Постанова

від 06.06.2023 по справі 493/1076/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2885/23

Справа № 493/1076/16-ц

Головуючий у першій інстанції Ільніцька О. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Власенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу голови Фермерського господарства «Гольма» на рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 січня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Гольма» про повернення земельної ділянки та скасування запису про реєстрацію речового права, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Балтського районного суду Одеської області до ФГ «Гольма» з позовом про визнання недійсним договорів оренди землі та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, третя особа - реєстраційна служба Балтського районного управління юстиції.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 22 січня 2021 року замінено позивача у справі ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , у зв`язку зі смертю первісного позивача.

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд зобов`язати відповідача повернути позивачу спірні земельні ділянки, скасувавши запис про державну реєстрацію права оренди даних земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані тим що, ОСОБА_2 , правонаступником після смерті якої є ОСОБА_1 , на праві власності належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525, яка розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31.12.2010 року, та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526, розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.10.2008 року та копією державного акту про право власності на земельну ділянку. ОСОБА_2 договорів оренди щодо вказаних земельних ділянок не укладала, мала намір самостійно їх обробляти. Проте, з Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 стало відомо, що на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 24.05.2015 року, укладеного начебто між нею та ФГ «Гольма», останнє орендує земельну ділянку, площею 3,55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525, розташованої на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, строком на 15 років, у зв`язку з чим 13.07.2015 року Реєстраційною службою Балтського районного управління юстиції внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Також, з Витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 стало відомо, що на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 10.05.2011 року та додаткової угоди б/н від 04.06.2015 року, укладених начебто між нею та ФГ «Гольма», останнє орендує земельну ділянку, площею 3,5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526, розташованої на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, строком до 29.12.2031 року, у зв`язку з чим 15.07.2015 року Реєстраційною службою Балтського районного управління юстиції внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті спадщину прийняв ОСОБА_1 , який отримав свідоцтва про право на спадщину за законом, отже є її правонаступником. Стверджуючи, що ОСОБА_2 не підписувала оспорювані договори оренди, отже не укладала їх, позивач просив суд зобов`язати ФГ «Гольма» повернути йому вказані земельні ділянки та скасувати записи про державну реєстрацію речового права - права оренди даних земельних ділянок.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 27 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ФГ «Гольма» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525, розташовану на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, яка належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526, розташовану на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, яка належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Скасовано запис про державну реєстрацію речового права - права оренди ФГ «Гольма» щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525, розташованої на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, яка належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, та щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526, розташованої на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, яка належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, голова ФГ «Гольма» Радзілевич В.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 січня 2022 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи на 06.06.2023 року на 14-30 годину, сторони до суду не з`явилися, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки поважність причин відсутності в судовому засіданні учасників справи не встановлено, клопотань про відклання розгляду справи не надходило, і в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, зобов`язуючи ФГ «Гольма» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525, розташовану на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, яка належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526, розташовану на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, яка належить ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, скасовуючи запис про державну реєстрацію речового права - права оренди ФГ «Гольма» щодо зазначених земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обгрунтованості.

Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- ОСОБА_2 належали земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525, розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 1 а.с. 13), та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526, розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, що підтверджується копією державного акту про право власності на земельну ділянку (т.1 а. с. 22);

- згідно з відомостями з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з номером запису про право власності: 8073727 вбачається, що 15.12.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Сарафанюк Ю.В. здійснена державна реєстрація речового права - права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525, розташованої на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.05.2015 року між ФГ «Гольма» та ОСОБА_2 , підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Сарафанюк Ю.В., індексний номер 22819675 від 13.07.2015 року, строк дії договору 15 років (т. 1 а. с. 17);

- відповідно до відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з номером запису про право власності: 8074367, 15.12.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Сарафанюк Ю.В. здійснена державна реєстрація речового права - права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526, розташованої на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області, на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.05.2011 року та додаткової угоди від 04.06.2015 року між ФГ «Гольма» та ОСОБА_2 , підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Сарафанюк Ю.В., індексний номер 22869959 від 15.07.2015 року, строк дії договору до 29.12.2031 року (т. 1 а.с. 28);

- згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 22.12.2018 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а. с. 131);

- після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв ОСОБА_1 та отримав свідоцтва про право на спадщину за законом (т. 2 а. с.135-141, 168-169);

- відповідно до висновку експерта №4211/4212/21-21 від 13.09.2021 року підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди земельної ділянки, укладеному 24.05.2015 року, договорі оренди земельної ділянки, укладеному 10.05.2011 року, та додатковій угоді до нього від 04.06.2015 року, укладених від імені ОСОБА_2 з ФГ «Гольма», виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 2 а. с. 235-241).

Колегія суддів виходить з такого.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Суд першої інстанції, установивши, що позивачка оспорювані договори не підписувала, тобто вони є неукладеними, дійшов вірного висновку щодо задоволення вимог про повернення позивачці таких земельних ділянок.

Між тим державна реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження її власністю, що є підставою для повернення позивачці належних їй на праві власності земельних ділянок.

Позивачкою також заявлені вимоги про скасування державної реєстрації договорів оренди землі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, оспорювані договір оренди землі від 10.05.2011 року, додаткова угода від 04.06.2015 року до цього договору та договір оренди від 24.05.2015 року зареєстровані до рішень державного реєстратора Реєстраційної служби Балтського районного управління юстиції в Одеській області Сарафанюк Ю.В. 15.07.2015 року та 13.07.2015 року відповідно, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, які додані до справи.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником земельних ділянок із кадастровими номерами 5120681600:01:002:0525 та 5120681600:01:002:0526, на час подання позову є ОСОБА_1 , про що свідчать наявні у матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 та державні акти на право власності на земельні ділянки.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом із тим, реєстрація неукладених між сторонами договорів оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження власністю - земельними ділянками площею 3,55 га. (кадастровий номер 5120681600:01:002:0525) та 3,5462 га (5120681600:01:002:0526), які розташовані на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

За таких обставин, реєстрація права оренди ФГ «Гольма» на підставі неукладених договорів оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Вказана судова практика є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц (провадження № 61-18491св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18 (провадження № 61-18916св20), від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18 (провадження № 61-1429св21).

У статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об' єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц, провадження № 61-13586 св 20.

Ураховуючи викладене, судова колегія доходить висновку про наявність правових підстав для зміни мотивувальної та резолютивної частини рішення в частині задоволення позову про скасування записів про державну реєстрацію речового права - права оренди Фермерського господарства «Гольма» щодо земельних ділянок розташованих на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області площею 3.55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525 та 3.5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526 шляхом часткового задоволення позовної вимоги та скасування оспорюваних рішень державного реєстратора про проведення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

В іншій частині доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу голови Фермерського господарства «Гольма» - задовольнити частково.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 27 січня 2022 року в частині задоволення позову про скасування записів про державну реєстрацію речового права - права оренди Фермерського господарства «Гольма» щодо земельних ділянок розташованих на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області площею 3.55 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0525 та площею 3.5462 га, кадастровий номер 5120681600:01:002:0526 - змінити.

Скасувати рішення державного реєстратора від 13 липня 2015 року № 22819675 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,55 га. (кадастровий номер 5120681600:01:002:0525), яка розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасувати рішення державного реєстратора від 15 липня 2015 року № 22869959 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3,5462 га. (кадастровий номер 5120681600:01:002:0526), яка розташована на території Гольмянської сільської ради Балтського району Одеської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 08.06.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

О.В. Князюк