Рішення

від 07.06.2023 по справі 185/5885/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 185/5885/23

Провадження № 2/185/2259/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 червня 2023 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шаповалової І.С.,

за участю секретаря судового засідання Величко А.О.,

з участю прокурора Кисельова В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Павлограді цивільну справу за позовом заступника керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області Путненко Г.В., в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Каут» про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Заступник керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області Путненко Г.В., звернувся з позовом в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Каут» про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації на користь держави.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на той факт, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю РЗ № 450925 виданого 23.06.2003 Кудряшівською сільською радою народних депутатів власником земельної ділянки з кадастровим номером 4421681900:04:003:0010 є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: російська федерація (дата державної реєстрації 16.10.2019, номер відомостей про речове право: 33769222, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 49270311).

Разом із тим, виявлено порушення ст. ст. 13.14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України щодо зазначеної земельної ділянки. Так, ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 24.06.2004 року по даний час) не відчужив її, у зв`язку з чим є підстави її конфіскації у власність держави.

У зв`язку з наведеним,просив позов задовольнити.

Пред`являючи до суду даний позов, прокурор, як на на правову підставу звернення до суду з даною позовною заявою зазначив бездіяльністьуповноваженого органу щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.органу -Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Ухвалою від 04 травня 2023 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 07 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

Під час підготовчого провадження відповідач відзив на позовну заяву не подав.

30.05.2023 року представником позивача Головного управління Держгеокадастру у Луганській області подано пояснення, в яких вони позовні вимоги підтримали, та просять їх задоволити у повному обсязі, аргументуючи тим, що відповідач, на порушення норм чинного законодавства України, зокрема ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України не відчужив спірну земельну ділянку, а тому є підстави для конфіскації земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність держави.

Прокурор Кисельов В.Г. в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, вказав, що спірна земельна ділянка незаконно перебуває у власності відповідача.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач,яка про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлена в порядку ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада»,у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив,відзив на позов не подав,жодних заяв та клопотань до суду не надіслав.

Суд приходить до висновку про можливість розглянути справи без участі відповідача на підставі ч. 3ст. 223 ЦПК України.

Позиція суду

Відповідно до вимог ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності дост. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Заслухавши прокурора, розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4403404902019 від 06.06.2019 власником земельної ділянки з кадастровим номером 4421681900:04:003:0010, що розташована за адресою Луганська область, Кремінський район, Кудряшівська сільська рада (на даний час Рубіжанська міська рада Сєвєродонецького району Луганської області), за межами населеного пункту, ділянка № НОМЕР_2 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4.9095 га є ОСОБА_1 , громадянство російської федерації.

Документ, який є підставою для виникнення права свідоцтво про право на спадщину від 17.04.2003 №169. Документ, що підтверджує право Державний акт від 23.06.2003 РЗ 450925. Дата державної реєстрації земельної ділянки 06.06.2019.

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 23.06.2003 РЗ 450925 ОСОБА_1 на підставі рішення 19 сесії XXIII скликання Кудряшівської сільської Ради народних депутатів від 07.09.2001 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.04.2003 № 169 є власником земельної ділянки площею 4,9095 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Кудряшівської сільської ради.

Крім того,з Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна встановлено,що напідставі державногоакту направо приватноївласності наземлю РЗ№ 450925виданого 23.06.2003Кудряшівською сільськоюрадою народнихдепутатів власникомземельної ділянкиз кадастровимномером 4421681900:04:003:0010є ОСОБА_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_1 ,країна громадянства:російська федерація (дата державної реєстрації 16.10.2019, номер відомостей про речове право: 33769222, індексний номер рішення про державну реєстрацію: 49270311).

Згідно листа Управління державної міграційної служби України в Луганській області від 11.03.2023 № 4401.5.2-494/44.1-23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документований, з питань оформлення виїзду на постійне проживання за кордон, припинення/втрати громадянства України не звертався, посвідками на тимчасове/постійне проживання на території України не документувався.

На даний час земельна ділянка перебуває в оренді Приватного підприємства «КАУТ» (код ЄДРПОУ 34378949). Вказане підтверджується договором оренди землі від 21.09.2018, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_1 (в особі ОСОБА_2 , яка виступає від його імені за довіреністю № 962 від 20.08.2018) та Приватним підприємством «КАУТ». Об`єктом оренди за вказаними договором є земельна ділянка № НОМЕР_2 з кадастровим номером 4421681900:04:003:0010 площею 4,9095 га, в тому числі рілля 4,9095 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору 15 років.

16.10.2019 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 33769274). Записи про припинення права оренди відсутні.

Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_1 23.06.2003 успадкував вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення, проте до теперішнього часу не відчужив, хоча зобов`язаний був відчужити успадковану ним земельну ділянку сільськогосподарського призначення упродовж встановленого законодавством України річного строку.

Вказані порушення вимог земельного законодавства ОСОБА_1 є триваючими, пов`язаними з тривалим, безперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Бездіяльність ОСОБА_1 характеризується тим,що не відчуженняуспадкованої земельноїділянки сільськогосподарськогопризначення з 23.06.2004 по цей час та її фактична належність на праві власності іноземцю, є порушенням вимог закону.

Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1ст. 5 ЦПК України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним прокурором в позовній заяві, а також у судовому засіданні, суд виходить із такого.

Щодо повноваження прокурора

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19.09.2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтовуючи своє звернення до судувказав, що Головне управління Держгеокадастру у Луганській області є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.Враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області надіслано лист від 27.02.2023 № 52/1- 172вих-23 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. Разом із цим, уповноваженим державою органом заходи щодо конфіскації земельної ділянки в дохід держави не вжито, та листом від 15.03.2023 №10-12-0.32-531/2-23 повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді. Зазначені причини не є поважними, свідчать про бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення повноважень по захисту її інтересів та не дають підстав залишити без реагування зазначені порушення. Враховуючи обставини цієї справи, за наявності суспільного інтересу, необхідності забезпечення продовольчої безпеки в умовах ведення бойових дій та окупації території україни, у тому числі земель сільськогосподарського призначення, що призводить до зниження врожайності, за наявності суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог чинного законодавства, бездіяльність органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, подання Сєвєродонецькою окружною прокуратурою позову в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадаструу Луганськійобласті повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Положення статей13,14 Конституції Українивизначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України. Відповідно до ч. 1 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.Згідно з ч.1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Статті 13,14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Згідно ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК Україниу разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач громадянин російської федерації ОСОБА_1 23.06.2003 успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 4421681900:04:003:0010 площею 4.9095 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 (номер відомостей про речове право: 33769222, індексний номер: 49270311) сільськогосподарського призначення,а тому у відповідності до приписів ст. 81 ЗК України зобов`язаний був відчужити її протягом року, а саме до 24.06.2004 року, що свідчить про наявність підстав для конфіскації такої земельної ділянки на користь держави.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17.07.1997 року № 475/97-ВР і, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, застосовується судами України, як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Тим більше, що у вказаній справі відповідач є громадянин російської федерації, що в умовах військової агресієї російської федерації проти України є додатковим фактором, який на думку суду, переважатиме над правом на володіння майном, охоронюваним ст.1 Протоколу 1 до ЄКПЛ.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурорав інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про конфіскацію земельної ділянкипідлягають задоволенню.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючисьст. ст. 4-13, 81, 82, 89, 133, 141, 158, 264-265, 273, 282, 289 ЦПК України, ст.ст.346,356ЦК України, ст.ст.1,19,22,81,125,140,143,145Земельного кодексу України, ст.ст.38,39Закону України «Про міжнародне приватне право», ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги заступника керівникаСєвєродонецької окружноїпрокуратури Луганськоїобласті ПутненкоГ.В.,в інтересахдержави вособі:Головного управлінняДержгеокадастру уЛуганській областідо ОСОБА_1 ,третя особаПриватне підприємство«Каут» пропримусове припиненняправа власностіна земельнуділянку шляхомїї конфіскаціїна користьдержави задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4421681900:04:003:0010 площею 4.9095 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Сєвєродонецького району Луганської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.10.2019 (номер відомостей про речове право: 33769222, індексний номер: 49270311) шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганської обласної прокуратури сплачений судовий збір у сумі 2684,00 гривні, сплачений при поданні позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 12 червня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 4ст. 265 ЦПК України:

Орган (прокурор), який здійснював представництво інтересів держави: Сєвєродонецька окружна прокуратура Луганської області (вул. 8 Березня, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93404; адреса для листування: вул. Соборна, 5а, м. Кропивницький,Кіровоградської області, 25000);

Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 34-а код ЄДРПОУ 39771244);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина російської федерації серія та номер: НОМЕР_3 , виданий відділом умфс росії по мурманській області в первомайському ао м. мурманська від 30.10.2007, код підрозділу 510-003, РНОКПП НОМЕР_1 ) місце реєстрації та проживання: російська федерація, мурманська АДРЕСА_1 ;

Третя особа:приватне підприємство«Каут» (92920, Луганська область, Кремінський район, с. Скаргівка, пров.Західний, буд.19, код ЄДРПОУ 34378949).

Суддя І. С. Шаповалова