Ухвала

від 09.06.2023 по справі 804/11314/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 червня 2023 року

м. Київ

справа №804/11314/15

адміністративне провадження № К/990/20108/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - Управління) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області: №0001582202 від 19.05.2015, №0002482202 від 18.08.2015, №0002462202 від 18.08.2015.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28.09.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, позов задовольнив.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду постановою від 05.08.2021 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа неодноразово розглядалася судами першої та апеляційної інстанцій.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 11.07.2022 клопотання Управління про закриття провадження у справі було задоволено, провадження у справі закрито.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 09.03.2023 ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 скасував, справу передав на розгляд до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанцій Управління звернулося до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою. Також, скаржник порушив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону на час її подання, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Реалізація судом повноважень щодо судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, регламентується положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Матеріалами касаційної скарги, а також відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджується, що Управління оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.

Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Наведений у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише такі ухвали суду апеляційної інстанції: про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Отже, аналіз положень частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що до суду касаційної інстанції можуть бути оскаржені саме рішення суду першої інстанції, якими закінчений судовий розгляд (частина третя статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України), після апеляційного перегляду справи, та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду апеляційної скарги на такі рішення.

Водночас, приписами частини другої статті, яка аналізується, гарантується право на касаційне оскарження чітко визначених ухвал суду першої інстанції після їхнього перегляду судом апеляційної інстанції.

Натомість частиною третьою цієї самої статті встановлений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду.

З наведеного випливає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023 про направлення справи для розгляду до суду першої інстанції, не є судовим рішенням суду апеляційної інстанції, яке може бути оскаржене в касаційному порядку згідно з частинами першою-третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, як наслідок, не може бути предметом касаційного оскарження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. рішення у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", п. 45; рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", п. 37; рішення у справі "Козліца проти Хорватії" (Kozlica v. Croatia), п. 32; рішення у справі "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia), п. 29).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2023.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом за касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк