Ухвала

від 05.06.2023 по справі 196/949/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1399/23 Справа № 196/949/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №12022020050000270 за апеляційною скаргою начальника Царичанського відділу Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року, про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування домашнього арешту, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваної за ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді від 22 травня 2023 року відмовлено в задоволені клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано стосовно ОСОБА_7 цілодобовий домашній арешт строком до 22 липня 2023 року і покладено обов`язки, передбачені п.п. 2 - 4 ч.5 ст. 194 КК України.

Приймаючи рішення слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування, впливу на свідків. В той же час слідчий суддя вказав про не доведення неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів. Також слідчий суддя врахував обставини зазначені в ст. 178 КПК України, тому дійшов висновку про можливість застосування домашнього арешту.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що висновки слідчого судді про не доведення неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів є помилковими, так як не взято до уваги спосіб вчинення злочину, його маскування, який вчинявся на протязі шести місяців. Не взято до уваги тяжкість злочину.

В апеляційному суді прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Захисник та підозрювана заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та надані до клопотання слідчого матеріали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки слідчого судді про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів вважає правильними.

Відповідно до ст.ст.131,132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як встановлено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів провадження видно, що СП ВП №11 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12022020050000270, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України(а.с.46, 48-49).

16 травня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.(а.с.59-63)

Відмовляючи у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою та обираючи стосовно останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя вірно, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.177 КПК України, обставин, передбачених ст.178 КПК України, а також з дотриманням вимог ст.196 КПК України ухвалив дане рішення.

Так, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні слідчого дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, яка підтверджується доданими до клопотання матеріалами, та відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряється.

Також, слідчий суддя вірно встановив наявність ризиків, передбаченого п. п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, що підозрювана може переховуватися від органу досудового розслідування або суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який передбачає покарання до десяти років позбавлення волі із конфіскацією майна, остання знає свідків їх місце проживання, покази яких беруться до уваги під час розгляду кримінального провадження.

Окрім того, в сукупності із вищевикладеними обставинами для вирішення клопотання у відповідності до вимог закону слідчий суддя зазначив, що тяжкість покарання не можу бути єдиною підставою для застосування виключного запобіжного заходу та врахував дані про особу підозрювану, її репутацію, міцність соціальних зв`язків у місці постійного проживання, наявність утриманців, яка не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи у психіатра, до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася

З урахуванням зазначених обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_7 покладених на неї процесуальних обов`язків та запобіганню встановленого ризиків. На час апеляційного перегляду ОСОБА_7 обов`язків не порушила, так як таких даних не надано.

Доходячи до такого висновку, апеляційний суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, де у рішенні у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Таким чином, зазначені прокурором в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків слідчого судді про доцільність застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням відповідних обов`язків, який, на думку колегії суддів, з врахуванням вищезазначеного, є достатнім для досягнення завдань досудового розслідування.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу начальника Царичанського відділу Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2023 року, про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування домашнього арешту, стосовно ОСОБА_7 , підозрюваної за ч. 2 ст. 307 КК України- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4