Постанова

від 06.06.2023 по справі 924/377/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 червня 2023 року Справа № 924/377/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімідов» на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2023, повний текст якого складено 29.03.2023 у справі №924/377/22 (суддя Грамчук І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімідов» м.Дунаївці Хмельницької обл.

до Фізичної особи-підприємця Ящук Павла Миколайовича м.Дунаївці Хмельницької обл.

Дунаєвецької міської ради м.Дунаївці Хмельницької обл.

про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності шляхом знесення

самочинно збудованих тимчасових споруд - торгових павільйонів та демо, -

В червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дімідов» (надалі в тексті - Товариство) звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця, Дунаєвицької міської ради про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності Товариства шляхом знесення самочинно збудованих тимчасових споруд - торгових павільйонів під назвами «Склад гурт», загальною площею 89,4 м2 та «Фурнітура», загальною площею 51,13 м2, та демонтажем огорожі навколо них, які разом знаходяться за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109 та розташовані поряд з земельною ділянкою кадастровий номер 6821810100:01:010:0059, що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109, та належить на праві власності Товариству, які розташовані між двома земельними ділянками з кадастровим номером 6821810100:01: 010:0059 та кадастровим номером 6821810100:01:010:0020.(т.1, арк.справи 1-4).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.03.2023 у справі №924/377/22 у задоволенні позову відмовлено.(т.1, арк.справи 242-245).

Суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на місце розташування торгових павільйонів з назвою «Фурнітура» та «Склад гурт», Позивачем не доведено, що такі порушують його права, створюючи перешкоди у здійсненні господарської діяльності. Натомість сам факт розташування на земельній ділянці, що не межує із земельною ділянкою Позивача та не перебуває у його власності - не може слугувати підставою для задоволення позовних вимог Товариства, як знесення таких будівель.

Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов повністю.(т.2, арк. справи 2-12).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, не дослідив всі подані докази, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права. На думку Скаржника, суд першої інстанції не дослідив, що земельні ділянки на яких побудовані споруди Відповідачем-1 раніше слугували громадським простором й відносилися до тротуару, який забезпечував безпечний доступу громадян до території й приміщення автовокзалу. Апелянт зауважує, що місцевим судом не досліджене питання з якої причини відсутній підпис представника ТзОВ «Хмельницьктранс» в акті приймання-передачі земельної ділянки та межових знаків за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109 та протоколі встановлення та узгодження суміжних меж з передачею межових знаків землевласнику, який в той час володів будівлею Дунаєвецького автовокзалу та був землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 6821810100:01:010:0058. Також Скаржник вважає, що господарським судом не з`ясовано питання якими законодавчими актами регламентується діяльність автовокзалів/ автостанцій.

Крім того, Апелянт наводить перелік ознак, які на його думку є самостійними і достатніми для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом.

На думку Скаржника, торгові павільйони, встановлені ФОП Ящуком П.М. - Відповіда-чем-1, на земельних ділянках відповідно до договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.01.2011 №27 та договору оренди земельної ділянки №155 від 18.05.2005 з кадастровим номером 6821810100:01:010:0020 - не мають жодного документу, який би надавав дозвіл на будівництво чи встановлення тимчасової споруди.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Дімідов» на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2023 у справі №924/377/22 та призначено справу до розгляду на 06.06.2023. Водночас, зобов`язано Скаржника в строк протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали надати суду докази направлення копії апеляційної скарги і додані до неї документи з описом вкладення Відповідачам-Фізичній особі-підприємцю Ящуку Павлу Миколайовичу ( АДРЕСА_1 ) та Дунаєвецькій міській раді (32400, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н, м.Дунаївці, вул.Шевченка, буд.50), що передбачено ст.259 ГПК України.(т.2, арк.справи 21).

22.05.2023 від Дунаєвицької міської ради надійшов відзив, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Дімідов», а рішення суду першої інстанції залишити без змін.(т.2, арк.справи 26-30).

За час апеляційного провадження від ТзОВ «Дімідов» надійшли такі документи:

- 25.05.2023 клопотання про долучення доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2023.(т.2, арк.справи 34-35)

- 01.06.2023 пояснення на відзив Дунаєвицької міської ради та клопотання про розгляд справи без участі учасника судового процесу, у зв`язку з незадовільним станом здоров`я директора. (т.2, арк.справи 42-45).

В судове засідання апеляційної інстанції 06.06.2023 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, проте така неявка не перешкод-жає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Так, ухвала про відкриття апеляційного провадження від 08.05.2023 надіслана:

- Дунаєвицькій міській раді до Електронного кабінету, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.(т.2, арк.справи 22);

- ТзОВ «Дімідов» на поштову адресу, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням про доставку та підтверджує отримання 17.05.2023.(т.2, арк.справи 24);

- ФОП Ящуку П.М. на поштову адресу, яка міститься в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 32400, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський район, с.Дунаївці, провул.Франца Лендера, 9. Однак, 30.05.2023 дана ухвала від 08.05.2023 була повернена на адресу апеляційного суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.(т.1, арк.справи 23).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Дімідов» є власником комплексу «Автовокзалу», що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109, який складається з будівлі автовокзалу, загальною площею 467,1 м2 та будівлі сараю, загальною площею 41,2 м2, право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 02.07.2020, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Байрачним А.І,, зареєстровано в реєстрі за №1450, актом прийому-передачі від 02.07.2020 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2020 індексний номер витягу 2146888369.(т.1, арк.справи 8-12).

Крім того, разом з Комплексом Автовокзалу Позивач придбав земельну ділянку, на якій він знаходиться, площею 0,45 га., кадастровий номер 6821810100:01:010:0059, що розташована за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109, право власності підтверджується договором купівлі-продажу від 02.02.2021, посвідчений Бугерко Н.А., приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №253 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності від 02.02.2021 індексний номер витягу 242639503.(т.1, арк.справи 13-15).

Матеріалами справи стверджено, що поруч з земельною ділянкою Позивача та поряд з заїздом-виїздом на Автовокзал знаходяться торгові павільйони з назвою «Фурнітура» та з назвою «Склад гурт».

Матеріалами справи стверджено, що 18.05.2005 Дунаєвецькою міською радою-орендода-вцем та приватним підприємцем Герасимчук В.С.-орендарем укладено договір оренди землі з додатковими угодами до нього, відповідно до п.1 якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109.

Згідно п.2 Договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0020 га, у тому числі 0,0020 га - під проїздами, проходами та площадками.

За умовами пункту 3 Договору оренди, на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та відсутні інші об`єкти інфраструктури.

Земельна ділянка передається в оренду для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (обслуговування торгівельного кіоску).(п.15 Договору оренди).(т.1, рк.справи 17-18).

Також, в матеріалах справи міститься акт вибору та обстеження запроектованої до від-ведення земельної ділянки в тимчасове користування на умовах оренди для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (встановлення та обслуговування торгівельного кіоску за адресою: м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109.) від 01.10.2004; акт приймання-передачі земельної ділянки та межових знаків на межі земельної ділянки, що надається в тимчасове користування на умовах оренди, для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (встановлення та обслуговування торгівельного кіоску) за 2004; протокол встановлення та узгодження суміжних меж з передачею межових знаків землевласнику від 01.10.2004; акт про встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 01.10.2004; оглядовий план земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109; експлікація земель по контурах; витяг з рішення 75 сесії Дунаєвецької міської ради про передачу права оренди земельної ділянки площею 0,0020 га в м.Дунаївці по вул.Шевченка, 109 з Герасимчука В.С. на Ящука П. М. (т.1, арк.справи 19-24, 28).

Крім того, відповідно до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.01.2011 року №27 з урахуванням додаткових угод, Дунаєвицька міська рада встановила Ящуку П.М. особистий строковий сервітут на платне використання земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови), площею 0,0013 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109 . Використання земельної ділянки для встановлення та обслуговування торгівельного павільйону. Земельна ділянка не має кадастрового номера.(т.1, арк.справи 29-30, 33-41).

Згідно Ситуаційного плану, що є додатком до Договору сервітуту та додатком до Додаткової угоди від 31.05.2013 до договору про встановлення особистого строкового сервітуту №27 від 20.01.2011 та містяться в матеріалах справи, вказані земельні ділянки не межують з земельною ділянкою Позивача. За наявними відомостями, земельні ділянки, які розташовані між землею Позивача та землею Відповідача нікому не передані в оренду чи користування, щодо них не встановлено сервітутів, вони перебувають в комунальній власності Дунаєвецької територільної громади.(т.1, арк.справи 31-32, 35-36).

Матеріалами справи стверджено, що вказана територія забудована - встановлено торговий павільйон назвою «Склад гурт», власником якого є Відповідач-2, що підтверджується схемою організації дорожнього руху, топографічною зйомкою місцевості, фотографіями, матеріалами перевірки поліції.(т.1, арк.справи 44-52).

Як встановлено судом першої інстанції, вищеназвана земельна ділянка під торговим павільйоном «Склад гурт» не відведена та не передана в установленому порядку. Крім того, для встановлення вказаного павільйону відсутній паспорт прив`язки, що стверджується матеріалами перевірки поліції за зверненням Іванова Олександра Володимировича та відповіддю на адвокатський запит Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області №06/01-15 від 06.06.2022.(т.1, арк.справи 53-54).

На земельній ділянці з кадастровим номером 6821810100:01:010:0020, площею 0,0020 га, що перебуває в користуванні Відповідача-1 встановлено торговий павільйон з назвою «Фурнітура» без видачі паспорту прив`язки, що стверджується листом Дунаєвецької міської ради від 27.09.2021 №02.08-20/2405 та листом відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області №45/01-15 від 21.10.2021.(т.1, арк.справи 55-56).

Загальна площа: приміщення торгового павільйону «Склад гурт» 89,4 м2; приміщення торгового павільйону «Фурнітура» 51,13 м2.

Позивач стверджує, що вказані об`єкти встановлені як малі архітектурні форми - тимчасові споруди, з порушеннями норм чинного законодавства та завдають перешкод у здійсненні ним господарської діяльності.

Враховуючи викладене, Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності ТзОВ «Дімідов» шляхом знесення самочинно збудованих тимчасових споруд - торгових павільйонів під назвами «Склад гурт», загальною площею 89,4 м2 та «Фурнітура», загальною площею 51,13 м2 та демонтажем огорожі навколо них, які разом знаходяться за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, м.Дунаївці, вул. Шевченка, 109, та які розташовані поряд з земельною ділянкою кадастровий номер 6821810100:01:010:0059, що розташована за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільсь-кий район, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109 , яка належить на праві власності Товариству, які розташовані між двома земельними ділянками - з кадастровим номером 6821810100:01:010:0059 та кадастровим номером 6821810100:01:010:0020.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.(т.1, арк.справи 242-245).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача на рішення суду першої інстанції безпідставна і не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом розгляду у даній справі є встановлення фактичного розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках відповідача та наявності перешкод у користуванні земельними ділянками з боку позивача за наслідками розміщення тимчасових споруд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідно-шення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкоду-вання моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого само-врядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною другою статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта госпо-дарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністра-тивно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

В аспекті питання належності обраного позивачем способу захисту апеляційний суд зауважує, що згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Суд звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див.висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Таким чином як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих право-відносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Матеріали справи свідчать, що Позивач обрав спосіб захисту порушеного права позиваючись про усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності Товариства шляхом знесення самочинно збудованих тимчасових споруд - торгових павільйонів та демонтажем огорожі навколо них.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтями 317, 319 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. В силу приписів ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Переглядаючи рішення у даній справі, апеляційний суд звертає увагу, що чинним законо-давством встановлено право особи звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер пору-шення та дає можливість захистити порушене право.

При цьому, колегія суддів зауважує, що під час розгляду позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном позивач насамперед має підтвердити право власності на спірне майно та надати суду відповідні докази.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТзОВ «Дімідов» є влас-ником комплексу «Автовокзал», що знаходиться за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109, який складається з будівлі автовокзалу, загаль-ною площею 467,1 м2 та будівлі сараю, загальною площею 41,2 м2, право власності стверджується договором купівлі-продажу від 02.07.2020, посвідчений Байрачним А.І, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №1450 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2020 індексний номер витягу 2146888369. Разом з Комплексом Автовокзалу Позивач придбав земельну ділянку площею 0,45 га, кадастровий номер 6821810100: 01:010:0059, що розташована за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109, право власності стверджується договором купівлі-продажу від 02.02.2021, посвідчений Бугерко Н.А., приватним нотаріусом Дунаєвецького районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №253 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності від 02.02.2021 індексний номер витягу 242639503.

Поряд з земельною ділянкою Позивача та поряд з заїздом-виїздом на Автовокзал розташовані торгові павільйони з назвою «Фурнітура» та з назвою «Склад гурт».

За твердженням Позивача, вказані об`єкти встановлені як малі архітектурні форми - тимчасові споруди, з порушеннями норм чинного законодавства, та завдають перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору оренди землі від 18.05.2005 №155 з додатковими угодами до нього, Відповідач 2 - Дунаєвецька міська рада передала Відповідачу 1 - ФОП Ящуку Павлу Миколайовичу в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6821810100:01:010:0020, площею 0,0020 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м. Дунаївці, вул.Шевченка, 109 (надалі в тексті - Договір оренди). Згідно п.2 Договору оренди - в оренду передається земельна ділянка під проїздами, проходами та площадками. Відповідно до п.15 Договору оренди - земельна ділянка передається в оренду для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (обслуговування торгівельного кіоску).

Згідно договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.01.2011 №27, відповідно до якого Відповідач-2 встановив Відповідачу-1 особистий строковий сервітут на платне використання земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови), площею 0,0116 га, що розташована за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м.Дунаївці, вул.Шевченка, 109. Використання земельної ділянки для встановлення та обслуговування торгівельного павільйону (надалі в тексті - Договір сервітуту).

Проте, як зазначав Скаржник, відповідно до Ситуаційного плану, що є додатком до Договору сервітуту та додатком до Додаткової угоди від 31.05.2013 до договору про встановлення особистого строкового сервітуту №27 від 20.01.2011, - передані Відповідачу-1 земельні ділянки не межують із земельною ділянкою Позивача. Зазначені земельні ділянки, які розташовані між землею Позивача та землею Відповідача, згідно наявних у Позивача відомостей, нікому не передані в оренду чи користування, щодо них не встановлено сервітутів, вони перебувають в комунальній власності Дунаєвецької територіальної громади. Скаржник стверджує, що саме на цій земельній ділянці Відповідачем 1 встановлено торговий павільйон під назвою «Склад гурт» (що, на його переконання, підтверджується схемою організації дорожнього руху, топографічною зйомкою місцевості, фотографіями, матеріалами перевірки поліції), а торговий павільйон «Фурнітура» встановлений без видачі паспорту прив`язки.

Колегією суддів враховано, що правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, заходи створення умов, сприятливих для життє-діяльності людини визначено Законом України від 06 вересня 2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (надалі в тексті - Закон №2807-IV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень (стаття 5 Закону №2807-IV).

Відповідно до статті 34 Закону №2807-IV, правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема, порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності; порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів (пункти 1, 7, 8 частини другої статі 34 Закону №2807-IV).

В свою чергу, відповідно до ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовля-ється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Так, відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних із таким знесенням.(постанова КГС ВС від 18.06.2020 у справі N 5023/8376/11).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі №442/302/17 (провадження №61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача)».

Відповідно до вимог ст.376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст.391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч.4 ст.376 та ст.391 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі №648/533/16-ц (провадження №61-20574св19), про яку зазначав заявник, дійшов висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Відповідно до положень статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законо-давства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять припису органу державного архітектурно-будівельного контролю для ФОП Ящука П.М. Крім того, Позивачем не надано суду доказів, що він є власником земельної ділянки на якій розміщені тимчасові споруди, як і не доведено, що розміщення цих споруд перешкоджає йому у здійсненні господарської діяльності. З огляду на вищевказане, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Щодо твердження Скаржника, що місцевим судом не досліджене питання з якої причини відсутній підпис представника ТзОВ «Хмельницьктранс» в акті приймання-передачі земельної ділянки та межових знаків за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський р-н, м. Дунаївці, вул.Шевченка, 109 та протоколі встановлення та узгодження суміжних меж з передачею межових знаків землевласнику, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Земельного кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - це визначення за допомогою геодезичних пристроїв місцезнаходження поворотних точок меж земельної ділянки та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Водночас, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або земле-користувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного з землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 в справі №580/168/16-ц.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд звертає увагу, що предметом спору в даній справі не є визнання незаконним рішення Дунаєвицької міської ради про передачу міською радою земельної ділянки в оренду для ФОП Ящука П.М., доказів визнання недійсним такого рішення матеріали справи також не містять. Тому, акт приймання-передачі земельної ділянки та межових знаків на межі земельної ділянки сам по собі лише підтверджує фактичну передачу на зберігання межових знаків, а з урахуванням предмету спору не може підтверджувати чи спростовувати право позивача на земельні ділянки на яких розміщені тимчасові споруди ФОП Ящука П.М., а тому не враховується апеляційним судом.

Поруч з цим, колегією суддів враховано, що схемою організації дорожнього руху, яка міститься в матеріалах справи, погоджена Дунаєвецькою міською радою рішенням №62 від 19.04.2022 та Управлінням патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, передбачено порядок заїзду та виїзду транспортних засобів на територію автовокзалу з встановленням відповідних дорожніх знаків. Відповідно до вказаної схеми, перед заїздом на територію автовокзалу встановлено дорожній знак «рух механічних транспортних засобів заборо-нено» та знак «зупинку заборонено».

Як зазначалося Скаржником, обмеження руху автобусів, чи унеможливлення їх руху до будівлі автостанції, відбувається через заїзд та паркування транспортних засобів під дорожні знаки «рух механічних транспортних засобів заборонено» та «зупинку заборонено». Проте як вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, що паркуються в межах даного заїзду саме відвідувачі, працівники чи постачальники торгових павільйонів з назвою «Фурнітура» та «Склад гурт».

Апеляційний суд не приймає до уваги твердження Скаржника, що господарським судом не з`ясовано питання, якими законодавчими актами регламентується діяльність автовокзалів/ автостанцій, адже Апелянтом не зазначено, який саме нормативний акт не враховано в контексті заявлених вимог та про що свідчить таке незастосування.

Підсумовуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову через його необгрунтованість.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправо-мірність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про необґрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуально-го кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімідов» на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.03.2023 у справі №924/377/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №924/377/22 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.