Рішення

від 08.06.2023 по справі 444/1371/23

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/1371/23

Провадження № 2/444/597/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ПОВНЕ)

08 червня 2023 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кобзар Любов Вікторівна, про визнання права власності на житловий будинок як майно колишнього колгоспного типу двору в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кобзар Любов Вікторівна про визнання за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73,8 м2, житловою площею 47,1 м2, допоміжна площа 26,7 м2, з господарськими будівлями та спорудами.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що його батько, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 30.06.1990 року та на 15.04.1991 року був головою та єдиним членом колишнього колгоспного двору в АДРЕСА_1 .

Після смерті батька, ОСОБА_2 , відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Позивач стверджує, що ОСОБА_2 зробив заповітне розпорядження, згідно з яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом заповів у власність позивачу ОСОБА_1 .

Зазначає, що він як спадкоємець за заповітом звернувся 20.02.2023 року до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Л. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , внаслідок чого було зареєстровано спадкову справу № 15/2023, приватним нотаріусом в нотаріальному, позасудовому порядку, вирішується питання видачі йому свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, однак відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , як члену колгоспного двору через неподання правовстановлюючих документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Позивач вказує, що право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно з вимогами чинного на той час законодавства в погосподарській книзі Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

В той же час у нього відсутній правовстановлюючий документ, який б підтверджував право власності батька, ОСОБА_2 , на житловий будинок, оскільки реєстрація права власності не проводилася.

Позивач стверджує, що як спадкоємець за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , він прийняв після його смерті спадщину, оскільки був зареєстрований та постійно проживав з ним на час відкриття спадщини, тобто на день смерті батька, не відмовився від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після його смерті. Він єдиний спадкоємець за заповітом після смерті батька, який прийняв спадщину, осіб, які б мали право на обов`язкову частку і прийняли таку, немає.

Так як його батькові на праві власності належав будинок АДРЕСА_1 як голові та єдиному члену колгоспного типу двору, позивач як спадкоємець за заповітом після смерті батька вважає, що його право на даний будинок підлягає захисту в судовому порядку, а тому просив його позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 09.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 08.06.2023 року о 10 год. 00 хв. Витребувано у приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кобзар Любові Вікторівни належним чином завірену (прошиті та пронумеровані, скріплені гербовою печаткою всі аркуші) копію спадкової справи № 15/2023, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак подав на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у його відсутності. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просять такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого міська рада була повідомлена належним чином, однак, з Жовківської міської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, в якому зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги, не заперечує проти задоволення таких (арк.спр.89).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кобзар Любов Вікторівна в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак від неї на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, в якій зазначено, що при вирішенні справи нотаріус покладається на думку суду. Крім того приватним нотаріусом на виконання вимог ухвали суду надіслано на адресу суду належним чином завірену копію спадкової справи № 15/2023, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.спр. 53-88).

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За наведених обставин, судом вирішено розгляд справи проводити за відсутності учасників справи та на підставі поданих до суду доказів.

Оскільки учасники справи в підготовче судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування даного судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Зіболки, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 22.05.2001 року (арк.спр. 10-11).

Батьком позивача є ОСОБА_2 , матір`ю- ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 , яке видане 01.11.1962 року (арк.спр.13).

З виписки з погосподарської книги № 224, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 21.04.2023 року, встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_3 , станом на 30.06.1990 року належав до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом якого станом на 30.06.1990 року був ОСОБА_2 , 1934 року народження, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.спр.14).

Згідно з довідкою № 226, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 21.04.2023 року, станом на 30.06.1990 року останнім членом колишнього колгоспного двору в АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 , 1934 року народження, голова двору, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.спр.15).

З виписки з погосподарської книги № 225, яка видана виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області 21.04.2023 року, встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_3 , станом на 15.04.1991 року належав до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом якого станом на 15.04.1991 року був ОСОБА_2 , 1934 року народження, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.спр.16).

Згідно з ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни №20від 22.12.1995року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіхйого членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як будинок, який станом на 30.06.1990 року та на 15.04.1991 року належав до колгоспного типу двору, головою та єдиним членом колгоспного типу двору за адресою: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що зазначений будинок (колишній колгоспний двір) належав ОСОБА_2 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане Зіболківською сільською радою Жовківського району Львівської області року 19.08.2013 року, встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 19.08.2013 року було складено відповідний актовий запис № 12.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

А тому, після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі і на право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Із копії заповіту, який посвідчений 06.08.2013 року ОСОБА_4 , секретарем Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської обласі та зареєстрований в реєстрі за № 37, встановлено, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і все те, що буде належати йому на день смерті і на що матиме право за законом заповів у власність своєму синові, ОСОБА_1 , тобто позивачу у справі.

Заповіт громадянина ОСОБА_2 не скасовувався і не поновлювався.

Чинність даного заповіту підтверджується копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 71541042, яка видана 20.02.2023 року приватним нотаріусом Кобзар Л.В. (арк.спр.18-19).

Із матеріалів справи встановлено, що позивач як спадкоємець за заповітом звернувся 20.02.2023 року до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Л. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер: 4622787200:01:001:0096, земельну ділянку площею 0,2603 га, кадастровий номер 4622787200:01:013:0086 та земельну ділянку площею 0,2003 га, кадастровий номер: 4622787200:01:013:0087.

Внаслідок звернення позивача було зареєстровано спадкову справу № 15/2023, номер у спадковому реєстрі 70291340, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71541311 від 20.02.2023 року (арк.спр.20).

Приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кобзар Любов Вікторівною, постановою від 03.02.2023 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , як члену колгоспного двору (арк.спр.21). Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії є те, що не подані правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46цього Кодексу).

Відповідно до довідки № 217, яка видана 21.04.2023 року виконкомом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1 (арк.спр.22).

З довідки № 218, яка видана 21.04.2023 року виконкомом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, встановлено, що ОСОБА_1 проживав разом і був зареєстрований із своїм батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті по АДРЕСА_1 і вели спільне господарство (арк.спр.23).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане Зіболківською сільською радою Жовківського району Львівської області 21.07.2003 року, мати позивача, ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 21.07.2003 року зроблено запис за № 27 (арк.спр. 24). Отже, ОСОБА_3 померла ще до смерті до свого чоловіка, який є батьком позивача.

Осіб, які б мали право на обов`язку частку і прийняли таку чи інших осіб, які прийняли спадщину внаслідок спільного проживання разом із ОСОБА_2 на день смерті чи внаслідок звернення за такою до нотаріуса з матеріалів справи не встановлено.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Оскільки позивач був зареєстрований та постійно проживав разом із батьком, ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, тобто на день його смерті, не заявив про відмову від прийняття спадщини, а тому він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Із довідки № 62, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради "Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 10.01.2023 року, встановлено, що в КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» станом на 31 грудня 2012 року на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстрація не проводилась (арк.спр.25).

Відповідно до частини 3статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV,речові права на нерухоме майнота їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року,визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦК УкраїнитаЗаконом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного встановлено, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно з вимогами чинного на той час законодавства в погосподарській книзі Зіболківської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Викладеним у довідці № 222, яка видана 21.04.2023 року виконавчим комітетом Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , і належав ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборон та арештів немає (арк.спр.26).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до підпункту 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Суд враховує, що позивач у позовній заяві зазначає, що в нього відсутній правовстановлюючий документ, який б підтверджував право власності батька, ОСОБА_2 , на житловий будинок, оскільки реєстрація права власності не проводилася.

З технічного паспорта на будинок садибного типу, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське бюро технічної інвентаризації» 10.01.2023 року, копії Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та з довідки-характеристики № 1568, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське бюро технічної інвентаризації» 14.04.2023 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , встановлено, що рік побудови житлового будинку - 1964, площа забудови 100,0 м.кв., загальна площа житлового будинку 73,8 м. кв., житлова площа 47,1 м. кв., допоміжні приміщення: веранда 6,5 м.кв., два коридори 2,7 м.кв., 5,9 м. кв., санвузол 4,6 м.кв., кухня 7,0 м.кв. (арк.спр. 27-32).

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті батька, ОСОБА_2 , прийняв після його смерті спадщину, оскільки був зареєстрований та постійно проживав з ним на час відкриття спадщини, тобто на день смерті батька, не відмовився від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після його смерті.

Так як батькові позивача ОСОБА_2 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 як голові та єдиному членові двору, а право власності на такий підтверджується записами в погосподарській книзі, суд дійшов висновку, що за позивачем ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 належить визнати право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами.

Суд також враховує те, що відповідач не заперечує проти визнання за позивачем права на власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, дане право ніким не оспорюється, інші спадкоємці з відповідними вимогами не звертались.

Ураховуючи наведене,оскільки відповідачне заперечуєпроти задоволенняпозову,суд,належним чиномоцінивши зібраніу справідокази тавстановивши дійсніобставини справидійшов висновку,що позовналежить задовольнити.

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В АЛ И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 73,8 м2, житловою площею 47,1 м2, допоміжна площа 26,7 м2, з такою ж частиною господарських будівель та споруд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 08 червня 2023 року.

Суддя: Олещук М. М.