Постанова

від 08.06.2023 по справі 320/12010/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12010/22 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправнии дії Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати йому надбавки за ступінь секретності у розмірі 15% посадового окладу упродовж січня - жовтня 2019 року;

- зобов`язати Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити йому надбавку за ступінь секретності із розрахунку 50% посадового окладу у продовж січня - жовтня 2019 року та здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за вказаний період та виплат належних при звільненні із урахуванням розміру надбавки за ступінь секретності 50% посадового окладу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він проходив військову службу на посаді начальника відділення по роботі з архівними матеріалами Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України, що відповідно до положень Закону України «Про державну таємницю» надавало йому право на отримання надбавки до посадового окладу з урахування ступеня секретності «цілком таємно» - 50%, однак відповідачем протиправно нараховувалась та виплачувалась така надбавка в розмірі 15%.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги - задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на нього поширюються права та обов`язки працівника режимно-секретних органів та як наслідок у силу вимог частини четвертої статті 21 Закону України «Про державну таємницю» та Положення №114 він має право на отримання надбавки до посадового окладу з урахування ступеня секретності «цілком таємно» - 50%, що свідчить про незаконність рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем звернуто увагу на те, що Положення №114 поширює свою дію виключно на спеціального суб`єкта - працівника режимно-секретного органу.

З огляду на те, що ОСОБА_1 виконував лише обов`язки по забезпеченню режиму секретності в піддпорядкованому підрозділі, втім останній не був працівником режимно-секретного органу, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог.

У відповіді на відзив позивачем вказано, що зі змісту Наказу від 01.08.2019 №2-р вбачається поширення на нього прав та обов`язків працівника режимно-секретного органу, що свідчить про хибність позиції відповідача.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 11.07.2014 №122д позивачу було надано доступ до державної таємниці за формою 2 (два).

На підставі розпорядження від 11.07.2014 №122д наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.07.2014 №6Д-Р позивачу було надано доступ до секретної інформації зі ступенем секретності «цілком таємно» та «таємно» з визначенням виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу.

У подальшому, Наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.10.2019 №76Р-ОС (по особому складу) виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення підполковника ОСОБА_1 , начальника відділення, звільненого з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону з правом носіння військової форми одягу з 01.11.2019.

Як наслідок, Наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.11.2019 №33Д-Р позивачу припинений доступ до секретної інфомації зі ступенем секретності «цілком таємно» та «таємно».

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач під час проходження служби в Управлінні інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України на посадах в режимно-секретному органі не перебував, тому відповідач установлючи позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу за ступінь секретності «цілком таємно» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 січня 1994 року №3855-XII «Про державну таємницю» (далі - Закон України «Про державну таємницю»), Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 (далі - Положення №414).

У відповідності до частини першої статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною сьомою статті 22 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

У силу вимог статті 30 Закону України «Про державну таємницю» у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі роботи з відомостями, що становлять державну таємницю, таким особам надається відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, визначає Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 (далі - Положення №414).

За правилами пункту 2 Положення №414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Пунктом 4-1 Положення №414 визначено, що працівникам режимно-секретних органів в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, органах прокуратури, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), установлюється залежно від ступеня секретності інформації у таких розмірах: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 60 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 50 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 30 відсотків.

Таким чином, при вирішення питання про встановлення та виплату надбавки за службу в умовах режимних обмежень підлягають дослідженню такі обставини: чи був особі наданий доступ до секретної інформації та за яким ступенем секретності; чи займає така особа посаду в режимно-секретному органі.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

При цьому, розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 11.07.2014 №122д позивачу було надано доступ до державної таємниці за формою 2 (два).

На підставі розпорядження від 11.07.2014 №122д наказом начальника Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21.07.2014 №6Д-Р ОСОБА_1 було надано доступ до секретної інформації зі ступенем секретності «цілком таємно» та «таємно» з визначенням виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу.

При цьому, у відповідності до статті 21 Закону України «Про державну таємницю» в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО взаємодіють з органами Служби безпеки України.

До складу режимно-секретного органу входять підрозділи режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державної таємниці, залежно від специфіки діяльності державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

Тобто, чинним законодавством чітко визначено перелік органів, які відносяться до режимно-секретних.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки від 13.01.2023 №15/10/69 ОСОБА_1 під час проходження служби в Управлінні інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України на посадах в режимно-секретному органі не перебував.

Таким чином, відповідач, встановлючи позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% від посадового окладу за ступінь секретності «цілком таємно» діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Посилання апелянта на те, що на нього поширюються права та гарантії працівника режимно-секретного органу колегія суддів оцінює критично, оскільки у 2019 році ОСОБА_1 виконував обов`язки за посадою начальника відділення по роботі з архівними матеріалами «Узин» Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України за місцем фактичного розташування такого відділення за адресою: АДРЕСА_1 , та останній згідно витягу з наказу Управління інформації Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.01.2019 №2-Р не забезпечував безпосередньо охорону державної таємниці як працівник режимно-секретного органу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 287, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук