б передбачала обов`язковість такого погодження і відповідачу про існування такої норми також нічого не відомо. Якщо б позивач був співвласником відчужуваної земельної ділянки - зрозуміло. Проте, позивач жодними правами щодо неї не наділений в принципі, а його права на гараж, про існування яких жодна з сторін правочину навіть не здогадувалася до пред`явлення позивачем даного позову, не передбачають будь-якого погодження з ним будь-яких дій власника землі щодо свого майна. Посилання ж позивача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.11.2020 року у справі № 809/563/15 в конкретному випадку також є безпідставними. По-перше, згадана постанова в принципі не містить будь-якого саме «правового висновку» щодо застосування тієї чи іншої норми матеріального чи процесуального права, який би міг позиціонуватися обов`язковим для суду при розгляді даної цивільної справи. По-друге, з огляду на те, що ані позивач, ані ТОВ «Іоліт-ІФ», ані ТОВ «Х-Адванс», ані ПАТ «Родон», ані ТОВ «ІКС-Адванс» учасниками згаданої адміністративної справ № 809/563/15 не були, будь-яких обставин саме щодо них у згаданій справі не могло встановлюватися в принципі. Неприпустимим є й намагання позивача позиціонувати право власності на землю, як таке, що набуте його власниками після набуття позивачем права власності на розміщений на спірній земельній ділянці гараж (абз.9 стор.4 позову), оскільки вирішальне значення тут має лише те, який з цих двох об`єктів з`явився раніше саме в статусі об`єкту нерухомого майна (повноцінного об`єкту цивільного обороту), і будь-які подальші відчуження одного з цих об`єктів жодним чином не можуть змінити цього. Голослівним є й твердження позивача про те, що той чи інший перехід права власності на спірну земельну ділянку, в т.ч. перехід від ТОВ «Х-Адванс» до ТОВ «Іоліт-ІФ», наче б то позбавляє його можливості користування своїм майно (реалізовувати права власника), а також отримати у користування земельну ділянку необхідну для обслуговування належного йому гаражу (абз.1 стор.5 позову). По-перше, як зазначає сам позивач (абз.8 стор.3 позову), він вже понад десять років користується своїм гаражем та використовує його для зберігання транспортного засобу. Водночас, позивач не стверджує і не наводить жодних доказів тому, що за весь цей час з боку того чи іншого власника земельної ділянки, а їх вже було четверо, вчинялися хоч якісь неправомірні дії щодо нього чи його майна, в т.ч. з боку ТОВ «Іоліт-ІФ» за останніх півтора роки протягом яких земельна ділянка перебуває в його власності. По-друге, позивачем не надано жодного доказу того, що за весь час що минув ним вчинялися бодай якісь дії спрямовані на легалізацію свого фактичного користування землею. А саме, йдеться про відсутність доказів того, що позивач хоч раз звертався з цього приводу хоч до одного з власників земельної ділянки. З огляду на те, що відповідні права не виникають у особи самі собою, для їх набуття зацікавлена особа сама повинна вчинити ті чи інші юридичні дії, які для цього передбачено нормами чинного законодавства. І лише в разі неправомірної відмови особі в реалізації того чи іншого права така відмова може бути оскаржена до суду, а винну сторону зобов`язано до вчинення певних дій в результаті яких би могло бути поновлено порушене право особи. Однак, про яке поновлення права може йти мова, якщо особа первинно не наділена таким правом. Позивачем в принципі обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів як власника гаражу, оскільки окрім всього вище наведеного, беззаперечним є той факт, що задоволення заявленого ним позову жодним чином не вплине ані на обсяг його прав, ані на можливість реалізації ним таких. Відтак, це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі. 13, 9 і 7 років відповідно, які минули з часу прийняття оскаржуваних рішень та видачі оскаржуваного державного акту, питання застосування судом загальної позовної давності встановленої ч.1 ст.257 Цивільного кодексу тривалістю у три роки вочевидь є доречним, з огляду на що, та виходячи з положень ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, ТОВ «Х-Адванс» просив суд застосувати позовну давність у разі підставності позову. Відповідно, здійснюючи фактичне користування спірною земельною ділянкою більше ніж 13-ть років, позивач не лише міг, а й повинен був бути обізнаним щодо оскаржуваних ним рішень та державного акту в межах трьох річного строку. З огляду на облаштований контрольно-пропускний режим на в`їзді на гаражну автостоянку, необхідність оплачувати за користування нею, зважаючи на публічність спору між ОК «ГК «Соколи» та власниками спірної земельної ділянки починаючи з 2006 року (численні публікації та трансляції з цього приводу в місцевих засобах масової інформації (в т.ч. в мережа Інтернет та YouTube переповнені такою інформацією), враховуючи відкритість Єдиного державного реєстру судових рішень, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Публічної кадастрової карти України і необізнаність позивача з відповідними відомостями жодним чином не спростовують того, що він не лише міг, а й повинен був бути обізнаний про всі згадані обставини і реалізовувати своє право на звернення до суду з приводу їх оскарження з дотриманням визначеного законодавством трьох річного строку позовної давності. Більше того, батько позивача, ОСОБА_3 , який також має гараж на спірній земельній ділянці, неодноразово вже оскаржував в судах різних юрисдикцій в т.ч. і згадані рішення, і згаданий державний акт. При цьому, учасниками відповідних проваджень були і учасники даної справи (ПАТ «Родон», ТОВ «ІКС-Адванс», ТОВ «Х-Адванс», ОК «ГК «Соколи»). А саме: 1) Справа № 909/226/13-г провадження в якій було відкрито Господарським судом Івано-Франківської області ще 27.02.2013 року за позовом ФОП ОСОБА_3 до Вовчинецької сільської ради, ВАТ «Родон», ТОВ «Х-Адванс» про визнання права на користування земельною ділянкою під гаражем, що знаходиться по АДРЕСА_3 . Зауважимо що в даній справі ТОВ «Х-Адванс» навіть було заявлено зустрічний позов про зобов`язання ФОП ОСОБА_3 за власний кошт знести самочинно збудований гараж по АДРЕСА_3 та повернути самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_3 , ТОВ "Х-АДВАНС", яке є її власником. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08,2013 року в задоволенні первісного позову ФОП ОСОБА_3 було відмовлено повністю. Зустрічний позов TOB «Х-Адванс» задоволено в повному обсязі. Проте, Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013 року вище згадану Постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених зустрічних вимог було скасовано, а в частині залишеного без задоволення первісного позову - залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.

Жодна зі сторін спору не заперечила обставину прийняття рішень та складання офіційних документів, про які вказано в позові та відзиві на позов.

Відповідно до змісту позову та відзиву на позов спір склався між сторонами з приводу юридичної оцінки прав і обов`язків сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже відповідачем однозначно доведено перед судом відсутність у позивача права на спростування обставин, які вже було встановлено в спорах, за участі відповідачів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

В ч. 4 ст. 77 ЦПК України вказано, що суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування, а також не забезпечується позивачу можливість на порушення положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, за якою спірні обставини, що встановлені судовими рішеннями щодо відповідачів не можуть бути оспорені позивачем на порушення його відповідного обов`язку.

Так за змістом відзиву на позов відповідач довів перед судом вирішення судами інших спорів, в яких вже було однозначно встановлено обставини законності набуття та володіння відповідачем його речових прав на спірну земельну ділянку.

Крім цьоговідповідно дорішення об`єднаноїпалати ВерховногоСуду ускладі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи№ 910/12787/17 позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Так, за змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав. Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Так в судовому засіданні представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що позивач не є стороною оспорюваних ним за його позовом правочинів; на будь-які права, обов?язки чи охоронювані законом інтереси спірні правочини будь-яким чином не впливають.

Позивачем не спростовано відповідні пояснення представника відповідача.

Також в судовому засіданні представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що навіть у разі скасування оспорюваних правочинів у позивача не виникне, не зміниться і не припиниться будь-яке право.

Позивачем не спростовано відповідні пояснення представника відповідача.

Позивачем не доведено, що у разі задоволення позову предмет спору опиниться у власності позивача чи він буде перебувати у правовому становищі, від якого залежить наступна законна реалізація його прав.

Також позивачем не доведено правових підстав для одночасного визнання недійсним і скасування оспорюваних ним рішень та правочинів. Право на позов про скасування правочинів не гарантовано законодавством в спірних відносинах сторін. Крім цього визнання недійсним і скасування рішення належить до самостійних форм вирішення спорів та захисту прав, їх застосування має різні правові наслідки, в тому числі і в часовому вимірі впливу на спірні права і обов`язки.

В ч. 1 ст. 316 ЦК України вказано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ст. 317 ЦК України вказано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

В ст.319ЦК Українивказано,що власникволодіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, будучи власником земельної ділянки відповідач за змістом ст. 316- 319 ЦК України самостійно визначає здійснення ним повноважень власника, незалежно від волі інших осіб.

Представником відповідача ТОВ «Х-Адванс» за відзивом на позов однозначно доведено перед судом, що відсутність у позивача станом на 16.04.2008 року будь-яких прав спростовує й його твердження про можливість порушення таких оскаржуваним рішенням.

По-друге, «ГК «Соколи» також не був наділений щодо спірної земельної ділянки будь-якими речовими правами. Зокрема, як вбачається з п.5.1 долученого позивачем Договору оренди землі укладеного 16.03.2006 року між Івано-Франківською міською радою і ОК «ГК «Соколи» та зареєстрованого 03.04.2006 року, його було укладено терміном на один рік і цей термін сплив 03.04.2007 року. На новий же ж термін згаданий договір не переукладався.

Разом з цим позивачу не належить право на подання позову в інтересах інших учасників цивільних відносин.

Позивачем не доведено перед судом правову підставу для пред`явлення непрямого позову.

Інститут непрямого позову обмежений відповідним видом спірних відносин, а також і суб`єктним критерієм.

Таким чином звернення позивача щодо правовідносин інших учасників цивільних відносин, в яких позивач не приймав участь, які будь-яким чином не впливають на права, інтереси і обов?язки позивача, є формою зловживання правом на звернення до суду, оскільки законодавством визначено позивачу право на звернення до суду виключно щодо його особистих майнових прав і обов?язків.

Протягом усього часу розгляду спору позивач не довів, яке саме його право порушено оскаржуваними ним рішеннями чи актами, що безпосередньо вказано у відзиві відповідача на позов.

Позивачем не доведено перед судом тієї обставини, що спосіб набуття прав на відповідний гараж забезпечив перехід до позивача права на земельну ділянку.

Так само позивачем не доведено, що у відповідача попередньо було вилучено земельну ділянку, що є обов`язковою умовою за змістом законодавства для передання земельних ділянок іншим учасникам цивільних відносин.

Разом з цим відповідачем однозначно спростовано за змістом його письмового відзиву ту обставину, що земельна ділянка у відповідача не вилучалась та позивачу не передавалась.

Ігнорування позивачем правового регулювання спірних відносин, правил застосування правових норм до відповідних матеріальних відносин, порушення процесуальних норм та застосований в позові правовий нігілізм однозначно спростований змістом відзиву на позов.

Пункт 1статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (рішення у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), від 09 грудня 1994 року, пункт 29, Серія A № 303A, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] () [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I).

У постанові№ 127/3429/16-цВС вказано, що положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Таким чином судовий розгляд не здійснюється для спростування надуманих позивачем аргументів, які однозначно спростовано відповідачем в його відзиві, які не засновані на будь-яких фактичних обставинах та чинному правовому регулюванні. Відповідачем однозначно доведено, що пояснення позивача про необхідність погодження з ним меж зеельної ділянки відповідача позбавлено будь-яких правових підстав та є надуманим позивачем.

Так в змісті відзиву відповідача вказано на те, що норми законодавства, які вказані в позові не підлягають застосуванню в даному спорі, оскільки регулюють інші види відносин, ніж ті, що склались між сторонами спору. Разом з цим при вирішенні спорів за участі відповідачів вже було застосовано належне правове регулювання до спірних відносин, які встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили та підлягають виконанню, а не ігноруванню чи невизнанню позивачем.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже обов`язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов`язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов`язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Таким чином саме на позивача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов`язок на спростування доводів відповідача. Однак, позивач та його представник не подали суду будь-якого обґрунтованого заперечення відзиву. Заперечення позивача на відзив відповідача полягає у не визнанні його змісту, а не в спростуванні юридичних аргументів.

Однак не погодження позивачем з судовими рішеннями, якими вже встановлено спірні обставини щодо законності набуття і володіння відповідачами їх речових, прав не визначено процесуальним законом в якості правової підстави для задоволення позову, що заснований на правовому нігілізмі і порушення позивачем його процесуальних обов`язків.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородовський С.О.