Рішення

від 05.06.2023 по справі 504/3432/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3432/22

Провадження № 2/504/943/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря Завади Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, смт. Доброслав, цивільну справу за позовом адвоката Лебедіна Юрія Ілліча в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ТОВ «Дорожньо будівельна компанія «Дорсервис» код ЄДРПОУ 43061412, (Одеська область, Одеський район, с. Визирка, провул. Дорожній, 1), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про відшкодування збитків завданих внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року адвокат Лебедін Ю.І. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ДБК «Дорсервіс», яким просив суд стягнути матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП в сумі 649513,57 грн., моральну шкоду 5000 грн., витрати від інфляції в сумі 157977,13 грн., три відсотки річних в сумі 31314,46 грн., судові витрати в сумі 21600 грн.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що 27.11.2020 року о 14:45 год за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, вул. Нова Заградіївська, біля будинку № 56, водій ОСОБА_2 , керуючи трактором JCB3CX, державний номерний знак НОМЕР_2 , перед початком руху не впевнився в безпечності маневру, скоїв зіткнення з автомобілем Тойота Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

25.01.2020 року Комінтернівським районним судом Одеської області ОСОБА_2 визнано винуватим у порушенні правил дорожнього руху, за що передбачено адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАп, провадження у справі закрито відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАп.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.08.2022 року постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.01.2020 року скасовано, та ухвалено нову постанову якою винуватість ОСОБА_2 встановлена у мотивувальній частині постанови, а провадження у справі закрито відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАп у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАп.

ОСОБА_2 є працівником ТОВ «ДБК «Дорсервис», і на момент скоєння ДТП працював на тракторі JCB3CX, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Позивач вважає, що у такому випадку відповідати за шкоду має роботодавець - юридична особа.

Шкода завдана майну ОСОБА_1 відповідно до експертного висновку від 27.12.2020 року складається з матеріальної шкоди, яка становить 245325,43 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 616513,57 грн.

28.12.2020 року ПАТ «СК «Арсенал» відшкодовано ОСОБА_1 129000 грн.

Отже, решту майнової шкоди в сумі 487513,57 грн., на думку позивача, має бути відшкодовано юридичною особою відповідачем.

Шкоду в сумі 162000 грн. позивач пов`язує з тим, що він за шість місяців користування орендованим автомобілем витратив на оплату договору оренди автомобіля.

Таким чином загальна сума майнової шкоди становить 649513,57 грн.

На цю суму позивач нарахував витрати від інфляції та три відсотки річних, відповідно в сумі 157977,13 грн., та в сумі 31314,46 грн.

Моральна шкода пов`язана із довготривалим ремонтом автомобіля, витрачання сімейного бюджету, незручностями у сталому розпорядку повсякденного життя, погіршенням порозуміння в родині, та оцінена позивачем у 5000 грн.

20000 грн. позивач витрати на правничу допомогу адвоката.

1600 грн. позивач витратив на проведення експертизи з визначення вартості шкоди внаслідок ДТП.

Представник відповідача подав відзив на позов, яким вимоги позову не визнав, вважав, що відповідати має саме ОСОБА_2 , оскільки позивач не надав суду жодного доказу, що ОСОБА_2 працював на момент скоєння ДТП у Товаристві.

ОСОБА_2 подав заяву про зупинення розгляду справи, оскільки перебуває у лавах ЗСУ.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.11.2022 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.03.2023 року витребувано з архіву Комінтернівського районного суду Одеської області матеріали у справі про адміністративне правопорушення № 504/4100/20 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАп, закрито підготовче засідання.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача сповіщений електронною поштою про дату, час та місце проведення судового розгляду справи по суті, не з`явився, суд знайшов достатніми підстави для винесення судового рішення за зібраними у справі доказами.

Доводи ОСОБА_2 про необхідність зупинення провадження у справі, оскільки він перебуває у лавах ЗСУ суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_2 має у даній справі статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав:

Судом встановлено, що 27.11.2020 року о 14:45 год за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Визирка, вул. Нова Заградіївська, біля будинку № 56, водій ОСОБА_2 , керуючи трактором JCB3CX, державний номерний знак НОМЕР_2 , перед початком руху не впевнився в безпечності маневру, скоїв зіткнення з автомобілем Тойота Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

25.01.2020 року Комінтернівським районним судом Одеської області ОСОБА_2 визнано винуватим у порушенні правил дорожнього руху, за що передбачено адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАп, провадження у справі закрито відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАп.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.08.2022 року постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.01.2020 року скасовано, та ухвалено нову постанову якою винуватість ОСОБА_2 встановлена у мотивувальній частині постанови, а провадження у справі закрито відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАп у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАп.

ОСОБА_2 є працівником ТОВ «ДБК «Дорсервис», і на момент скоєння ДТП працював на тракторі JCB3CX, державний номерний знак НОМЕР_2 , що повністю доведено дослідженими судом матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 504/4100/20 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАп.

Суд вважає, що представник ТОВ «ДБК «Дорсервіс» не спростував докази зібрані у справі про адміністративне правопорушення, які витребувані та досліджені судом в судовому засіданні у справі, що розглядається.

ОСОБА_2 , та інші свідки надали достовірні свідчення про трудові відносини з ТОВ «ДБК «Дорсервіс» на момент скоєння ДТП.

Шкода завдана майну ОСОБА_1 відповідно до експертного висновку від 27.12.2020 року складається з матеріальної шкоди, яка становить 245325,43 грн., а вартість відновлювального ремонту становить 616513,57 грн.

28.12.2020 року ПАТ «СК «Арсенал» відшкодовано ОСОБА_1 129000 грн.

Різниця невідшкодованої суми становить 487513,57 грн.

Разом із тим, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, ТОВ «ДБК «Дорсервіс» має відшкодувати шкоду внаслідок ДТП, винною особою в якому є працівник товариства.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 р. у справі № 462/1696/15-ц, від 16.12.2020 р. у справі № 757/13525/18-ц з врахуванням позиції ВП ВС зазначив наступне: обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Якщо потерпілому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Таким чином, суд вважає, що різницю між виплаченим ОСОБА_1 страховим відшкодуванням та сумою матеріальної шкоди має відшкодувати відповідач.

Таким чином в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується витрат на оренду автомобіля, доказів цього не надано, крім того, ці вимоги позову не відносяться до деліктних відносин між позивачем та відповідачем.

Тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) у схожих правовідносинах та у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Однак зобов`язання з відшкодування шкоди ще не виникло, і не підтверджено судовим рішенням.

Відтак, вимоги позову в частині відшкодування витрат від інфляції та трьох відсотків річних є безпідставними.

Суд враховує, що внаслідок ДТП втрачено ОСОБА_1 нормальні життєві зв`язки і це потребувало від нього додаткових зусиль для захисту його порушених прав, що завдало моральної шкоди та значних душевних страждань.

Частиною 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 3 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами) Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, на переконання суду, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в судовому порядку.

Суд, з урахуванням тривалості страждань позивача, їх характеру, об`єму зусиль відновлення втрат немайнового характеру, вважає, що розмір суми на відшкодування моральної шкоди позивачем є справедливим, виваженим та помірним, і тому на думку суду справедливою буде сатисфакція в сумі 5 000 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Суд встановив, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник надав суду належні та допустимі докази сплати витрат на правничу допомогу на суму 20000 грн, та обгрунтування цих послуг, що вказано у договорі та у додатку до нього, акті прийму передачі..

Таким чином з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу у заявленому обсязі.

Витрати на проведення експертизи в силу ст. ст. 137-141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 1600 грн., оскільки вони документально доведені.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь держави, оскільки ОСОБА_1 відповідно до Закону звільнений від сплати судового збору.

Решта судового збору належить віднесенню на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 207, 208, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Лебедіна Юрія Ілліча в інтересах ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Дорожньо будівельна компанія «Дорсервис» код ЄДРПОУ 43061412 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на відшкодування матеріальних збитків завданих внаслідок дорожньо- транспортної пригоди в сумі 487513,57 грн.

Стягнути з ТОВ «Дорожньо будівельна компанія «Дорсервис» код ЄДРПОУ 43061412 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 гривень.

Стягнути ТОВ «Дорожньо будівельна компанія «Дорсервис» код ЄДРПОУ 43061412 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на відшкодування витрат на проведення авто- товарознавчої експертизи ФОП ОСОБА_3 , в сумі 1600,00 (одна тисяча шістсот) гривень.

Стягнути з ТОВ «Дорожньо будівельна компанія «Дорсервис» код ЄДРПОУ 43061412 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на відшкодування витрат на правничу допомогу 20000,00 (двадцять тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя В.К. Барвенко