Рішення

від 06.06.2023 по справі 490/1070/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2-а/490/71/2023 Справа № 490/1070/22

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року Центральним районний суд м. Миколаєва у складі

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови серії ВМ №00001562 від 24.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, третя особа - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Хоменко Інна Валеріївна,-

ВСТАНОВИВ:

09.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови ВМ № 00001562 від 24.11.2021 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП.

Позивач вказує, що відповідно до оскаржуваної постанови 17.11.2021 р. зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440 днз. НОМЕР_1 , відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: загальної маси ТЗ на 43,5% (23.815 тон), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 18,4 % (6.565 тон) та на 9,9% (4.935 тон).

Позивач стверджує, що не є суб`єктом даного адміністративного правопорушення, так як він є власником вантажного автомобіля, а ТОВ «АМП ТРЕЙД» належним користувачем транспортного засобу, що підтверджується актом прийому-передачі від 05.11.2021 року до Договору найму транспортного засобу від 05.11.2021 року. Окрім того, позивач просив поновити строк на оскарження вищевказаної постанови про адміністративне правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу від 09.02.2022 року даний позов переданий на розгляд судді Черенковій Н.П., та отриманий останньою 15.02.2022 року (нарадча кімната 10.02.2022 по 15.02.2022).

Ухвалою судді від 15.02.2022 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі постанови Серія ВМ 00001562 від 24.11.2021 р. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, щодо стягнення штрафу з ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №68459389 до набрання законної сили рішенням суду.

06.10.2022 року представником позивача - адвокатом Коренко Т.В. надано до суду додаткові письмові пояснення, в яких звертає увагу суду на те, що позивач не був перевізником у спірних правовідносинах, отже він не є суб`єктом відповідальності за перевищення вагових параметрів ТЗ.

13.03.2023 року від представника відповідача Лобанової О.В. надійшов відзив, в якому просила відмовити у задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю.

Сторони до судового засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Судом постановлено про розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає приписам ст. 205 КАС України.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.4 ст.229КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судом досліджено постанову серії ВМ № 00001562 від 24.11.2021 року, згідно якої позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме: 24.11.2021 року о 11 год. 06 хв. за адресою Н-14, км. 232+365 Миколаївська область відповідальною особою було допущено рух транспортного засобу MAN TGX 26.440 днз. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: загальної маси ТЗ на 43,5% (23.815 тон), навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 18,4 % (6.565 тон) та на 9,9% (4.935 тон), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Судом досліджено договір найму транспортних засобів від 05.11.2021 року згідно якого ОСОБА_1 надає в тимчасове користування (найм) за плату транспортні засоби, в тому числі і автомобіль MAN TGX 26.440 днз. НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами; у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до ч.1ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цьогоКодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Тобто за ч.1 ст.14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Судом встановлено, що згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 05.11.2021 року, укладеного між позивачем та ТОВ «АМП ТРЕЙД», останній є користувачем транспортного засобу MAN TGX 26.440 днз. НОМЕР_1 . Договір укладено з дотриманням вимог ст. 799 ЦК України, тобто є нотаріального посвідченим.

Відповідно до п. 15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388, якщо власник транспортного засобу передає у встановленому порядку право керування та (або) розпорядження ним іншій фізичній або юридичній особі, підрозділом ДАІ такій особі видається тимчасовий реєстраційнийталон на період дії документа, що підтверджує право керування та (або) розпорядження. В цій ситуації документом, що підтверджує право керування та (або) розпорядження автомобілем, є договір оренди автомобіля. Відповідно, термін дії тимчасового реєстраційного талона відповідає строку дії договору оренди. Порядок видачі тимчасового реєстраційного талона регламентовано Інструкцією про проведення державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них та здійснення перевірок реєстраційно-екзаменаційних підрозділів Державтоінспекції МВС України, затвердженою наказом МВС від 10.04.2002 р. № 335.

В розділі 6 вказаного Договру «Права та обов`язки наймача», наймач зобов`язується у разі необхідності отримати в орагнах УДАІ МВС України тимчасові реєстраційні талони, здійснювати витарти , пов`язані з використанням транспортних засобів, втому числі зі сплатою податків та інших необхідіних платежів, згідно законодавства україни, відшкодовувати шкоду, завдану іншій особів вз`язку з використанням ТЗ.

З огляду на вказане, враховуючи, що транспортний засіб MAN TGX 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності саме позивачу, відтак вказана особа є належною особою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення згідно частини другою статті 132-1 КУпАП.

Посилання позивача на те, що станом на 17.11.2021 року користувачем цього транспортного засобу є ТОВ «АМП Трейд», суд відхиляє, оскільки на час вчинення адміністративного правопорушення інформація в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів про належного користувача внесена не була.

Крім того, оскільки позивач є директором ТОВ «АМП Трейд», то мав можливість належно оформити облік орендованого ТЗ в ЄДРТЗ та отримати тимчасовий реєстраційний талон на періоддії договору оренди автомобіля, або звернутися до відповідача із відповідними документами для звільнення його від адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALAv. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 03 липня 2014 року).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venirecon trafactum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contrafactum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В адміністративних правовідносинах також застосувується принцип добросовісності дій їх учасників.

Також, згідно відкритих даних, керівником та засновником ТОВ «АМП ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 39876747, є ОСОБА_1 , Сам же позивач ОСОБА_2 , має тип бенефіціарного володіння цим Товариством: Прямий вирішальний вплив

При цьому,у підприємства «АМП ТРЕЙД» зареєстровано 1 одиниць автотранспорту в користуванні, втой час як згідно лише одного вищевказаного договору найму в користування передано 14 одиниць вантажного транспорту.

Відповідно до положень ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; тощо.

Отже, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Проте, в даному випадку, посилаючись на те, що належним суб`єктом даного адміністративного правопорушення, є не власник ТЗ, а інша особа- перевізник як належний користувач даного ТЗ, незрозуміла позиція ОСОБА_1 адже і власник ТЗ , і власник Товариства-перевізника є одна і та сама особа.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 11лютого 2015року №103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон Українивід 5квітня 2001року №2344-III«Про автомобільнийтранспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У відповідності до абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60Закону України«Про автомобільнийтранспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 33Закону України«Про автомобільнідороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 29Закону України«Про дорожнійрух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до пункту 22.5Правил дорожньогоруху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Наведеними правовими нормами визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

При цьому, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

У свою чергу, стаття 132-1КУпАП визначає відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною другою ст.132-1КУпАП закріплено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %.

Дія частини другої цієї статті поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

З матеріалів справи вбачається, що відносно позивача інспекторами відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі у зв`язку з перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.14-3КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Тобто за ч.1 ст.14-3КУпАП адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП, несе відповідальна особа (особа за якою зареєстровано транспортний засіб) або належний користувач транспортного засобу, який внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Відповідно до ст.60Закону України«Про автомобільнийтранспорт» адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Згідно ст.1Закону України«Про автомобільнийтранспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон Українивід 5квітня 2001року №2344-III«Про автомобільнийтранспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48Закону №2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33Закону №2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29Закону №3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 27.12.2019№ 1174 (далі - Порядок № 1174).

У силу вимог до п. п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Згідно п. 8 Порядку №1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №163.

Відповідно до п. 9 Постанови КабінетуМіністрів Українивід 24лютого 2016року №163«Про затвердженняТехнічного регламентузасобів вимірювальноїтехніки» засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п.7 Порядку №1174).

У відповідності до п. 12 Порядку №1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач під час складення оскаржуваної постанови повинен був складати акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритно/вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, докази виміру або зважування транспортного засобу де б зазначалися результати здійснення габаритно-вагові норми. Зазначені документи мають складатися у разі фіксування правопорушення в неавтоматичному режимі, тоді як у даному випадку правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі.

Відповідачем надано на підтвердження правомірності наданих вимірів всю необхідну діючу технічну документацію (експертний висновок та Сертифікати перевірки) вимірювального комплексу.

Згідно ст.283КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що оскаржувана у цій справі постанова відповідає вимогам, визначеним ст. 283 КУпАП.

Відповідачем відповідно до частини другої статті 77КАС України доведено правомірність оскаржуваної у цій справі постанови.

За таких обставин, зазначені доводи позивача не можуть бути підставою для визнання протиправною та скасування постанови від 24.11.2021 року №ВМ 00001562.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а позов - без задоволення.

Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ст.286ч.2КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Позивач при подачі позову одночасно заявив клопотання про поновлення пропущеного 10-денного строку для звернення до суду з позовом про оскарження постанови, посилаючись на те, що дізнався про цю постанову 07.02.2022 року з постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про що надав відповідні докази.

Оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом в межах 10-денного строку після отримання постанови державного виконавця, суд вбачає підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом про оскарження вищевказаної постанови.

Відповідно до ст. 157 КАС України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Відповідно до статті 139КАС України судові витрати покладаються на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.9, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови ВМ № 00001562 від 24.11.2021 року.

Позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови серії ВМ №00001562 від 24.11.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, третя особа - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Хоменко Інна Валеріївна - залишити без задоволення.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 15 лютого 2022 року про зупинення стягнення у виконавчому провадження №68459389, відкритого 03.02.2022 року на підставі постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі, серія ВМ 00001562 від 24.11.2021 року щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу - діють до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 490/1070/22.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, яким повне рішення не було вручене у день його проголошення, у той же строк з дня його вручення.

Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2023 року.

Суддя Черенкова Н.П.