Постанова

від 12.06.2023 по справі 922/5169/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2023 року м. Харків Справа № 922/5169/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни (вх.№545Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023, прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шарко Л.В., дата складання повного тексту рішення - 24.02.2023, у справі № 922/5169/21

за позовом Комунального позашкільного навчального закладу "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

до фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни, м. Харків,

ВСТАНОВИВ:

Комунальний позашкільний навчальний заклад "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" звернувся до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни заборгованість з орендної плати по договору нежитлового приміщення №4508 від 18.08.2011 у розмірі 13 798, 00грн; пеню - 3 088, 64грн; 3% річних - 647, 51грн.

Також просить стягнути заборгованість за договором №4508/В від 28.01.2014 на відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 174 961, 00грн; пеню - 48 333, 36грн; 3% річних - 9 592, 01грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни на користь Комунального позашкільного навчального закладу "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" заборгованість з орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення №4508 від 18.08.2011 у розмірі 13 798, 00грн, пеню в розмірі 3 088, 64грн, 3% річних в розмірі 647, 51грн; заборгованість за договором №4508/В від 28.01.2014 на відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі - 174 961, 00грн, пеню у розмірі - 48 333, 36грн, 3% річних - 9 592, 01грн; судовий збір в сумі 3 062, 12грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документів, які підтверджували сплату заборгованості з орендної плати у розмірі 13 798, 00грн та заборгованості на відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 174 961, 00грн, суд вважає позовні вимоги позивача в цій частині правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені за невиконання умов договору оренди у сумі 3 088, 64грн та пені в сумі 48 333, 36грн за договором відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Крім того, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача 3% річних за невиконання умов договору оренди у сумі 647, 51грн та 3% річних за невиконання умов договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна в сумі 9 592, 01грн.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 15.02.2023, відповідач звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 року у справі №922/5169/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; судові витрати просить покласти на позивача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що чинне законодавство не надає Комунальному позашкільному навчальному закладу "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" права виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна та мати права орендодавця, балансоутримувач не вправі заявляти позовну заяву про стягнення заборгованості з орендної плати та стягнення/відшкодування витрат на утримання даного майна.

Також відповідач зазначає, що позивачем в обґрунтування суми заборгованості не надано жодного доказу, зокрема не надано: розрахунок вартості спожитої теплової енергії, електричної енергії, водопостачання, водовідведення; відповідні рахунки-фактури з доказами їх направлення на адресу відповідача та отримання останнім; акти підключення та відключення споживача; відомості обліку споживання теплової енергії, електричної енергії, водопостачання, водовідведення; затверджені ціни/тарифи та показання засобів обліку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/5169/21 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк до 12.05.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 12.05.2023 для подання заяв і клопотань.

Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам та третій особі на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручені, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відтак, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд скарги в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечень проти розгляду скарги в порядку спрощеного провадження від учасників справи не надходило.

20.04.2023 від позивача надійшло клопотання про відмову у відкритті апеляційного провадження з тієї підстави, що у визначений законодавством строк відповідачем рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 оскаржено не було; причина пропуску строку на апеляційне оскарження у скарзі не зазначена, із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач не звертався.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.02.2023, отже, строк подання апеляційної скарги спливає 16.03.2023; згідно відмітки підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті, апелянт звернувся з апеляційною скаргою 14.03.2023, тобто, у встановлений законом строк.

Відтак, судом апеляційної інстанції у відповідності з вимогами процесуального законодавства відкрито провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Білоус І.А. на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/5169/21.

Також 15.05.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5473), зазначає, що право позивача у справі на спірне нежитлове приміщення на умовах оперативного управління підтверджується рішенням Харківської міської ради від 24.12.2013 №852 "Про передачу майна в оперативне управління комунальному позашкільному навчальному закладу Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання", копія якого знаходить у матеріалах справи.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору оренди №4508 відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання зі сплати 30% орендної плати на поточний рахунок позивача та договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна, у зв`язку із чим виникла заборгованість, що є предметом даного спору.

Щодо заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна, позивач зазначає, що відповідачем не укладались договори з постачальниками комунальних послуг; посилання апелянта на закони, що регулюють питання у сфері житлово-комунальних послуг, та судові справи щодо спорів у цій сфері вважає безпідставними.

Як зазначає позивач, рахунки на відшкодування витрат, перелік яких визначено в пункті 1.2. договору на відшкодування витрат, направлялись відповідачу.

З огляду на викладене, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 15.02.2023 - без змін.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем додані скріншот сторінки з Google таблиці On-line сверка та копія виписки з поточного рахунку позивача.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з позовною заявою.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не посилається на жодні обставини, які унеможливили подати йому додаткові докази, додані до відзиву на апеляційну скаргу, суду першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами суду першої інстанції; належних та допустимих доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданих позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього позивачем суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, а також доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 18 серпня 2011 року між Комітетом у справах сім`ї, молоді та спорту по Жовтневому району (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Білоус І.А. (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4508, який був погоджений начальником управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до пункту 1.1. договору та Акту прийому-передачі нежитлового приміщення (будівлі), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 356, 4кв.м, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Свинаренка Петра, 9 та знаходяться на балансі Комітету у справах сім`ї, молоді та спорту по Жовтневому району.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду для організації дозвілля дітей та юнацтва в позаурочний час - площею 289, 9кв.м та проведення фізично-оздоровчої та спортивної роботи - площею 66, 5кв.м.

Відповідно до пункту 10.1. договору, договір діє з 18 серпня 2011 до 18 липня 2014.

На виконання рішення Харківської міської ради від 24.12.2013 № 852 "Про передачу майна в оперативне управління комунальному позашкільному навчальному закладу Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання", КПНЗ "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" є балансоутримувачем нежитлового приміщення площею 356, 4кв.м по вул. Петра Свинаренка, 9 за договором оренди № 4508 від 18.08.2011, про що 28 січня 2014 року між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Білоус І.А. було укладено додаткову угоду до договору оренди № 4508 від 18.08.2011 нежитлового приміщення та погоджено з балансоутримувачем КПНЗ "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання".

18 липня 2014 року між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Білоус І.А. було укладено додаткову угоду до договору оренди № 4508 від 18.08.2011 нежитлового приміщення та погоджено з балансоутримувачем КПНЗ "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання".

Відповідно до пункту 1.1. договору в новій редакції, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 340, 9кв.м, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Свинаренка Петра, 9 та знаходяться на балансі КПНЗ "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання".

Пунктом 10.1. договору в новій редакції передбачено, що договір діє з 18.07.2014 р. по 18.06.2017 р.

18.06.2017 між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Білоус І.А. було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення №4508 від 18.08.2011р. та погоджено з балансоутримувачем КПНЗ "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання".

Відповідно до пункту 10.1. договору в новій редакції, дію договору оренди було подовжено до 18.07.2018.

03 січня 2019 року між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в особі начальника Солошкіна Володимира Миколайовича, що діє на підставі Положення про управління, та фізичною особою - підприємцем Білоус Іриною Андріївною було укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення № 4508 від 18.08.2011р. та погоджено з балансоутримувачем КПНЗ "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання".

Цією додатковою угодою договір оренди № 4508 від 18.08.2011 було викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1. договору оренди №4508 в новій редакції, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху №№ 1-6, 9-22 загальною площею 340, 90кв.м в житловій будівлі літ. "А-9", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Свинаренка Петра, 9 та знаходиться на балансі комунального позашкільного навчального закладу "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання".

Право комунальної власності на нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 107744263101.

Відповідно до пункту 1.2 договору оренди № 4508 в новій редакції, майно передається в оренду з метою розміщення дитячого клубу.

Пунктом 3.1. договору оренди № 4508 в новій редакції встановлено, що вартість об`єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна та становить 1 054 600, 00грн (один мільйон п`ятдесят чотири тисячі шістсот гривень) без ПДВ станом на 07.12.2018.

Відповідно до абзацу другого пункту 3.2. договору оренди № 4508 в новій редакції, орендна плата становить 4 394, 17грн (чотири тисячі триста дев`яносто чотири гривні 17 копійок) без ПДВ за липень 2018.

Ставка орендної плати становить 5% (п`ять відсотків).

Пунктом 3.3. договору оренди № 4508 в новій редакції передбачено, що нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі.

Згідно з пунктом 3.5. договору оренди № 4508 в новій редакції, орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 20 календарних днів наступного місяця.

Відповідно до пункту 3.6. договору оренди № 4508 в новій редакції, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.7. договору оренди № 4508 в новій редакції передбачено, що орендна плата перераховується:

- 30% на поточний рахунок Балансоутримувача на р/р 31554280383931 в ГУДКСУ у Харківській області, код банку (МФО) 851011, код отримувача (ЄДРПОУ) 38384920;

- 70% до бюджету міста Харкова на п/р 33213871020002 в Казначействі України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999649; отримувач - УК м. Харків.

Пунктом 3.10. договору оренди № 4508 в новій редакції сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

У зв`язку з виникненням необхідності використання приміщення за цільовим призначенням для організації клубу за місцем проживання для дітей та підлітків та керуючись пунктами 10.5., 10.6. договору № 4508, позивачем у справі листом № 277 від 15.06.2020 було повідомлено управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про припинення договору оренди №4508 від 18.08.2011 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Своїм листом № 5356 від 19.06.2020 управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомило КПНЗ про інформування ФОП Білоус І.А. про намір припинити договір оренди № 4508 від 18.08.2011 на нежитлове приміщення.

31 серпня 2020 року договір оренди нежитлового приміщення № 4508 від 18.08.2011 було розірвано, що підтверджується копією акту прийому - передачі від 31.08.2020 р.

Окрім того, як встановлено судом першої інстанції, пунктом 4.10. договору оренди № 4508 в новій редакції було встановлено, що орендар зобов`язаний укласти в термін не більше шести місяців із дати підписання акту приймання-передачі з балансоутримувачем договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

На виконання пункту 4.10. договору оренди № 4508 між комунальним позашкільним навчальним закладом "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" (балансоутримувач) та фізичною особою - підприємцем Білоус І.А. (орендар) укладено договір № 4508/В на відшкодування витрат від 28.01.2014.

Відповідно до пункту 1.1. договору, сторони погодили, що споживач - ФОП Білоус І.А. зобов`язується компенсувати балансоутримувачу всі витрати останнього на утримання орендованого майна та зі сплати комунальних послуг.

Згідно з пунктом 1.2. договору, до складу витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та зі сплати комунальних послуг відносяться:

- витрати на оплату електричної енергії;

- витрати на сплату теплової енергії;

- витрати на сплату водопостачання та водовідведення;

- витрати щодо сплати балансоутримувачем за землю пропорційно частині будівлі, яка займає споживач (якщо такі платежі здійснюються балансоутримувачем);

- витрати на утримання території, прилеглої до будівлі, в якій орендується приміщення.

Відповідно до пункту 2.1. договору, витрати, перелік яких визначено в пункті 1.2. даного договору, компенсуються споживачем на підставі рахунку, який споживач отримує у балансоутримувача щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 2.2. договору, рахунок на оплату витрат складається балансоутримувачем із зазначенням нарахованих сум за кожним видом витрат за розрахунковий місяць.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що споживач зобов`язується сплатити за отриманим рахунком не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 2.5. договору, оплата витрат за даним договором здійснюється споживачем в безготівковій формі на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до пункту 3.2. договору, за несвоєчасну компенсацію витрат за даним договором споживач сплачує балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день такого прострочення.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач у справі протягом дії договору оренди нежитлового приміщення № 4508 від 18.08.2011р. та договору про відшкодування витрат № 4508/В від 28.01.2014р. неодноразово порушувала їх умови, а саме не своєчасно та не в повному обсязі сплачувала орендну плату та плату відшкодування витрат на утримання орендованого майна, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем по справі своїх зобов`язань за договорами, як вказує позивач, останній неодноразово звертався до відповідача по справі з вимогами про погашення існуючої заборгованості, проте, відповідачем по справі ці вимоги залишені без задоволення, заборгованість не погашена.

Отже, за твердженнями позивача, станом на 07.12.2021 року заборгованість ФОП Білоус Ірини Андріївни перед комунальним позашкільним навчальним закладом "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" (балансоутримувач) за договором оренди № 4508 від 18.08.2011 складає 13 798, 00грн.

Також, як вказує позивач, станом на 07.12.2021 заборгованість ФОП Білоус Ірини Андріївни перед комунальним позашкільним навчальним закладом "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" (балансоутримувач) за договором №4508/В на відшкодування витрат від 28.01.2014 становить 174 961, 00грн, у т.ч. заборгованість за споживання теплової енергії - 86 393, 00грн, водопостачання - 9 508, 00грн, водовідведення - 5 089, 00грн, споживання електричної енергії - 66 465, 00грн, податок за землю - 7 506, 00грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем по справі умов договорів, що свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, Комунальний позашкільний навчальний заклад "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Оцінивши зміст договору, з якого виникли права та обов`язки сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за своєю правовою природою договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №4508 від 18.08.2021 (з урахуванням додаткових угод) є договором найму (оренди), згідно з яким за приписами статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регламентовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 статті 18 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" визначений обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Зазначене також кореспондується з частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що станом на 07.12.2021 року заборгованість ФОП Білоус Ірини Андріївни перед комунальним позашкільним навчальним закладом "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" (балансоутримувач) за договором оренди № 4508 від 18.08.2011 складає 13 798, 00грн.

Відповідач в апеляційній скарзі не спростовує наявність заборгованості по орендній платі, її розмір, як і не посилається на докази в спростування розміру заборгованості.

Судова колегія зазначає, що у спірних правовідносинах саме відповідач як орендар мала б спростувати належними та допустимими доказами доводи позивача щодо відсутності оплати з боку відповідача за користування орендованим майном.

Однак, відповідач таких доказів суду не надала, і на відсутність заборгованості не посилається.

Доводи апеляційної скарги в частині заборгованості з орендної плати зводяться до того, що, на думку апелянта, позивач як балансоутримувач не має права звертатися з даним позовом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з доводами апелянта, що позивач як балансоутримувач нерухомого майна не має права звертатися з даним позовом, оскільки пунктом 3.7. договору оренди №4508 у редакції додаткової угоди від 03.01.2019 передбачено, що орендна плата перераховується орендарем у розмірі 30% на поточний рахунок Балансоутримувача на р/р 31554280383931 в ГУДКСУ у Харківській області, код банку (МФО) 851011, код отримувача (ЄДРПОУ) 38384920.

Право позивача у справі на нежитлове приміщення на умовах оперативного управління підтверджується рішенням Харківської міської ради від 24.12.2013 №852 "Про передачу майна в оперативне управління комунальному позашкільному навчальному закладу Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання", копія якого знаходить у матеріалах справи.

Відтак, позивач, на рахунок якого відповідач мала перераховувати грошові кошти у розмірі 30% орендної плати, але які позивач не отримав внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди (доказів іншого відповідач не надала), має право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди на свою користь.

Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості з орендної плати, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13 798, 00грн заборгованості з орендної плати.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно апеляційної скарги, апелянт не висловив заперечень щодо арифметичної вірності здійснених позивачем нарахувань на заборгованість з орендної плати у розмірі 13 798, 00грн.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 647, 51грн 3% річних.

Щодо здійсненого позивачем нарахування пені у розмірі 3 088, 64грн, судова колегія зазначає таке.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Пунктом 3.10. договору оренди передбачено неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в разі несвоєчасної оплати за користування майном за весь час прострочення зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку пені, строк нарахування визначено по 07.12.2021.

Разом з тим, згідно матеріалів справи 31.08.2020 договір оренди було розірвано; відповідно здійснення позивачем нарахування пені поза межами строку договору є неправомірним.

Здійснивши власний розрахунок пені на визначені суми заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку, але у межах строку дії договору, суд апеляційної інстанції встановив, що належна сума пені до стягнення складає 630, 76грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 174 961, 00грн, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України також передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна від 28.01.2014, споживач - ФОП Білоус І.А. зобов`язувалася компенсувати балансоутримувачу всі витрати останнього на утримання орендованого майна та зі сплати комунальних послуг: витрати на оплату електричної енергії; витрати на сплату теплової енергії; витрати на сплату водопостачання та водовідведення; витрати щодо сплати балансоутримувачем за землю пропорційно частині будівлі, яка займає споживач (якщо такі платежі здійснюються балансоутримувачем); витрати на утримання території, прилеглої до будівлі, в якій орендується приміщення.

Відповідно до пункту 2.1. договору, витрати, перелік яких визначено в пункті 1.2. даного договору, компенсуються споживачем на підставі рахунку, який споживач отримує у балансоутримувача щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Позивач зазначає, що станом на 07.12.2021 заборгованість ФОП Білоус Ірини Андріївни перед комунальним позашкільним навчальним закладом "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" (балансоутримувач) за договором №4508/В на відшкодування витрат від 28.01.2014 становить 174 961, 00грн, у т.ч. заборгованість за споживання теплової енергії - 86 393, 00грн, водопостачання - 9 508, 00грн, водовідведення - 5 089, 00грн, споживання електричної енергії - 66 465, 00грн, податок за землю - 7 506, 00грн.

Однак, жодного доказу на підтвердження зазначеного, у тому числі і вказаних розмірів сум, позивачем суду першої інстанції не надано.

Відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

А суд згідно з вимогами статті 236 Господарського процесуального кодексу України - ухвалити рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 73 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, у даному випадку позивачем не надано суду першої інстанції жодного доказу, на підставі якого суд би міг встановити наявність і розмір заборгованості відповідача за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Як вірно зазначено апелянтом, позивачем в обґрунтування суми заборгованості не надано жодного доказу, зокрема не надано: розрахунок вартості спожитої теплової енергії, електричної енергії, водопостачання, водовідведення; відповідні рахунки-фактури, відомості обліку споживання теплової енергії, електричної енергії, водопостачання, водовідведення; затверджені ціни/тарифи та показання засобів обліку.

Очевидно, що звертаючись з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, як зазначає позивач, на відшкодування понесених ним витрат, саме позивач має довести розмір цих витрат, чого позивачем здійснено не було.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що відповідачем не укладались договори з постачальниками комунальних послуг, однак, зазначене не звільняє позивача від доведення розміру заборгованості відповідача і її наявності.

Оскільки позивачем не доведено наявності та розміру заборгованості відповідача, недоведеним та необґрунтованим є і здійснений розрахунок пені та 3% річних.

Зазначене є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни слід задовольнити частково, рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі № 922/5169/21 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 457, 88грн за договором оренди нежитлового приміщення №4508від 18.08.2011, заборгованості за договором №4508/В від 28.01.2014 на відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 174 961, 00грн, пені у розмірі 48 333, 36грн, 3% річних - 9 592, 01грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати сторін зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ч. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни слід задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/5169/21 скасувати в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни на користь Комунального позашкільного навчального закладу "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" пені у розмірі 2 457, 88грн за договором оренди нежитлового приміщення №4508від 18.08.2011, заборгованості за договором №4508/В від 28.01.2014 на відшкодування витрат на утримання орендованого майна у розмірі 174 961, 00грн, пені у розмірі 48 333, 36грн, 3% річних - 9 592, 01грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2023 у справі №922/5169/21 в такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального позашкільного навчального закладу "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" (код ЄДРПОУ 38384920, вул. Данилевського, 39, м. Харків, 61058, поточний рахунок UA198201720344210004000083931 в ДКСУ м. Київ, код банку (МФО) 820172) заборгованість з орендної плати по договору оренди нежитлового приміщення №4508 від 18.08.2011 у розмірі 13 798, 00грн (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 00коп.), пеню в розмірі 630, 76грн (шістсот тридцять гривень 76коп.), 3% річних в розмірі 647, 51грн (шістсот сорок сім гривень 51коп.) та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 226, 14грн (двісті двадцять шість гривень 14 коп.).

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити".

Стягнути з Комунального позашкільного навчального закладу "Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання" (код ЄДРПОУ 38384920, вул. Данилевського, 39, м. Харків, 61058) на користь Фізичної особи-підприємця Білоус Ірини Андріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 295, 25грн (п`ять тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень 25коп.).

Справу №922/5169/21 повернути до Господарського суду Харківської області для видачі відповідних наказів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза