Постанова

від 29.05.2023 по справі 5011-2/8660-2012

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2023 р. Справа№ 5011-2/8660-2012

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - представник не прибув,

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат професійної правничої допомоги за апеляційною скаргою Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 про розподіл витрат правничої допомоги (суддя - Шкурдова Л., повний текст складено - 09.11.2022) у справі №5011-2/8660-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Філіалу "Завод "Енергія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" про стягнення 1 476 808,29 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 5011-2/8660-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (змінено найменування на Акціонерне товариство "К.Енерго") в особі Філіалу "Завод "Енергія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" про стягнення 1 476 808,29 грн.

17.01.2022 року через відділ діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" було подано скаргу на дії державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність органу виконання судового рішення задоволено.

07.10.2022 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу, пов`язаних із розглядом вищезазначеної скарги у справі №5011-2/8660-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі №5011-2/8660-2012 стягнуто з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс 10 500, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та покласти всі судові витрати на позивача.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 апеляційну скаргу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 про розподіл витрат правничої допомоги у справі №5011-2/8660-2012 задоволено частково; ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі №5011-2/8660-2012 змінено в частині присудженої до стягнення суми витрат професійної правничої допомоги; викладено резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 у справі № 5011-2/8660-2012 в наступній редакції:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат правничої допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 5 250 грн. витрат професійної правничої допомоги.

У задоволенні решти заяви відмовити.

До Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про розподіл витрат професійної правничої допомоги з відповідними доказами понесення таких витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 розгляд вказаної заяви призначено на 29.05.2023.

Сторони, а також ВДВС правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать роздруківка з електронної пошти суду (щодо позивача та відповідача) та довідка про доставку електронного документу (щодо ВДВС).

При цьому, колегією суддів враховується, що позивач у заяві про розподіл витрат правничої допомоги просив розглядати справу за відсутності його представника.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від відповідача та ВДВС до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін та ВДВС не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача та ВДВС, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду заяви, вона розглянута судом у даному судовому засіданні.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даному випадку, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу (тобто до закінчення судових дебатів у справі) було заявлено про витрати правничої допомоги.

Відповідні докази таких витрат були подані до апеляційного суду позивачем протягом п`яти днів з дня прийняття постанови.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 12 500 грн. заявник надав копії: договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 22-02-2023/1 від 22.02.2023 (далі також - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (адвокат), акту прийому-передачі документів від 22.02.2023, акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.02.2023.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Наведене вище повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, та твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

Проте, поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат" є різними. Розділяючи ці поняття, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Апеляційним судом встановлено погодження між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" та адвокатом таку вартість послуг адвоката:

вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 1 200,00 грн.,

вартість участі в одному судовому засіданні - 2 500,00 грн.,

додаткова оплата (гонорар) становить - 5 200,00 грн.

Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 28.02.2023 адвокатом були надані наступні послуги:

процесуально-правовий супровід, належне процесуальне розроблення, підготовки тексту відзиву / заперечення на апеляційну скаргу та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарг - 4 год.;

участь у судовому засіданні 27.02.2023 - 2 500,00 грн.;

додаткова оплата (гонорар успіху) - 5 200,00 грн.

Судом враховується, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, а відтак такі вимоги як стягнення гонорару успіху в розмірі 5 200,00 грн у зв`язку з прийняттям частково позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на відділ державної виконавчої служби гонорару успіху, який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що заявлені ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на професійну правничу у розмірі 12 500 грн. допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України).

На переконання колегії суддів сумою витрат правничої допомоги, яка відповідає наведеним критеріям є 7 300 грн.

В свою чергу, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначає, що у разі часткового задоволення позову - судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що апеляційним судом апеляційну скаргу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.11.2022 про розподіл витрат правничої допомоги у справі № 5011-2/8660-2012 було задоволено частково, відповідно витрати правничої допомоги, понесені позивачем, підлягають пропорційному розподілу між ним та скаржником.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №5011-2/8660-2012 задовольнити частково та стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 3 650 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат професійної правничої допомоги у справі №5011-2/8660-2012 задовольнити частково.

2. Стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 3 650 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст додаткової постанови складено: 07.06.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко