Постанова

від 06.06.2023 по справі 904/4310/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2023 року м. Дніпро Справа № 904/4310/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: Корж Ю.С., посвідчення №002450 від 24.06.2020 р., адвокат;

від відповідача:Пустовіт О.Ж.,паспорт серії НОМЕР_1 від 15.07.1997 р., голова правління

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 р.

( суддя Манько Г.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.03.2023 р.)

по справі

за позовом

Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

до

Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Восток-30"

про стягнення 855 908 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Восток-30" суми заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 468 664 грн. 33 коп., інфляційних втрат в розмірі 136 225 грн. 97 коп., 3% річних 22 435 грн. 81 коп., пені, у сумі 195 776 грн. 02 коп., 7% штрафу, у розмірі 32 806 грн. 49 коп. та судові витрати у справі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 р. позов задоволено частково - стягнуто з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Восток-30" на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованість 405 664 грн. 33 коп., судовий збір 7029 грн. 96 коп.. Закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 63 000 грн.. В решті позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Восток-30" на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" компенсанцію за інфляційні втрати в сумі 136 225,97 грн. , 3% річних в сумі 22 435,81 грн., пеню, в сумі 195 776,02 грн., 7 % штрафу, у розмірі, в сумі 32 806,49 грн..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що постановою Кабпету Міністрів їкраїни вд 05.03.2022 р. № 206 зазначено, що нарахування штрафних санкцй, інфляційних нарахувань та річних забороняеться виключно населенню, а тому Відповідач не підпадає під вказане визначення, оскільки нормативні приписи зазначеної урядової постанови стосуються населення, а не юридичних осіб. Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії та копії статуту ОК «ЖБК «ВОСТОК-30» є юридичною особою. Договір купівлі-продажу теплової енергії укладений з ОК «ЖБК «Восток-30», який має статус юридичної особи. Жодним законодавчим актом не заборонено виконавцю житлово- комунальних послуг нараховувати та стягувати неустойку, інфляційні нарахування, 3% річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасну та внесену не в повному обсязі спожнвачами-юридичними особами плату за надані послуги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Представник Відповідача у судовому засіданні не погоджувався з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.04.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.04.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4310/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023р. по справі № 904/4310/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

21.04.2023 р. матеріали справи № 904/4310/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 06.06.2023 р..

У судовому засіданні 06.06.2023 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

07.10.2013 р. між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" ( Теплопостачальна організація - Продавець ) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-30" ( Споживач - Покупець) укладено Договір № 536 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1.1. якого, Теплопостачальна організація-Продавець бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві-Покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач-Покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається Споживачу-Покупцю в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року ( п. 2.1 Договору ).

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п. 5.1 Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (п. 6.1 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Оплата за теплову енергію здійснюється Споживачем-Покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п`ять) днів до початку здійснення споживання. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується Споживачем-Покупцем протягом місяця споживання теплової енергії, Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф на постачання теплової енергії з 01.10.2011р. складає 844 грн. 82 коп. за 1 Гкал з ПДВ (п. 6.3 Договору).

Споживач-Покупець сплачує Теплопостачальній організації-Продавцю вартість теплової енергії, використаної понад обсяги, які передбачені на відповідний період, згідно фактично використаному обсягу теплової енергії. Якщо фактична середньомісячна температура зовнішнього повітря буде нижче від температури зазначеної в діючих нормативних документах, то збільшення споживання теплової енергії понад договірні обсяги на опалення об`єктів не вважається порушенням договору ( п. 6.7 Договору ).

Споживач-Покупець несе відповідальність за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено у три роки ( п. п. 7.2, 7.2.7 Договору ).

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 06.10.2014 року керуючись частиною 3 ст. 631 ЦК України ( п. 10.1 Договору ).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення-строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін ( п. 10.3 Договору ).

Факт поставки теплової енергії підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія на житловий будинок № 8 по вул. Лісового у місті Кривий Ріг. Відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії №120 від 31.01.2021 Відповідачу у січні 2021 поставлено 84,61 Гкал теплової енергії на суму 167 516,63 грн.; відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії №1263 від 28.02.2021 Відповідачу у лютому 2021 року поставлено 73,88 Гкал теплової енергії на суму 146 272,64 грн.; відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії №2437 від 31.03.2021 Відповідачу у березні 2021 року поставлено 57,61 Гкал теплової енергії на суму 114 060,19 грн.; відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії №3694 від 30.04.2021 Відповідачу у квітні 2021 року поставлено 23,69 Гкал теплової енергії на суму 46 903,07 грн.

Акти передачі - прийняття теплової енергії надавалися Позивачем Відповідачу та підписувались сторонами.

12.01.2022 р. між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" ( Підприємство ) та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Восток-30" ( Боржник ) укладено Договір № 21 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію, відповідно до п. 1.1. якого, з 12.01.2022 р. Підприємство надає Боржнику розстрочку у погашенні заборгованості за теплову енергію, що утворилась за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 53 від 07.10.2013 р., яка станом на 12 січня 2022 р., складає 484 664 грн. 33 коп. ( п. 1.1 Договору ).

Щомісячна сума платежу з погашення реструктуризованої заборгованості на період січня 2022 по грудень 2024р. становить 13 462 грн. 89 коп. ( п. 1.2 Договору ).

За порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства України ( п. 3.1 Договору ).

Зміни до договору можуть бути внесення лише за згодою сторін ( п. 4.4 Договору ).

У разі порушення Боржником зобов`язань викладених у абзаці 1 п. 2.3 цього Договору, а саме щомісячної несплати реструктуризованої заборгованості, Підприємство має право звернутися до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми ( п. 4.6 Договору ).

За твердженням Позивача - Відповідачем порушено умови Договору щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію. На час надходження позовної заяви до Господарського суду заборгованість за отриману теплову енергію за період січень 2021 - квітень 2021 була 468 664,33 грн.

Під час розгляду справи Відповідачем було сплачено заборгованість у сумі 63 000 грн..

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Позивач є теплогенеруючою та теплопостачальною організацією в розумінні статті 1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 р., як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію. Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», а саме об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 8 по вул. Лісового, міста Кривого Рогу є АТ "Криворізька теплоцентраль".

Громадяни, мешканці будинку 8 по вул. Лісового у місті Кривому Розі, створили неприбуткову організацію - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Восток-30" з метою належного утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

Відповідно до приписів ст. ст. 2, 3, 6 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Як зазначалося раніше, 07.10.2013 р. між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" ( Теплопостачальна організація - Продавець ) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-30" ( Споживач - Покупець) укладено Договір № 536 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п. 1.1. якого, Теплопостачальна організація-Продавець бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві-Покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач-Покупець зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

12.01.2022 р. між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" ( Підприємство ) та обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Восток-30" ( Боржник ) укладено Договір № 21 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію, відповідно до п. 1.1. якого, з 12.01.2022 р. Підприємство надає Боржнику розстрочку у погашенні заборгованості за теплову енергію, що утворилась за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 53 від 07.10.2013 р., яка станом на 12 січня 2022 р., складає 484 664 грн. 33 коп. ( п. 1.1 Договору ).

Щомісячна сума платежу з погашення реструктуризованої заборгованості на період січня 2022 р. по грудень 2024 р. становить 13 462 грн. 89 коп. ( п. 1.2 Договору ).

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Наразі, отримання коштів (штрафних санкцій) за отримані житлово-комунальні послуги та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати послуг є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасної оплати отриманих за договором послуг.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 р. позов задоволено частково - стягнуто з обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Восток-30" на користь акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" заборгованість 405 664 грн. 33 коп., судовий збір 7 029 грн. 96 коп.. Закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 63 000 грн.. В решті позову, щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 136 225 грн. 97 коп., 3% річних 22 435 грн. 81 коп., пені у сумі 195 776 грн. 02 коп., 7% штрафу 32 806 грн. 49 коп. - відмовлено.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги Теплопостачальної організації у цій справі, рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, пені та 7% штрафу, а відтак, враховуючи, що рішення в частині стягнення боргу в розмірі 405 664 грн. 33 коп. та закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 63 000 грн. сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Суд першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 136 225 грн. 97 коп., 3% річних 22 435 грн. 81 коп., пені у сумі 195 776 грн. 02 коп., 7% штрафу 32 806 грн. 49 коп. відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частинами першою, четвертою, сьомою статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).

Частинами першою та другою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Особливості господарсько-правової відповідальності визначені ГК України. Так, за частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що звертаючись з позовом до Відповідача про стягнення заборгованності і штрафних санкцій з посиланням на не виконання умов Договору № 536 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 07.10.2013 р., Позивач не врахував умови укладеного між сторонами Договору № 21 про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію від 12.01.2022 р., відповідно до умов якого сторони узгодили графік погашення існуючого боргу, який ще триває. А отже, вимоги Позивача щодо стягнення штрафних санкцій на зобов`язання виконання яких за графіком ще не настало - є передчасними.

Крім того, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022 ( Указ затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 р. ) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 19.02.2023 р. строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023 р..

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

На час надходження позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та на час прийняття рішення у справі на всій території України в зв`язку з гострою респіраторною хворобою COVID-19 встановлено карантин, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги.

Як слушно зауважив суд першої інстанції - на час надходження позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області та на час прийняття рішення у справі на всій території України діє воєнний стан. Приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 забороняють нарахування та стягнення з населення, що утворило обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Восток-30" для отримання житлово-комунальних послуг, неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних.

Підсумовуючи вищевикладене, викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Позивача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

9. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 р. у справі № 904/4310/22 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.06.2023 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус